Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/2940/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2020. Зареєстровано: 28.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2020.
Дата набрання законної сили: 22.01.2020
Номер судового провадження: 850/14331/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		22 січня 2020 року           справа №360/2940/19 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів  Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,  секретаря судового засідання  Тішевського В.В., за участю  позивача особисто,  розглянув у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу   ОСОБА_1  на рішення  Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 р. (у повному обсязі складено 08 серпня 2019 року у м. Сєвєродонецьк)  у справі  № 360/2940/19 (головуючий І інстанції суддя К.Є. Петросян) за позовом  Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ  до   ОСОБА_1 ,  третя особа -    Головне управління Національної поліції України в Луганській області  про  стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах, 
		                                                                          
		                                                    ВСТАНОВИВ: 
		 
		Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ  (далі - позивач) 08.07.2019 звернувся до суду з   адміністративним позовом  до ОСОБА_1   (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Національної поліції України в Луганській області,  в якому просив  стягнути з відповідача на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України  в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням   ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 33 989 грн. 69 коп. (а.с. 4-8).
		Рішенням  Луганського  окружного  адміністративного  суду  від 08 серпня 2019 року у справі № 360/2940/19   адміністративний           позов задоволено у повному обсязі.
		Стягнуто з ОСОБА_1  на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ  витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 33 989,69 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 69 коп.).
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив  скасувати рішення суду першої інстанції та  прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування апеляційної скарги  вказує на те, що  01.12.2016 року було укладено Договір № 2905 про його навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Згідно умов Договору, позивач, як виконавець, був зобов`язаний відповідно до п. 2.3 забезпечити позивача харчуванням, речовим майном, медичним і грошовим утриманням.  Разом з тим, апелянт зазначає, що всі продукти він купував за власний кошт, речовим майном його не було забезпечено.
		Також, під час навчання не отримував медичної допомоги та не отримував безкоштовно службову форму.
		За таких  обставин  вважає, що вимога позивача щодо відшкодування матеріальних цінностей та наданих послуг за відсутності факту надання таких послуг та цінностей є необґрунтованою.
		Надані позивачем довідки-розрахунки на загальну суму 33 989, 69 грн. нічим не обґрунтовані.
		Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було додано до позовної заяви належним чином завірених документів, а судом не було витребувано оригінали або належним чином завірені копії документів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково  поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  та вимог апеляційної скарги.
		Відповідач доводи апеляційної скарги підтримав і пояснив, що є загальновідомим факт незабезпечення курсантів речовим майном і харчуванням, а також те, що курсанти не живуть в гуртожитках з огляду на відсутність належних умов.
		Представник позивача та третьої особи до судового засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
		Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому наведені аргументи на доводи апеляційної скарги з посиланням на нормативно-правові акти за спірними питаннями.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,  що Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 29.08.2014 року за № 187 ос, який було прийнято на виконання наказу МВС України від 07.08.2014 року за  № 792 "Про переведення курсантів ЛДУВС імені Е.O. Дідоренка та ДЮІ МВС України", з 01.09.2014 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було переведено до ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням на 1 курс (а.с. 9, 25, 26).
		01.09.2014 на виконання вимог ст.18 Закону України "Про міліцію"   та наказу МВС України від 14.05.2007 № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України" між ОСОБА_1 , ДДУВС та ГУМВС України в Луганській області був укладений Договір про навчання відповідача у ДДУВС № 2707.
		Відповідач  уклав з Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням МВС України в Луганській області договір № 2905 від 01.12.2016 про навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (а.с.11). 
		Пунктами 3 та 4 зазначеного Договору передбачені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку та порядок відшкодування Особою фактичних витрат на підготовку.
		Відповідно до п.7.6. Договору № 2905 сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються з 01.09.2014, а згідно з п.7.4. після підписання даного договору договір № 2707 від 01.09.2014 вважається припиненим.
		За наказом ДДУВС від 24.02.2017 № 42 ос відповідач, як випускник ДДУВ, був направлений у розпорядження ГУНП в Луганській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом (а.с.10). 
		 Наказом  ГУНП України в Луганській області від 09.03.2017 № 168 о/с відповідача, як випускника ДДУВС,  призначено слідчим слідчого відділу Рубіжанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (а.с.12).
		03.04.2019 відповідач звернувся до керівництва ГУНП в Луганській області із рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції та рапортом про відмову відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у ДДУВС. Також, відповідачем було надано рапорт, за змістом якого він відмовляється від сплати коштів, що були витрачені на  його навчання (а.с.14-16).
		Наказом ГУ Національної поліції в Луганській області від 11.04.2019 № 285 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.13).
		Проблемою даного спору є правомірність дій позивача щодо стягнення з відповідача на користь держави в особі   Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням   ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 33 989 грн. 69 коп.   
		Суд апеляційної інстанції  погоджується з  висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		Навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України (ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України"). 
		У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (у редакції, затвердженій наказом МВС України № 1277 від 30.11.2016) зазначено, що Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ, засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерство внутрішніх справ, а тому в спірних правовідносинах позивач виступає саме як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України (а.с.29).
