Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5912/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2010.

Результат оскарження 21.09.2010 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції із закриттям провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			27 січня 2010 року           13 год. 55 хв.           № 2а-5912/09/2670
			 
				 Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К. 
				За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
				 
				За позовомОб’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий Едем» 
				До1)Київської міської державної адміністрації
				2)Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації  
				Провизнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії  
					 
				
				За участю представників сторін
				від позивача: Дякулич О.О. за дов. від 04.05.2009 р.
				від відповідача 1: не з'явився
				від відповідача 2: не з'явився
				 ВСТАНОВИВ:
				          Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий Едем»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності в частині відшкодування втрат (збитків) у розмірі 205390,72 грн. від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води) –незаконною; зобов’язання відшкодувати солідарно за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва та місцевого бюджету Дарницької районної у м. Києві ради позивачу втрат (збитків) у розмірі 205390,72 грн. від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води).
				          24.11.2009 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій вказав на те, що позивачем було помилково вказано, що розмір втрат від різниці в тарифах у розмірі 73230,72 грн. мав місце з березня 2008 р. по квітень 2009 р., в той час як така сума згідно розрахунків позивача виникла за період з січня по грудень 2008 року.
				          Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог здійснював своє посилання на Рішення Київської міської ради від 18.10.2007 р. № 1027/3860, від 17.01.2008 р. № 3/4475, від 18.10.2007 р. № 1027/3860, Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.03.2008 р. № 324, відповідно до яких відповідачі мали відшкодувати позивачу втрати (збитки) від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води) за період 2005 –01.02.2008 р.
				          Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надав.
				          Представник відповідача 2 висловив свою позицію у наданих суду письмових поясненнях, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову. 
				          
				Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
				 Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. 
				Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
				Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
				Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
				Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
				Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
				          Згідно п. 1.5. Статуту Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий Едем», зареєстрованого Дарницькою районною у м. києві державною адміністрацією за № 100 від 31.07.2002 р., ОСББ створено для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання при будинкової території за кошти членів об’єднання і за рахунок передбачених законодавством доходів від господарської діяльності, отриманих і використаних об’єднанням відповідно до мети його діяльності.
				          Відповідно до п. 11.3. Статуту ОСББ, кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об’єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.
				          Згідно п. 11.4. Статуту ОСББ, у разі, якщо правління об’єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об’єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об’єднання комунальних послуг. 
				          Між ОСББ «Новий Едем»та АЕК «Київенерго» було укладено договір № 1310061 від 03.09.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
				          Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, зокрема щодо відшкодування солідарно за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва та місцевого бюджету Дарницького району у м. Києві ради втрат (збитків) у розмірі 205390,72 грн. від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води)та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води), в обґрунтування даної вимоги здійснює посилання на наступне.
				          Згідно рішення Київської міської ради від 18.10.2007 р. № 1027/3860 «Про питання відшкодування різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги житлово-будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків та іншим житловим організаціям незалежно від форм власності», відповідно до п. 12 ст. 7, ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Верховної Ради України від 26.11.1993 р. № 3665 «Про державну дотацію на утримання квартир у будинках житлово-будівельних (жилих) кооперативів і молодіжних житлових комплексів», з метою стимулювання створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та забезпечення рівних економічних умов роботи житлово-експлуатаційних організацій різних форм власності Київрада вирішила відшкодувати з місцевого бюджету м. Києва місцевим бюджетам районних у м. києві рад різницю в нарахуваннях та тарифах на житлово-комунальні послуги, в тому числі за відшкодування енергоносіїв за період 2005 –2007 років для будинків житлово-будівельних кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлових організацій незалежно від форм власності.
				          Позивач зазначив, що згідно акту звірки нарахувань за спожиті послуги централізованого гарячого водопостачання між ОСББ «Новий Едем», АЕК «Київенерго»та ВАТ АК «Київводоканал», фактична різниця в сплачених позивачем АЕК «Київенерго»коштах за послуги гарячого водопостачання (підігрів води) та тарифами, по яким сплачували жителі будинку ОСББ «Новий Едем» за вказані послуги за період 2005-2007 років, складає 199,1 тис. грн.
				          Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.03.2008 р. № 324 «Про розподіл субвенції з міського бюджету районним бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК «Київенерго», та ЗАТ «ЕК «ДАРТЕЦ»(АК «Дарницька ТЕЦ»), згідно якого на виконання п. 21 рішення Київради від 17.01.2008 р. № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», кошти субвенції з міського бюджету районним бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»(АК «Дарницька ТЕЦ») розподілити між бюджетами районів в сумі 20597 тис. грн. згідно з додатком.
				          Позивач стверджує, що залишок його кредиторської заборгованості перед АЕК «Київенерго»як наслідок різниці в тарифах за період 2005-2007 (з урахуванням сплачених коштів у розмірі 66,94 тис грн..) становить 132,16 тис. грн. = (199,1-66,94), але всупереч вищевказаним рішенням Київради та Київ держадміністрації, вказані кошти не були перераховані ОСББ чи АЕК «Київенерго».
				          205390,72 грн. –розмір заборгованості ОСББ перед АЕК «Київенерго», яка виникла внаслідок різниці в тарифах. На дану суму позивач вийшов наступним чином: різниця в тарифах по гарячій воді за період з січня по грудень 2008 р. складає 73230,72 грн., тобто вищевказана кредиторська заборгованість 132160 грн. + 73230,72 грн. = 205390,72 грн., про відшкодування якої позивач і звернувся до суду.
				Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити виходячи з наступних підстав.
				Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Згідно ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
				Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
				Статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.
				Так, у п. 21 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р. № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»встановлено, що розподіл субвенцій бюджетам районів у м. Києві з міського бюджету на здійснення заходів по передачі житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери Міністерства оборони України у комунальну власність, на виконання комплексних загальноміських заходів «Твій дім, твоє подвір'я», на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК «Київенерго»та АК «Дарницька ТЕЦ»та за послуги холодного водопостачання та водовідведення перед АК «Водоканал», на заходи щодо оплати громадянами електричної і теплової енергії, природного газу, твердого палива, послуг водопостачання і водовідведення, квартирної плати в рахунок часткової компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень здійснюється Київською міською державною адміністрацією шляхом прийняття відповідного розпорядження. 
				Відповідно до пункту 21 рішення Київради від 17.01.2008 р. № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження від 11.03.2008 р. № 324 «Про розподіл субвенції з міського бюджету районним бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК «Київенерго»та ЗАТ «ЕК «ДАРТЕЦ»(АК «Дарницька ТЕЦ»)», яким кошти субвенції з міського бюджету районним бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль»(АК «Дарницька ТЕЦ») розподілити між бюджетами районів в сумі 20597,00 тис. грн. згідно з додатком. 
				Пунктом 2 даного розпорядження Головне фінансове управління виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) мало внести в установленому порядку до міського бюджету на 2008 рік відповідні уточнення щодо видатків міського бюджету. 
				Як вже було зазначено вище, ОСББ створено для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання при будинкової території за кошти членів об’єднання і за рахунок передбачених законодавством доходів від господарської діяльності, отриманих і використаних об’єднанням відповідно до мети його діяльності.
				Відносини між суб’єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг, і фізичними та юридичними особами, які отримують або мають намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, які затверджені постановою Кабміну від 21.07.2005 р. № 630.
				Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, які затверджені постановою Уряду від 03.10.2007 р. № 1198.
				Заборгованість ОСББ «Новий Едем»перед АК «Київенерго», на яку вказує позивач, не є заборгованістю бюджету і результатом неправильно сформованих тарифів, і складається з різниці між нарахуваннями населенню по діючим тарифам за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання та фактичним споживанням вказаних послуг.
				Згідно вищевказаних Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, згідно якого споживач зобов’язаний вчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за фактично спожиту теплову енергію.
				А отже, джерелом погашення вказаної заборгованості мають бути кошти безпосередніх споживачів послуг, тому наявність такої заборгованості у ОСББ «Новий Едем»перед АК «Київенерго»не є підставою для відшкодування втрат (збитків) від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води).
				Щодо позовних вимог до відповідача 2, слід зазначити наступне. 
				Предметом розгляду даної адміністративної справи, зокрема є зобов'язання Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації відшкодувати ОСББ «Новий Едем»тарифну різницю.
				Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація є органом державної виконавчої влади та виконавчим органом Дарницької районної в м. Києві ради. Відповідно до регламенту райдержадміністрації, до її повноважень відноситься виконання рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування вищого рівня, в тому числі рішень Київської міської ради.
				У відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві державні адміністрації виконують свої повноваження в межах бюджетного фінансування.
				Так, п. 2 ст. 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з принципів бюджетної системи України, є принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
				Бюджетні кошти, згідно п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
				У відповідності до п. 7 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій, в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням.
				Згідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки (кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум (п. 13 ст. 2 Бюджетного кодексу України) тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
				Отже, розпорядник бюджетних коштів - голова Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, здійснює повноваження, виключно за цільовим призначенням, враховуючи кількісні та часові обмеження, встановлені Бюджетним кодексом України та рішенням Дарницької районної в м. Києві ради про бюджет Дарницького району м. Києва на відповідний період.
				Крім того, згідно п. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України, виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього Кодексу.
				Пунктом 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за кошти Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету України на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.
				Пунктом 29 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, як гарантованого державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівня фінансового забезпечення повноважень місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування.
				Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, згідно п. 3 ст. 94 Бюджетного кодексу України, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.
				Затвердження місцевого бюджету Дарницького району м. Києва та внесення змін до нього, п. 2 ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», покладається на Дарницьку районну в м. Києві раду.
				Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація такими повноваженнями не наділена. При цьому, рішення Дарницької районної в м. Києві ради, про затвердження бюджету Дарницького району м. Києва, є публічно-правовим актом, прийняття якого є виключною компетенцією райради.
				Відповідного рішення щодо виділення коштів на відшкодування втрат ОСББ «Новий Едем»від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води) не приймалося.
				Таким чином, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація не має правових підстав для виділення коштів на відшкодування тарифної різниці ОСББ «Новий Едем», оскільки в бюджеті району, кошти для даної цілі –відсутні.
				Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.
				Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України). 
				Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
				Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
				З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
				Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
				Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, оскільки відповідачі у справі діяли відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи.
				На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
				Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –
				 
				ПОСТАНОВИВ:
				 В задоволенні адміністративного позову відмовити.
				 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
				Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
				 
					 
					СуддяО.Є. Пилипенко  
						 
					
					Дата підписання повного тексту постанови: 26.02.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...