Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/522/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2020. Зареєстровано: 23.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2020.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 січня 2020 року                                                                                      Справа № 902/522/19 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. ,  суддя Коломис В.В. 
		 
		секретар судового засідання Полюхович І.Г.
		 
		за участю представників сторін:
		позивача - Кудельський А.А., ордер серія ВН №136952 від 20.01.2020, Похолюк В.В. - директор (в режимі відеоконференції в Господарському суді Вінницької області),
		відповідача - Іванюк В.І., ордер серія КВ №402534 від 14.09.2019 (в режимі відеоконференції в Господарському суді м.Києва ),
		3-ї особи - не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 18.10.19р. суддею Матвійчуком В.В. об 16:46 год. у м.Вінниці, повний текст складено  22.10.19р. у справі № 902/522/19 
		за позовом: Приватного підприємства "Арт Хаус Міленіум"  
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. 
		про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н.  від 27.06.2019  Приватного підприємства "Арт Хаус Міленіум" про визнання виконавчого напису за реєстрованим номером 643 від 05 липня 2016 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., таким, що не підлягає виконанню.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне.
		25.06.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір про фінансовий лізинг №00007768, відповідно до положень якого позивач передав відповідачу транспортний засіб автомобіль VW Touareg NF 3.0 I V6 TD1 як об`єкт лізингу за договором, а відповідач зобов`язався сплатити суму коштів відповідно до договору згідно з графіком покриття витрат. За умовами договору вартість об`єкта лізингу становить 88708,00 дол. США. Сума авансового платежу 35483,20 дол. США, обсяг фінансування: 53224,80 дол. США.
		Починаючи з серпня 2013 року, ПП "Арт Хаус Міленіум", щомісячно отримував рахунки-фактури від Лізингодавця та проводив їх оплату. Однак, на початку вересня 2016 року позивачу стало відомо, що об`єкт лізингу перебуває у розшуку, на підставі вчиненого виконавчого напису та відкритого виконавчого провадження в Харківському районному відділі ДВС повністю із не зрозумілих підстав, так як відсутня заборгованість за об`єкт лізингу, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між ТОВ "Порше Лізинг Украіна" та ПП "Арт Хаус Мілленіум станом на 04.10.2016.
		09.09.2016 на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. позивачем було направлено інформаційний запит щодо підстав вчинення виконавчого напису.
		Листом від 14.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. на адресу ПП "Арт Хаус Міленіум" було направлено копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис №643 від 05.07.2016, в кількості 14 копій, проте без самого виконавчого напису.
		На неодноразові звернення до державного виконавця Аль-Халябі Л.Р., надходили відповіді, що все відбувається в межах чинного законодавства, та лише через 18 місяців з дня відкриття виконавчого провадження державним виконавцем 20.02.2018 було підписано Акт державного виконавця про відсутність майна за адресою смт Пісочин, вул. Транспортна 1, та постановою про передачу виконавчого провадження від 21.02.2018 передано до виконання в ДВС міста Вінниці.
		На звернення позивача до директора ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідь не надійшла.
		З огляду на такі обставини позивач звернувся в правоохоронні органи.
		За результатом розгляду заяви позивача зареєстровано кримінальне провадження № 12017020010004108. В ході розслідування були вилучені документи в ДВС, та копії документів в приватного нотаріуса Маринець О.С. в кількості 24 копій, отримано дозвіл слідчого на використання матеріалів справи в суді.
		Ознайомившись з матеріалами, які стали доступними лише після їх вилучення позивач вважає, що виконавчий напис від 05.07.2016  за реєстровим №643, вчинений з грубим порушенням норм матеріального права та всупереч встановленим законом вимог, а тому є таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного:
		нотаріусом не було належним чином перевірено повноваження представника у відповідності до законодавчих актів;
		-нотаріусом було грубо порушено вимоги закону щодо встановлення безспірності заборгованості;
		-при вчиненні виконавчого напису, не було надано приватному нотаріусу документи наявність яких є обов`язковою для його вчинення.
		Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис за реєстровим №643 від 05.07.2016 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.С. Маринець, яким зобов`язано повернути від Приватного Підприємства "Арт Хаус Мілленіум" (ідентифікаційний код 35996740, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд.91, кв.23 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", (ідентифікаційний код 35571472, адреса: 02152, місто Київ, проспект П. Тичини, будинок 1-В) майно транспортний засіб: марка - Volkswagen, модель TOUAREG, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір чорний, державний номер НОМЕР_2 , що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року, за невиплачену в період з 16.11.2015 по 16.12.2015 заборгованість, станом на 16.12.2015, у розмірі 59707,86 грн. - несплачені лізингові платежі, 980,12 грн. - штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів, 12794,90 грн. - витрати понесені лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості, що становить 73482,88 грн. таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", (ідентифікаційний код: 35571472, адреса: 02152, місто Київ, проспект П. Тичини, будинок 1-В) на користь Приватного Підприємства "Арт Хаус Мілленіум" (ідентифікаційний код: 35996740, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд.91, кв.23) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.  
		В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 526, 598, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за  282/20595, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості  провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів  нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, матеріали справи, суд вказав, що відповідачем нотаріусу не було надано документів, які б підтверджували наявність безспірної заборгованості, а тому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. не виконано вимоги ст. 88 Закону України "Про нотаріат", що є підставою для задоволення позову. 
		Крім того, суд вказав, що довіреність на представника ТОВ «Порше Лізинг Україна» не передбачає права щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, не містить в собі права на вчинення будь-яких нотаріальних дій, а також права підпису від імені директора товариства.
		Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2019 у справі №902/522/19. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" відмовити повністю. 
		Так, скаржник вказує, що договір лізингу, який був укладений між позивачем та відповідачем  розірваний з 04.12.2015р., у зв`язку із чим у позивача  виник обов`язок повернути об`єкт лізингу, що ним зроблено не було. Вказані обставини встановлені у рішеннях господарського суду Вінницької області у справах №№902/442/18, 902/591/17.
		Звертає увагу, що умовами договору, а саме п.п. 13.1, 13.6 відповідач має право вилучити об`єкт лізингу без попередньої згоди позивача, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
		05.07.2016 року приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис.
		На думку апелянта, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.236 ГПК України. Зауважує, що для вчинення виконавчого напису нотаріуса має значення саме безспірність наявності заборгованості, а не самої суми, що помилково було зазначено судом першої інстанції. Крім того, зазначає, що повернення об`єкта лізингу не має жодного відношення до суми заборгованості, оскільки повернення об`єкту лізингу являються окремими, різними видами відповідальності  за невиконання зобов`язань за договором фінансового лізингу. На підтвердження своєї позиції вказує на постанови ВГСУ від 19.02.2014р. у справі №910/3234/13, від 19.02.2014р. у справі №5011-37/5323-2012. 
		Звертає увагу, що постанови Верховного Суду у справі №910/35/18 від 18.12.2018р., Великої Палати Верховного Суду у справі №320/8269/15 від 16.05.2018р., Верховного Суду України у справі №6-158цс15 від 20.05.2015р. на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні не стосуються договору фінансового лізингу, а стосуються кредитних договорів. Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин що стосуються вчинення виконавчого напису із повернення об`єкта лізингу, помилково застосовано норми права що стосуються вчинення виконавчого напису зі стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, що в свою чергу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення. 
		Крім того, вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що у заяві про вчинення виконавчого напису вказано про наявність заборгованості по лізингових платежах та штрафних санкціях станом на 16.12.2015р., тобто після розірвання договору фінансового лізингу, оскільки всі документи, що були надані до нотаріуса були видані до  моменту розірвання договору фінансового лізингу. При цьому, у заяві про вчинення виконавчого напису вказано, що станом на 16.12.2015р. наявна заборгованість позивачем не погашена.
		Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції оцінюючи докази наявні в матеріалах справи, дійшов невірного висновку про те що заборгованість розрахована станом на 16.12.2015р., в той час коли у заяві про вчинення виконавчого напису зазначено лише про те станом на 16.12.2015р. заборгованість є не погашеною.
		Разом з тим, щодо повноважень представника товариства на звернення із заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, вказує, що предметом судового розгляду у справі №902/522/19 є оцінка виконавчого напису та підстав його вчинення з метою встановлення чи відбулось порушення прав та інтересів позивача та у разі якщо відбулось їх захисту.
		Позивачем по справі №902/522/19 є лізингоодержувач, у якого в результаті розірвання договору лізингу виник обов`язок повернути об`єкт лізингу (пункт 7 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
		При цьому, відсутність у довіреності прямо передбачених повноважень на звернення до нотаріуса із заявами про вчинення виконавчого напису жодних прав позивача не порушує, а відтак не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
		Зазначає, що вчинення дій за відсутності повноважень або з перевищенням наданих повноважень може порушити права та інтереси виключно довірителя, тобто ТОВ «Порше Лізинг Україна».
