Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1082/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2020. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2020 року 
		м. Київ
		справа №  925/1082/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В. 
		за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
		та представників
		позивача: Блохи Я.М. (виписка з ЄДРОЮФОПГФ), Дишлевої І.О. (виписка з ЄДРОЮФОПГФ, Статут та Протокол загальних зборів учасників СТОВ "Пальміравідгодівля")
		відповідача: Пронь В.В., Сіхарулідзе Д.Г. (ордер серії МК № 142998 від 14.01.2020),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019
		у справі № 925/1082/18
		за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля"
		до Фізичної особи-підприємця Пронь Валерія Вадимовича
		про зобов'язання вчинити дії та стягнення штрафу,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля" (далі - СТОВ "Пальміравідгодівля") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пронь Валерія Вадимовича (далі - ФОП Пронь В.В.), в якому просило, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог: 1) зобов`язати відповідача передати позивачу за місцем поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, відповідно до договору постачання обладнання  № 30/1 від 30.03.2017 на: два комплекти системи віддаленого моніторингу та управління; два комплекти системи клімат контролю;  два комплекти вентиляційного обладнання; один комплект холодильного обладнання; 2) стягнути з відповідача на користь позивача штраф за порушення договору поставки обладнання в розмірі 370 764, 81 грн.     
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання обладнання № 30/1 від 30.03.2017. Крім цього, в наданій суду першої інстанції заяві від 04.01.2019 позивач  уточнив, що  для стягнення з відповідача штрафу в сумі 370 764, 81 грн. буде доводити порушення відповідачем умов договору в частині ненадання інструкцій з експлуатації обладнання (п. 6.1) та постійне неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання для з`ясування виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивачем про гарантійний випадок (п. 5.7). 
		Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.05.2019 (суддя Спаських Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за порушення умов договору поставки обладнання від 30.03.2017 № 30/1 в розмірі 370 764, 81 грн. В частині вимог про зобов`язання відповідача передати позивачу по місцю поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, відповідно до договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1, провадження у  справі закрито.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Судами обох інстанцій встановлено, що між  СТОВ "Пальміравідгодівля" (замовником) та ФОП Пронь В.В. (виконавцем) 30.03.2017 укладено договір постачання обладнання № 30/1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується поставити обладнання, змонтувати та провести пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції і охолодження часнику та камер зберігання і сушки відповідно до умов договору, провести навчання персоналу замовника, а замовник - прийняти обладнання та роботи,  сплатити їх вартість на умовах договору.
		Відповідно до розділу 2 договору виконавець зобов`язується поставити замовнику, зокрема,     комплекти двох камер зберігання і сушки місткістю 350 тон № 1 та № 2; вентиляційне обладнання; холодильне обладнання; системи віддаленого моніторингу та управління з витратним матеріалом для монтажу до кожної з камер.
		За умовами п. 3.2 договору передача обладнання здійснюється  на складі замовника  і оформляється підписанням видаткової накладної     уповноваженими представниками сторін.
		Загальна сума договору, згідно з п. 4.1, складає 3 637 426,00 грн. з ПДВ. 
		Положеннями п. 6.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний, зокрема, надати Інструкції з експлуатації обладнання на російській чи українській мовах. 
		Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності     з дати його підписання та діє     до повного виконання сторонами всіх його умов. 
		Додатковою угодою № 1 від 25.04.2017, зокрема, збільшено загальну суму договору до 3 826 355 грн. з ПДВ. В подальшому, додатковою угодою № 2 від 13.09.2017 сторонами уточнено склад комплектів до обладнання камери зберігання і сушки № 2, а загальну суму договору визначено в розмірі 3 707 648,18 грн. 
		На виконання умов договору відповідач поставив обумовлене обладнання, що підтверджується копією видаткової накладної № 21 від 14.09.2017.
		Крім цього, сторонами складено акт введення в експлуатацію обладнання від 14.09.2017, згідно з яким перераховане в договорі обладнання відповідач здав позивачу та ввів в експлуатацію. Вказаним актом сторони також погодили, що     при введенні в експлуатацію обладнання виявлено наступні зауваження, на необхідність виконання яких сторони погодили, що: за умовами договору виконавець зобов`язався до 10.10.2017 поставити замовнику Інструкцію з експлуатації обладнання на російській чи українській мовах; відповідач повинен настроїти систему віддаленого моніторингу та управління камер до 10.10.2017; відповідач зобов`язався надати схеми електричного та холодильного обладнання до 10.10.2017. Про виконання вищезазначених зауважень буде складено додатковий акт. 
		Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином в частині надання інструкцій з експлуатації обладнання та постійно не прибував до місця знаходження обладнання для з`ясування виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивачем про гарантійний випадок, останній звернувся з даним позовом до суду (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
		Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів для доведення того, що в порушення п. 5.7. договору мало місце постійне необґрунтоване неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання для з`ясування причин виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивачем про гарантійний випадок, як передбачено договором. Разом з тим, за висновком суду першої інстанції, належних і допустимих доказів передачі відповідачем позивачу Інструкцій, передбачених п. 6.1. договору до 10.10.2017, як було обумовлено актом введення в експлуатацію від 14.09.2017, відповідачем не подано, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення штрафу. При цьому, позовна давність для стягнення штрафу за непередання інструкцій триває з 11.10.2017 по 11.10.2018, а тому, оскільки позовну заяву зареєстровано Господарським судом Черкаської області 11.10.2018, а у відділення поштового зв`язку позивач здав її 09.10.2018, тобто із дотриманням річного строку позовної давності, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу. В решті вимог провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору (направлення суду та позивачу Інструкції 24.12.2018 суд визнав належним виконанням договірного зобов`язання між сторонами).
		Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що закриваючи провадження у справі в частині вимог стосовно передачі інструкцій з експлуатації українською чи російською мовами, суд першої інстанції безпідставно не врахував надані відповідачем докази на підтвердження направлення позивачу     вказаних інструкцій у визначений актом введення в експлуатацію від 14.09.2017 строк до 10.10.2017, а тому дійшов помилкового висновку про їх передачу лише під час розгляду справи судом першої інстанції. Враховуючи викладене, оскільки апеляційним судом встановлено належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо обов`язку надання Інструкцій з експлуатації     обладнання, зокрема,     у визначений актом введення в експлуатацію від 14.09.2017 строк до 10.10.2017, нарахування позивачем штрафу за порушення зобов`язань в цій частині  визнано безпідставним.
		Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, СТОВ "Пальміравідгодівля" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд в порушення положень ст.ст. 3, 76, 79, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановив обставину передачі відповідачем позивачу інструкцій з експлуатації на поставлене обладнання на основі скріншота електронного листа та після огляду вмісту цього листа у вихідній кореспонденції електронної пошти з портативного комп'ютера (ноутбука) в судовому засіданні 29.10.2019. На думку скаржника, місцевий господарський суд після огляду вказаного скріншота електронного листа з повною неупередженістю визнав його неналежним доказом, оскільки дійсно неможливо достовірно встановити кому він відправлявся, яка інформація містилася в листі та якого вона змісту та об'єму. При цьому, скріншот був поданий з порушення строку для подання доказів, а відповідач не обґрунтував причини неподання доказів разом з відзивом. До того ж візуальне дослідження електронного листа і вкладених файлів у колегії суддів зайняло не більше двох хвилин, зміст вкладень не досліджувався, отже повного, всебічного, безпосереднього дослідження доказів не було проведено. Також судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки сторони погодивши у в акті введення в експлуатації, що відповідач повинен надати до 10.10.2017 інструкції з експлуатації обладнання російською чи української мовою, зазначили, що про це повинен бути складений акт, а тому безпідставними є твердження апеляційного суду про те, що сторонами не визначено умов та порядку передачі інструкції позивачу.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.01.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 27.12.2019.
		До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.12.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий у встановлений в ухвалі від 09.12.2019 строк, у якому відповідач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків, викладених у ній, та помилковість доводів скаржника. 
		Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		За договором поставки, в силу приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		За приписами ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. 
		Судами обох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив обумовлене обладнання. Крім цього, сторонами складено акт     введення в експлуатацію обладнання від 14.09.2017, згідно з яким перераховане в договорі     від 30.03.2017 обладнання відповідач  здав  позивачу  та ввів в експлуатацію. Вказаним актом сторони також погодили, що     при введенні в експлуатацію обладнання виявлено наступні зауваження, на необхідність виконання яких сторони погодили, що: за умовами договору виконавець (відповідач) зобов`язався до 10.10.2017 поставити замовнику (позивачу) Інструкцію з експлуатації обладнання на російській чи українській мові; відповідач повинен настроїти систему віддаленого моніторингу та управління камер до 10.10.2017; відповідач зобов`язався надати схеми електричного та холодильного обладнання до 10.10.2017. Крім цього, сторонами визначено, що про виконання вищезазначених зауважень буде складено додатковий акт. 
