Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 388/964/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2020. Зареєстровано: 26.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Результат оскарження 16.06.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 2/388/158/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                    
		Справа № 388/964/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		 
		17.01.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області
		 
		   у складі:    головуючого  судді            Баранського Д.М.,
		           за участю секретаря            Поліщук Т.І.,
		           представників         ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		           прокурора                Волковської С.В., 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   У липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 17 січня 2013 року щодо нього було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000046 за кримінально-правовою кваліфікацією злочину ч. 3 ст. 368 КК України. 
		   22 січня 2013 року ОСОБА_3 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, а 23 січня 2013 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		   24 січня 2013 року щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави.
		   18 березня 2013 року Прокуратурою Кіровоградської області затверджено обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		   Вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 7 травня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано. 
		   Позивач зазначає, що незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності, щодо нього застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, був обмежений у свободі пересування та спілкування, перебував під арештом понад шість місяців, а тому має право на відшкодування моральної шкоди. Всього перебував під кримінальним переслідуванням 6 років та 2 місяці, у тому числі 199 днів під вартою. 
		   Притягненням до кримінальної відповідальності, ув`язнення, незаконне засудження призвело до порушення нормального життєвого ритму, планів, постраждала репутація, зруйновані плани кар`єрного росту, працевлаштування, позбавлено можливості забезпечувати сім`ю. 
		   Внаслідок моральний і душевних страждань погіршилось здоров`я, у зв`язку з цим перебував на лікуванні.
		   В умовах слідчого ізолятора лікування не здійснювалось, необхідні медичні препарати не надавались.
		   За перенесених страждань потребує постійного довічного лікування, регулярно вимушений приймати лікарські засоби.
		   Рідні та близькі також перенесли стрес, порушився їх звичайний, нормальний ритм та спосіб життя.
		    ОСОБА_3 оцінює розмір завданої моральної шкоди у два мільйони п`ятсот тисяч гривень, що просить стягнути з Державного бюджету України.
		   Відповідач Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області надіслало до суду відзив на позовну заяву. Просить відмовити у позові. Вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування позивачеві моральної шкоди. Окрім цього не може відповідати за цим позовом оскільки правовідносини виникли у 2013 році, а у той час іншим органом проводилось досудове розслідування.
		   Відповідач Прокуратура Кіровоградської області надіслала до суду відзив на позов. У відзиві просить відмовити у позові. Зазначає, що ухвалення щодо позивача виправдовувального вироку є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Розмір цієї шкоди має становити 308802 грн. Суб`єктом відповідальності за завдану шкоду є держава, а не конкретний судово-слідчий орган. 
		   Державна казначейська служба України надіслала до суду відзив на позов. Не визнає позов, просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Розмір моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Вважає, що позивачем значно завищено розмір моральної шкоди. 
		   У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позов підтримали за обставин зазначених у ньому, попросили позов задовольнити.
		   Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив. 
		   Представник Прокуратури Кіровоградської області прокурор Волковська С.В. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. 
		   Представник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Гайдашук В.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у позові.
		   Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		   Судом установлено, що 17 січня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань унесено відомості про вчинення злочину за кримінально-правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України та розпочато досудове розслідування, номер: 12013120050000046. 
		   22 січня 2013 року ОСОБА_3 затримано за підозрою у вчиненні злочину у кримінальному провадженні. 
		   23 січня 2013 року ОСОБА_3 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		   12 березня 2013 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну підозри у кримінальному провадженні. 
		   Під час здійснення досудового розслідування та судового провадження до ОСОБА_3 застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою. Всього строк перебування позивача під вартою становив сто дев`яносто дев`ять днів. 
		   Останнім вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 7 травня 2018 року, зміненого у частині заходів забезпечення кримінального провадження ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року, ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано. Цим вироком вирішено питання про запобіжний захід, процесуальні витрати та речові докази (а. с. 36-98).
		   Всього щодо ОСОБА_3 здійснювалось кримінальне переслідування шість років та два місяці. 
		   За змістом ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. 
		   Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		   Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		   Частиною 2 ст. 16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
		   Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно зчч.1,2,7ст.1176ЦК Українишкода,завдана фізичнійособі внаслідокїї незаконногозасудження,незаконного притягненнядо кримінальноївідповідальності,незаконного застосуваннязапобіжного заходу,незаконного затримання,незаконного накладенняадміністративного стягненняу виглядіарешту чивиправних робіт,відшкодовується державоюу повномуобсязі незалежновід винипосадових іслужбових осіборгану,що здійснюєоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури абосуду.Право навідшкодування шкоди,завданої фізичнійособі незаконнимидіями органу,що здійснюєоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури абосуду,виникає увипадках,передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 рокуN 266/94-ВР. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 рокуN 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ст. 13 Закону України від 1 грудня 1994 рокуN 266/94-ВР). 
		Зазначене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому, визначенийзакономрозмір - є мінімальним, який гарантований державою, а суд, виходячи із обставин конкретної справи наділений правом визначити більший розмір відшкодування. 
		Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення»Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Оскільки відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, то підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні.
		До вищезазначених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 2 вересня 2019 року (справа 466/4795/17 провадження № 61-38948св18). 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», що втратив чинність згідно з Законом України від 2 липня 2015 року N 580-VIII «Про Національну поліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
		За змістомст.10Закону України«Про міліцію»міліція відповіднодо своїхзавдань зобов`язана,зокрема:виявляти,запобігати іприпиняти кримінальніправопорушення,вживати зцією метоюоперативно-розшуковихта профілактичнихзаходів,передбачених чиннимзаконодавством;брати участьу розкриттікримінальних правопорушеньу порядку,передбаченому кримінальнимпроцесуальним законодавством; розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.
		Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом (ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIIІ).
		За змістом ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності; здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
		Отже, оскільки тепер поліція є центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, та, зокрема здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону, має схожі ознаки з міліцією, створена для виконання частини її завдань, відповідно доводи Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо неможливості відповідати за цим позов є необґрунтованими. 
		Відповідно до пунктів 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		   Зважаючи на вищезазначене, враховуючи приниження честі, гідності, престижу, ділової репутації позивача внаслідок кримінального переслідування, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, душевних стражданнях, яких зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, характеру та обсягу страждань та їх тривалості, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за яким визначається мінімальний гарантований державою розмір відшкодування моральної шкоди, те, що внаслідок незаконного кримінального переслідування позивача було позбавлено волі протягом конкретного періоду, а також сукупність вимог розумності, виваженості, справедливості та неможливості збагачення за рахунок відшкодування моральної шкоди, суд уважає, що ОСОБА_3 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі чотирьохсот п`ятдесяти тисяч гривень.
		   Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення цього позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди.
		   Матеріали цивільної справи не містять документів, що підтверджують понесені сторонами судові витрати.    
		   На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		   
		Задовольнити частково позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди.
		   Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код: 37567646) призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратуру або суду на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) моральної шкоди у розмірі 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн. 
		В іншій частині позову відмовити.
		   Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		   Повний текст рішення виготовлений 24 січня 2020 року. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...