Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2543/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2020. Зареєстровано: 24.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 22.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.01.2020 року                                  м.Дніпро                      Справа №  904/2543/19
		Центральний   апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого   судді:   Мороза В.Ф. - доповідач,
		суддів: Чередко А.Є., Білецька Л.М.
		Секретар судового засідання Кандиба Н.В.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу   Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019
		у справі № 904/2543/19 (суддя Юзіков С.Г.)
		за позовом   Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг)
		до відповідача:   Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Г.Тикви, буд. 3)
		про   стягнення 373 146,00 грн., -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відповідача 6 000,00 грн. - штрафу, 367 146,00 грн. - пені, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за Договір поставки №2017/п/ОО/287 від 20.02.2017.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 у справі №904/2543/19 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства  "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"  на користь Публічного акціонерного товариства  "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 6 000,00 грн. - штрафу, 24 426,00 грн. - пені, 456,39 грн. - судового збору.  У решті позову відмовлено. 
		Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у зв`язку з порушенням строків поставки, визначених Специфікацією №14 до Договору поставки №2017/п/ОО/287 від 20.02.2017 року, а саме затримкою з поставкою товару на 59 календарних днів пізніше встановленого строку, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №173 від 14.12.18р. та визнається самим відповідачем, зокрема у проекті мирової угоди, яка направлялася позивачу, позовні вимоги про стягнення 24 426,00 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Крім того місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 6  000,00 грн. штрафу за порушення строків заміни неякісного товару за Специфікацією №15, оскільки відповідно до п.2.5. Договору відповідач мав здійснити заміну неякісного товару протягом 20 календарних днів з моменту направлення позивачем відповідної вимоги - до 10.09.18р., проте, відповідач неякісний товар замінив лише 27.11.18р., що підтверджується видатковою накладною № 164.
		Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 342 720,00 грн., виходячи з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів відправки письмової заявки відповідачеві чи його представникам (відправка на непогоджену сторонами електронну адресу, не уповноваженій особі, відповіді не уповноважених осіб на звернення працівників Позивача), що свідчить про те, що відповідач не допустив прострочки поставки товару за Специфікацією №16.
		Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 у справі №904/2543/19, згідно якої останній просить скасувати дане рішення в частині відмови  в стягненні з відповідача 342 720,00 грн. пені та 5 140,81 грн. судового збору та прийняти нове, яким задовольнити позовні  вимоги у повному обсязі. 
		В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 265, 662, 525, 526, 610, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 162, 236 ГПК України, рішення винесено без повного та всебічного дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи.
		За твердженнями апелянта, прострочення виконання Відповідачем господарського зобов`язання щодо поставки товару за Специфікацією №16 від 25.07.2018 до Договору підтверджується листом за вих. №52-09/6236 від 16.07.2018 року, відповідно до якого товар повинен бути поставлений Постачальником у строк до 14.09.2018р., в той час як фактично товар був поставлений згідно накладної №5 - 29.01.2019р., що на 136 кал. дн. пізніше встановленого строку.
		Крім того повідомляє про те, що 18.10.2019 року позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «ПІВДГЗК» було прийнято рішення про зміну організаційно-правової форми ПАТ «ПІВДГЗК» з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та змінено найменування на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», скорочено АТ «ПІВДГЗК».
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 року у справі № 904/2543/19, розгляд скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 22.01.2020 о 10 год. 00 хв.
		24.12.2019 року від Приватного акціонерного товариства  "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
		В судове засідання 22.01.2020 року з`явився представник відповідача.
		Позивач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання, подав клопотання про перенесення розгляду справи з огляду на те, що представник позивача приймає участь у інших судових засіданнях. Суд таке клопотання визнав необгрунтованним, оскільки як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача у даному спорі здійснювало декілька представників та підставі виданих довіреностей, неможливість явки кожного з яких або іншого представника позивач не підтвердив.  
		Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.02.17р. сторонами укладено Договір поставки №2017/п/ОО/287 (далі Договір), за п.1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язався передати у власність Покупцеві (Відповідачеві) товар відповідно до Додатків-Специфікацій за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість, на умовах, передбачених Договором.
		Детальна інформація про кількість та якість товару міститься в Додатках-Специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, складають невід`ємну частину Договору. За згодою сторін у Специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов`язань за Договором (п.2.1. Договору).
		У випадку поставки Постачальником не якісного товару (товару невідповідної якості), Постачальник зобов`язаний замінити такий товару на товар належної (відповідної) якості протягом 20 календарних днів з моменту направлення Покупцем відповідної вимоги Постачальнику. Заміна товару оформлюється актом за підписом обох сторін (п.2.5. Договору).
