Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4379/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано судом: 23.01.2020. Зареєстровано: 24.01.2020. Оприлюднено: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: 4258/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2020 р. Справа № 440/4379/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		 
		Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
		Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.01.19 року по справі № 440/4379/18
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області третя особа Адвокат Токар Олена Анатоліївна 
		про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		07 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області (надалі - відповідач, КДКА Полтавської області) , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати КДКА Полтавської області від 09.11.2018 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 ; зобов`язати КДКА Полтавської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1543, видане Радою адвокатів Полтавської області 24.06.2016) у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про адвокатуру" та Правил адвокатської етики.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за наслідками конфіденційного побачення 04.09.2018, на якому було узгоджено правову позицію щодо складення процесуальних документів, адвокат Токар О.А. вибірково виконала прохання ОСОБА_1 щодо направлення скарг до державних органів, чим неналежним чином виконала свої професійні обов`язки та доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та вчинила дисциплінарний проступок. Додав, що до складу комісії, яка розглядала його скаргу на дії адвоката Токар О.А., входила адвокат Антипенко А.І., з якою у ОСОБА_1 стався конфлікт інтересів, про що він неодноразово вказував.Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2019р. позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача адвоката Черевична Юлія Олексіївна про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню. Вказує, що суддею Полтавського окружного адміністративного суду порушено його право безпосередньо брати участь під час розгляду позовної заяви та право на справедливий судовий розгляд. Посилається на те, що ніким з учасників судового процесу не було заявлено клопотання про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Натомість ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Посилається на те, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2018р. заперечення позивача від 27.12.2018р. проти розгляду за правилами спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні) залишено без задоволення. Також зазначає, що адвокат Токар О. А. не в повному обсязі виконала доручення №016-0002944 від 31.08.2018р., оскільки адвокат Токар О. А. відмовилась складати документи процесуального характеру, вказаних в заяві від 21.08.2018р. та в протоколі від 04.09.2018р. про узгодженні правової позиції, натомість адвокатом Токар О.А. було складено правовий висновок від 07.09.18 р. про відсутність правових підстав для складення документів процесуального характеру. Після складення адвокатом Токар О.А. правового висновку від 07.09.18 р. Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області було прийнято наказ «Про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги згідно доручення № 016-0002944 від 31.08.18 р.
		Вказує, що твердження відповідача та адвоката Токар О. А. про безпідставність подання адміністративного позову до суду є суб`єктивним та таким, що порушує гарантоване Конституцією України право позивача на безоплатну правову допомогу та перешкоджає доступу до суду (правосуддя). Зазначає, що не надання адвокатом Токар О. А. вторинної правової допомоги у вигляді складення процесуальних документів (адміністративного позову до суду) порушило права позивача на доступ до правосуддя. Правовий висновок не дає права адвокату Токар О. А. припиняти надання безоплатної правової допомоги. Посилається на те, що суду першої інстанції не взяв до уваги тих обставин, що адвокат Токар О. А. не виконала в повному обсязі доручення №016-0002944 від 31.08.2018р.та не склала адміністративний позов до суду, а також не було взято до уваги тих обставин, що КДКА Полтавської області не в повному обсязі провела перевірку за скаргою. Посилається на рішення Європейського суду з прав людини. Також зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що КДКА Полтавської області не в повному обсязі провела перевірку за скаргою. На підставі вищенаведеного просить, апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019р. по справі № 440/4379/18 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити позовну заяву до КДКА Полтавської області, визнати протиправним рішення КДКА Полтавської області і повторно розглянути скаргу щодо поведінки адвоката Токар О. А.
		Від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти апеляційної скарги позивача заперечує. Вважає, що рішення у справі ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для справи. Посилається на те, що в апеляційній скарзі не зазначено в чому полягає порушення норм матеріального або процесуального права, яких не дотримався суд при ухваленні оскаржуваного рішення. Зазначає, що матеріалами перевірки встановлено, що в діях адвоката ОСОБА_2 не вбачається ознак дисциплінарного проступку передбаченого ч.2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, оскільки адвокат належно виконувала свої професійні обов`язки.
