Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/11908/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2020. Зареєстровано: 26.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 24.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/18186/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 січня 2020 року 
		Київ
		справа №761/11908/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/18186/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 761/11908/16-а
		за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, третя особа Малинське управління державної казначейської служби України Житомирської області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, -    
		за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області 
		на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Волошина В.О.,   
		на ухвалу Київського апеляційного адміністратвиного суду від 06 квітня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.  
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		 
		1. У березні 2016 року Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області ( далі - УПСЗН Малинської міської ради Житомирської області, відповідач), третя особа Малинське управління державної казначейської служби України Житомирської області ( далі - третя особа), в якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність УПСЗН Малинської міської ради Житомирської області в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме, не реєстрації за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станції Малин м. Малин за цей же період та не надсилання інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Малинської міської ради Житомирської області.
		1.2. стягнути з УПСЗН Малинської міської ради Житомирської області на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» 1 247 887 грн 95 коп витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року та 20 096 грн 32 коп судових витрат.      
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та УПСЗН Малинської міської ради Житомирської області укладено договір про розрахунки по перевезенню пільгових категорій пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам від 31 грудня 2014 року № 20, з терміном дії з 01 січня по 31 грудня 2015 року. Додатковою угодою № 3 від 01 грудня 2015 року змінено інформацію у розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін», всі інші умови договору залишені без змін.
		2.1.На виконання умов даного договору, визначених в пунктах 2.1.1, 2.1.3, позивач протягом періоду з 01 січня по 31 грудня 2015 року надав послуги з перевезення та обліку пільгових категорій громадян перелік яких визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ. Загальна вартість наданих послуг становить 1 341 437 грн 95 коп.
		2.2. На підтверджень розміру своїх витрат позивач на адресу відповідача протягом 2015 року надсилав рахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми, які є додатком до укладеного договору. Однак відповідач протягом 2015 року провів відшкодування понесених витрат тільки в сумі 93 550 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед залізницею за перевезення пільгових категорій громадян становить 1 247 887 грн 95 коп.
		2.3.Відповідач в порушення вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256), не здійснював реєстрацію додаткових зобов`язань та щомісячних надсилань уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми вартості наданих позивачем послуг з перевезення пасажирів, до фінансового органу Житомирської міської ради. 
		3. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		4. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
		4.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року за № 256, щодо не реєстрації за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду окремим категоріям громадян по станції Малин м. Малин за зазначений період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Малинської міської ради Житомирської області.
		4.2. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області на користь Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» 1 247 887 /один мільйон двісті сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят сім/ грн 95 коп - витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року.
		4.3. Стягнуто з бюджету м. Малин Житомирської області на користь Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» судовий збір у розмірі 20 096 /двадцять тисяч дев`яносто шість/ грн. 32 коп.
		4.4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій вказав на те, що відповідачем відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не надано належних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо невиконання вимог пункту 6 Порядок № 256.
		4.5. Суд апеляційної інстанції з посилання на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13 жовтня 2009 року № 21-348во09, зазначив, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державною в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача. Така позиція також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
		5. У травні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року та на ухвалу Київського апеляційного адміністратвиного суду від 06 квітня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		6. В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН Малинської міської ради Житомирської області вказує на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими. Судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень порушено норми матеріального і процесуального права, тому вони підлягають скасуванню.
		7. Верховний Суд України проаналізувавши законодавство, яке регулює правовідносини щодо надання послуг з перевезення пасажирів пільгових категорій, у своїй постанові від 13 вересня 2016 року № 21-5853а15, вказав на те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розмір затверджених субвенцій. Ця правова позиція Верховного Суду має враховуватись судами під час розгляду справ. Стаття 244-2 КАС України надає право судам відступити від позиції Верховного Суду навівши відповідні мотиви. 
		8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою. 
		9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		11. 07 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
		12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року № 652/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23 січня 2020 року закінчено підготовчі дії за даною касаційною скаргою та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		14. Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		15. Позивач вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також позивач зазначив, що у касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, однак не наводить доводів в чому саме полягають такі порушення.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		16. Між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області укладено договір про пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом № 20 від 31 грудня 2014 року (№ ПЗ/ДН-4-155193/НЮ від 24 лютого 2015 року), терміном дії договору з 01 січня по 31 грудня 2015 року (а.с.9 том І).
		17. У період з січня по грудень 2015 року Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» на виконання умов даного договору надані послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян зі станцій Малин м. Малин на суму 1 341 437, 95 грн (а.с. 12 том І).
		18. З січня по грудень 2015 року Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця» на адресу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області надсилало рахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми, які є додатками до укладеного договору (а.с. 13-69 том І).
		19. Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області на виконання умов договору № 20 від 
		 31 грудня 2014 року відшкодувало позивачу 93 550 грн 00 коп. Таким чином остаточна сума заборгованості відповідача за вищезазначеним договором становить 1 247 887 грн 95 коп.  
