Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14465/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2020. Зареєстровано: 29.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: А/855/19663/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14465/17                                                Головуючий у І інстанції - Скочак Т.О.
		                                                                                               Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
		 
		 
		                                П О С Т А Н О В А
		             І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		 
		  23 січня 2020 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		                 Головуючого-судді:                  Мельничука В.П.        
		                                                    суддів:                  Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О., 
		 
		                         при секретарі:                  Черніченко К.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва  з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року № 0042851404.
		Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків позапланової виїзної перевірки про завищення ТОВ «Укргазпромбуд» задекларованої за звітний період травень 2017 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 26      304 грн., що були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що відповідно до норм чинного податкового законодавства (а саме пп.   196.1.2   п.   196.1   ст.   196 Податкового кодексу України) послуги з надання резидентом в лізинг (крім фінансового лізингу) транспортного засобу не являються об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому відповідно ТОВ «Укргазпромбуд» така операція за травень 2017 року правомірно не була оподаткована.   
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року   адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.08.2017 року № 0042851404.
		Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
		Зокрема, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вказує на те, що операція з надання в лізинг (оренду) транспортних засобів відсутня в переліку операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, то місцем постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу визначається місце реєстрації постачальника. Отже, місцем постачання резидентом - платником податку на додану вартість послуги з надання в лізинг (оренду) транспортних засобів нерезиденту є митна територія України, відповідно така операція є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загально встановленому порядку за ставкою 20 відсотків. Бульдозери Komatsu D-355 A-З, Трубоукладчики Komatsu D-355Ta Екскаватор Caterpillar є різновидом транспортних засобів. Також, Відповідач звертає увагу на те, що в даному випадку застосування п. 56.21 ст. 5б Податкового кодексу України та принципу «презумпції правомірності рішень платника податку» не є доречним, адже законодавець чітко виокремив виключення ст. 196.1.2. Податкового кодексу України.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а  рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.Також, Позивач вказує на те, що судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин норму п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, де зазначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Відповідно до ч. 1   ст. 308 КАС України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2017 року ТОВ «Укргазпромбуд» подало до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період травень 2017 року (рестр. № 9115227488 від 16 червня 2017 року), та в тому числі додатки 3 та 4 до такої декларації - розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. В тексті даної податкової декларації Товариство задекларувало в ряд. 20 «сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації      (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника» показник у сумі 115      999 грн.      
		Крім того, Позивач в ряд. 5 та додатку 6 до податкової декларації задекларував показник по операціях з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до п.п.   186.2,   186.3   ст.   186 Податкового кодексу України   за межами митної території України у розмірі 131      522 грн. без оподаткування податком на додану вартість.      
		Упродовж періоду з 21.07.2017 року по 03.08.2017 року працівником ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укргазпромбуд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року. За результатами такої перевірки складено акт № 543/26-15-14-04-01/31567127 від 04.08.2017 року, згідно висновків якого за наслідками перевірки встановлено порушення Позивачем норм п.      185.1      ст.   185, п.   186.4      ст.   186, п.   200.1, п.   200.4      ст.   200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним було занижено показник, задекларований в рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», за травень 2017 року на суму 26      304 грн. Внаслідок цього платник допустив завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року на аналогічну суму коштів.
		Наведені висновки працівника контролюючого органу мотивовані тим, що виїзною позаплановою перевіркою встановлено, що 08.04.2008 року між ТОВ «Укргазпромбуд», як орендодавцем, та компанією «PETRO GAS FZE» (м. Дубаї, ОАЕ), як орендарем, укладено орендний контракт № А5-005, за умовами якого орендодавець здає в оренду будівельну техніку (а саме: два бульдозери Komatsu D-335A-3, два трубоукладчика Komatsu D-355С-3 та екскаватор Caterpillar 330) орендарю для виконання робіт на об`єктах в Республіці Туркменістан.
		Відповідно до акта виконаних робіт № 107 від 31.05.2017 року та оформлених вантажних митних декларацій ТОВ «Укргазпромбуд» надало послуги з оренди будівельної техніки компанії-нерезиденту «PETRO GAS FZE» (м. Дубаї, ОАЕ) для виконання робіт на об`єктах у Республіці Туркменістан за травень 2017 року на загальну суму 131      522 грн., які при цьому не оподатковувало податком на додану вартість. Між тим, на переконання перевіряючого, операції з передачі в оренду бульдозерів Komatsu D-335 A-3, трубоукладчиків Komatsu D-355 та екскаватора Caterpillar 330, які підпадають під визначення транспортних засобів, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