		Від третьої особи, адвоката Токар Олени Анатоліївни, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що підстав для зміни рішення суду першої інстанції немає, апеляційна скарга безпідставна і невмотивована, містить лише загальні фрази та безліч правових висновків Європейського суду з прав людини без конкретного обґрунтування порушень мною професійних обов`язків адвоката, які передбачені професійними нормативно - правовими актами України, що могло бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що позиція позивача стосовно того, що адвокатом не виконана друга частина доручення від 31.08.2018р. за №016-0002944 у зв`язку з відмовою у складенні адміністративного позову до суду є помилковою, оскільки така відмова передбачена чинним законодавством України та обґрунтована у письмовій формі. Враховуючи вищенаведене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення та розписки про вручення, які містяться в матеріалах справи .
		Згідно положень ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарна палата КДКА Полтавської області при прийняті спірного рішення керувалася загальними вимогами засад юридичної відповідальності, відповідно до яких лише винні дії адвоката можуть мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.
		Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.10.2018 до КДКА Полтавської області надійшла скарга ОСОБА_1 від 03.10.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням нею вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики (а.с. 20-21).
		Відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" 12.10.2018 за вхідним № 68/7-18 скаргу ОСОБА_1 було зареєстровано та скеровано до голови дисциплінарної палати КДКА Полтавської області, оскільки її зміст та форма відповідала п.14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 №120 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України №86 від 30.07.2015 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України №143 від 13.11.2015 та змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України №151 від 11.06.2016.
		16.10.2018 за вих. №277/4-18 відповідачем на адресу адвоката Токар О.А. направлено копію скарги ОСОБА_1 та додані до неї матеріали (а.с. 22-23).
		12.10.2018 надано доручення члену дисциплінарної палати КДКА Полтавської області Ялисоветському А.А. в порядку п. 2 ст. 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" провести перевірку відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_1 відносно адвоката Токар О.А. у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність та Правил адвокатської етики" (а.с. 24).
		За результатом проведеної перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_1 , членом дисциплінарної палати КДКА Полтавської області ОСОБА_3 складено довідку від 31.10.2018 (а.с. 39-41).
		Відповідно до змісту даної довідки "...Скаржник зазначає, що 31.08.2018 Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавської області адвокату Токар О.А. надано доручення №016-0002944 для надання безоплатної правової допомоги (здійснення захисту, здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складання документів процесуального характеру у межах процесуальних прав і обов`язків захисника передбаченими ст.46, 47 КПК України) на підставі його заяви від 21.08.2018.
		04.09.2018, під час проведення конфіденційного побачення узгоджено правову позицію. Адвокат мала скласти заяву про вчинення кримінального правопорушення службовими особами Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, які протизаконно відмовили замінити адвоката на іншого та адвоката Шелудякову І.Ю., яка відмовилася від виконання своїх професійних обов`язків, скаргу.
		Додатково узгоджено, що адвокат підготує скаргу до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави щодо невнесення посадовими особами прокуратури відомостей про вчинення кримінального правопорушення суддями Апеляційного суду Полтавської області.
		07.09.2018 від адвоката Токар О.А. отримав скаргу на бездіяльність службових осіб прокуратури щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення вчинене суддями апеляційного суду Полтавської області та правовий висновок, у відповідності до якого адвокат не вбачає правових підстав для оскарження рішення Регіонального центру з надання БВПД про відмову в заміні адвоката Шелудякової І.Ю. на іншого, у зв`язку з її відмовою від виконання доручення Регіонального центру з надання БВПД доручення № 016-0002645 від 02.08.2018 та оскарження до КДКА Полтавської області, Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини дій адвоката Шелудякової І.Ю.
		Скаржник вважає дії адвоката Токар О.А. такими, що порушують Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Правила адвокатської етики та прохає притягти її до дисциплінарної відповідальності...".
		Адвокат Токар О.А. надала письмові пояснення за вих. №01-2010 від 20.10.2018, в яких вказала, що 31.08.2018 вона отримала доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №016-0002944 надавати безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_1 , який утримується у Полтавській установі виконання покарань. 04.09.2018 під час проведення особистого побачення з засудженим ОСОБА_1 , адвокатом Токар О.А. узгоджено правову позицію, про що складено відповідний протокол про узгодження правової позиції між клієнтом та захисником (а.с. 32-33), засуджений ОСОБА_1 прохав скласти наступні документи процесуального характеру:
		1. Скаргу на бездіяльність посадових осіб Прокуратури Полтавської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 (складена адвокатом Чистиком А.О.) від 11.06.2018 (виготовлена адвокатом Токар О.А. та передана засудженому в ході особистого побачення у Полтавській установі виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Полтавській області №23 від 07.09.2018.
