Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/11170/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2020. Зареєстровано: 23.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2020.
Дата набрання законної сили: 22.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/7713/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 січня 2020 року 
		Київ
		справа №359/11170/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/7713/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -                     Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                   Бевзенка В.М., 
		                                                                                   Шевцової Н.В.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року (суддя - Муранова-Лесів І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва
		про визнання протиправними та нечинними постанов про закінчення виконавчого провадження та відкриття виконавчого провадження, визнання бездіяльності державного виконавця та зобов`язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження, -
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі - відповідач-1, ВДВС Бориспільського МРУЮ), Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва (далі - відповідач-2, ВДВС Дарницького РУЮ), в якому просила: - визнати протиправною та не чинною постанову заступника начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ Яценко О.В. від 30.12.2014 "Про закінчення виконавчого провадження" щодо ОСОБА_1 та направленням його на виконання за місцем її проживання; - визнати бездіяльність заступника начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ Яценко О.В. у зв`язку з не винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження в результаті закінчення шестимісячних строків, встановлених для здійснення виконавчого провадження; - визнати протиправною та не чинною постанову старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ Шевченко М.Р. від 15.06.2015 "Про відкриття виконавчого провадження" щодо ОСОБА_1 ; - визнати бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ Шевченко М.Р. у зв`язку з не винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження в результаті закінчення шестимісячних строків, встановлених для здійснення виконавчого провадження; - зобов`язати ВДВС Дарницького РУЮ негайно прийняти рішення - винести постанову про закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 , розпочатого на підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2010 №3-4917.
		Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2010, яка набрала законної сили 30.11.2010, у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ст. 352 МК України було застосовано конфіскацію не вилучених за протоколом про порушення митних правил товарів, а саме тканин для оббиття меблів та інших супутніх до цього товару матеріалів, яка була направлена 27.12.2010 до ВДВС Бориспільського МРУЮ для виконання. Тривалий час жодних виконавчих дій не виконувалось, товар у ОСОБА_1 не вилучався та на складах митниці відсутній. На думку позивача, були пропущені шестимісячні строки, встановлені для здійснення виконавчого провадження. 9 жовтня 2015 року представником позивача до ВДВС Дарницького РУЮ були подані заява про відвід державному виконавцю Шевченко М.Р. та клопотання про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, з причин протиправного його відкриття.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що вимоги щодо скасування постанови заступника начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ Яценко О.В від 30.12.2014 про закінчення виконавчого провадження, задоволенню не підлягають, оскільки на момент ухвалення цієї постанови існували зазначені в постанові підстави для направлення виконавчого провадження для виконання за місцем проживання боржника, що підтверджується актом державного виконавця від 26.12.2014, відповідно до якого майно, яке підлягає конфіскації на складах Київської митниці ДФС відсутнє. Так само необґрунтованими суд першої інстанції визнав вимоги щодо визнання бездіяльності заступника начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ Яценко О.В. у зв`язку з не винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження в результаті закінчення шестимісячних строків, установлених для здійснення виконавчого провадження, оскільки ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 49 Законом України «Про виконавче провадження», а також будь-яким іншим нормативним актом України не передбачено таких підстав для закінчення виконавчого провадження. Ухвалюючи постанову від 15.06.2015 про відкриття виконавчого провадження старший державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ Шевченко М.Р. діяв на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».
		З тих самих підстав суд першої інстанції вважав необґрунтованою вимогу про визнання бездіяльності старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ Шевченко М.Р. у зв`язку з не винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження в результаті закінчення шестимісячних строків, установлених для здійснення виконавчого провадження та про зобов`язання ВДВС Дарницького РУЮ негайно прийняти рішення - винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з пропуском та відсутністю законних шестимісячних строків, встановлених для його здійснення, оскільки це суперечить вимогам ст.ст. 30, 49 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначені позивачем обставини можуть бути враховані в разі оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби та його посадових осіб щодо нездійснення виконавчих дій протягом визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні виконавчі дії. Проте, щодо прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження із зазначених позивачем підстав суд першої інстанції вважав заявлену вимогу безпідставною та передчасною, такою що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції. Посилання представника позивача на п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу обґрунтування вимог адміністративного позову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки поняття закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, що визначене п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», не є тотожним поняттю строк здійснення виконавчого провадження, що визначений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		ОСОБА_1 (далі - скаржник) у лютому 2016 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року.