		Поставка товару здійснюється транспортом, у строк та на умовах зазначених у Додатках-Специфікаціях, які з моменту їх підписання сторонами є невід`ємними частинами Договору. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п.3.1. Договору).
		У разі поставки товару відповідно до графіку - графік оформляється в якості додатку до Договору та є невід`ємною його частиною. Постачальник має право здійснити поставку в інші строки виключно на підставі попередньої згоди Покупця, наданої у письмовій формі (п.3.2. Договору).
		При порушенні строків, зазначених у п.2.5. цього Договору Постачальник сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 20 % від вартості не якісної поставки товару (п.8.2. Договору).
		Постачальник несе відповідальність за не поставку або недопоставку товару у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми недопоставленого товару за кожний день прострочки поставки… (п.8.3. Договору).
		Відповідно до Специфікації №14 від 27.06.18р. Відповідач зобов`язався поставити товар (колесо зубчате m12 z152 2-23263 у кількості 1 шт.) на загальну суму 138 000,00 грн. з ПДВ, протягом 75 календарних днів з моменту здійснення Позивачем 40% передоплати Постачальникові.
		У Додатковій угоді №2 від 26.10.18р., сторони дійшли згоди внести зміни в п.2 Специфікації №14 від 27.06.18р. і викласти його у наступній редакції:
		- Умови оплати: 40% передплата; 60% протягом 30 календарних днів від дати поставки, після надання рахунків, податкових накладних за фактично поставлений товар. У випадку порушення Постачальником строків поставки, зобов`язання Покупця з оплати продовжуються пропорційно кількості днів прострочки поставки товару.
		Позивач, на підставі рахунку на передплату №139 від 16.07.18р., провів передоплату у розмірі 40 % вартості товару у сумі 55 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №61435 від 31.07.18р.
		За Специфікацією №14 Відповідач мав поставити товар у строк до 15.10.18р.
		Відповідно до накладної №173 від 14.12.18р., товар поставлено 14.12.18р., що на 59 календарних днів пізніше встановленого строку.
		За Специфікацією №15 від 27.06.18р. Відповідач зобов`язався поставити товар (шестерня m20 z18 КЛС1-021М (34.101.010.009 у кількості 1 шт.) на загальну суму 30 000,00 грн. з ПДВ, протягом 5 календарних днів з моменту відправки Покупцем письмової заявки Постачальникові. Датою відправлення заявки вважати дату зазначену на заявці.
		За даними Позивача, за Специфікацією №15 Постачальник товар поставив своєчасно, однак при комісійному прийманні виявлено істотні відхилення від креслення, що призвело до неприйняття Покупцем товару.
		21.08.19р. Позивач направив Відповідачеві вимогу №52-09/7303, у якій просив протягом 20 календарних днів здійснити заміну не прийнятої продукції та поставити товар належної якості.
		Відповідач, листом №291 СМ від 23.08.18р., повідомив Позивачеві, що для візуального огляду і прийняття двостороннього рішення необхідно призначити дату прибуття делегації Відповідача.
		29.08.18р., на підставі службової записки, вивезено шестерню m20 z18 КЛС1-021М для виправлення виявлених зауважень.
		Відповідно до умов Договору, Відповідач мав здійснити заміну неякісного товару в двадцятиденний строк.  
		Згідно з накладною №164 від 27.11.18р., товар за Специфікацією №15 поставлено 27.11.18р., що на 77 календарних днів пізніше встановленого строку.
		За Специфікацією №16 від 25.07.18р. Відповідач зобов`язався поставити товар (конус подрібнюючий ДМ.05.07.01АСБ у кількості 1 шт.) на загальну суму 840 000,00 грн. з ПДВ, протягом 60 календарних днів з моменту відправки Покупцем письмової заявки Постачальникові. Датою відправки вважати дату, зазначену на заявці.
		Як стверджує Позивач, 16.07.18р. останній направив на електрону адресу Відповідача - orrz.market@gmail.com заявку №52-09/6236 на поставку конусу подрібнюючого ДМ.05.07.01АСБ у кількості 1 шт., строк необхідної поставки - жовтень 2018р.
		За розрахунками Позивача, за Специфікацією №16, Відповідач мав поставити товар у строк до 14.09.18р.
		Відповідно до накладної №5 від 29.01.19р., конус подрібнюючий ДМ.05.07.01АСБ у кількості 1 шт., Відповідач поставив Позивачеві 29.01.19р.. 
