Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 698/119/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 14-350цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 698/119/18
		Провадження № 14-350цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури(далі - прокурор) до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Черкаській області,  ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу, визнання договору оренди недійсним
		за скаргою заступника прокурора Черкаської області на ухвалу касаційною Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року, постановлену суддею Барановим О. І., та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 2 квітня 2019 року, постановлену колегією суддів у складі: Нерушак Л. В. , Бородійчук В. Г., Василенко Л. І.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           27 лютого 2018 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :
		1.1.       Визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 12 грудня 2014 року № 23-5746/14-14-СГ (далі - оскаржений наказ).
		1.2.       Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122287800:04:002:0004 і площею 60,2498 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 1 998 843,75 грн і яка розташована в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (далі - земельна ділянка), укладений 23 січня 2015 року ГУ Держземагентства у Черкаській області з ОСОБА_1 , право за яким зареєстроване 27 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Шелест Ю. М. (індексний номер рішення 21030758) (далі - договір оренди) та скасувати державну реєстрацію права оренди.
		2.           Позов мотивував такими обставинами :
		2.1.       15 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60,2 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.
		2.2.       22 липня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало наказ № 23-2216/14-14-СГ, яким надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказаної площі.
		2.3.       12 грудня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало оскаржений наказ, яким затвердило проект землеустрою земельної ділянки та надало її в оренду ОСОБА_1 .
		2.4.       23 січня 2015 року на підставі оскарженого наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області уклало з ОСОБА_1 договір оренди.
		2.5.       Оскаржений наказ є незаконним, а укладений на його підставі договір оренди - недійсним, оскільки передання в оренду земельної ділянки відбулося без обов`язкового дотримання конкурсних процедур і всупереч вимогам чинного законодавства України.
		2.6.       До подання ОСОБА_1 заяви про надання їй в оренду земельної ділянки, вона вже отримала в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 23,8794 га в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.
		2.7.       3 березня 2014 року ОСОБА_1 заснувала Фермерське господарство (далі - ФГ) «Багата Хата», після чого знову отримала земельну ділянку в оренду, уникнувши земельних торгів.
		2.8.       Прокурор звернувся до суду в інтересах держави та не визначив у позовній заяві ГУ Держгеокадастру у Черкаській області уповноваженим органом у спірних правовідносинах, оскільки останнє не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем.
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		3.           22 березня 2018 року Катеринопільський районний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі.
		4.           25 січня 2019 року Катеринопільський районний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою залишив позов прокурора без розгляду.
		5.           Суд першої інстанції мотивував ухвалу так :
		5.1.       Відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справі, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, - до якого прокурор всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не звертався перед зверненням до суду.
		5.2.       Неможливість самостійного захисту цим суб`єктом інтересів держави у спірних правовідносинах суд не встановив.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           2 квітня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області прийняв постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував і закрив провадження у справі.
		7.           Апеляційний суд мотивував постанову так :
		7.1.       21 січня 2014 року та 21 липня 2014 року ОСОБА_1 отримала в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки, а 3 березня 2014 року зареєструвала ФГ «Багата Хата». Тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, а справу слід розглядати за правилам господарського судочинства.
		7.2.       Такий висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.
		7.3.       Відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           26 квітня 2019 року заступник прокурора Черкаської області подав касаційну скаргу. Вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           19 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		10.        Обґрунтував ухвалу тим, що заступник прокурора Черкаської області оскаржує ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 2 квітня 2019 року, зокрема, з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Заступник прокурора Черкаської області мотивує касаційну скаргу так :
		11.1.    Із заявою про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 звернулася як фізична особа, а не як фермерське господарство.
		11.2.    Хоча 24 травня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала ФГ «Шостакове», яке використовує земельну ділянку, проте на час подання позову цього фермерського господарства не було.
		11.3.    Спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими в її постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц і від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц.
		11.4.    Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач. Оскільки він оскаржив наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, то цей орган не може бути одночасно позивачем і відповідачем.
		(2) Позиція ОСОБА_1 
		12.        6 червня 2019 року  ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити останню без задоволення. Вказує на те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва інтересів держави у цій справі.
		(3) Позиція інших учасників справи
		13.        Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		14.        Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		15.        Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		16.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		17.        Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		18.        Згідно з частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.
		19.        Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини друга та третя статті 4 цього кодексу).
		20.        Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів щодо речових прав на земельні ділянки проведено відповідно до предмета та суб`єктного складу учасників цих спорів. Крім спорів, зокрема, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядають господарські суди, а інші - за правилами цивільного судочинства.
		21.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
		22.        У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина друга статті 4 ЦПК України).
		23.        У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина третя статті 56 ЦПК України).
		24.        Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення до суду).
		25.        Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).
		26.        Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
		27.        У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).
		28.        Суд першої інстанції, залишаючи позов прокурора без розгляду, зазначив, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справі, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, - до якого прокурор всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не звертався перед поданням позову.
		29.        Натомість прокурорвказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру у Черкаській області - один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
		30.        З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані аргументи відзиву на касаційну скаргу.
		31.        Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		32.        Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» у вказаній редакціїземельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
		33.        Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		34.        Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
		35.        Суд апеляційної інстанції встановив, що 12 грудня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало оскаржений наказ, яким надало ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, а 23 січня 2015 року на підставі оскарженого наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області уклало з ОСОБА_1 договір оренди.
		36.        Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. З огляду на вказане, враховуючи, що сторонами спорів щодо користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства, мають бути юридичні особи, такі спори має розглядати господарський суд (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).
		37.        Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
		38.        За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнєреєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Отже, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц).
		39.        Проте для визначення юрисдикції суду у цій справі визначальним є те, що, як встановив суд апеляційної інстанції, станом на 15 липня 2014 року, коли ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60,2 га в оренду для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (а. с. 12), вона вже була засновником ФГ «Багата Хата», зареєстрованого ще 3 березня 2014 року (а. с. 28-31). Більше того, як вказав суд, 21 січня 2014 року та 21 липня 2014 року, тобто до видання оскарженого наказу, ОСОБА_1 вже були надані в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 23,8794 га в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (а. с. 19-25).
		40.        Велика Палата Верховного Суду раніше звертала увагу на те, що після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом, але не як громадянин із метою створення фермерського господарства (див. постанову від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц).
		41.        ФГ «Багата Хата» є юридичною особою, для створення якої ОСОБА_1 як громадянин задовго до видання оскарженого наказу вже отримала земельну ділянку, що встановив суд апеляційної інстанції. Тому немає підстав вважати, що земельна ділянка згідно з оскарженим наказом і договором оренди виділялася для того ж фермерського господарства, і що обов`язки землекористувача земельної ділянки після укладення цього договору здійснює ФГ «Багата Хата», а не ОСОБА_1 .
		42.        З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад сторін спору, його слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, про що правильно вказав заступник прокурора Черкаської області у касаційній скарзі. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є помилковим.
		43.        Окрім того, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводом касаційної скарги про те, що реєстрація  ОСОБА_1 24 травня 2018 року ФГ «Шостакове», яке під час провадження у справі вже використовує земельну ділянку, не впливає на визначення юрисдикції суду у цій справі. На момент подання позову цього фермерського господарства не існувало, і земельна ділянка йому передана не була.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		44.        Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
		45.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
		46.        Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		47.        У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
		48.        Беручи до уваги наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимоги касаційної скарги є обґрунтованими. Тому її слід задовольнити: скасувати ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 2 квітня 2019 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		(2.2) Щодо судових витрат
		49.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду спору.
		Керуючись частинами третьою та четвертою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, частиною шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА :
		1.  Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.
		2.  Ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 2 квітня 2019 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...