Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20464/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2020. Зареєстровано: 24.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Результат оскарження 16.06.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		22 січня 2020 року                                         м. Київ                                        № 640/20464/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - ДАБІ України, Держархбудінспекція, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 (далі також - третя особа), в якому позивач просить суд, з урахуванням збільшення позовних вимог:
		визнати протиправними дії відповідача щодо оголошення та проведення повторного конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції, умови проведення якого, затверджено наказом Держархбудінспекції від 03 жовтня 2019 року № 1113;
		зобов`язати відповідача прийняти рішення та призначити ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який був проведений у ДАБІ України 12 липня 2019 року, на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції;
		скасувати результати конкурсу, проведеного на підставі наказу відповідача від 03 жовтня 2019 року № 1113 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади». 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства не було призначено ОСОБА_1 на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції, як переможця конкурсу, що в свою чергу призвело до вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій щодо оголошення та проведення повторного конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції, умови проведення якого, затверджено наказом Держархбудінспекції від 03 жовтня 2019 року № 1113.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Крім того, ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
		Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки наказ від 03 жовтня 2019 року № 1113 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади» прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинний законодавством України. 
		Крім того відвідач зазначив, що вказаний наказ від 03 жовтня 2019 року був реалізований шляхом проведення конкурсу та призначення ОСОБА_2 на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції.
		Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи № 640/20464/19 за правилами загального позовного провадження. 
		Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, шляхом їх доповнення вимогою про скасування результату конкурсу, проведеного на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 жовтня 2019 року № 1113 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади», а також залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (далі також - ОСОБА_2 , третя особа).
		Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах. 
		Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви у справі № 640/20464/19 без розгляду.
		Третьою особою надано письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких вона просила суд відмовити в задоволенні позову. 
		Ухвалою суду від 20 січня 2020 року витребувано у відповідача належним чином засвідченої копії матеріалів пов`язаних з призначенням, проведенням та фіксацію результатів конкурсу, призначеного підставі наказу відповідача від 03 жовтня 2019 року № 1113 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади».
		Відповідачем надано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в яких він зазначив про недоведеність наявності у особи, яка звернулась з позовом, порушеного рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державних службовців, зокрема, державної служби категорії «Б» - заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, умови проведення якого затверджено наказом Держархбудінспекції від 12 червня 2019 року № 640.
		16 липня 2019 року на веб-сайті відповідача (https://dabi.gov.ua/wp-content/uploads/2019/07/Peremozhtsi-na-sajt.pdf) було розміщено інформацію про переможців конкурсу в Державній архітектурно-будівельній інспекції України, який проводився 12 липня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 із загальною сумою балів 7,0 визначено переможцем конкурсу на посаду «заступник директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду».
		Також, на офіційному веб-сайті Національного агентства України з питань державної служби розміщено скан-копію листа від 19 липня 2019 року № 40-50/283-19 Управління роботи з персоналом та документообігу Держархбудінспекції про те, що позивач став переможцем конкурсу (т. 1 а.с. 18).
		Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , який претендує на зайняття посади заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02 вересня 2019 року (т.1 а.с. 71), інформації, що перешкоджає зайняттю позивачем посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком не виявлено.
		Між тим, як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду із даним позовом, його не було призначено на відповідну посаду.
		Водночас, на веб-сайті відповідача було розміщено оголошення про проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державних службовців, зокрема, державної служби категорії «Б» - заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, умови проведення якого затверджено наказом Держархбудінспекції від 03 жовтня 2019 року № 1113.
		Обставина оголошення конкурсу на зайняття посади державної служби, переможцем якої визнано позивача, обумовила його звернення до суду із даним позовом. 
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Положеннями статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (далі також - Закон).
		Так, статтею 1 Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Згідно з ч. 1 статті 6 Закону, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 6 Закону, встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія «Б» - посади: керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; керівників та заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, апаратів місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.
		За правилами статті 19 Закону, право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче: 1) магістра - для посад категорій «А» і «Б»; 2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії «В».
		На державну службу не може вступити особа, яка: 1) досягла шістдесятип`ятирічного віку; 2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) має громадянство іншої держави; 7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення; 8) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».
		На посаду державної служби категорії «А» або «Б» не може вступити особа, яка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
		Під час реалізації громадянами права на державну службу не допускаються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 22 Закону, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.
		Положеннями статті 23 Закону передбачено, що інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу.
		Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівник державної служби відповідно до цього Закону.
		Суб`єкт призначення або керівник державної служби забезпечує оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу та його умови в електронній формі не пізніше наступного робочого дня з дня підписання відповідного наказу (розпорядження).
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює перевірку наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу та його умови на відповідність вимогам законодавства з питань державної служби і в разі відсутності зауважень узагальнює подану інформацію та не пізніше наступного робочого дня з дня їх надходження розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
		У разі невідповідності наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу та його умови вимогам законодавства з питань державної служби центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження наказу (розпорядження) повідомляє про це відповідному суб`єкту призначення або керівнику державної служби для приведення його у відповідність із законодавством.