		Підстави, порядок та механізм відшкодування Міністерству внутрішніх справ України витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначено Законом України "Про Національну поліцію", нормами Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017 (надалі - Порядок № 261).
		За унормуванням  п.п. 4-5 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
		Приписами п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
		Порядок № 261  визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
		В Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.  Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. (п. 3, 4 Порядку).
		Пунктом 2.3.6 Договору № 2905 передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 Договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком. 
		У п. 3.2 Договору № 2905 підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова під подальшого проходження служби на посадах середнього складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу. 
		Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим і медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1 Договору № 2905).
		Згідно  п. 4.5 розділу 4 Договору № 2905 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
		У  п. 7.2 Договору № 2905 визначено, що дострокове припинення дії чи розірвання цього договору з боку будь-якої зі сторін оформлюється окремим договором та відповідно до п.7.3 цього Договору усі спірні питання, які можуть виникати між сторонами, вирішуються відповідно до законодавства України в судовому порядку. Зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення додаткових угод відповідно до чинного законодавства України  (а.с.11 на звороті).
		Матеріалами справи підтверджено, що Наказом ГУ Національної поліції в Луганській області від 11.04.2019 № 285 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.13).
		З наданих позивачем довідок-розрахунків фактичних витрат:
		- на медичне забезпечення курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки вбачається, що за 2014 рік нараховано 149,26 грн., за 2015 рік - 107,17 грн., за 2016 рік - 46,86 грн., за 2017 рік - 0,00 грн. (а.с.23);
		- за електропостачання курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки вбачається, що за 2014 рік нараховано 262,45 грн., за 2015 рік - 920,62 грн., за 2016 рік - 1125,66 грн., за 2017 рік - 173,06 грн. (а.с.21);
		- фактичного отриманого грошового забезпечення курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки  за 2014 рік нараховано 832,00 грн., за 2015 рік - 2670,75 грн, за 2016 рік - 3037,68 грн., за 2017 рік - 553,56 грн. (а.с.22);
		- за водопостачання та водовідведення курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки за 2014 рік нараховано 121,44 грн., за 2015 рік - 359,08 грн., за 2016 рік - 420,69 грн., за 2017 рік - 74,07 грн. (а.с.20);
		- за теплоенергію курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки вбачається, що за 2014 рік нараховано 263,53 грн., за 2015 рік - 860,33 грн., за 2016 рік - 1219,55 грн., за 2017 рік - 575,12 грн. (а.с.19);
		- на продовольче забезпечення курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки за 2014 рік нараховано 2287,50 грн., за 2015 рік - 7845,60 грн., за 2016 рік - 5424,85 грн., за 2017 рік - 375,34 грн. (а.с.18).
		Також позивачем надано довідку розрахунок № 33 від 23.05.2019, що всього утримано вартості речового майна на утримання за ОСОБА_1 4151,52 грн. (а.с.24).
		Крім того, позивачем надано довідку-розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за  2014-2017 роки, з якої вбачається, що загальна сума фактичних витрат становить 33989,69 грн. (а.с.21).
		В матеріалах адміністративної справи відсутні докази щодо відшкодування зазначених витрат на навчання відповідачем, що є, як вірно зазначено судом першої інстанції,  підставою для примусового стягнення такої заборгованості.
		Доводи апелянта стосовно того, що він під час навчання не отримував медичної допомоги, безкоштовної службової форми,  не був забезпечений речовим майном, не є підставою для невідшкодування відповідачем зазначених позивачем у довідках-розрахунках фактичних витрат, оскільки зазначені доводи не підтверджені ніякими доказами. До Договору № 2705 від 01.12.2016 року зміни та доповнення не вносились.
		При апеляційному розгляді відповідач пояснив, що письмових доказів придбання речового майна, харчування, медикаментів і оренди житла не має. Жодного разу за період навчання не подавав рапортів з повідомленням про такі обставини.
		Навпаки, відповідача було ознайомлено із розміром витрат, пов`язаних з утриманням курсантів  в університеті станом на 28 лютого 2017 року, розмір яких складає 33 989, 69 грн., про що свідчить його власний підпис та напис «згоден».
		Також, форма довідки-розрахунку на відшкодування комунальних послуг, а також перелік обов`язкової інформації, яка в ній має зазначатись, не передбачена чинним законодавством.
		Щодо доводів  апелянта стосовного того, що позивачем  копії  доданих до позовної заяви завірені не в повному обсязі належним чином, а судом не було витребувано оригінали або належним чином завірені копії документів, то суд вважає, що це не є тим порушенням процесуального  законодавства, яке є підставою для скасування судового рішення з формальних підстав.
		З огляду на викладене,  суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Частина 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Враховуючи вищевикладене,  суд апеляційної інстанції   погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
		Згідно п.41 висновку №м11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		З урахуванням вищевикладеного,  суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції  правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи  апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги  та  скасування  рішення  суду  не  вбачається.
		Керуючись ст. ст.  308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,                                                           
		 
		                                                ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу     ОСОБА_1  на рішення  Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 р.     -    залишити без задоволення.
		Рішення     Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 р.    у справі  № 360/2940/19   - залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.
		Повне  судове  рішення   складено  27 січня  2020 року.
		 
		 
		Головуючий    суддя                                                                                     Г.М. Міронова                                                                    
		 
		Судді                                                                                                             Т.Г. Арабей
		 
		                                                                                                                      І.В. Геращенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...