Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/2632/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 14-401цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 695/2632/17
		Провадження № 14-401цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури (далі - прокурор) до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Фермерське господарство (далі - ФГ) «Минця Михайла Яковича», Приватне підприємство (далі - ПП) «Голден Спайк», про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди
		за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року, постановлену суддею Степченком М. Ю., та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року, постановлену колегією суддів у складі: Гончар Н. І., Ювшина В. І., Вініченка Б. Б.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           21 вересня 2017 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :
		1.1.       Визнати недійсним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області від 2 вересня 2014 року № 23-3060/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 і площею 24,9302 га.
		1.2.       Визнати недійсним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області від 2 вересня 2014 року № 23-3059/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0501 і площею 4,5698 га.
		1.3.       Визнати недійсним договір оренди землі від 22 вересня 2014 року, предметом якого є земельна ділянка площею 24,9302 га з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060, що знаходиться в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області, та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.
		1.4.       Визнати недійсним договір оренди землі від 22 вересня 2014 року, предметом якого є земельна ділянка площею 4,5698 га з кадастровим номером 7121584300:05:003:0501, що знаходиться в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області, та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.
		2.           Позов мотивував так :
		2.1.       27 червня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало накази № 1818/14-14-СГ і № 1817/14-14-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 24,9302 га та 4,5698 га відповідно для ведення фермерського господарства, які розташовані в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі разом - земельні ділянки).
		2.2.       2 вересня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало наказ № 23-3060/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 і площею 24,9302 га, та наказ № 23-3059/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0501 і площею 4,5698 га (далі разом - оскаржені накази).
		2.3.       22 вересня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 24,9302 га з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060, що знаходиться в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області, а також договір оренди землі від 22 вересня 2014 року, предметом якого є земельна ділянка площею 4,5698 га з кадастровим номером 7121584300:05:003:0501, що знаходиться в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі разом - оскаржені договори).
		2.4.       Заяви ОСОБА_1 про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства не відповідають установленим законом вимогам, оскільки у них немає обґрунтування розмірів цих ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема наявності трудових і матеріальних ресурсів.
		2.5.       У ОСОБА_1 відсутні досвід роботи у сільському господарстві та необхідна освіта, а також сільськогосподарська техніка й інші засоби, необхідні для обробітку землі.
		2.6.       ГУ Держземагентства у Черкаській області не пересвідчилося у дійсності волевиявлення ОСОБА_1 , не перевірило наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках.
		2.7.       На час набуття права оренди на земельні ділянки ОСОБА_1 вже був засновником і керівником ФГ « Минця Михайла Яковича», зареєстрованого 4 грудня 2002 року.
		2.8.       Фермерське господарство після його державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа (а не як громадянин для створення фермерського господарства), що підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 4 грудня 2014 року у справі № 3-157гс14.
		2.9.       У заяві громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства має бути наведений комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» умов і обставин. Розглядаючи заяву громадянина, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен оцінити обставини й умови, зазначені у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками цієї перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування має пересвідчитися у дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15 і від 7 грудня 2016 року у справі № 585/1948/15-ц).
		2.10.    З огляду на вказане оскаржені накази є незаконними, а оскаржені договори, укладені на їх підставі, слід визнати недійсними.
		2.11.    Відповідачі, укладаючи договори оренди, порушили вимоги статей 13 і 23 Закону України «Про оцінку земель», оскільки не розробили та не затвердили технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
		2.12.    Внаслідок надання ОСОБА_1 земельних ділянок на пільгових умовах поза процедурою проведення земельних торгів, без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, місцевий бюджет недоотримав кошти від продажу права користування земельними ділянками, а також суми орендної плати, чим порушені інтереси держави.
		2.13.    Наявність підстав для визнання договорів оренди недійсними підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 22 травня 2014 року у справі № 6-11цс13 і від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13.
		2.14.    Оскільки ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, яке є правонаступником ГУ Держземагентства у Черкаській області, допустило порушення вимог земельного законодавства, надаючи земельні ділянки у користування, воно є відповідачем у цій справі, а прокуратура - позивачем.
