Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/3312/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про заміну покарання відповідно до частини 5 статті 53, частини 3 статті 57, частини 1 статті 58, частини 1 статті 62 Кримінального кодексу України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 51-3255км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014050790001749

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		15 січня 2020року 
		м.Київ
		справа № 265/3312/15-к
		провадження № 51-3255км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Донецького апеляційного суду від 20 травня 2019 року вкримінальному провадженні № 12014050790001749 стосовно
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Володарське Донецької обл., жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.191 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1ст.191КК та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення.
		Донецький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та ухвалив новий, яким 20 травня 2019 року визнав ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, і призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Стягнуто зі ОСОБА_6 матеріальну шкоду на користь: ОСОБА_7 у розмірі 398,03 грн,  ОСОБА_8  398, 03 грн,ОСОБА_9  292, 62 грн.
		Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у провадженні.
		Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватоюі засуджено за привласнення чужого майна, ввіреного їй, за таких обставин.
		На підставі постанови від 06 травня 2014 року № 10 та додатку до неї № 107 окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №58 «Про утворення дільничних виборчих комісій на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року»,  ОСОБА_6 було призначено членом дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 142404 (далі  ДВК) вказаного територіального виборчого округу, а згодом секретарем цієї виборчої комісії.
		11 червня 2014 року, у денний час ОСОБА_6 як секретар ДВК, разом із членом цієї комісії ОСОБА_10 згідно з видатковим касовим ордером від 11 червня 2014 року отримала від бухгалтера згаданої виборчої комісії ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 8000 грн та бланк платіжної відомості № 106 (ДВК 404) за травень 2014року із зазначенням суми грошей, які підлягали виплаті членам ДВК під особистий підпис. Ці кошти і бланк за взаємною згодою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 залишились у ОСОБА_6 до видачі їх членам ДВК.
		Цього ж дня ОСОБА_6 з метою привласнення частини чужих грошових коштів, ввірених їй, діючи умисно, з корисливих мотивів, виготовила іншу платіжну відомість із тими самими реквізитами, проте з іншими сумами, належними до виплат у графі № 4 «Сума» напроти прізвищ членів комісії, а саме: навпроти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 замість «998,03» вказала суму «600», а навпроти ОСОБА_9 замість «692,62»  «400».
		Того ж дня близько 18:00, перебуваючи біля будівлі загальноосвітньої школи № 5, розташованої на вул. Київській, 72 у м. Маріуполі, ОСОБА_6 передала ОСОБА_10 виготовлену нею самостійно відомість та грошові кошти, сума яких відповідала сумі, зазначеній у підробленій нею відомості. Після цього ОСОБА_10 , згідно з отриманою від ОСОБА_6 відомістю видав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожному по 600 грн замість 998,03 грн, а ОСОБА_9 400 грн замість 692,62 грн.
		Тобто вказаними діями ОСОБА_6 привласнила частину ввірених їй чужих грошових коштів на загальну суму 1088,68 грн, чим спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_7 у сумі 398,03 грн, ОСОБА_8  398,03 грн та ОСОБА_9  292,62 грн.
		Надалі з метою приховати факт привласнення частини чужих грошових коштів ОСОБА_6 у бланку платіжної відомості № 106 (ДВК 404) за травень 2014 року, який вона отримала 11 червня 2014 року від бухгалтера окружної виборчої комісії ОСОБА_11 та який не є офіційним документом, у графі № 5 «Підпис в одержанні» поставила замість членів ДВК ОСОБА_7 ,   ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їх підписи, після чого здала вказану відомість до бухгалтерії окружної виборчої комісії.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, якаподала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права. Вимоги обґрунтовує тим, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази її винуватості, обвинувачення ґрунтується на припущеннях та недопустимих і суперечливих доказах, зокрема судом залишено поза увагою висновки судово-почеркознавчих експертиз від 08квітня 2015 року № 390 та від 09 квітня 2015 року № 391, що зроблені за результатами дослідження експериментальних зразків підписів, виконаних засудженою тоді, коли вона перебувала у статусі свідка. Також не погоджується з встановленим судом розміром матеріальної шкоди, заподіяної потерпілим.
		Позиції учасників судового провадження
		Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
		У судовому засіданні прокурорОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
		Згідно з положеннямист. 94 КПКсуд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 191 КК, та правильність кваліфікації її дій за цією нормою кримінального закону суд апеляційної інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
		На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_6 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 191 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
		Так, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .. Видатковим касовим ордером, платіжною відомістю і наведеними висновками судово-почеркознавчих експертиз підтверджено той факт, що саме ОСОБА_6 отримала грошові кошти в сумі 8000 грн разом із відомістю, що були у неї до вечора 11 червня 2014 року, після чого вона зробила іншу відомість, згідно з якою членам ДВК, а саме потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , підлягали виплаті суми відповідно 600 грн, 600 грн, 400 грн, та передала цю відомість із частиною грошей ОСОБА_10 .. Потерпілі за відомістю отримали вказані суми і поставили у ній свої підписи. Після видачі грошей ОСОБА_10 повернув ОСОБА_6 цю відомість і вона в отриманій в окружній виборчій комісії дійсній відомості в графі № 5 «Підпис в одержанні» навпроти прізвищ потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про отримання нимисум відповідно 998,03 грн, 998,03 грн, 692,62 грн власноруч, маючи зразки, підробила їх підписи.
		Доводи засудженої про недопустимість таких доказів, як висновки судово-почеркознавчих експертиз № 390 та №391 через порушення, на її думку, порядку отримання зразків підписів, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.
		Статтею 245 КПК регламентовано порядок отримання зразків для експертизи та їх відібрання. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 на час відібрання у неї зразків для проведення почеркознавчої експертизи перебувала у статусі свідка, мала права та обов`язки, передбачені ст. 66 КПК, у тому числі право користуватися правовою допомогою адвоката, відмовитися давати показання щодо себе. Однак на пропозицію слідчого добровільно їх надала, що підтвердила в ході апеляційного розгляду. Тому доводи засудженоїпро визнання вказаних висновків експертиз недопустимими колегія суддів вважає безпідставними.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 .
		Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження,діяння ОСОБА_6 суд правильно кваліфікував за ч. 1ст. 191 КК.
		Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченогост. 191 КК, полягає у привласненні чи розтраті винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, внаслідок наданих йому повноважень щодо цього майна, або ж привласненні, розтраті чи заволодінні майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тому, виходячи з вказаного, ОСОБА_6 є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК.
		Таким чином, твердження засудженої про те, що стороною обвинувачення не було доведено завдання нею матеріальної шкоди потерпілим у визначеному судом розмірі, є сумнівними, оскільки апеляційний суд перевірив зазначені доводи та навів достатні мотиви на їх спростування, вказавши, що для визначення розміру сум заподіяної потерпілим шкоди внаслідок привласнення їх грошей ОСОБА_6 , керувався положеннями ст. 127 КПК, з чим погоджується і колегія суддів.
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
		Вирок апеляційного суду є законним, обґрунтованим та відповідає положеннямст.ст. 370, 420 КПК.
		Колегія суддів вважає, що покарання засудженій ОСОБА_6 призначено відповідно до ст. 65 КК з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженої. Воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Тих істотних порушень кримінального процесуального закону, що передбаченіст.412КПК, та які могли бути підставами для скасування чи зміни судового рішення, зокрема і тих, про які зазначала засуджена у касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено.
		За результатами касаційного розгляду не встановлено обставин, які би викликали сумніви у законності й обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який її засуджено.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженої.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Донецького апеляційного суду від 20 травня 2019 року вкримінальному
		провадженні № 12014050790001749 стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...