		У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що виконавче провадження підлягало закінченню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пропуском і відсутністю шестимісячних строків, установлених для його здійснення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2010 у справі №3-4917/2010 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 352 МК України та конфісковано в прибуток держави вилучені в неї тканини із синелі з ниток різного кольору для оббиття меблів з вмістом катону 21%, поліестру, шенілу 46%, в рулонах шириною 1,4 м (Chenille)- 353 ул.-20989,70 м.пог. +29385,58 кв.м. 12453,6 кг Артикул: ChenilleBYN 495-13463,7 пог.м, ChenilleBYN 175-4119 пог.м., ChenilleBYN235-599,8 пог.м, ChenilleBYN 494-356,1 пог.м, ChenilleBYN 46-1109,6 пог.м, ChenilleBYN 14-897 пог.м, ChenilleALCOYZEM 1-444,5 пог.м. Зразки тканин з сінельних та синтетичних штучних волокон-2 кор.-150м. пог. = 210 м.к.в 300 кг. Виробник: «BEY-EN- TEKSTILSANVETIC. LTD.STI», Туреччина, 2 Місць-355. Паркування: полім. плівка -353 рулона та 2 картонні коробки з зразками тканин, всього 12000 кг.
		Вказана постанова у справі про порушення митних правил набрала законної сили 30.11.2010 та разом з протоколом про порушення митних правил №0226/125000001/10 від 26 жовтня 2010 року та актом про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД № 125000001/8/9/0714 від 11 липня 2008 року була направлена на виконання до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 23.12.2010, де перебувала на виконанні з 27.12.2010 по 30.12.2014.
		Постановою заступника начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ Яценко О.В. від 30.12.2014 про закінчення виконавчого провадження, затвердженою начальником ВДВС Бориспільського МРУЮ Муцькою Л.Г., на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання постанови №3-4917, виданої 19.11.2010 Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про конфіскацію у ОСОБА_1 на користь держави тканини - закінчено. У цій постанові зазначено, що майно порушника, яке підлягає конфіскації на складах Київської митниці ДФС відсутнє, про що складено акт державного виконавця від 26.12.2014, боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що по територіальній підвідомчості відноситься до ВДВС Дарницького району.
		Виконавчі дії ВДВС Бориспільського МРУЮ Київської області в період з 27.12.2010 (з дати відкриття виконавчого провадження) до 26.12.2014 (дати складання акта державного виконавця) не проводились.
		Постановою старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ Шевченко М.Р. від 15.06.2015 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови №3-4917, виданої 19.11.2010 Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про конфіскацію у ОСОБА_1 на користь держави тканини.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" ( 3319-17 ) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
		Отже, на цій підставі підлягає закінченню виконавче провадження з виконання рішень про стягнення періодичних грошових виплат, для яких законом встановлений кінцевий строк виконання (як-от, про стягнення аліментів - до досягнення дитиною повноліття, про стягнення допомоги по догляду за дитиною - до досягнення нею трирічного віку тощо).
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про конфіскацію у скаржника на користь держави певних речей не підлягає закінченню на підставі наведеного законодавчого припису.
		Посилання скаржника на частину другу статті 30 Закону № 606-XIV є безпідставними, оскільки вказана норма регулює строки здійснення державним виконавцем виконавчого провадження, недодержання яких не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич
		Судді                                                                                                      В.М. Бевзенко 
		                                                                                                                             Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...