		20. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неперерахування коштів в сумі 1 247 887 грн 95 коп позивач звернувся до суду з даним позовом.  
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права й акти їх застосування 
		21. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22. Відповідно до частини 1 статті 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - БК України) видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу до яких увійшли в тому числі серед інших - 4) соціальний захист та соціальне забезпечення: б) державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		23. Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04 липня 1996 № 273/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 273/96-ВР) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
		24. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що прийнятий відповідно до статті 102 БК України, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
		25. Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
		26. Положеннями пункту 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця у строки визначені цим пунктом готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг. Зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян така інформація та розрахунки готуються до 22 числа місяця, що настає за звітним. 
		27. Абзац 1 пункту 6 Порядку № 256 визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. Зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, такі реєстри готуються до 25 числа місяця, що настає за звітнім. 
		28. Відповідно до абзацу 8 пункту 6 Порядку № 256, у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
		29. Разом з тим, на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 БК України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, було прийнято «Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затверджений  Наказом Міністерства фінансів України 02 березня 2012 року № 309 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року № 419/20732 (далі - Порядок № 309).
		30.   Пунктом 1.4 Порядку № 309 визначені терміни, що вживаються в такому значенні:
		30.1. бюджетне фінансове зобов`язання - зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства;
		30.2. зобов`язання - будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.
		31. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (надалі - Порядок № 1359).
		32. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1359 до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.
		33. Крім того, положеннями пункту 3 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
		34. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (пункт 5 Порядку № 1359).
		35. Відповідно до пункту 9 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
		36. Пунктом 10 Порядку № 1359 визначено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
		37. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку № 1359).
		38. Разом з тим, частиною 6 статті 102 БК України визначено, що Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.
		39. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
		40. Частинами 3 та 4 статті 48 БК України встановлено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		41. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		42. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		43. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).
		44. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		45. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		46. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		47. Виходячи з правового аналізу наведених вище норм, Верховний Суд наголошує на тому, що не є спірним питанням щодо необхідності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, як розпорядника бюджетних коштів здійснювати свої бюджетно-фінансові зобов`язання та платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Дотримання таких вимог є належною формою реалізації бюджетної дисципліни. Дійсно, розпорядник бюджетних коштів не може здійснити витрати поза межами бюджетних асигнувань за затвердженими кошторисами.
		48. Водночас, суть спірного питання в межах цієї справи, що стало правовою підставою для звернення з позовом до суду, складає саме дотримання відповідачем належним чином вимог абзацу 8 пункту 6 Порядку № 256, наслідком невиконання якого є недоотримання компенсаційних виплат позивачем, як особою, що надавала відповідні послуги з перевезення певної пільгової категорії громадян.
		49. Верховний Суд звертає увагу, що різницю між визначеними пунктом 1.4 Порядку № 309 термінами про бюджетне фінансове зобов`язання та звичайне (додаткове) зобов`язання складає те, що в першому випадку зобов`язання є таким, що передбачене бюджетним асигнуванням, в іншому випадку, коли такі зобов`язання, як то відшкодування коштів перебуває за межами затверджених кошторисом бюджетних асигнувань.
		50. У даному випадку, якщо положення абзацу 1 пункту 6 Порядку № 256, що є однією із складових норм матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, вказує на необхідність вчинення відповідними органами певних дій на підставі актів звіряння з підготовки реєстрів нарахованих сум та їх спрямування до відповідних фінансових органів, які виникають за звичайних умов, тобто якщо це є суми коштів, що складають суть бюджетного фінансового зобов`язання та перебувають в межах бюджетних асигнувань затвердженого кошторису, то положення абзацу 8 цього ж пункту 6 Порядку № 256, врегульовує випадки, що виходять за межі коштів затвердженого кошторису, а саме, коли відбувається виникнення додаткових зобов`язань, що пов`язані з перевищенням таких сум бюджетних асигнувань. В такому випадку особа - розпорядник коштів місцевих бюджетів, повинна вчинити інші дії, а саме надіслати відповідним фінансовим органам уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.
		51. Хоча чинним законодавством не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов`язання за укладеними договорами, проте вказане не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеними договорами.
		52. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що відсутність бюджетних асигнувань, як підстава відмови у відшкодуванні позивачу вартості перевезення пасажирів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, порушує принципи справедливості та рівності, не створює належних умов виконання договору, а відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання не може бути визнано обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення.     
		53. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/10147/16. Верховний Суд не знаходить правових підстав для відступу від такої правової позиції.
		54. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень відповідно частини 2 статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не надано належних доказів правомірності його бездіяльності, яка полягала у невиконанні вимог пункту 6 Порядку № 256.   
		55. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		56. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		57. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		58. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		59. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		60. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень суду першої та апеляційної інстанцій відсутні.
		61. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		62. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		63. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області залишити без задоволення.
		2. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року на ухвалу Київського апеляційного адміністратвиного суду від 06 квітня 2017 року залишити без змін.  
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.О. Єресько
		А.Г. Загороднюк 
		 В.М. Соколов 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...