		2. Заяву до Генеральної прокуратури України та Прокуратури Полтавської області про кримінальне правопорушення за фактом порушення його права на захист за заявами від 25.07.2018 та від 06.08.2018.
		3. Скаргу до КДКА Полтавської області на дії адвоката Шелудякової І.Ю. та відмови від виконання доручення №016-0002645 від 02.08.2018.
		4. Скаргу до Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу відмови Регіонального центру з надання ВБПД у Полтавській області розглянути заяву від 06.08.2018 про заміну адвоката Шелудякової І.Ю.
		Також, в ході узгодження правової позиції адвокат Токар О.А. повідомила ОСОБА_1 про те, що надані та повідомлені засудженим матеріали та обставини будуть в подальшому оцінені нею на предмет наявності підстав для складення та подання документів процесуального характеру за вищевказаним переліком та в разі виявлення відсутності правових підстав їх подання засудженому буде наданий відповідний правовий висновок.
		Оцінивши в сукупності документи, що були надані та повідомлені засудженим, враховуючи вимоги законодавства України, адвокат Токар О.А. прийшла до висновку, що невнесення до ЄРДР заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення суддями Апеляційного суду Полтавської області підлягає оскарженню до слідчого судді у відповідності до ст.ст.303-307 КПК України. Тому склала скаргу, яку 07.09.2018 передала засудженому ОСОБА_1 (а.с. 37-38).
		При цьому, на переконання адвоката Токар О.А., були відсутні підстави для складання скарги на дії Регіонального центру з надання БВПД щодо відмови у заміні адвоката, скарги до КДКА Полтавської області, Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини на дії адвоката Шелудякової І.Ю., оскільки вимоги засудженого ОСОБА_1 щодо неможливості заміни адвоката вирішені Регіональним центром з надання БВПД на підставі Закону України "Про безоплатну правову допомогу", адвокат Шелудякова І.Ю. права засудженого не порушила. Відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР. З огляду на це, у відповідності до пункту 5 наказу Міністерства юстиції України № 1554/3142 від 22.12.2017 вона склала Правовий висновок про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення в цій частині.
		У зв`язку з цим вважала, що в її діях відсутні ознаки порушень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, а тому прохала відмовити в порушенні дисциплінарної справи.
		За результатами проведеної відповідачем перевірки встановлено, що адвокат Токар О.А., під час здійснення своїх професійних обов`язків, направлених на виконання доручення Регіонального центру з надання БВПД у Полтавської області №016-0002944 від 31.08.2018, 04.09.2018 провела конфіденційне побачення з засудженим ОСОБА_1 , отримала від нього інформацію та документи необхідні для виконання доручення. Провела юридичну оцінку наданих матеріалів, склала скаргу до слідчого судді на бездіяльність прокурора щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та 07.09.2018 передала її засудженому, який підписав її без будь - яких застережень. Складений адвокатом правовий висновок "Про надання оцінки матеріалів та обставин, переданих та повідомлених засудженим ОСОБА_1 , для надання правової допомоги на виконання доручення №016-0002944 від 31.08.2018" щодо відсутності правових підстав для складання скарги на дії Регіонального центру з надання БВПД щодо відмови у заміні адвоката, скарги до КДКА Полтавської області, Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини стосовно адвоката Шелудякової І.Ю. є беззаперечним правом адвоката, оскільки таке ґрунтується на юридичному аналізі фактичних обставин та застосуванні законодавства України.
		За результатом розгляду скарги ОСОБА_1 , 09.11.2018 Дисциплінарною палатою КДКА Полтавської області прийнято рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 (а.с. 42-47), яке 12.11.2018 за вих. №292/4-18 направлено ОСОБА_1 та згідно з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення вручено йому 21.11.2018 (а.с. 49).
		Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його право на професійну правничу допомогу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, врегульовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) та Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120, зі змінами та доповненнями (далі  Положення про порядок прийняття та розгляду скарг № 120).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.
		Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина четверта статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		Відповідно до статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
		За приписами статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
		Згідно зі статтею 37 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 
		1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 
		2) порушення дисциплінарної справи; 
		3) розгляд дисциплінарної справи; 
		4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
		Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.
		Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
		Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
		Як встановлено в ході судового розгляду, рішенням КДКА Полтавської області від 09.11.2018 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги та в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		ОСОБА_1 вважає протиправними дії адвоката Токар О.А., які полягали у відмові скласти окремі процесуальні документи - заяву до Генеральної прокуратури України та Прокуратури Полтавської області про кримінальне правопорушення за фактом порушення його права на захист за заявами від 25.07.2018 та від 06.08.2018, скаргу до КДКА Полтавської області на дії адвоката Шелудякової І.Ю. та відмови від виконання доручення №016-0002645 від 02.08.2018, скаргу до Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу відмови Регіонального центру з надання ВБПД у Полтавській області розглянути заяву від 06.08.2018 про заміну адвоката Шелудякової І.Ю.
		Як встановлено з письмових пояснень ОСОБА_2 , 25.07.2018 ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області з проханням призначити йому захисника для надання правової допомоги щодо складення документів процесуального характеру, в тому числі: скарги на бездіяльність посадових осіб Прокуратури Полтавської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 11.06.2018.
		02.08.2018 Регіональним центром з надання безоплатної правової допомоги у Полтавській області було видано доручення №016-0002645 про призначення йому захисника - адвоката Шелудякову І.Ю. щодо надання правової допомоги за наведеною заявою від 25.07.2018.
		06.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Полтавській області із заявою, в якій прохав замінити адвоката Шелудякову І.Ю. іншим адвокатом у зв`язку з неузгодженням між ним та цим адвокатом правової позиції, на що отримав відповідь від 16.08.2018 за №03.1-27/915, якою йому роз`яснено механізм безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, який визначений у відповідному Законі, в якому відсутня норма щодо зобов`язання Регіонального центру на вимогу суб`єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу призначати адвоката на вибір.
		Отже, фактично вказана заява ОСОБА_1 від 06.08.2018 була розглянута Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області по суті. Незважаючи на це засуджений прохав скласти скаргу до Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відмови Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області розглянути заяву від 06.08.2018 про заміну адвоката Шелудякової І.Ю. 
		Як зазначила адвокат Токар О.А., вона підтримала позицію Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області щодо відсутності підстав для заміни адвоката засудженому Пальку О.А., оскільки в переліку підстав, визначених статтею 24 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", для заміни адвоката іншим адвокатом немає такої правової підстави як неузгодження правової позиції між клієнтом та адвокатом.
		Згідно з вимогами статті 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
		Вказане узгоджується зі статтею 7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, відповідно до якої у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
		Таким чином, надаючи правову допомогу, в тому числі безоплатну, адвокат (захисник) повинен діяти в межах чинного законодавства України та в кожному конкретному випадку перевіряти законність вимог клієнтів (засуджених), в тому числі наявність правових підстав для складення та подання документів процесуального характеру, які прохає скласти особа в процесі надання правничої допомоги.
		Враховуючи те, що в даному випадку не було підстав для заміни адвоката іншим адвокатом, у зв`язку з чим відсутній факт порушення права засудженого на захист, на переконання адвоката Токар О.А., були відсутні підстави для виготовлення та подання наступних документів процесуального характеру: заяви до Генеральної прокуратури України та Прокуратури Полтавської області про кримінальне правопорушення за фактом порушення права на захист за заявами ОСОБА_1 від 25.07.2018 та від 06.08.2018, скарги до КДКА Полтавської області на дії адвоката Шелудякової І.Ю. та відмови від виконання доручення №016-0002645 від 02.08.2018, скарги до Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу відмови Регіонального центру з надання ВБПД у Полтавській області розглянути заяву від 06.08.2018 про заміну адвоката Шелудякової І.Ю.