		В оприлюдненому оголошенні про проведення конкурсу зазначаються: 1) найменування і місцезнаходження державного органу; 2) назва посади; 3) посадові обов`язки;б4) умови оплати праці; 5) вимоги до професійної компетентності кандидата на посаду; 6) інформація щодо строковості чи безстроковості призначення на посаду; 7) вичерпний перелік документів, необхідних для участі в конкурсі, та строк їх подання; 8) дата і місце проведення конкурсу; 9) прізвище, номер телефону та адреса електронної пошти особи, яка надає додаткову інформацію з питань проведення конкурсу.
		Строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 15 та більше 30 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу. Результати конкурсу оприлюднюються не пізніше 45 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення такого конкурсу.
		Відповідно до статті 26 Закону, служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність встановленим законом вимогам та повідомляє кандидата про результати такої перевірки.
		Кандидати, документи яких пройшли перевірку, передбачену частиною першою цієї статті, проходять тестування відповідно до Порядку проведення конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Кандидати, які пройшли тестування, передбачене частиною другою цієї статті, проходять співбесіду та/або інші види оцінювання відповідно до Порядку проведення конкурсу.
		У разі подання заяви про участь у конкурсі лише однією особою конкурс проводиться у встановленому цим Законом порядку, за результатами якого приймається рішення про призначення особи на посаду державної служби або про відмову в такому призначенні.
		Згідно з абз. 2 ч. 1 статті 27 Закону, конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б», крім тих, що зазначені в абзаці другому цієї частини, та категорії «В» проводить конкурсна комісія у складі не менше п`яти осіб, утворена керівником державної служби в державному органі. При цьому до складу конкурсної комісії можуть залучатися на конкурсній основі представники громадських об`єднань, що діють згідно із Законом України «Про громадські об`єднання», відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 28 Закону, рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п`яти років.
		Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та державного органу, в якому проводився конкурс, не пізніше наступного робочого дня після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Порядку проведення конкурсу.
		Служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення (ч. 4 статті 28 Закону).
		Частиною 5 статті 28 Закону визначено, що учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, має право оскаржити рішення конкурсної комісії:
		1) щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» - до суду;
		2) щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.
		Відповідно до ч. 7 статті 28 Закону, про результати розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, повідомляє учасника конкурсу, який подав скаргу, не пізніше 14 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення направляє керівнику державної служби в державному органі, в якому проводився конкурс, обов`язкову для виконання вимогу про скасування результатів конкурсу.
		Згідно з ч. 1 статті 31 Закону, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
		Рішення про призначення приймається: на посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівником державної служби (п. 2 ч. 2 статті 31 Закону).
		При цьому, ч.ч. 3-5 статті 31 Закону визначено, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
		Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та за результатами перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
		Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією.
		Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 з загальною сумою балів 7,0 визнано переможцем проведеного 12 липня 2019 року конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - заступник директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції.
		В період проведення конкурсу та оголошення результату, керівником державної служби в розумінні положень статті 31 Закону був тодішній голова ОСОБА_3 .
		Між тим, у визначений законом строк, ОСОБА_3 не було прийнято рішення про призначення на посаду переможця конкурсу. Не було прийнято такого рішення і після сплину місячного терміну від дня оголошення ОСОБА_1 переможцем конкурсу.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року №816-р ОСОБА_3 було звільнено з посади Голови Держархбудінспекції.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 844-р покладено тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виконання обов`язків Голови Держархбудінспекції на директора департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду зазначеної Інспекції Строкача О.С.
		Для забезпечення безперебійного та ефективного функціонування зазначеного департаменту виникла нагальна потреба у заповненні посади заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції, у зв`язку з чим було оголошено конкурс на зайняття зазначеної посади відповідно до наказу від 03 жовтня 2019 року № 1113.
		На виконання вимог ухвали суду від 26 листопада 2019 року відповідачем надано письмові пояснення (т.1 а.с.88-90), з яких вбачається, що Держархбудінспекцією не скасовувалось рішення конкурсної комісії за результатами проведеного 12 липня 2019 року конкурсу, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		При цьому, під час проведення зазначеного конкурсу, другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вищевказаної вакантної посади визначено не було. 
		Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень, який виступає відповідачем у справі була допущена протиправна бездіяльність щодо не призначення на посаду державної служби переможця конкурсу, проведеного 12 липня 2019 року, у строки визначені статтею 31 Закону.
		Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності будь-яких обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 на посаду за якою його визнано переможцем, з огляду на наявність результатів спеціальної перевірки, відповідно до яких не виявлено інформації, що перешкоджає зайняттю позивачем посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком.
		Положеннями статті 43 Конституції України визначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Враховуючи те, що рішення конкурсної комісії не було оскаржено чи скасовано, а позивача визнано єдиним переможцем, у відповідача виник обов`язок призначення на посаду державної служби такої особи.
		За правилами ч. 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		З метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який був проведений у ДАБІ України 12 липня 2019 року, на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції.
		Відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Водночас, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про призначення позивача на посаду державної служби виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення та призначити ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який був проведений у ДАБІ України 12 липня 2019 року, на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо оголошення та проведення повторного конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Держархбудінспекції, умови проведення якого, затверджено наказом Держархбудінспекції від 03 жовтня 2019 року № 1113, суд зазначає наступне.
		З наявного в матеріалах справи наказу Держархбудінспекції від 03 жовтня 2019 року №1113 «Про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад» (т. 1 а.с. 92) вбачається, що відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 рудня 2015 року № 889, Порядку проведення конкурсу на заняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 648) (далі також - Порядок № 246), з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, зокрема, було оголошено конкурс на зайняття вакантної посади заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Згідно з п. 69 Порядку № 246, повторний конкурс проводиться відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу» та за процедурою, визначеною цим Порядком.
		Так, за правилами статті 30 Закону, повторний конкурс проводиться у разі:
		1) встановлення факту порушення умов конкурсу під час його проведення, яке могло вплинути на його результати;
		2) якщо за результатами конкурсу не визначено кандидата на зайняття вакантної посади;
		3) виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.
		У випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, частиною четвертою статей 35 і 36 цього Закону, рішення конкурсної комісії скасовується суб`єктом призначення, а про проведення повторного конкурсу оголошується не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дня скасування рішення конкурсної комісії.
		Повторний конкурс проводиться у порядку, визначеному для проведення конкурсу.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що фактично відповідачем було оголошено та проведено  повторний конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, оскільки такий конкурс стосується однієї і тієї ж посади державної служби у структурній одиниці Держархбудінспекції, що і конкурс який був проведений 12 липня 2019 року, за результатами якого призначення на посаду не відбулось, що було встановлено вище.
		Під час розгляду справи відповідачем не спростовано відсутність підстав, визначених статтею 30 Закону, які зумовлюють необхідність проведення повторного конкурсу, що свідчить про протиправність дій з боку суб`єкта владних повноважень щодо його призначення та проведення. 
		При цьому, відповідно до п.п. 67, 68 Порядку № 246, кандидат як учасник конкурсу має право оскаржити рішення конкурсної комісії відповідно до статті 28 Закону України «Про державну службу».
		Рішення Комісії або конкурсної комісії стосовно переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата скасовується у разі встановлення факту порушення умов або порядку проведення конкурсу, яке могло вплинути на його результати.
		Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не приймав участі у конкурсі, призначеному наказом від 03 жовтня 2019 року № 1113 «Про оголошення конкурсу на заняття вакантної посади».
		Однак, при вирішенні питання щодо наявності права на оскарження результатів такого конкурсу суд враховує вимоги ч. 1 статті 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення ч. 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. 
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «прав» має один і той же зміст.
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. 
		Відповідно до наведеного вбачається порушення охоронюваного законом інтересу позивача щодо його призначення на посаду у зв`язку із призначенням повторного конкурсу на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, чим, як було встановлено вище, безпідставно та протиправно проігноровано результати конкурсу від 16 липня 2019 року. 
		Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи бездіяльності відповідача щодо не призначення позивача на посаду державної служби та протиправних дій щодо призначення повторного конкурсу, в контексті вимог ч. 2 статті 9 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказу відповідача від 03 жовтня 2019 року №1113 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади», прийнятих за наслідком реалізації такого наказу протоколів засідання конкурсної комісії Держархбудінспекції від 21 жовтня 2019 року № 52, від 24 жовтня 2019 року № 53, від 30 жовтня 2019 року № 54, від 07 листопада 2019 року № 61, інформації про переможців конкурсу від 13 листопада 2019 року № 40-502-10/8583-19, наказу відповідача від 19 листопада 2019 року № 595 «ОС» «Про призначення ОСОБА_2 ». 
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89)», «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). 
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 14 листопада 2019 року (справа № 826/2966/16).
		Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані в межах розгляду даної справи бездіяльність та дії в частині не призначення позивача на посаду державної служби не можуть вважатись таким, що вчинені (прийняті) з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.
		Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		Відповідно до ч. 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2  305, 20 грн., стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
		 
		Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; код ЄДРПОУ 37471912), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо не призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який був проведений у Державній архітектурно-будівельній інспекції України 12 липня 2019 року, на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
		Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України прийняти рішення та призначити ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який був проведений у Державній архітектурно-будівельній інспекції України 12 липня 2019 року, на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
		Визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо оголошення та проведення повторного конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» на посаду заступника директора Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, умови проведення якого, затверджено наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 жовтня 2019 року №1113.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 жовтня 2019 року № 1113 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади».
		Визнати протиправними та скасувати протоколи засідань конкурсної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21 жовтня 2019 року № 52, від 24 жовтня 2019 року № 53, від 30 жовтня 2019 року № 54, від 07 листопада 2019 року № 61.
		Визнати протиправною та скасувати інформацію про переможців конкурсу в Державній архітектурно-будівельній інспекції України від 13 листопада 2019 року № 40-502-10/8583-19.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 листопада 2019 року № 595 «ОС» «Про призначення ОСОБА_2 ». 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати по сплаті судового збору у розмірі 2  305, 20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень двадцять копійок). 
		 
		Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суддя                                                                                                             П.В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...