		Позивач вважає, що поставка відбулася на 136 календарних днів пізніше встановленого строку.
		За порушення строків поставки товару, Позивач, з посиланням на п.8.2. та п.8.3. Договору нарахував Відповідачеві 6 000,00 грн. - штрафу, 367 146,00 грн. - пені. 
		Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій: пені за прострочення поставки товару по Специфікаціям № 14 та № 16 до Договору поставки №2017/п/ОО/287 від 20.02.2017 року та штрафу за порушення строків заміни неякісного товару, поставленого за Специфікацією № 15.
		Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 року лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 342 720,00 грн. пені за порушення строків поставки за Специфікацією № 16.
		З приводу доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
		          Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
		Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. 
		Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
		Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової   суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
		Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Судом першої інстанції встановлено, що в п. 8.3. Договору Сторони визначили відповідальність за непоставку або недопоставку товару у вигляді пені та її розмір - 0,3 % від суми недопоставленого товару за кожний день прострочки поставки…
		За Специфікацією №16 від 25.07.18р. Відповідач зобов`язався поставити товар (конус подрібнюючий ДМ.05.07.01АСБ у кількості 1 шт.) на загальну суму 840 000,00 грн. з ПДВ, протягом 60 календарних днів з моменту відправки Покупцем письмової заявки Постачальникові. Датою відправки вважати дату, зазначену на заявці.
		Таким чином, Сторони обумовили момент виникнення зобов`язання Постачальника поставити товар із моменту відправки Покупцем письмової заявки Постачальникові, тобто обов`язку відповідача поставити товар впродовж 60 днів передує обов`язок Позивача направити йому письмову заявку, з дати якої й обчислюється відповідний строк.
		Згідно п. 10, 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи; інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти.
		Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
		За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила), розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.
		Відповідно до п. 19 Правил Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
		Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
		Як передбачено п. 1.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211 (далі - Порядок), касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги.
		Згідно п. 3.2.1.2. Порядку при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Опис ф. 107 вкладається до листа (бандеролі) з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2-х примірників опису ф. 107, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику.
		У відповідності до п. 3.2.1.7. Порядку на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати. 
		Як передбачено ст. 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.
		За приписами ст. 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання. Вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи. У таких випадках підтвердження факту одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами цього Закону.
		В свою чергу, згідно ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.
		Аналізуючи наведені приписи законодавства колегія суддів зазначає, що відправлення Покупцем письмової заявки Постачальникові може бути здійснено наступним чином: 
		- шляхом її надсилання засобами поштового зв`язку на фізичну адресу (адресу місцезнаходження, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; абонентську скриньку або адресу для кореспонденції, якщо такі наявні у юридичної особи відповідача та такий спосіб відправки заявки визначений умовами Договору чи Додатками до нього);
		- шляхом її надсилання засобами електронного документообігу на електронну адресу (адресу електронної пошти; відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; на іншу адресу електронної пошти, якщо така наявна у юридичної особи відповідача та такий спосіб відправки заявки визначений умовами Договору чи Додатками до нього);
		- шляхом її особистого вручення уповноваженій особі відповідача або, за наявності, через відділ документообігу (канцелярію, приймальну і т.п.).
		Колегія суддів зауважує, що як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: «Місцезнаходження юридичної особи» Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи 30866547): 53300, Дніпропетровська обл., місто Орджонікідзе, вулиця Г. Тикви, будинок 3.
		В розділі «Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою» зазначена адреса електронної пошти: orrz@ordzho.dp.ua.
		Іншої адреси для зв`язку чи електронної пошти, окрім вищевказаних, в Договорі поставки №2017/п/ОО/287 від 20.02.2017 року та Специфікаціях до нього не зазначено.
		На підтвердження обгрунтованності доводів про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 342 720,00 грн. відповідно до п. 8.3 Договору за прострочення поставки товару за Специфікацією №16 від 25.07.2018, позивач надав суду лист за вих. №52-09/6236 від 16.07.2018 року, в якому зазначено про необхідність вважати його заявкою.
		Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
		Так, місцевим господарським судом встановлено, що заявка №52-09/6236 направлена позивачем електронним листом на електронну адресу orrz.market@gmail.com 16.07.18р..
		Колегія суддів наголошує, що доказів погодження даної електронної адреси для комунікації між Сторонами за Договором поставки №2017/п/ОО/287 від 20.02.2017 року позивачем не надано.