		Верховний суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що за змістом акта введення в експлуатацію від 14.09.2017 сторони саме в процесі перевірки належного виконання умов договору щодо поставки обладнання і введення його в експлуатацію в добровільному порядку домовилися про необхідність виконання виявлених недоліків, зокрема, щодо непереданих Інструкцій,     які належить надати позивачу до 10.10.2017. Відповідно зазначене зобов'язання відповідача з передачі позивачу Інструкцій до 10.10.2017 підлягає належному виконанню в межах його зобов`язань за договором. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно зі ст.ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Так, п. 6.1 договору сторони погодили, що  виконавець зобов`язаний, зокрема, надати Інструкції з експлуатації обладнання на російській чи українській мовах. При цьому, даний пункт не містить будь-яких додаткових вимог щодо кількості комплектів Інструкцій, на які конкретно типи обладнання їх     повинно бути     надано, походження Інструкцій (чи виготовляються виключно виробником обладнання, чи може бути роздрукована з Інтернету на аналогічне обладнання якщо воно серійне, з якими складовими частинами по змісту,     яким індивідуальним вимогам чи ДСТУ вона повинна відповідати). 
		Акт введення в експлуатацію від 14.09.2017 також не містить домовленостей про зобов`язання відповідача передати позивачу саме по два комплекти Інструкцій (чи іншу кількість) на обладнання з однаковими назвами. 
		При цьому, апеляційним судом встановлено, що, зокрема, наданими відповідачем скріншотами з його електронної пошти, 25.09.2017 на офіційну електронну адресу позивача: agrosnabzolo@ukr.net, яка зазначена в укладеному між сторонами договорі та вказана позивачем при зверненні з позовом до суду, було направлено     "Инструкцию     по эксплуатации холодильной установки и системы вентиляции" з двома прикріпленими     файлами "Инструкция по эк…" та "Eliwell IDPlus 974…", а 26.09.2017 -     "Принципиальные электрические схемы" з чотирма прикріпленими     файлами     "Обозначение к эк…", "Электр.схема щит…", "Электр.схема щит…" та "Электрическая сх…", що свідчить про виконання відповідачем зазначених в акті     введення в експлуатацію обладнання від 14.09.2017 домовленостей, зокрема, щодо передачі позивачу Інструкції з експлуатації обладнання та схем електричного та холодильного обладнання у визначений цим актом строк.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.10.2019 колегією суддів     було оглянуто вихідну кореспонденцію електронної пошти відповідача на представленому ним портативному персональному комп`ютері (ноутбуці) та встановлено направлення на електронну адресу позивача вищезгаданих електронних листів з прикріпленими файлами.
		При цьому в укладеному сторонами договорі відсутні будь-які умови щодо можливості чи неможливості направлення їх електронною поштою, відповідно направлення відповідачем їх на офіційну електронну адресу позивача: agrosnabzolo@ukr.net судом апеляційної інстанції визнано таким, що свідчить про належне виконання ним своїх зобов`язань за договором (п. 6.1) та домовленостей за актом введення в експлуатацію від 14.09.2017, оскільки ніяких особливих вимог до Інструкцій (істотних умов) договором та актом не передбачено. 
		Доводи скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд після огляду вказаного скріншота електронного листа з повною неупередженістю визнав його неналежним доказом, оскільки дійсно неможливо достовірно встановити кому він відправлявся, яка інформація містилася в листі та якого вона змісту та об'єму, колегією суддів Верховного Суду відхиляються, оскільки зводяться до необхідності переоцінки такого доказу, а в силу положень ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що за умови встановлення судом факту направлення відповідачем на офіційну електрону адресу позивача Інструкцій з експлуатації обладнання та схем електричного та холодильного обладнання, а також передачі позивачу в ході розгляду справи документації під назвою Інструкції по експлуатації холодильної установки, системи вентиляції, системи клімат-контролю та системи віддаленого моніторингу і управління, як і просив позивач, сама по собі відсутність підписаного між сторонами акта приймання Інструкцій не є перешкодою для встановлення обставини належного виконання зобов`язання, яке повинно бути зафіксовано таким актом за окремою домовленістю сторін. Відповідач не позбавлений можливості доводити належне фактичне виконання договірного     зобов`язання і без підписаного сторонами акта приймання-передачі Інструкцій до обладнання. Вказаним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.