		При цьому, Панько В.Ю . на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису був співробітником товариства, діяв на виконання доручення керівника юридичної особи та у межах наданих йому повноважень. ТОВ «Порше Лізинг Україна» стверджує що звертаючись із заявою від 16.12.2015 про вчинення виконавчого напису Панько В.Ю. діяв в інтересах товариства та був наділений достатнім обсягом повноважень на вчинення такої дії.
		Крім того, в апеляційній скарзі наводить попередній розрахунок суми судових витрат.
		Відзиву на апеляційну скаргу від Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Третя особа не скористалася правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечила явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялась заздалегідь та належним чином.
		Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останньої, за наявними у справі доказами.
		У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування свої позиції. Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2019 у справі №902/522/19. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" відмовити повністю. 
		Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		25.06.2013  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець, Позивач) та Приватним підприємством "Арт Хаус Мілленіум" (Лізингоодержувач, Відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00007768 (а.с. 25).
		Об`єктом лізингу є транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі №   НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3 вартістю 88 708,00 дол. США, що еквівалентно 724 744,36 грн.
		Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід`ємну частину Договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р., визначено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; - частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); - комісії; - покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з контрактом.    
		Згідно із пунктом 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат  та виплати лізингових платежів.
		У п. 6.18. Загальних умов визначено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу, чим погодили оплату Відповідачем вартості користування автомобілем по час його повернення.
		Відповідно до п. 8.1 Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов`язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.
		Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Загальних комерційних умов строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування); строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об`єкта лізингу.
		Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення  або затримує повернення об`єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1 Загальних комерційних умов договору).
		Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв`язку з вилученням (поверненням) об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов`язані з вилученням об`єкта лізингу (п.13.5 Загальних комерційних умов).
		25.06.2013 сторонами підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців (строк лізингу).
		На виконання умов Договору за актом прийому-передачі від 08.07.2013 позивач передав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі №   НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3 вартістю 724 744,36 грн.
		В зв`язку  з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором у вигляді  порушення строку сплати щомісячних лізингових платежів позивачем надсилались на останнього нагадування про несплату: 01.10.2015 року - перше нагадування про несплату, 16.10.2015 року - друге та 04.11.2015 року - третє нагадування про несплату.
		Крім того, 16.11.2015 відповідачу було виставлено вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про наявну заборгованість відповідача, про відмову від Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року та необхідність повернути на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об`єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу знаходження ПП "Арт Хаус Мілленіум". 
		05.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013.
		20.07.2016 постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, а 01.08.2016 р. винесено постанову про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "Арт Хаус Мілленіум".
		Вказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/591/17 від 28.08.2017,  та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України  не потребують доказування при розгляді цієї справи.
		Позивач вважаючи, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням, а саме нотаріусом не було перевірено повноваження представника на звернення до нотаріуса, порушено вимоги закону щодо встановлення безспірності заборгованості та те, що при вчиненні виконавчого напису, не було надано приватному нотаріусу документи наявність яких є обов`язковою для його вчинення звернувся із позовом про визнання виконавчого напису за реєстрованим номером 643 від 05 липня 2016 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., таким, що не підлягає виконанню.
		Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
		Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
		П. 6.1 Договору, зокрема, передбачено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття виплат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього Договору та інших положень контракту.
		Відповідно до графіку покриття витрат та лізингових платежів (план відшкодування), зокрема у п. 28 визначено, що лізинговий платіж в т.ч. відшкодування частини вартості об`єкта лізингу день сплати - 15.10.2015р., сума дол. США - 716,93, ПДВ дол. США -143,38, вкл. ПДВ дол. США 860,31; проценти та комісії - дата сплати 15.10.2015р., сума дол. США - 788,74,  вкл. ПДВ дол. США - 788,74. 
		П. 29 графіку визначено, що лізинговий платіж в т.ч. відшкодування частини вартості об`єкта лізингу день сплати - 15.11.2015р., сума дол. США - 722,83, ПДВ дол. США -144,57, вкл. ПДВ дол. США 867,40; проценти та комісії - дата сплати 15.11.2015р., сума дол. США - 781,65,  вкл. ПДВ дол. США - 781,65. 
