Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/2866/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2020. Зареєстровано: 28.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2020.

Номер судового провадження: 1-кс-8550/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019100000001414

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/2866/20-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні  прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62019100000001414,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		22.01.2020 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні  прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62019100000001414 від 08.10.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:01:003:0023, площею 0,9182 га га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер у ДРФО НОМЕР_1 .
		В обґрунтування клопотання зазначив, що з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, запобіганню подальшого відчуження чи перетворення речових доказів, з метою перешкоджання повернення землі власнику  територіальній громаді міста Києва, наявна необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку.
		Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
		У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, прокурор ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
		На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
		Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
		У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
		За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.
		Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
		З матеріалів клопотання вбачається, у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019100000001414.    
		Досудовим слідством встановлено, що 08.02.2010 розпорядженням Голови Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.02.2010 розпорядженням Голови Обухівської РДА ОСОБА_5 № 89 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 23-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», за погодженням із в.о. начальника управління Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області ОСОБА_6 , незаконно передано для ведення особистого селянського господарства з державної у приватну власність 23 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:01:003:0011, 3223155400:01:001:0004, 3223155400:01:001:0005, 3223155400:01:001:0006, 3223155400:01:001:0007, 3223155400:01:001:008, 3223155400:01:001:0009, 3223155400:01:001:0010, 3223155400:01:001:0011, 3223155400:01:001:0012, 3223155400:01:001:0013, 3223155400:01:001:0014, 3223155400:01:002:0002, 3223155400:01:005:0012, 3223155400:01:005:0013, 3223155400:01:005:0014, 3223155400:01:005:0015, 3223155400:01:002:0003, 3223155400:01:005:0016, 3223155400:01:003:0012, 3223155400:01:003:0013, 3223155400:01:003:0014, 3223155400:01:003:0015, загальною площею 42 га, нормативною грошовою оцінкою 797 590,09 грн.
		У подальшому, на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки (згідно договорів дарування, міни, купівлі-продажу та заяв замовників), вказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства було об`єднано (поділено) в земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:01:001:0004, 3223155400:01:001:0018, 3223155400:01:001:0017, 3223155400:01:001:0016, 3223155400:01:005:0017, 3223155400:01:002:0004, 3223155400:01:003:0017, 3223155400:01:005:0018, 3223155400:01:003:0020, 3223155400:01:003:0022, 3223155400:01:003:0023, 3223155400:01:003:0018, 3223155400:01:003:0019.
		Водночас, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом  земельної ділянки від 16.09.2019 № 657-ДК/542/АП/09/01/19, проведеної державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, встановлено, що проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність громадянам України, для ведення особистого селянського господарства на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області затверджений з порушенням вимог статті 9, частини 2 статті 56, пункту «б» частини 1 статті 58, частини 4 статті 59, частини 3 статті 60, пунктів «а» та «в» частини 2 статті 61, частини 8 статті 118, частину 2 статті 150, пункту «г» частини 2 статті 198 Земельного кодексу України, статті 88, статті 89 Водного кодексу України, пункт «б» статті 22, статті 26, статті 29 Закону України «Про землеустрій», статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та пункт 10, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (діючими на час затвердження проекту).
		Також, встановлено, що зазначені земельні ділянки, що відводились проектом землеустрою, погодженим управлінням Держкомзему в Обухівському районі, розташовані поза межами Обухівського району Київської області та території міста Києва, а тому їх відведення у власність неуповноваженою особою є незаконним.
		Таким чином, службові особи Обухівської РДА, управління Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області, за попередньою змовою із невстановленими особами, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використали владу всупереч інтересам служби з метою передачі у власність третіх осіб земельних ділянок територіальної громади міста Києва вартістю 797 590,09 грн., чим заподіяно державним інтересам тяжких наслідків, тобто, скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.
		Відповідно до інформації оперативного підрозділу ГУ КЗЕ СБ України, з метою приховання слідів злочину, маскування протиправного способу набуття права власності, організаторами вчинено удавані правочини зі зміни права власності на підконтрольних їм осіб, поділу та об`єднання земельних ділянок зі зміною кадастрових номерів та повторною державною реєстрацією права власності.
		Так, за заявою ОСОБА_7 від 21.05.2010, зареєстрованої в реєстрі за №1022, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:01:003:0014, площею 1,3336 га, та 3223155400:01:003:0013, площею 1,3336 га, незаконно надану у власність розпорядженням Голови Обухівської РДА ОСОБА_5 від 08.02.2010 № 89, було об`єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:01:003:0016, площею 2,6672 га, яку в подальшому було поділено на дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 3223155400:01:003:0020, площею 0,6672 га, та кадастровим номером 3223155400:01:003:0021, площею 2,0 га.
		У подальшому ОСОБА_7 обміняв земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:01:003:0021, площею 2,0 га, за договором міни земельних ділянок від 23.07.2014 № 1412 з ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:01:001:0004.
		У свою чергу ОСОБА_4 за заявою від 18.11.2014, зареєстрованою в реєстрі за №1334, земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:01:003:0021, площею 2,0 га, було поділено на дві новостворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастровий номер 3223155400:01:003:0023, площею 0,9182 га, та кадастровий номер 3223155400:01:003:0022, площею 1,0818 га.
		Враховуючи вищевикладене, є всі підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:01:003:0023, площею 0,9182 га, є об`єктом кримінально протиправних дій.
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 191836330 від 06.12.2019, вказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер у ДРФО НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованій: АДРЕСА_1 .
		Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 06.12.2019 вказану земельну ділянку визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
		Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).
		Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. 
		Відповідно довимог доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
		Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
		Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 
		Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
		Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
		На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В :    
		 
		Клопотання  задовольнити. 
		Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:01:003:0023, площею 0,9182 га га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер у ДРФО НОМЕР_1 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду розпоряджатися нею у будь-який спосіб (зміна права власності, перереєстрації, поділу, виділу, тощо).
		Заборонити будь-яким реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (зміни права власності, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене нерухоме майно.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
		Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу власнику майна та уповноваженому реєстратору для внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
		Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. 
		Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...