Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1820/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2020. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2020.
Дата набрання законної сили: 16.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2020 року 
		м. Київ
		справа №  910/1820/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Кушнір І.В., 
		за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
		та представників
		позивача:    Лисенка В.О. (довіреність № 14-202 від 17.05.2019),
		відповідача: не з`явились,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019
		та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 
		у справі № 910/1820/19 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія"
		про стягнення 7 269 863, 76 грн.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна      компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суд міста Києва      з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ"      про стягнення 7 269 863, 76 грн., з яких: 6   907   124, 60 грн. заборгованості за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, 277   245,70 грн. пені, 54   361, 90 грн. 3% річних та 31   131,55 грн.   інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №6177/1418-БО-29 від 21.09.2017 в частині оплати поставленого природного газу.
		Рішенням   Господарського суду міста Києва від      18.07.2019 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.), позов задоволено частково.      Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 700   065, 52 грн. суми основного боргу   закрито. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5   207   059, 08 грн. основного боргу, 277   245, 70 грн. пені, 54   361, 90 грн. 3% річних та 31   131, 55   грн. інфляційних втрат.      Розстрочено виконання рішення шляхом сплати відповідачем стягнутої суми      рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Судами обох інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та      Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (споживачем) 21.09.2017 укладено договір постачання природного газу № 6177/1718-БО-29, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
		Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що постачається      за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
		Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 2   550 тис. куб. метрів.
		Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Позивачем поставлено відповідачу відповідно до умов договору газ на загальну суму 22 596 465, 51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
		Посилаючись на те, що відповідачем не здійснено оплату вартості переданого природного газу в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6   907   124, 60 грн.      за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму основного боргу в розмірі 1   700   000,00 грн.
		Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу свої      зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості переданого природного газу повністю не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6   907   124, 60 грн. за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року. Оскільки відповідачем не було надано суду доказів оплати позивачу      вартості поставленого газу в повному обсязі,      суд першої інстанції стягнув      з відповідача 5   207   062, 18 грн. основного боргу,      277   245, 70 грн. пені, 54   361, 90 грн. 3% річних та 31   131, 55   грн. інфляційних втрат. При цьому з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції      відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 1 700   000 грн., провадження   у справі в цій частині   закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Одночасно судом першої інстанції на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 331 ГПК України      задоволено клопотання відповідача      про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, враховуючи збитковість      господарської діяльності відповідача,   фінансовий стан сторін, часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем      та наявність наміру відповідача      здійснити добровільне      погашення решти суми заборгованості за поставлений позивачем газ за договором, приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності щодо виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії, що надасть можливість здійснити погашення залишку заборгованості та не   вплине на фінансовий стан позивача.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині розстрочення виконання рішення, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині.
		В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а також те, що вони прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи. Посилання відповідача      на незадовільний фінансовий стан, в тому числі, без наявності будь-яких доказів такого стану, посилання на "наявність заборгованості споживачів перед відповідачем" та "збитковість підприємства" за змістом ст. 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки ст. 1291 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Несплата відповідачем заборгованості з 2018 року набула системного та довготривалого характеру, а судами не враховано, що відповідач мав можливість проводити розрахунки з позивачем. До того ж винятковість обставин, які повинні бути встановлені задля розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Однак відповідачем не надано належних доказів відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. 
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.01.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 03.01.2020.
		До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.01.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий у встановлений в ухвалі від 16.12.2019 строк, у якому відповідач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись правильність висновків, викладених у них, та помилковість доводів скаржника. 
		Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Так, стаття 331 ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 1, 5).
		Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).
		Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
		Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
		Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач, як на підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання      рішення суду посилається на те, що ним здійснюється погашення заборгованості      перед позивачем, що підтверджується матеріалами справи.
		Здійснення відповідачем погашення      значної частини суми боргу свідчить про те, що відповідачем вчиняються фактичні дії, спрямовані на добровільне      погашення заборгованості перед позивачем та останній не має на меті уникнення сплати заборгованості за поставлений позивачем газ по договору.
		У підтвердження посилань відповідача на      збитковість його господарської діяльності долучено звіти про фінансові результати за 2016-2018 роки,      з яких вбачається, що у 2016 році ТОВ "Брокенергія" отримало збиток у сумі 11 336 000 грн., у 2017 році - 16 802 000 грн.,      однак у 2018 році ТОВ "Брокенергія" отримало прибуток у сумі 146 000 грн.
		Враховуючи фінансовий стан сторін, часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем      та наявність наміру відповідача      здійснити добровільне      погашення решти суми заборгованості за поставлений позивачем газ за договором та      приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності щодо виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії, що надасть можливість здійснити погашення залишку заборгованості, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що розстрочення      виконання рішення в даній справі на 6 місяців      не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та не вплине на фінансовий стан позивача. 
		З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення виконання рішення, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
		Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на шість місяців у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про можливість розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми      рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у відповідній частині - без змін.
		Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/1820/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                                                  Могил С.К.   
		Судді:                                                                                                          Волковицька Н.О.
		                                                                                                                    Кушнір І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...