		П. 30 графіку визначено, що лізинговий платіж в т.ч. відшкодування частини вартості об`єкта лізингу день сплати - 15.12.2015р., сума дол. США - 728,80, ПДВ дол. США -145,76, вкл. ПДВ дол. США 874,56; проценти та комісії - дата сплати 15.12.2015р., сума дол. США - 774,49,  вкл. ПДВ дол. США - 774,49. (а.с. 29-32 т. 1)
		У матеріалах справи наявні рахунки - фактури №00296588 від 04.09.2015р. товар "інші витрати згідно договору  лізингу (пп. №8 та №13) (пп. №8 та № 13)", кількість -1 на суму 12794,90 грн. з ПДВ стоїть відмітка - не сплачено, №00300291 від 05.10.2015р. товар "відшкодування частини вартості об`єкта лізингу" кількість -1, "проценти та комісії" кількість - 1 на суму 34 597,63 грн. з відміткою сплачено частково заборгованість 22039,11грн., № 00305625 від 02.11.2015р. товар "відшкодування частини вартості об`єкта лізингу" кількість -1, "проценти та комісії" кількість - 1 на суму 37668,75 грн. з відміткою не сплачено, №00304291 від 04.11.2015р. товар "штраф за вимоги щодо оплати" кількість -1, "пеня, 10% річних від вчасно невиплаченої суми" кількість -1 на суму 865,59 грн. з відміткою не сплачено, №00307495 від 16.11.2015р. товар "штраф за вимоги щодо оплати" кількість -1, "пеня, 10% річних від вчасно невиплаченої суми" кількість -1 на суму 114,53 грн. з відміткою не сплачено. (а.с. 35-39 т. 1).
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем вчасно не оплачено лізингові платежі за вересень, жовтень, листопад 2015р., відповідно до наданих рахунків - фактур. При цьому, прострочення оплати становить більше 30 днів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
		Згідно з п.п. 8.3.2, 12.6.1 Договору, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об`єкт лізингу від позивача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
		П. 12.13 Договору сторони погодили, що у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, договір вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення лізингодавця на адресу лізингоодержувача.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що лізингодавець враховуючи наявність прострочення здійснення лізингових платежів більш ніж на 30 днів, скористався своїм правом, наданим йому ч. 2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. 8.3.2, 12.6.1 Договору, відмовився від договору фінансового лізингу, та у вимозі № 00007768 від 16.11.2015р. просив лізингоодержувача сплатити суму простроченої заборгованості за договором та повернення предмета лізингу.(а.с. 79, т.1)
		Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Так, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.
		Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат". Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
		Ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється  Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений    наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5    та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
		Згідно з п.п. 3.1, 3.5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
		Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, з наведених приписів вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
		Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р., для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		Згідно з п. 8 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
		Як вбачається із матеріалів справи відповідач, звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису додав до останньої Договір про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013; вимога вих №00007768 від 16.11.2015; рахунки-фактури № 00296588 від 04.09.2015, № 00300291 від 05.10.2015, № 00304291 від 04.11.2015, № 00305625 від 02.11.2015, № 00307495 від 16.112015; докази поштового відправлення вимоги та рахунків-фактур; акти звіряння взаємних розрахунків по договору фінансового лізингу №00007768 від 25.06.2013; довіреність на представництво інтересів.
		Разом з тим, доводи позивача щодо необхідності подання будь-яких інших документів нотаріусу для вчинення виконавчого напису за договором фінансового лізингу апеляційним господарським судом оцінюються критично, з огляду на те, що п.1. Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 містить вичерпний перелік таких документів. При цьому посилання позивача на відсутність в переліку документів наданих нотаріусу доказів направлення позивачу вимоги та рахунків фактур не знайшли свого підтвердження, а відтак є безпідставними.
		Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. 
		Прострочення сплати лізингових платежів за договором мало місце за період з вересня 2015 року по листопад 2015 року, що надало право лізингодавцю вимагати від лізингоодержувача повернення предмета лізингу. Відповідний обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу лізингодавцю виник у силу ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Договору.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог.