		Оцінивши обставини, наведені у скарзі ОСОБА_1 , дослідивши довідку про результати перевірки та матеріали перевірки, суд приходить до переконання, що дисциплінарна палата КДКА Полтавської області при прийняті спірного рішення керувалася загальними вимогами засад юридичної відповідальності, відповідно до яких тільки винні дії адвоката можуть мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. Адвокат не може бути залежним від свого клієнта. При реалізації державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки відповідно до ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Так само, особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу не може на власний розсуд вимагати заміни захисника з особистих мотивів. Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомоги, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правової допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання БВПД у кримінальному процесі, зареєстрованих наказом Міністерства юстиції України 22.12.2017 №1554/31422. Пунктом 5 цього наказу передбачено, що у разі якщо адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він невідкладно та з урахуванням процесуальних строків складає письмовий правовий висновок у трьох примірниках, перший з яких залишається у адвоката, другий надається (надсилається, передається) клієнту, третій - центру. Адвокат ознайомлює клієнта з правовим висновком, роз`яснює його суть та правові наслідки. У разі неможливості або відмови клієнта від ознайомлення з правовим висновком адвокат зазначає про це у правовому висновку.
		Перевіркою встановлено, що адвокат Токар О.А. під час здійснення своїх професійних обов`язків направлених на виконання доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №016-0002944 від 31.08.2018 провела 04.09.2018 конфіденційне побачення із засудженим ОСОБА_1 , отримала від нього інформацію та документи необхідні для виконання доручення. Здійснила юридичну оцінку наданих матеріалів, склала скаргу до слідчого судді на бездіяльність прокурора щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та 07.09.2018 передала її засудженому, який підписав її без будь - яких застережень. Складений адвокатом правовий висновок "Про надання оцінки матеріалів та обставин, переданих та повідомлених засудженим ОСОБА_1 , для надання правової допомоги на виконання доручення №016-0002944 від 31.08.2018" щодо відсутності правових підстав для складання скарги на дії Регіонального центру з надання БВПД про відмову у заміні адвоката, скарги до КДКА Полтавської області, Міністерства юстиції України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стосовно адвоката Шелудякової І.Ю. є беззаперечним правом адвоката, оскільки таке ґрунтується на юридичному аналізі фактичних обставин та застосуванні законодавства України. Складання правового висновку передбачено наказом Міністерства юстиції України №1554/31422 від 22.12.2017 "Про затвердження стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі".
		З огляду на це дисциплінарна палата КДКА Полтавської області прийшла до обґрунтованого висновку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку передбаченого ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, оскільки адвокат належно виконувала свої професійні обов`язки. Твердження ж ОСОБА_1 про його неодноразові звернення до КДКА Полтавської області щодо наявності конфлікту інтересів між ним та адвокатом Антипенко А.І., яка є членом дисциплінарної палати КДКА Полтавської області, не відповідають дійсності, оскільки, як підтвердив відповідач, жодного звернення до КДКА Полтавської області з цього приводу не надходило.
		Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
		Відповідно до п. 3 ст. 18 Правил адвокатської етики у випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов`язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення;
		Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України №4125/5 від 21.12.2017 "Про затвердження Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі" прийнятого на виконання пункту 10 частини першої статті 28 Закону України Про безоплатну правову допомогу після вивчення обставин справи адвокат переконується у наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення та доводить їх до клієнта. Адвокат повідомляє клієнту, який час і обсяг роботи вимагатимуться для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт. При цьому адвокат не гарантує клієнтові досягнення певного результату виконання доручення та не сприяє прямо або опосередковано формуванню у нього необґрунтованих сподівань, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, крім сумлінного виконання своїх професійних обов`язків. За результатами обговорення адвокат з клієнтом узгоджує правову позицію у справі
		Складений адвокатом правовий висновок щодо відсутності правових підстав для подання адміністративного позову на дії (рішення) Регіонального центру з надання БВПД є правом адвоката, який дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, що узгоджується з професійними обов`язками адвоката визначеними п. 3 ст. 18 Правил адвокатської етики та ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Складання правового висновку передбачено та визначено, як стандарт надання безоплатної вторинної правової допомоги наказом Міністерства юстиції України №4125/5 від 21.12.2017 "Про затвердження Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі".
		Відтак, складаючи правовий висновок, адвокат діяла у відповідності до вищевказаного наказу.
