Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14871/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2020. Зареєстровано: 28.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		14.01.2020Справа №  910/14871/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу 
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвестмент Груп» 
		до                1) Київської міської ради
		                   2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві
		про       стягнення 7 436 618,04 грн. 
		При секретарю судового засідання: Радченко А.А.
		Представники сторін:
		від позивача: Візір А.С. - представник за ордером серія АА №1011725 від 29.11.2019;
		від відповідача-1: Шумінська Ю.Ю.- представник за довіреністю №225-КМГ-6729 від 18.11.2019;
		від відповідача-2: Шумінська Ю.Ю. - довіреність за довіреністю №062/01/10-9601 від 07.11.2019.
		від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Кендюх Т.В. - представник за довіреністю № 14.2-16/11308 від 16.12.2019.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до  Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 7 436 618,04 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №8/17, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1519, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" та  Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в процесі приватизації, що проводилась на підставі рішення Київської міської ради від 31 березня 2011 року №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва", позивач придбав нежитлове приміщення, №1-12 групи приміщень №1 в літ. А, загальною площею 177,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13. Та, сплатив кошти за придбаний об`єкт.
		19.09.2019 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №910/14506/17 визнано недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №8/17, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1519.
		Оскільки відповідач не повернув позивачу кошти, останній звернувся до суду.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
		05.11.2019 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.12.2019 року.
		20.11.2019 відповідач-1 через канцелярію суду подав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
		29.11.2019 від відповідача - 2 до канцелярії суду надійшов відзив.
		В судовому засіданні відповідач-1 подав відзив, підтримав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, просив суд задовольнити.
		Позивач залишив розгляд даної заяви на розсуд суду.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2019 року заяву відповідача-1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів задоволено. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві (вул. Терещенківська, 11-А, м. Київ, 01601). Відкладено підготовче судове засідання у справі на 23.12.2019 року.
		В судовому засіданні 23.12.2019 року суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.01.2020 року.
		В судовому засіданні 14.01.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача 1 заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Представник відповідача 2 заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
		В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково. 
		Судом встановлено, що 27.04.2017 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" (покупець) укладено договір №8/17 купівлі-продаж нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1519.
		Відповідно до п.1.1 договору продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення, № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. «А» загальною площею 177,6 (сто сімдесят сім цілих шість десятих) кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13 (тринадцять) (надалі-об`єкт приватизації). Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на об`єкт приватизації в установленому законодавством порядку.
		Відчужуваний об`єкт приватизації належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради на праві комунальної власності згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75986507, сформованого 15.12.2016 року, право власності продавця на об`єкт приватизації зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмиком М.В. 10 листопада 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1086991880000, номер запису про право власності: 17478555 (п.1.2 договору).
		Пунктом 1.6 договору передбачено, що вказаний у цьому договорі об`єкт приватизації продано за 5   814   840 (п`ять мільйонів вісімсот чотирнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень, в тому числі, сума податку на додану вартість становить 969 140 (дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч сто сорок) гривень.
		Покупець зобов`язаний внести за придбаний об`єкт приватизації 5 814 840 гривень, в тому числі, податок на додану вартість 969 140 гривень протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Плата за об`єкт приватизації вноситься на підставі договору (п.2.1 договору).
		Відповідно до п.2.2 договору розрахунки за Об`єкт приватизації здійснюється таким чином:
		-          кошти покупця в сумі 581 484 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні, що перераховані Універсальній товарній біржі «Національні ресурси» для участі в аукціоні, перераховуються останньою на рахунок продавця № НОМЕР_3 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код 19020407, отримувач: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зараховуються покупцю в рахунок вартості об`єкта приватизації;
		-          кошти покупця в сумі 5 233 356 (п`ять мільйонів двісті тридцять три тисячі триста п`ятдесят шість) гривень перераховуються з рахунку покупця НОМЕР_1 в ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» код банку 380582 на рахунок Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № НОМЕР_3 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код: 19020407.
		В матеріалах справи наявне платіжне доручення №1 від 25.05.2017 року на суму 5   233   256,00 грн. з призначенням платежу: «оплата вартості придбання нежитлового приміщення №1-12 групи приміщень №1 в літ. «А», що розташоване за адресою м. Київ, вул. Терещенківська, 13 за договором №8/17».
		Відповідно до п.3.1 договору передача об`єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю після повної сплати вартості придбаного об`єкта.
		Згідно з п.3.2 договору передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття об`єкта приватизації покупцем оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами протягом трьох робочих днів після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації та штрафних санкцій, передбачених розділом 7 даного договору, у випадку несвоєчасної сплати покупцем ціни продажу об`єкта.
