Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/952/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 61-14859ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                 
		Іменем України           
		 
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа №  200/952/18
		провадження № 61-14859св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,   Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Литвиненка І. Ю.,               від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду,               у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,           від 17 липня 2019 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до           ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 1995 року.               Від шлюбу сторони мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю. Протягом останніх років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На даний час ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено. Шлюб існує формально.
		Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб та залишити неповнолітню дитину проживати разом з нею.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська         від 19 червня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1              Шлюб, укладений у відділі державної реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів                                 м. Дніпропетровська, актовий запис № 1120, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженим у м. Макіївці Донецької області, та ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженою у м. Дніпропетровську, - розірвано. Після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - не відновлено. Після розірвання шлюбу неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю - ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, сторони мають різні погляди на сімейне життя, подальше збереження сім`ї є неможливим.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. 
		При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим. Апеляційний суд не погодився із доводами апелянта про те, що місцевий суд фактично вирішив спір про місце проживання неповнолітньої дитини, оскільки вимоги про встановлення місця проживання неповнолітньої дитини позивачем не ставилось, а лише заявлялася вимога про залишення проживання неповнолітньої дочки сторін із матір`ю. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У липні 2019 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду                     м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним              судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Судом першої інстанції не було надано строк на примирення, фактично вирішено питання про визначення місця проживання дитини, незважаючи на те, що такої позовної заяви не заявлено. Крім того, не враховано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		30 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		11 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Доводи відзиву на касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 листопада 1995 року уклали шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис        № 1120 (а.с. 14). 
		Від шлюбу мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою -                     ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю.
		Сторони не підтримують сімейно-шлюбних відносин. Майнового спору не мають. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
		Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
		За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.                Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
		Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
		Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
		Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено          частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
		Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
		Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.
		Беручи до уваги те, що ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду ОСОБА_2 не обґрунтовувалась необхідність надання строку на примирення подружжя,      а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не бажає зберігати подружні відносини із заявником доводи відповідача про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними.
		Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло. 
		Водночас місцевим судом під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини.
		За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
		Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
		Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
		ОСОБА_2 не подавав до місцевого суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із матір`ю, заява про перегляд заочного рішення та апеляційна скарга, подана ОСОБА_2 на рішення місцевого суду, таких доводів також не містять. 
		За таких обставин суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
		Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
		За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська           від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду       від 17 липня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  СуддіА. І. Грушицький   В. В. Сердюк   В. М. Сімоненко   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...