Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26251/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2020. Зареєстровано: 25.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 24.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/29815/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		24 січня 2020 року 
		Київ
		справа №127/26251/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/29815/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року (суддя Ан О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (судді: Мельник - Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		07 листопада 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою в порядку частини дев`ятої статті 267 КАС України, в якій просили визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Вінницької міської ради № 1979 від 25 серпня 2016 року  поданого    згідно звіту, як виконання судового рішення, та на підставі якого закрито виконавче провадження з виконання постанови суду.
		Заява обґрунтована невиконанням суб`єктом владних повноважень постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року, якою визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо невиконання пункту 11 Положення про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання, затвердженого поставною Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189; зобов`язано виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету Вінницької міської ради питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви.
		Постановляючи ухвалу суди мотивували рішення тим, що заявники та їх представник не довели порушення прав позивачів прийнятим рішенням виконкому Вінницької міської ради № 1979 від 25 серпня 2016 року.
		Натомість зазначили, що суб`єктом владних повноважень виконано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року, а тому заява позивачів про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1979 від 25 серпня 2016 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем на засіданні виконавчого комітету розглянуто питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги  
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року та задовольнити заяву позивачів в порядку частини дев`ятої статті 267 КАС України. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1979 від 25 серпня 2016 року.
		Вказує на те, що судами не надано належної оцінки рішенню виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1979 від 25 серпня 2016 року критеріям визначених частиною другою статті 2 КАС України. 
		На переконання скаржника рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1979 від 25 серпня 2016 року є ухилянням та лише формальним виконанням рішення суду, всупереч частини першої статті 255 КАС України, Рішення Конституційного Суду  від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009. 
		Позиція інших учасників справи 
		Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав. 
		Рух касаційної скарги 
		Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 05 липня 2017 року відкрив касаційне провадження на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року.
		Касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Шарапа В.М., (судді) Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
		За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), (судді) Єресько Л.О., Соколов В.М.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо невиконання пункту 11 Положення про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Міністрів Української РСР від 26 квітня 984 року № 189 та зобов`язано виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету Вінницької міської ради питання про використання приміщень кварти АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №1979 від 25 серпня 2016 року «Про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 )». Із змісту рішення вбачається, що використання житлових квартир АДРЕСА_1 в інших цілях неможливе, так як житлові квартири не виведені з житлового фонду та не проведена їх реконструкція; знесення квартир АДРЕСА_1 є неможливим, так, як знесення квартир призведе до руйнації і погіршення технічного стану будинку. Вказано департаменту економіки та інвестицій спільно з департаментом житлового господарства опрацювати доцільність включення житлового будинку АДРЕСА_1 до переліку об`єктів інвестицій, по яких інвестор визначається шляхом проведення конкурсу.
		Позивачі стверджують про невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду від 22 квітня 2016 року.
		Релевантні джерела права й акти їх застосування. 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до змісту  статті 5 КАС України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
		Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади,     місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
		Згідно з положеннями частини першої статті другої та частини третьої статті другої КАС України  в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржуються.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може лише зобов`язати відповідача вчинити певні дії.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 267 КАС України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
		Згідно з частиною десятою статті 267 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Верховний Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
		Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачами подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року в порядку статті 267 КАС України.
		Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо невиконання рішення суду. 
		Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		Одним із критеріів оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення № 1979 від 25 серпня 2016 року «Про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 )», відповідно до змісту якого вирішено, що використання житлових квартир АДРЕСА_1 в інших цілях неможливе, так як житлові квартири не виведені з житлового фонду та не проведена їх реконструкція; знесення квартир АДРЕСА_1 є неможливим, так, як знесення квартир призведе до руйнації і погіршення технічного стану будинку; Департаменту економіки та інвестицій спільно з департаментом житлового господарства опрацювати доцільність включення житлового будинку АДРЕСА_1 до переліку об`єктів інвестицій, по яких інвестор визначається шляхом проведення конкурсу.
		Вказане свідчить про вчинення дій і прийняття відповідачем рішення, спрямованого на виконання рішення суду. 
		Таким чином суди попередніх інстанцій  дійшли вірного висновку, що суб`єктом владних повноважень виконано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року, а тому заява позивачів про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1979 від 25 серпня 2016 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем на засіданні виконавчого комітету розглянуто питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 ).
		Тому, закріплений у частині другій статті 2 КАС України у поєднанні з статтею 19 Конституції України критерій оцінювання рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень відповідає вказаним нормам. 
		Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеними у заяві, які належним чином перевірені судами попередніх інстанції та зводяться до їх переоцінки. 
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій. 
		Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).
		Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач                                                                      А.Г. Загороднюк 
		 
		судді                                                                                           Л.О.Єресько 
		 
		                                                                                          В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...