		Так, 31.05.2017 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" (покупець) підписано акт №10 приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 177,6 кв.м на вул. Терещенківській, 13, літ А відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає продане шляхом продажу на аукціоні нежитлове приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. «А» загальною площею 177,6 (сто сімдесят сім цілих шість десятих) кв.м, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №910/14506/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 8/17  нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. "А" загальною площею 177,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 13, укладений 27 квітня 2017 року Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1519.
		Як зазначено позивачем на момент звернення до суду відповідач не повернув позивачу кошти сплачені по договору чим порушив охоронювані законом права позивача.
		У зв`язку з чим на підставі статтей 216, 536, 625, 1212, ч.2 ст. 1214 ЦК України позивач звернувся до суду.
		Відповідно до ч. 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Згідно з ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Тобто, недійсний правочин може виконати лише одна з сторін договору.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином. 
		В разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №927/468/17.
		Пунктом 5 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України передбачено, що надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають: кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, включаючи кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них.
		Згідно з ч.1 статті 25 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» кошти, одержані від продажу державного або комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов`язані з процесом приватизації (суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об`єкти приватизації тощо), зараховуються до державного або місцевого бюджету у повному обсязі, крім плати за участь.
		Відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 грудня 2015 року №1271/2065 перерахування до місцевих бюджетів коштів від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, здійснюється згідно з рішенням про місцеві бюджети на відповідний рік, затвердженими відповідними місцевими радами.
		Пунктом 34 Програми приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 31 березня 2011 року №100/5487 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва» кошти, одержані від приватизації комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов`язані з процесом приватизації (за подання заяви на приватизацію, суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об`єкти приватизації, відсотки, нараховані на суму відстрочення платежів тощо), зараховується до бюджету м. Києва.
		Згідно з ч. 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Таким чином, орган приватизації, яким є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є кінцевим отримувачем грошових коштів, отриманих від продажу (приватизації) нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. «А» загальною площею 177,6 (сто сімдесят сім цілих шість десятих) кв.м, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13, а зобов`язаний був перерахувати відповідні кошти до бюджету м. Києва, розпорядником (власником) якого є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради.
		Інформація щодо зарахування коштів на рахунок бюджету міста Києва підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2017 №180 в сумі 4   361   130,00 грн. до бюджету міста Києва на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в місті Києві та випискою по рахунку від 29.05.2017 де Департаментом були перераховані кошти від відчуження майна комунальної власності згідно договору від 27.04.2017 №8/17 в сумі 5 2333 356,00 грн. (в тому числі ПДВ) до державного та місцевого бюджетів.
		Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 статті 543 ЦК України).
		Так, судом встановлено, що стороною договору відповідно до якого позивач просить повернути кошти, зокрема на підставі статті 216 ЦК України у зв`язку з визнанням його недійним є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), проте кінцевим отримувачем грошових коштів отриманих від продажу (приватизації) нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. «А» загальною площею 177,6 (сто сімдесят сім цілих шість десятих) кв.м, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 5   814   840,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Також, посилаючись на ст. 536, ч.2 ст. 625, ч.2 ст. 1214 ЦК України позивач зазначає, що з моменту укладення договору купівлі-продажу та з моменту сплати позивачем грошових коштів, відповідач зобов`язаний сплати проценти за користування безпідставно одержаними грошовими коштами та інфляційні нарахування на суму боргу. Та, просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3% річних в розмірі 412   885,50 грн. нараховані за період з 28.04.2017 року (27.05.2017 року) по 04.10.2019 року та інфляційні втрати в розмірі 1   208   892,54 грн. за період з 28.04.2017 року (27.05.2017 року) по 04.10.2019 року (відповідно до розрахунку фактично нараховані по 31.08.2019 року).
		Частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
		Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Так, договір купівлі-продажу № 8/17 нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень визнано недійсним на підставі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №910/14506/17, яка набрала законної сили 19.09.2019 року.
		Суд зазначає, що у вищезазначеній постанові тільки визнано недійсним договір, проте не проведено реституцію та не зобов`язано відповідача повернути позивачу кошти по недійсному договору.
		Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивач не звертався до відповідачів з вимогою про повернення коштів за недійсним правочином.
		Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів % річних в розмірі 412   885,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1   208   892,54 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
		Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути солідарно з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 10, код ЄДРПОУ 19020407) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 46А, код ЄДРПОУ 38063135) 5   814   840 (п`ять мільйонів вісімсот чотирнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 87 220 (вісімдесят сім тисяч двісті двадцять) грн. 38 коп.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата підписання рішення: 28.01.2020 року.
		 
		Суддя                                                                                                                               С.М. Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...