		2.15.    Справу треба розглядати за правилами цивільного судочинства через те, що спір виник з договірних відносин з фізичною особою, що підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 9 грудня 2014 року у справі № 21-308а14 і від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14.
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		3.           22 вересня 2017 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі.
		4.           17 квітня 2018 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі.
		5.           Суд першої інстанції мотивував ухвалу так :
		5.1.       На час укладення договорів оренди діяло ФГ « Минця Михайла Яковича», яке було зареєстроване 4 грудня 2002 року, засновником та головою якого є  ОСОБА_1 
		5.2.       Земельні ділянки були передані ОСОБА_1 для користування та ведення фермерського господарства саме як юридичною особою. Це підтверджує, крім іншого, договір суборенди № 11/14 від 7 листопада 2014 року, укладений ФГ « Минця Михайла Яковича » з ПП «Голден Спайк». Згідно з цим договором останньому в суборенду передана одна із земельних ділянок (з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 і площею 24,9302 га).
		5.3.       Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань 8 грудня 2017 року зареєстроване ФГ «Минця Михайла Яковича-2», засновником якого є ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 1.1 статуту цього фермерського господарства підставою його створення є отримання ОСОБА_1 земельних ділянок.
		5.4.       Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана із наданням (переданням) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
		5.5.       Після укладення договору тимчасового користування землею, зокрема на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому передана земельна ділянка.
		5.6.       Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, підвідомчі господарським судам.
		5.7.       У правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи, а спір має розглядати господарський суд.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           29 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області прийняв постанову, якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
		7.           Апеляційний суд мотивував постанову так :
		7.1.       Висновок суду першої інстанції про необхідність розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства є правильним.
		7.2.       Окрім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань 8 грудня 2017 року зареєстроване ФГ «Минця Михайла Яковича-2».
		7.3.       Відповідно до пункту 1.1 статуту вказаного фермерського господарства підставою для його створення стало отримання засновником - ОСОБА_1 - в оренду земельних ділянок на підставі договорів оренди.
		7.4.       З моменту державної реєстрації фермерського господарства фактично відбулася заміна орендаря з фізичної особи на фермерське господарство, й обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо землекористування з іншими юридичними особами чи прокурором, який діє в інтересах держави, є спорами, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
		7.5.       За змістом Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа. Оскільки у цій справі фермерське господарство як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельні ділянки, надані йому для ведення фермерського господарства, спір підвідомчий господарському суду, що підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           22 червня 2018 року заступник прокурора Черкаської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           12 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		10.        Обґрунтував ухвалу тим, що заступник прокурора Черкаської області оскаржує ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Заступник прокурора Черкаської області мотивує касаційну скаргу так :
		11.1.    Спірні правовідносини виникли в органу державної влади та ОСОБА_1 як фізичної особи, а тому справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
		11.2.    Стороною оскаржених договорів є фізична особа, а не фермерське господарство. Тому у разі визнання їх недійсними у ФГ «Минця Михайла Яковича» не виникне обов`язку повернути земельні ділянки, які згідно з актами приймання-передачі отримав ОСОБА_1 .
		11.3.    Фізичні та юридичні особи є самостійними учасниками цивільних відносин, не відповідають за зобов`язаннями один одного та самостійно здійснюють і реалізовують їхні права. Навіть у разі припинення юридичної особи - ФГ « Минця Михайла Яковича» - ОСОБА_1 не позбавляється раніше набутих цивільних прав і обов`язків фізичної особи, зокрема, права оренди земельних ділянок. Це право не ввійшло до статутного капіталу ФГ « Минця Михайла Яковича », а відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на земельні ділянки зареєстроване саме за ОСОБА_1 .
		11.4.    У справі № 348/992/16-ц були інші обставини, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року, до спірних правовідносин не застосовуються. На відміну від вказаної справи у справі № 695/2632/17 предмет спору стосується законності оскаржених наказів і дійсності договорів оренди, тобто спірні правовідносини виникли у момент надання ОСОБА_1 як фізичній особі земельних ділянок.