		Щодо посилання суду першої інстанції про те, що сума заборгованості вказана у виконавчому написі нотаріуса не відповідає сумі заборгованості вказаній в заяві ТОВ «Порше Лізинг Україна», то судова колегія не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, оскільки повернення об`єкту лізингу його законному власнику, тобто лізингодавцю не має жодного відношення до суми заборгованості, оскільки стягнення заборгованості та повернення об`єкту лізингу являються окремими, різними видами відповідальності за невиконання зобов`язань за договором лізингу. Як убачається із виконавчого напису нотаріуса від 05.07.2016 року ним було зобов`язано ПП «Арт Хаус Мілленіум» повернути  ТОВ «Порше Лізинг Україна» об`єкт лізингу. Таким чином, зазначення у виконавчому написі суми заборгованості відмінної від суми вказаної в заяві не може слугувати підставою для визнання  виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому, сума яка вказана у виконавчому написі є підтвердженням неналежного виконання позивачем своїх обов`язків згідно договору фінансового лізингу та слугує підставою для звернення із вказаною вимогою до нотаріуса про повернення об`єкта лізингу.
		Разом з тим, посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 910/35/18, Великої Плати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15, Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі №6-158цс15 є безпідставним, оскільки такі справи стосуються інших правовідносин ніж у даній справі, а саме щодо вчинення виконавчого напису зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, а не повернення об`єкту лізингу.
		Крім того, як уже було вказано рішеннями господарського суду Вінницької області у справах №902/442/18 та 902/591/17 було встановлено порушення з боку позивача умов договору фінансового лізингу, щодо оплати за об`єкт лізингу, яке призвело до його розірвання.
		Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що направлені на адресу позивача рахунки-фактури датовані після розірвання договору фінансового лізингу, оскільки із вказаних рахунків-фактур убачається що вони датовані 04.09.2015р., 05.10.2015р., 02.11.2015р., 04.11.2015р.,16.11.2015р..
		При цьому, судова колегія зауважує, що у виконавчому написі нотаріуса вказано лише про наявність заборгованості станом на 16.12.2015 р., згідно поданих нотаріусу документів, які видані до моменту розірвання договору лізингу - 04.12.2015 року. Отже, в матеріалах справи не має жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було нараховано лізингові платежі після 04.12.2015 року, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині також, спростовуються матеріалами справи.
		Також, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що представник відповідача згідно із доданої довіреності не наділений повноваженнями на підписання та подання заяви про вчинення виконавчого напису з огляду на таке.
		Предметом судового розгляду у справі №902/522/19 є оцінка виконавчого напису та підстав його вчинення з метою встановлення чи відбулось порушення прав та інтересів позивача та у разі якщо відбулось їх захисту. Разом з цим, позивачем по справі №902/522/19 є лізингоодержувач, у якого в результаті розірвання договору лізингу виник обов`язок повернути об`єкт лізингу (пункт 7 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»). При цьому, відсутність у довіреності прямо передбачених повноважень на звернення до нотаріуса із заявами про вчинення виконавчого напису жодних прав позивача не порушує. А тому, вказана обставина, також, не є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
		Згідно із п.2 ч.1   ст.275 ГПК України   суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення  повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1   ст.277 ГПК України   підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду  першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга  ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягає  задоволенню, а рішення   господарського суду Вінницької області від 18.10.2019 року у справі №902/522/19- скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Так, в апеляційній скарзі  представником ТОВ "Порше Лізинг Україна" зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, та вказано, що остаточний розрахунок, разом із відповідними документами будуть подані товариством за результатами розгляду апеляційної скарги.
		За наведеного, питання щодо розподілу витрат ТОВ "Порше Лізинг Україна" на професійну правничу допомогу буде вирішене судом після подання останнім доказів у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
		  
		Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		                     
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.19р. у справі №902/522/19  задоволити.
		2. Рішення господарського суду Вінницької області від  18.10.19р. у справі №902/522/19   скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову Приватного підприємства "Арт Хаус Міленіум"  про визнання виконавчого напису за реєстрованим номером 643 від 05 липня 2016 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., таким, що не підлягає виконанню відмовити повністю.
		Стягнути із Приватного Підприємства "Арт Хаус Мілленіум" (ідентифікаційний код: 35996740, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд.91, кв.23) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", (ідентифікаційний код: 35571472, адреса: 02152, місто Київ, проспект П. Тичини, будинок 1-В)  2      881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну ) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
		3. Постанова набирає законної сили з  дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
		4.  Справу №902/522/19 повернути до господарського суду Вінницької області.
		 
		Повний текст постанови складений "23" січня 2020 р.
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Миханюк М.В. 
		 
		Суддя                                                                                              Саврій В.А.  
		 
		Суддя                                                                                              Коломис В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...