Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5925/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2020. Зареєстровано: 23.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2020.
Дата набрання законної сили: 22.01.2020
Номер судового провадження: 12775/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2020 р. Справа № 520/5925/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді Ральченка І.М.,
		Суддів: Катунова В.В. ,  Бершова Г.Є. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019, повний текст складено 23.09.20 по справі № 520/5925/19
		за позовом      ОСОБА_1  
		до     Головного управління ДПС у Харківській області                   
		про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати  індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області № 2571 /Б/ІІІК/20-40-13-02-11 від 06.06.2019 року.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року позовні вимоги залишено без задоволення.
		Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що судові витрати, відшкодовані платнику податків на підставі судового рішення не є додатковим благом, з огляду на що оскаржувана індивідуальна податкова консультація має бути скасована.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судовим розглядом, 15.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області для отримання податкової консультації з питання оподаткування судових витрат, відшкодованих за результатами розгляду судової справи, зокрема, чи включаються відшкодовані судові витрати до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу; чи є об`єктом оподаткування; якими податками оподатковуються; чи є відшкодовані витрати додатковим благом в розумінні норм Податково кодексу України.
		06.06.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області надано податкову консультацію №2571/Б/ІПК/20-40-13-02-11, якою визначено: «відшкодовані судові витрати є додатковим благом та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором».
		Не погодившись із зазначеною податковою консультацією, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності оскаржуваної податкової консультації, оскільки судові витрати включаються до оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
		Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
		Згідно з абз. 1 п. 52.1 та п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
		Відповідно до пп. 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
		Положеннями 1, 2 п. 53.2. ст. 53 Податкового кодексу України визначено, що платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- IV.
		Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
		Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
		Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування вказаним податком виступає загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		У той же час положення п.п. 164.2.14  п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
		Так, в основу оскаржуваної податкової консультації Головним управлінням ДФС у Харківській області покладено висновок, що відшкодовані судові витрати у розумінні п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є додатковим благом, з огляду на що мають бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
		Отже, спірним у даному випадку є визначення відшкодованих судових витрат та їх правова природа.
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		У той же час, розгляд та вирішення судом публічно-правового спору, участь у адміністративному процесі, вчинення окремих процесуальних дій, обумовлює фінансові витрати, а саме судові.
		Питання судових витрат у адміністративному процесі врегульоване главою 8 Кодексу адміністративного судочинства.
		Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
		3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
		4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Аналізуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що судові витрати можна визначити як  законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін по справі, що пов`язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.
		При цьому, можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, а отже фактично передбачає компенсацію збитків/матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.
		На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом,  і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку із зверненням за судовим захистом.
		За таких обставин, вирішуючи питання необхідності оподаткування доходу у вигляду отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат, податковим органом не враховано положення абз. «а» п.п. 164.2.14  п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.
		На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що оскаржувана податкова консультація Головного управління ДФС у Харківській області № 2785/ІПК/20-10-14-10-21 від 19.06.2019 року не у повній мірі грунтується на нормах Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини, з огляду на що підлягає скасуванню.
		Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо позовних вимог, внаслідок чого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. 
		Керуючись ст. ст. 243, 250,  311, 315,  317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 по справі № 520/5925/19  скасувати. 
		Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області № 2571 /Б/ІІІК/20-40-13-02-11 від 06.06.2019 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді   В.В. Катунов    Г.Є. Бершов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...