Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/3424/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2020. Зареєстровано: 23.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Результат оскарження 15.04.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: П/620/3585/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 січня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3424/19
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді - Бородавкіної С.В. 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 ) 21.11.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі  відповідач), у якому просить:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»;
		- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що при визначенні розміру грошового забезпечення необхідно застосовувати Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначених Законів. Оскільки щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення він отримував щомісячно і на них проводилось нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, останні мають включатись до одноразової грошової допомоги при звільненні. 
		Ухвалою судді від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.
		У встановлений ухвалою суду строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Чернігівський прикордонний загін просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що нарахована у грудні 2017 року щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, згідно пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73. Також індексація, яка була нарахована та виплачена в березні 2018 року за період з 01.07.2015 по 01.12.2017, не входить до складу місячного грошового забезпечення, згідно пункту 4.10.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425. 
		Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі, враховуючи таке.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній прикордонній службі України на посаді начальника першої групи чергових відділу управління службою штабу Чернігівського прикордонного загону.
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.12.2017 №423-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби (а.с. 11).
		Як вбачається із вказаного наказу, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби в сумі 94881,25 грн.
		Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку (а.с. 20), одноразова грошова допомога розрахована із таких видів місячного грошового забезпечення позивача: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за особливі умови служби, премія, надбавка за службу в умовах режимних обмежень. 
		Надалі, отримавши довідку про доходи від 01.08.2019 №254, ОСОБА_1 з`ясував, що у період з грудня 2015 року по листопад 2017 року він отримував щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію, які не були включені до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
		У зв`язку з наведеним, 30.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу із врахуванням вказаних вище виплат (а.с. 16-18).
		Листом від 01.08.2019 за №11/2325 Чернігівський прикордонний загін зазначив, що виплачена ОСОБА_1 одноразова допомога при звільненні з військової служби була нарахована згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (а.с. 19).
		Вважаючи вказану відповідь протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі  Закон №2232).
		Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232 порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно із статтею 40 Закону №2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
		Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон №2011).
		Частиною першою статті 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Так, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина друга статті 9 Закону №2011).
		Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011 крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
		Судом встановлено, що позивач має вислугу років на військовій службі 25 років 01 місяців 20 днів (календарна), та 31 рік 04 місяці 24 дні (у пільговому обчисленні), а отже у зв`язку з звільненням з військової служби, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік відповідно до чинного законодавства України.
		При цьому, при виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідачем не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення.
		Отже, спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.
		Відповідач вважає, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат та обґрунтовує свою позицію наступним.
		Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від22.09.2010 №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
		Згідно із пунктом 3 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від02.02.2016 №73, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).
		Відповідно до пункту 6 вищезазначеної Інструкції, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держпрйкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
		Відповідно до пункту 8 Інструкції, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
		Отже, позиція відповідача щодо відмови позивачу у включенні додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, ґрунтується на нормах Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від02.02.2016 №73. 
		Суд зазначає, що аналогічні норми щодо не включення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містила також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від15.11.2010 №595, видана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». У подальшому, тотожне регулювання цього питання запроваджено з прийняттям Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24 10.2016 №550 (далі - Інструкція №550).
		Разом з тим, частиною четвертою статті 9 Закону №2011 Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпеченнязаконом, не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем.
		Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
		Так, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №826/2447/18 (постанова від22.10.2019).
		При цьому, з довідки від01.08.2019 №254 вбачається, що позивач з лютого 2016 року по листопад 2017 року отримував додаткову грошову винагороду щомісяця, а тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
		Зазначену щомісячну грошову винагороду встановлено наказом Міністерства внутрішніх справ України від02.02.2016 №73 про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення. 
		За наведеного правового регулювання та обставин справи, суд зазначає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889, оскільки вона входить до складу місячного грошового забезпечення.
		Щодо невключення Чернігівським прикордонним загоном до одноразової грошової допомоги позивача при звільненні з військової служби індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
		Судом встановлено, що у березні 2018 року, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі №825/2289/17 (набрало законної сили 12.03.2018), Чернігівським прикордонним загоном було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.12.2017.
		Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України урегульовано Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі  Закон №1282).
		Відповідно до статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Статтею 2 Закону №1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
		Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		Аналізуючи зміст наведених вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.
		Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлене судовим рішенням право позивача на індексацію грошового забезпечення, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо неврахування позивачу під час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення.
		При цьому, судом враховано, що вказані висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2018 року (справа №820/3211/17) та від 10 травня 2019 року (справа №820/5285/17).
		Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені у повному обсязі.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити у повному обсязі.
		Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», та з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 22 січня 2020 року.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
		Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321765, вул. Квітнева, 3-в, м. Чернігів, 14026).
		 
		 
		Суддя С.В. Бородавкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...