		Оцінка якості обсягу наданої правової допомоги її ефективності до повноважень дисциплінарних органів адвокатури, як і адвоката Токар О.А., не входить, оскільки за ч. 2 ст. 25 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є прерогативою відповідної комісії утвореною для цієї мети радою адвокатів регіону. Ініціювання цього питання входить до повноважень органу (установи) уповноваженої на надання безоплатної правової допомоги. Порядок заміни адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу визначений ст. 24 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Таким підставами є: хвороба адвоката, неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків за договором (який укладено між Центром та адвокатом), недотримання адвокатом порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги, виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.
		Таких підстав службовими особами Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлено не було.
		З огляду на це дисциплінарна палата КДКА Полтавської області прийшла до обґрунтованого висновку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку передбаченого ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, оскільки адвокат належно виконувала свої професійні обов`язки.
		Оцінивши обставини, наведені у скарзі ОСОБА_1 , дослідивши довідку про результати перевірки та матеріали перевірки, колегія суддів приходить до переконання, що дисциплінарна палата КДКА Полтавської області при прийняті спірного рішення керувалася загальними вимогами засад юридичної відповідальності, відповідно до яких лише винні дії адвоката можуть мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.
		Спірне рішення прийнято з дотриманням гарантій адвокатської діяльності, зокрема, заборони втручання у правову позицію адвоката (п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Це означає, що адвокат, дотримуючись принципу законності, водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов`язані з відносинами адвоката з судом (ст. 43 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017). 
		Твердження ОСОБА_1 , про порушення адвокатом Токар О.А. вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики спростовуються поясненнями адвоката та доданими до нього документами. Фактичні данні, які б підтверджували, що адвокат Токар О.А. під час здійснення своїх професійних обов`язків не дотримувався принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, не чесно та не сумлінно надавав правову допомогу, не у відповідності до Конституції України і законів України у скарзі не зазначені та докази на їх підтвердження не представлені. Обов`язок доказування вини адвоката покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката. Звинувачення адвоката не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачиться на його користь (п. 70 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017).
		Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу порушення прав позивача гарантованих ст. 59 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.
		Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства).
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Відповідно до ч. 3 ст. 24 Основного Закону України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
		За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Як було встановлено в ході судового розгляду, скарга ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням ним вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики була розглянута КДКА Полтавської області з врахуванням письмових пояснень третьої особи та результатів перевірки відомостей щодо викладених у скарзі обставин.
		Оскільки відповідачем здійснено всіх необхідних дій щодо проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі, відповідно до вимог, передбачених статтями 37, 38 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, доводи апеляційної скарги про порушення прав позивача прийнятим рішенням за результатами розгляду його скарги є необґрунтованими.
		Відтак, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області від 15.11.2018 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 .
		У зв`язку з встановленими обставинами, законності спірного рішення відповідача у суду відсутні підстави для задоволення похідної від первісної вимоги позивача щодо зобов`язання КДКА Полтавської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 .
		Щодо посилань позивача на те, що судом першої інстанції неправомірно розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, чим порушено право позивача безпосередньо брати участь під час розгляду позовної заяви та право на справедливий судовий розгляд, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ не відноситься до справ, які підлягають розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін у відповідності до ч. 4 ст. 12 КАС України.
		Вирішуючи питання про відкриття провадження в даній справі суд самостійно, з урахуванням критеріїв визначених частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про її незначну складність, необхідність швидкого вирішення справи і для цього визначив розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, що відповідає вимозі частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Слід зазначити, що відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Отже, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка застосовується незалежно від того в порядку якого провадження здійснюється розгляд справи.
		Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням того, що судом першої інстанції, за результатами розгляду справи по суті, прийнято вірне рішення, дані доводи позивача суд до уваги не приймає.
		Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
		При цьому суд зазначає, що позивачем до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтувань, яким чином розгляд справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) вплинуло на правильність прийнятого судом рішення по суті.
		З урахуванням вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини є помилковими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарна палата КДКА Полтавської області прийшла до обґрунтованого висновку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку передбаченого ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, оскільки адвокат належно виконувала свої професійні обов`язки.
		Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
		Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі № 440/4379/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
		Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. 
		Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 440/4379/18 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис)  (підпис) Н.С. Бартош   А.М. Григоров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...