		11.5.    Визначаючи предметну та/або суб`єктну юрисдикцію, суди мають виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин. Вказане підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц.
		(2) Доводи відзиву на касаційну скаргу
		12.        1 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, який мотивував так:
		12.1.    У касаційній скарзі відсутні доводи про помилковість висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, а тому ці висновки треба застосувати у справі № 695/2632/17.
		12.2.    Доводи касаційної скарги про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц є необґрунтованими, оскільки у ній касаційний суд не робив висновків про застосування приписів Закону України «Про фермерське господарство» у поєднанні з процесуальними нормами, що регулюють питання юрисдикції суду.
		(3) Позиція інших учасників справи
		13.        Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		14.        Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		15.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		16.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		17.        Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		18.        Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).
		19.        Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
		20.        Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		21.        Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядають господарські суди, а інші - за правилами цивільного судочинства.
		22.        Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заступник прокурора Черкаської області вказує, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» саме громадянину надається земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Крім того, Верховний Суд України у постанові від 4 листопада 2014 року у справі № 3-157 гс 14 дійшов висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) як юридична особа, а громадянин - лише з метою створення такого господарства.
		23.        Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		24.        Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
		25.        Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		26.        Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
		27.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже неодноразово висловлювалася щодо юрисдикції суду у спорах, пов`язаних з переданням земельних ділянок у власність чи користування для ведення фермерського господарства:
		27.1.    У постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, зокрема на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Оскільки у справі № 348/992/16-ц після укладення договору оренди та до звернення з позовом фізична особа зареєструвала фермерське господарство, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду справи за правилами господарського судочинства.
		27.2.    У справі № 272/1652/14-ц Велика Палата Верховного Суду керувалася її ж висновками, висловленими у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, про те, що якщо на момент визначення юрисдикції суду у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, останнє вже було зареєстрованим, то таку справу треба розглядати за правилами господарського судочинства; якщо ж на час визначення юрисдикції суду у справі щодо такого спору фермерське господарство не було зареєстроване, то стороною цього спору має бути громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а сам спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на цивільну юрисдикцію суду з огляду на подання позову у грудні 2014 року, тоді як ФГ «Невзгляденко»зареєстроване під час розгляду цієї справи 20 січня 2016 року.
		27.3.    У справі № 317/2520/15-ц на момент видання головою Запорізької РДА Запорізької області розпоряджень й укладення з фізичною особою договору оренди земельної ділянки фермерське господарство, засновником якого була ця людина, вже було зареєстрованим, мало у користуванні земельну ділянку за договором оренди, але укладеним з іншою фізичною особою. Спірна ж земельна ділянка фактично була передана у користування цьому ж фермерському господарству. Велика Палата Верховного Суду з огляду на ті обставини дійшла висновку про те, що треба розглядати за правилами господарського судочинства спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгівв оренду земельної ділянки із земель державної або комунальної власності існуючому фермерському господарству (шляхом надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику та подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства) (див. пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року).
		27.4.    За обставинами справи № 621/2501/18 фізична особа звернулася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання їй в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства. У цій заяві фізична особа вказала, що право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства вона не використала. Проте після отримання в оренду земельних ділянок фізична особа фермерське господарство так і не створила, а передала їх в користування вже існуючому та належному їй з 1999 року фермерському господарству. Вказане підтверджувало недобросовісність дій заявника з отримання додаткових земельних ділянок із земель державної власності з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, які використовуються вже існуючим фермерським господарством. Останнє із заявою про надання спірних земельних ділянок не зверталось. З огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у тій справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір слід розглядати за правиламицивільного судочинства (постанова від 3 квітня 2019 року).
		27.5.    У справі № 468/972/17-ц фізична особа, яка отримала у користування на умовах оренди земельні ділянки, зареєструвала фермерське господарство та передала їх останньому як фізична особа в суборенду. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такі земельні ділянки, орендарем яких є фізична особа, а фермерське господарство - суборендарем, не є землями фермерського господарства у розумінні статті 12 Закону України «Про фермерське господарство», а також пункту 8.1 статуту фермерського господарства. З огляду на суб`єктний склад сторін і характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір треба розглядати за правилами цивільного, а не господарського судочинства (постанова від 15 травня 2019 року).