		Посилання скаржника на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 дійшов висновку про те, що  прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у наведеній справі Верховний Суд визнав правомірним неприйняття апеляційним судом до уваги висновку експертизи не лише з цих підстав, а у справі, рішення у якій переглядаються, місцевий господарський суд з приводу скріншота електронного листа зазначив, що скріншоти відправлень електронних листів не дають можливості суду встановити дійсний зміст цього направлення, а тому відхилив їх як докази належної відправки позивачу відповідачем Інструкції, тобто прийняв відповідні докази до розгляду, що вказує на відмінність фактичних обставин щодо оцінки доказів у вказаних справах. До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Доводи позивача про невідповідність переданих відповідачем позивачу Інструкцій     до обладнання вимогам і положенням ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 чи іншим нормативним документам не є предметом розгляду даної справи відповідно до заявлених позовних вимог.
		Доводи скаржника про те, що візуальне дослідження електронного листа і вкладених файлів у колегії суддів зайняло не більше двох хвилин, зміст вкладень не досліджувався, отже повного, всебічного, безпосереднього дослідження доказів не було проведено - не приймаються Верховним Судом, адже зводяться до необхідності додаткової перевірки доказів, яким вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції, і який дійшов висновку, що наданими відповідачем скріншотами з його електронної пошти 25.09.2017 на електронну адресу позивача було направлено     "Инструкцию     по эксплуатации холодильной установки и системы вентиляции" з двома прикріпленими     файлами "Инструкция по эк…" та "Eliwell IDPlus 974…", а 26.09.2017 -     "Принципиальные электрические схемы" з чотирма прикріпленими     файлами     "Обозначение к эк…", "Электр.схема щит…", "Электр.схема щит…" та "Электрическая сх…", що свідчить про виконання відповідачем зазначених в акті     введення в експлуатацію обладнання від 14.09.2017 домовленостей, зокрема, щодо передачі позивачу Інструкції з експлуатації обладнання та схем електричного та холодильного обладнання у визначений цим актом строк.
		Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції було порушено положення ч. 6 ст. 82 ГПК України, оскільки суд не запросив представника позивача для спільного огляду електронного листа та прикріплених до нього файлів відхиляються колегією суддів, позаяк положення вказаної статті застосовуються у випадку, коли письмові, речові та електронні докази не можна доставити до суду - в такому разі вони оглядаються за їх місцезнаходженням. У даній справі колегією суддів апеляційної інстанції відповідний доказ був оглянутий з портативного комп'ютера (ноутбука) в судовому засіданні. Крім цього, представник позивача не був позбавлений можливості висловлювати свої доводи та заперечення у судовому засіданні, а відповідні міркування представника сторони стосовно належності доказу не є вирішальними в оцінці останнього, оскільки вона здійснюється саме судом, котрий оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Враховуючи викладене, оскільки в договорі немає ніяких застережень з приводу кількості комплектів, якості та відповідності цих Інструкцій певним вимогам, а позивачем не зазначено, чому не може бути використано один комплект Інструкції на однотипне обладнання, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що відповідач виконав своє договірне зобов`язання належним чином (в частині передання інструкції). 
		Інші доводи скаржника зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою відповідним доказам стосовно направлення інструкції у погоджений сторонами в акті введення в експлуатацію строк, та до переконання Верховного Суду у правильності їх оцінки судом першої інстанції, однак суд касаційної інстанції не володіє відповідними повноваженнями з перевірки доказів в силу прямих приписів ст. 300 ГПК України, та не вбачає порушення норм процесуального права при їх оцінці апеляційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника схилити суд до оцінки доказів на свою користь, без доведення порушення норм процесуального права судом, який приймав оскаржуване рішення, не є підставою для скасування останнього.
		Також судами обох інстанцій встановлено, і не заперечується самим скаржником у касаційній скарзі, що безспірних доказів про настання саме гарантійних випадків при експлуатації обладнання позивачем у справу не подано, а тому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів для доведення того, що в порушення п. 5.7. договору з боку відповідача мало місце постійне необґрунтоване неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання для з`ясування причин виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня     з моменту повідомлення     позивачем про гарантійний випадок, як передбачено договором.
		З огляду на не доведення позивачем фактів порушення відповідачем умов договору, а саме п. 6.1 (щодо ненадання Інструкцій з експлуатації обладнання) та п. 5.7 (щодо постійного неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання для з`ясування причин виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня     з моменту повідомлення      позивача про гарантійний випадок) апеляційний суд   дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 370 764,81 грн. штрафу.
		За таких обставин, оскільки Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля" залишити без задоволення.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі                    № 925/1082/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                                             Могил С.К.   
		Судді:                                                                                                     Волковицька Н.О.
		                                                                                                               Случ О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...