Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/988/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2020. Зареєстровано: 23.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/810/1044/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 409/988/18 
		Провадження № 22-ц/810/1044/19 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2020 року    Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		       головуючого - Лозко Ю.П. 
		        суддів - Авалян Н.М., Кострицького В.В.
		       за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І.
		представника позивача - адвоката Чередніченка М.М.
		представника відповідача - адвоката Акользіної М.В.
		представника третьої особи - Силкіна В.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції 
		       апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»
		на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області (суддя Максименко О.Ю.) 
		від 10 жовтня 2019 року
		у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох відсотків річних та інфляційних витрат та за зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим 
		учасники справи: 
		       позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»
		відповідач - ОСОБА_1 
		третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амплуа»
		 
		встановив:
		 
		             18.05.2018  ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , як солідарного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа» заборгованості за кредитним договором № 50011365 від 10.12.2013, яка виникла за період з 30.01.2016 по 17.04.2018 у розмірі 276 223,17 грн з яких: 
		202 306, 11 грн - заборгованість за відсотками; 
		73 917,06 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.11.2017 скасовано рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16.02.2017, ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 строкову заборгованість за кредитним договором № 50011365 від 10.12.2013 року в розмірі 955 660, 28 грн з яких: 909 343, 12 - строкова заборгованість за кредитом, 37 760,47 грн - строкова заборгованість за відсотками, 8 556, 69 грн - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Відповідачем ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження вказане рішення суду виконано 17.04.2018.
		       Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 проценти, нараховані за період до 30.01.2016. А за період з 30.01.2016 по 17.04.2018 проценти за користування кредитом не нараховувалися розмір яких із розрахунку (909 343,12 *9,9%*809/360) складає 202 306,11 грн, що вважав підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , як солідарного божника ТОВ «Амплуа», а також 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом у сумі 73 917,06 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України. 
		У подальшому позивач частково змінив позов зокрема, замість стягнення з відповідача ОСОБА_1 , як солідарного боржника ТОВ «Амплуа», заборгованості за відсотками у розмірі 202 306, 11 грн. просив суд стягнути суму інфляційних втрат у розмірі 291 991, 26 грн (із розрахунку 909 343,12*1,321 - 909 343,1)та 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом за період з 30.01.2016 до 17.04.2018 у сумі 60 465,08 грн (із розрахунку 909 343,12*0,03*809/365).
		Відповідачем ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», в якому посилаючись на вимоги ст. 559 ЦК України, просив суд визнати поруку в кредитному договорі № 50011365 від 10.12.2013 припиненою. В обґрунтування зустрічних вимог також зазначає про виконання ним рішення апеляційної інстанції від 23.11.2017, тому вважає відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки він не є боржником за кредитним договором від 10.12.2013.
		Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 10.10.2019 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  відмовлено за необґрунтованістю.
		    Зустрічні вимоги задоволено. Визнано поруку  ОСОБА_1  в кредитному договорі від 10.12.2013 № 50011365, укладеному між ТОВ «Порше Мобіліті та ТОВ «Амплуа» припиненою.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті»просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким первісний уточнений позов задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
		За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема в порушення вимог ст. 625 ЦК України  не стягнуто з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати, у зв`язку з простроченням ним сплати боргу за  кредитним договором, необхідність сплати якого встановлена рішенням суду; судом невірно застосовано вимоги ст. 559 ЦК України, зокрема в якості підстави для припинення поруки суд безпідставно вказав факт звернення  ТОВ «Порше Мобіліті»з відповідним позовом до відповідача як поручителя у 2016; судом не враховано висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15; суд прийняв до розгляду зустрічний позов, який поданий поза межами процесуального строку, також у порушення вимог ст. 264 ЦК України розглянув первісні вимоги, які були змінені позивачем у передбачений законом спосіб.
		Відповідач та третя особа правом відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника скаржника - адвоката Чередниченка М.М. за апеляційною скаргою, пояснення представника відповідача - адвоката Акользіної М.В.,третьої особи, які вважали оскаржуване рішення законним і обгрунтованим, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом встановлені наступні факти, які підтверджені письмовими доказами та визнаються сторонами.
		       10.12.2013  між ТОВ "Порше Мобіліті» ТОВ "Амплуа" та ОСОБА_1   укладено кредитний договір № 50011365, забезпечений порукою.
		За належне виконання ТОВ «Амплуа» умов Кредитного договору перед кредитором поручився ОСОБА_1 , який взяв на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань позичальника перед ТОВ «Порше Мобіліті».
		       Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.11.2017 з відповідача ОСОБА_1 як поручителя ТОВ «Амплуа» стягнуто строкову заборгованість за кредитним договором від 10.12.2013 в розмірі 955 660, 28 грн з яких:   909 343, 12  - строкова заборгованість за кредитом, 37 760,47 грн - строкова заборгованість за відсотками, 8 556, 69 грн - 3% річних за строкову заборгованість за кредитом.
		       Вказане рішення суду виконане відповідачем 18.04.2019.
		       Цим рішенням стягнуто з відповідача відсотки, які були нараховані за період до 30.01.2016.
		За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 30.01.2016 по 17.04.2018 позивачем нараховані 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом у розмірі 60 465,08 грн.  та інфляційні втрати у розмірі 291 991, 26 грн.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам рішення суду не відповідає, у звязку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.
		      Відповідно до ч.1,ч.3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
		Звернувшись до суду з первісним позовом, ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом на підставі ст. 1056 ЦК України та три проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України. В подальшому позивачем було частково змінено предмет позову - зокрема замість вимоги про стягнення з відповідача відсотків за кредитом від на вимогу про стягнення інфляційних втрати на підставі ст. 625 ЦК України, про що було надано відповідну заяву про зміну предмету та збільшення розміру позовних вимог.
		       Вказану заяву позивача судом першої інстанції було прийнято, про що 07.08.2019 постановлено відповідну ухвалу (т.2 а.с.43-44)