		Матеріали справи не містять доказів надсилання Позивачем вказаної заявки на офіційну адресу електронної пошти: orrz@ordzho.dp.ua, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Не надано апелянтом й будь-яких інших доказів, що підтверджували відправку заявки №52-09/6236 відповідачу обумовленими Сторонами відомими засобами зв`язку, таких як розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) органу поштового зв`язку з описом вкладення до цінного листа; примірник заявки позивача з відміткою чи штемпелем відповідача про її отримання із зазначенням дати та підпису уповноваженої особи і т.п..
		Крім того, матеріали справи не містять й повідомлення про одержання (іншого підтвердження з даними про факт і час одержання) заявки №52-09/6236 власником електронної пошти orrz.market@gmail.com.
		На думку колегії суддів, сумнівним також видається факт відношення заявки на поставку товару (конус подрібнюючий ДМ.05.07.01АСБ у кількості 1 шт.) №52-09/6236 від 16.07.2018р. до Специфікації №16, в якій саме поставка даного товару була погоджена протягом 60 календарних днів з моменту відправки Покупцем письмової заявки Постачальникові та яка була складена на 9 днів пізніше від зазначеної заявки - 25.07.2018р. Наведене свідчить про те, що така заявка не може бути початком перебігу строку виконання з зобов`язання з поставки товару, який на той момент не був погоджений сторонами відповідно до специфікації.
		Враховуючи викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст 76, 77 ГПК України, що підтверджували б відправку ним письмової заявки відповідно до Специфікації №16.
		Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		          Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що листом від 18.10.2018 за вих. №325 СМ відповідач підтвердив отримання заявки за вих. №52-09/6236 про необхідність поставити Товар у строк до 14.09.2018, з огляду на те, що даний лист не містить жодної інформації про отримання відповідачем заявки за вих. №52-09/6236, а лише декларує його наміри щодо строків поставки товарів. 
		          Крім того, даний лист з боку відповідача підписаний начальником комерційної служби ПрАТ «ОРРЗ» Нагорним О.М., наявність повноважень якого в питанні виконання Договору поставки №2017/п/ОО/287 від 20.02.2017 року заперечується відповідачем.
		          Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у списку осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, зазначено лише керівника ПРАТ "ОРРЗ" - Дубину Сергія Івановича.
		Відповідних доказів (довіреності на Нагорного О.М.), виданої уповноваженою особою Дубиною С.І., матеріали справи не містять.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
		Водночас, згідно ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
		Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
		У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Крім того, за приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Аналізуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що обов`язковим елементом для притягнення боржника до господарсько-правової відповідальності та застосування до нього штрафних санкцій (в даному випадку пені) є факт порушення ним свого зобов`язання та наявність його вини (у формі умислу або необережності).
		З огляду на недоведеність позивачем  належними та достовірними доказами надіслання відповідачу заявки до Специфікації № 16 як підстави для початку  перебігу строку, протягом якого відповідач мав поставити товар, допущення відповідачем прострочення у виконанні свого обов`язку як підстави застосування штрафних санкцій, колегія суддів доходить висновку, що мало місце прострочення позивача.
		Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При вирішенні даної справи апеляційним господарським судом враховуються:
		- правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведена в постанові від 17.04.2019 у справі № 905/1282/18: «…зі змісту умов п.4 специфікації вбачається залежність обов`язку відповідача поставити продукцію безпосередньо від надання позивачем заявки на поставку продукції у межах графіку поставки продукції, вказаному у цьому пункті специфікації. Суди дійшли правильного висновку про те, що названий пункт специфікації не встановлює окремо строків постачання продукції, а лише конкретизує такі строки за кількістю та видом продукції в межах заявки, яка повинна бути подана позивачем, отже,  висновки судів про те, що у даних правовідносинах відбувається зустрічне виконання зобов`язання сторін, відповідно до якого виконання обов`язку однією зі сторін обумовлено виконанням другою стороною свого обов`язку (ч.1 ст.538 ЦК України), є правомірними»;
		- висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21.05.2019 року у справі № 908/1473/18, згідно яких: «Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом про стягнення неустойки, позивач повинен довести наявність правових підстав для притягнення боржника до такого виду цивільно-правової відповідальності».
		Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
		Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
		Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
		В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 року в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
		Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
		Відповідно до   статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
		Керуючись статтями   269,   275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 у справі №904/2543/19 залишити без змін. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 24.01.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                       В.Ф. Мороз
		 
		Суддя                                                                                           Л.М. Білецька 
		 
		Суддя                                                                                           А.Є. Чередко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...