Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/8946/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2020.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: 61-12907ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 січня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 711/8946/18
		провадження № 61-12907св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, 
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2019 року у складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Фетісової Т. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» 
		(далі - КП «Придніпровська служба утримання будинків»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є співвласником 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності. Співвласниками зазначеної квартири є: його колишня дружина ОСОБА_2 , який належить 1/3 частини квартири та дочка ОСОБА_4 , якій також належить 1/3 частини зазначеної вище квартири.
		 
		Звертав увагу на те, що він та його колишні члени родини не можуть дійти згоди щодо порядку сплати за житлово-комунальні послуги, які надаються відповідачем до квартири, співвласниками якої є він та треті особи, при цьому листом від 31 липня 2018 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні вимоги щодо поділу особових рахунків по квартирі АДРЕСА_1 .
		 
		Посилаючись на наведене, позивач просив суд зобов`язати відповідача розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру 
		АДРЕСА_1 шляхом відкриття на ім`я позивача окремого особового рахунку в розмірі, що є пропорційним розміру частини квартири, яка належить йому на праві приватної власності.
		 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відкриття окремих особових рахунків на кожного із співвласників можливе лише після виділення часток кожного із співвласників та встановлення порядку користування спірною квартирою, оскільки для відкриття окремих особових рахунків має бути зазначено яка площа приміщення виділяється особі в користування і яка площа залишається в спільному користуванні.
		 
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив з того, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Апеляційним судом відхилено доводи апеляційної скарги позивача про те, що застосовані судом першої інстанції норми матеріального права не мають жодного відношення до предмету спору, вважаючи такі доводи безпідставними та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, адже реальний поділ майна в натурі не проводився, а в такому випадку закон не передбачає розподіл особових рахунків з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками майна.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Зазначає, що відмовляючи у відкритті окремого особового рахунку відповідач позбавив його можливості добросовісного виконання своїх обов`язків як співвласника квартири передбачених статтею 360 Цивільного кодексу України 
		(далі - ЦК України). Виділення окремого рахунку на сплату за комунальні послуги в судовому порядку без згоди на це третіх осіб як співвласників квартири не суперечить вимогам діючого законодавства та є лише способом захисту прав і законних інтересів, що не порушує права третіх осіб і не спричиняє їм жодної шкоди.
		 
		Крім того зазначає, що суди безпідставно розглядали питання відсутності між співвласниками порядку користування спірною квартирою, оскільки такої вимоги позивач не заявляв у своєму позові.
		 
		У вересні 2019 року треті особи  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначили про правильність висновків судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів позивача. 
		 
		Вказували на те, що особовий рахунок на сплату житлово-комунальних послуг відкритий на ім`я позивача та через додаток «Приват24» він обізнаний про розмір нарахувань на квартиру, не позбавлений можливості вносити грошові кошти у розмірі, що пропорційний розміру його частки в квартирі на відповідні рахунки виконавців цих послуг.
		 
		Питання щодо порядку користування спірною квартирою вирішувалось рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року, зміненого рішенням апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року. 
		 
		Так, змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд, скасував рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування спірною квартирою та відмовив в задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1 . При цьому апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про зобов`язання КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду 
		м. Черкаси від 28 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Судами встановлено, що позивач є власником 1/3 частини квартири 
		АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 
		20 квітня 1999 року органом приватизації Придніпровського районного виконавчого комітету та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 
		2017 року, ухваленого в справі № 711/3542/17. 
		 
		Співвласниками зазначеної вище квартири є: колишня дружина позивача 
		ОСОБА_2 , який належить 1/3 частини квартири та дочка позивача 
		ОСОБА_4 , якій також належить 1/3 частини зазначеної вище квартири.
		 
		Балансоутримувачем та виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території є КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради.
		 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року, зміненого рішенням апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимоги щодо встановлення порядку користування квартирою.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		 
		Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		 
		Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		За змістом частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		 
		Відповідно до статті 179 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
		 
		Пунктами 10, 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Встановивши, що між співвласниками квартири 
		АДРЕСА_1 відсутня домовленість порядку користування спільним майном, належні їм частки спірної кварти не виділено в натурі, суди дійшли обґрунтованого висновку відсутність підстав для зобов`язання відповідача відкрити окремий особовий рахунок позивачу для сплати ним спожиті житлово-комунальні послуги.
		 
		Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що чинним законодавством прямо не передбачено відкриття окремого рахунку для оплати житлово-комунальнихпослуг співвласнику майна лише після встановлення порядку користування цим майном або виділення в натурі частки в спірному майні, ґрунтуютьсяна неправильному розумінні позивачем законодавства, оскільки відсутність прямоїзаборони чи дозволу в нормативно-правових актах України щодо відкриттяокремого особового рахунку на сплату житлового-комунальних послуг не свідчить про неправильність висновків судів попередніх інстанцій. Системний аналіз зазначених вище норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави дійти висновку проте , що відкриття на ім`я позивача окремого особового рахунку для сплати ним житлово-комунальних послуг в розмірі, що є пропорційним розміру належної йому частини квартири, можливе лише після вчинення співвласниками дій, про які правильно зазначили суди попередніх інстанцій. 
		 
		При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що оскільки між сторонами ні у добровільному порядку на підставі укладеного договору, ні у судовому порядку не визначений порядок користування належної їм квартири, відсутні підстави для розподілу оплати за надані житлово-комунальні послуги відповідно до фактично займаної сторонами площі квартири, або фактично спожиті житлово-комунальні послуги, а тому відповідно й відсутні підстави для відкриття окремого особового рахунку на ім`я одного зі співвласників.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно розглядали спір щодо порядку користування спірним майном, не звернувши уваги та те, що така вимога не заявлялась, є безпідставними, оскільки посилання судами на те, що між співвласниками відсутня домовленість щодо порядку користування спірною квартирою та не виділено частки в спільному майні в натурі, не свідчить про те, що суди розглядали саме такий предмет позову, а лише підтверджує, що судами повно та всебічно розглянуто справу, встановлено характер спірних правовідносин та обґрунтовано відмовлено в позові.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що відмовляючи в задоволенні позову, суди фактично позбавили його можливості добросовісно сплачувати спожиті ним житлово-комунальні послуги, як того вимагає стаття 360 ЦК України, є безпідставними, оскільки позивач не позбавлений можливості сплачувати житлово-комунальні послуги на особовий рахунок, відкритий при цьому на його ім`я, а отже позивач обізнаний про їх розмір та терміни сплати.
		 
		Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, при цьому зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...