		Не погоджуючись з правомірністю висновків цього акта перевірки, 08 серпня 2017 року ТОВ «Укргазпромбуд» подало до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві письмові заперечення на акт № 543/26-15-14-04-01/31567127 від 04 серпня 2017 року.
		За результатами розгляду заперечень Позивача від 08 серпня 2017 року вих. № 07-01/030-55 контролюючим органом вирішено висновки акта перевірки залишити без змін, про що позивача повідомлено листом ГУ ДФС у м. Києві від 16 серпня 2017 року № 25392/10/26-15-14-04-01.
		19 серпня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення форми`В1» за № 0042851404, яким зменшило Позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 26      304 грн., задекларовану платником у декларації реєстр. № 9115227488 від 16 червня 2017 року, та одночасно застосувало до платника штрафну санкцію у сумі 13      152 грн.
		За результатами адміністративного оскарження, в порядку визначеному   ст. 56 Податкового кодексу України, рішенням Державної фіскальної служби України від 24 жовтня 2017 року № 23947/6/99-99-11-01-01-25 скаргу платника (Позивача) залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від   19 серпня 2017 року № 0042851404   - без змін.
		Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що    в даному випадку, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма      ст. 196 Податкового кодексу України, яка виключає спірні операції з об`єкту оподаткування податком на додану вартість. Суд першої інстанції дійшов висновку, що  висновки акта перевірки про те, що спірна операція є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та відповідно про порушення позивачем вимог п.      185.1      ст.   185, п.   186.4      ст.   186, п.   200.1, п.   200.4      ст.   200 Податкового кодексу України   при декларуванні результатів такої операції та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року в частині суми податку 26      304 грн. є помилковими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року № 0042851404   є протиправним та підлягає скасуванню.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 2   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Зокрема, особливості справляння податку на додану вартість регулюються      розділом V Податкового кодексу України      (далі -      ПК України).
		Згідно з підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту «г» пункту 186.3 статті 186 ПК місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів.
		Пунктом 186.4 статті 186 ПК передбачено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.
		Отже, місцем постачання послуг з передачі в оренду (лізинг) транспортних засобів є місце реєстрації постачальника відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПК, оскільки такі операції у п. 186.3 статті 186 ПК не зазначені.
		Таким чином, за загальним правилом підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 ПК, операції з надання в оренду (лізинг)   транспортних засобів є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте, у даному випадку, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма статті 196 ПК, яка виключає спірні операції з об`єкту оподаткування податком на додану вартість.
		Так, згідно підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПК не є об`єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.
		Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
		Лізингові операції поділяються на: а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу.
		Отже, операція (послуга) з передачі транспортних засобів в оренду (оперативний лізинг) безумовно не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що спірні операції є фінансовим лізингом (який є об`єктом оподаткування ПДВ), оскільки будь-яких доводів з цього приводу сторони не зазначали, а оскаржуване рішення з цих підстав відповідачем не приймалося.
		Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки про те, що спірна операція є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та відповідно про порушення Позивачем вимог п.      185.1      ст.   185, п.   186.4      ст.   186, п.   200.1, п.   200.4      ст.   200 Податкового кодексу України   при декларуванні результатів такої операції та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року в частині суми податку 26      304 грн. є помилковими, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року № 0042851404   є протиправним та підлягає скасуванню.
		Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві необґрунтовано розділено поняття «операція з оренди (лізингу) майна» та «передача в оренду (лізинг) майна», не наведено жодних міркувань щодо причин такого роз`єднання. На переконання колегії суддів, ці поняття є тотожними, а «передача в оренду (лізинг) майна» не є виключно його транспортуванням до орендаря, яке, у свою чергу, є окремою господарською операцією та окремим об`єктом оподаткування, не пов`язаним із відносинами оренди (лізингу).
		Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає, що висновок Відповідача про те, що спірні операції є об`єктом оподаткування ПДВ є помилковим.
		Також, колегія суддів враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Положеннями      ст. 242 КАС України      рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з п. 1 ч. 1      ст. 315 КАС України      за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до      ст. 316 КАС України      суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Розглянувши доводи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст.    241,    242,    243,    308,    310,    315,    316,    321,    322,    325,    328,    329,    331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення,    а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року -   без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		       
		Головуючий-суддя:                                                                     В.П. Мельничук
		 
		                     Судді:                                                                      Ю.А. Ісаєнко 
		 
		                                                                                                                  І.О. Лічевецький
		 
		Повний текст складено 24.01.2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...