Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/9199/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 16.01.2020
Номер судового провадження: 51-4182км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018150020002136

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		16 січня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 490/9199/18
		провадження № 51-4182 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря 
		судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2019 року стосовно 
		 ОСОБА_6 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця с. Данилівка Березанського району 
		Миколаївської області, який проживає: 
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2019року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів, передбачених: 
		- ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки; 
		- ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5років.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		28 травня 2019 року Миколаївський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 у частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням та ухвалив новий вирок, вважаючи ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		Судове рішення стосовно ОСОБА_7 у касаційному порядку не оскаржується.
		За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
		01 червня 2018 року, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , який діяв повторно, знаходячись біля кафе швидкого харчування «Кебабу» на пр.Центральний, 77 у м. Миколаїв, застосувавши до ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров`я, відкрито викрали майно потерпілого, заподіявши йому матеріальної шкоди на загальну суму 45977 грн 46 коп.
		Крім того, 22 червня 2018 року ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись на вул. Московська, 42 у м. Миколаїв, повторно, застосувавши до ОСОБА_9 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров`я, відкрито викрали майно потерпілого, заподіявши йому матеріальної шкоди на загальну суму 2200 грн.
		Крім того, 29 вересня 2018 року ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 , повторно, застосувавши до ОСОБА_10 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров`я, відкрито викрали майно потерпілого, заподіявши йому матеріальної шкоди на загальну суму 9494 грн 90 коп.
		Крім того, 29 вересня 2018 року ОСОБА_6 , знаходячись на зупинці громадського транспорту «Соборна» на пр. Центральний у м. Миколаїв, повторно, таємно викрав майно ОСОБА_11 , заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 470 грн 67 коп. 
		Крім того, 02 жовтня 2018 року ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись біля магазину «Гастроном 24 часа» на пр.Центральний, 141-А у м. Миколаїв, повторно, застосувавши до ОСОБА_12 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров`я, відкрито викрали майно потерпілого, заподіявши йому матеріальної шкоди на загальну суму 2300грн.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 , не призначив нового покарання останньому по кожному з обвинувачень.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати вирок суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Положенням ч. 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України в касаційному порядку не оспорюються. 
		Щодо доводів прокурора, наведених в касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК Українивирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
		Частино 1 ст. 374 КПК України визначено, що вирок суду складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, зазначаються мотиви призначення покарання, а в резолютивній  покарання, призначене по кожному з обвинувачень, та остаточна міра покарання, обрана судом.
		Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції дотримався вказаних вимог закону.
		Як убачається з матеріалів провадження, прокурор, не погодившись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 , оскаржив його до суду апеляційної інстанції. Прокурор у поданій апеляційній скарзі, наводячи конкретні доводи, просив скасувати вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 у частині заходу примусу і постановити новий вирок, за яким призначити обвинуваченому покарання, що належить відбувати реально.
		Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції, проаналізував викладені в ній доводи та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 лише в частині звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
		Водночас апеляційний суд ухвалив уважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України із призначеним покаранням, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, тобто дотримався вимог ст. 374 КПК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.
		Посилання прокурора в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 21 березня 2019 року (пров. № 51-5850 км 18), є безпідставним, оскільки в даному провадженні судом апеляційної інстанції було скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції тільки в частині звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд 
		постановив:
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2019 року стосовно ОСОБА_6  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...