		28.        Суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 695/2632/17 встановили, що 2 вересня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало оскаржені накази, якими надало ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення. 22 вересня 2014 року на підставі оскаржених наказів ГУ Держземагентства у Черкаській області уклало з ОСОБА_1 оскаржені договори.
		29.        Суд першої інстанцій також встановив, що на час видання оскаржених наказів та укладення оскаржених договорів ОСОБА_1 був засновником і головою ФГ « Минця Михайла Яковича», зареєстрованого ще 4 грудня 2002 року (т. 1, а. с. 201), і вказав, що факт передання земельних ділянок для користування та ведення фермерського господарства саме ФГ « Минця Михайла Яковича » підтверджується договором суборенди однієї із земельних ділянок (з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 і площею 24,9302 га), укладеним 7 листопада 2014 року ФГ « Минця Михайла Яковича» з ПП «Голден Спайк».
		30.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 стверджував, що він станом на 2017 рік веде фермерське господарство та вже 15 років обробляє одну і ту ж земельну площу в 29,5 га, яку складають земельні ділянки, а також надав копії договорів оренди землі від 21 жовтня 2002 року (т. 1, а. с. 216-221), від 7 вересня 2004 року (т. 1, а. с. 222-228) та від 24 лютого 2009 року (т. 1, а. с. 229-235), два останні з яких укладені Золотоніською районною державною адміністраціє саме з ФГ «Минця Михайла Яковича». Після закінчення 31 грудня 2013 року строку дії договору оренди землі від 24 лютого 2009 року у 2014 році ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області з проханням надати йому дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення тих самих двох земельних ділянок загальною площею 29,5 га в оренду, що і було зроблено (т. 1, а. с. 189-200). Проти наведених обставин у відповіді на відзив ОСОБА_1 прокурор не заперечував (т. 2, а. с. 37-49).
		31.        Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
		32.        Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 уклали договори оренди з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство», а суд першої інстанції вказав, що на час виникнення правовідносин діяло ФГ « Минця Михайла Яковича », зареєстроване 4 грудня 2002 року, засновником і головою якого є ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства та відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо цивільної юрисдикції суду.
		33.        Суди попередніх інстанцій також встановили, що 8 грудня 2017 року ОСОБА_1 заснував ФГ « Минця Михайла Яковича -2». Згідно з пунктом 1.1 його статуту підставою для створення цього фермерського господарства є отримання ОСОБА_1 як засновником в оренду земельних ділянок. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, враховуючи наведені вище обставини реєстрації 4 грудня 2002 року ФГ « Минця Михайла Яковича», укладення останнім з ПП «Голден Спайк» 7 листопада 2014 року договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 і площею 24,9302 га та використання ФГ « Минця Михайла Яковича » тривалий час земельних ділянок, про що вказував ОСОБА_1 , створення після подання позову другого фермерського господарства не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності розгляду справи за правилами господарського судочинства.
		34.        Велика Палата Верховного Суду також вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції про необхідність розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц. Крім того, визначаючи юрисдикцію суду у цій справі, слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в її постанові від 20 червня 2018 рокуу справі № 317/2520/15-ц, оскільки за обставинами справи додатково виділеними земельними ділянками користувалося ФГ «Минця Михайла Яковича».
		35.        Необґрунтованим є довід касаційної скарги щодо необхідності застосування до справи № 695/2632/17 висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц з огляду на істотну відмінність обставин останньої та справи № 695/2632/17. У постанові в справі № 306/2004/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не підтверджує те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки (пункт 66 постанови від 13 березня 2018 року). Зазначена справа стосувалася оскарження рішень органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва й обслуговування будівель торгівлі, а не передання земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		36.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		37.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		38.        Враховуючи те, що позовні вимоги треба розглядати за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Отже, ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		(2.2) Щодо судових витрат
		39.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на прокуратуру Черкаської області.
		Керуючись пунктом 1 частини першої статті 409, статтею 410 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА :
		1.  Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.
		2.  Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...