		Зміною частково предмету позову, позивач не підтримував первісно заявлену вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим ця вимога розгляду не підлягала. 
		Однак, у порушення зазначених норм процесуального права, суд розглянув первісні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 50011365 від 10.12. 2013 за відсотками за користування кредитом за період з 30.01.2016 по 17.04.2018 року у розмірі 202 306, 11 грн., про що зроблено відповідні висновки, які зазначені у змісті оскаржуваного рішення. 
		За таких обставин, рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині - залишенню без розгляду на підставі ч.1ст. 377, п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України. 
		Відмовляючи в задоволенні зміненого позову про стягнення з відповідача три процента річних та інфляційних втрат, суд, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки відповідач ОСОБА_1 у розумінні цієї норми не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання. 
		Колегія суддів вважає вказаний висновок помилковим, оскільки суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права, висловлений в постанові від 16.05.2018 року по справі № 459/3560/15-ц, в якій зазначено наступне.
		«Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Оскільки грошове зобов`язання, яке виникло у відповідача, як солідарного боржника, підтверджено рішенням суду, то невиконання грошового зобов`язання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України».
		У зв`язку з простроченням відповідачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням суду, до правовідносин сторін підлягає застосування вказана норма права.
		Таким чином, суд першої інстанції припустився помилки у застосування до правовідносин сторін норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суд підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
		Колегія суддів визнає обґрунтованим первісний позов в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, але у меншому розмірі, ніж заявлено в позовній заяві з наступних підстав.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 був частково задоволений аналогічний позов ТОВ "Порше Мобіліті" до ТОВ «Амплуа» та стягнуто за той же період часу нараховані три проценти річних у розмірі 60 321,53 грн. 
		Вказане рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення при вирішенні справи, що переглядається.
		З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає змінені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 60 321,53 грн, і саме цей розмір трьох процентів річних підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , як солідарного боржника з ТОВ «Амплуа».
		Змінений первісний позов в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 зроблено висновок, що: «згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти».
		Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що від цього висновку Верховний Суд не відступав.
		       У кредитному договорі сторони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, тобто передбачили втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції еквівалентом іноземної валюти.
		Отже, з урахуванням того, що сплату усіх платежів за кредитним договором сторони погодили в гривнях і підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовувався до еквіваленту суми кредиту в доларах США, колегія суддів вважає, змінена позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 291 991, 26 грн за період з 30.01.2016 року по 17.04.2018 року задоволенню не підлягає.
		       Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції вважав поруку припиненою, оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» у 2016 звертався до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту з поручителя ОСОБА_1 , і рішення суду, яким частково було задоволено вимоги набрало законної сили 23.11.2017, а вказаний договір не містить умов про зобов`язання поручителя поза його межами. 
		Цей висновок суду також є помилковим, оскільки суд не врахував правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, в якій зазначено наступне.
		«Велика Палата Верховного Суду, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки».
		Відповідач, пред`явивши зустрічний позов, помилково вважав відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України відповідальність поручителя за договором поруки.
		За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
		Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		       Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137  ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. 
		Так, звертаючись до суду з позовом з урахуванням змінених вимог позивачем ТОВ «Порше Мобіліті» в інтересах якого діє представник - адвокат Чередниченко М.М. сплачено судовий збір у сумі -5286,85 грн (4 143,36+1143,49); за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі - 8 987,47 грн; на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи адвокатом заявлено витрати при розгляді справи першою інстанцією у сумі 15 000 грн та під час апеляційного перегляду рішення суду у сумі 10 800 грн. на підтвердження цих витрат надано відповідні документи (т.1 а.с.161-177)
		       Колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню у відшкодування судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог - 6812,63 грн.
		Керуючись ст. ст. 367,376 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		постановив:
		 
		       Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  задовольнити частково.
		       Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 10 жовтня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		       Залишити без розгляду первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  в частині стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа», заборгованості за кредитним договором № 50011365 від 10 грудня 2013 року за відсотками за користування кредитом за період з 30 січня 2016 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 202 306, 11 грн. 
		Задовольнити частково змінений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків -  НОМЕР_1 , місце проживання:  АДРЕСА_1 ), як солідарного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа» (91022, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд.42; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32279321),  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36422974) три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за кредитним договором № 50011365 від 10 грудня 2013 року за період з 30 січня 2016 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 60 321, 53 грн.
		       Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості за кредитним договором № 50011365 від 10 грудня 2013 року за період з 30 січня 2016 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 291991,26 грн.
		       Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання договору поруки припиненим.
		       Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків -  НОМЕР_1 , місце проживання:  АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»  (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36422974) у відшкодування судових витрат 6812,63 грн. 
		Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
		Дата виготовлення повного тексту постанови - 20 січня 2020 року.
		 
		Головуючий                                                             Ю.П.Лозко  
		Судді                                                                        Н.М.Авалян
		                                                                               В.В.Кострицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...