Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/5284/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2020. Зареєстровано: 29.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2020.
Дата набрання законної сили: 22.01.2020
Номер судового провадження: 11-кп/821/171/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018251010004351

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Провадження № 11-кп/821/171/20 Справа № 711/5284/18 Категорія: ч.1 ст.190 КК УкраїниГоловуючий по І інстанції ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2  ОСОБА_3 , ОСОБА_4  ОСОБА_5 за участю прокурораОСОБА_6 
		обвинуваченої ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2018 року, яким 
		 
		 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.
		 Сєвєродонецьк Луганської області, громадянку України, з вищою освітою,
		 одружену, на утриманні має неповнолітню дитину - ОСОБА_9 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не
		 судиму,
		 
		визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн..
		 Вирішено долю речового доказу, 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 із 31 серпня 2015 року перебувала на обліку Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
		Маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи те, що у її власності перебуває квартира АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , перебуваючи в адміністративному приміщенні установи, розміщеному в АДРЕСА_3 , в робочий час із 08 години до 17 години 08 грудня 2015 року (більш точний час не встановлено) подала відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі  Порядок), до Управління заяву для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
		Достовірно знаючи про наявність у неї у власності вказаної квартири та про відсутність правових підстав для отримання вказаного виду допомоги, ОСОБА_7 всупереч вимог п.6 Порядку зазначила в заяві неправдиві відомості про те, що у неї чи будь-кого із членів сім`ї на момент заповнення заяви у володінні відсутнє житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія та районах проведення антитерористичної операції, чим ввела в оману працівників Управління.
		Рішеннями Управління від 08.12.2015 року та 04.04.2016 року ОСОБА_7 за період з 08.12.2015 року по 07.06.2016 року призначено таку допомогу і виплачено кошти із Державного бюджету України в сумі 7 965 грн. 98 коп..
		Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, уточнивши вимоги, просив скасувати вирок Придніпровського районного суду Черкаської області від 31.07.2018 відносно ОСОБА_7 та закрити провадження, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		Апеляційну скаргу мотивує тим, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з підстав неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що в її діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Вказує, що доводи сторони обвинувачення щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України є необґрунтованими.
		Зазначає, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, що визначено ч. 3 ст. 373 КПК України.
		Вказує, що недотримання вимог ст. 17, 91, 92, 373 КПК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року зі змінами, п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 Конвенції перешкодило суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (надалі Порядок), для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається до уповноваженого органу з заявою, в якій вказує про наявність у будь-кого з членів сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. До заяви, в якій уповноважений представник сім`ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого члена сім`ї. Пунктом 6 даного Порядку передбачено припинення виплати допомоги у разі придбання такою особою житла, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України.
		Як вбачається зі змісту доповідної записки головного спеціаліста ВДСІ ОСОБА_10 від 10.09.2016 в ході проведення перевірки достовірності наданої громадянами інформації про власність та нерухоме майно відповідно інформаційної довідки з ДРРПННМ станом на 15.02.2016 по особовій справі № 616716 гр. ОСОБА_7 порушень не виявлено.
		Зазначене свідчить про неналежне виконання своїх посадових обов`язків особою, уповноваженою на проведення такої перевірки.
		Також звертає увагу суду на те, що повноваження з проведення перевірки заяв ОСОБА_7 належать саме управлінню соціальної допомоги Черкаської міської ради, оскільки передбачені п.10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, згідно з яким уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. Вказане доводить, що вчасна (перед виплатою обвинуваченій адресної допомоги) та в належний спосіб здійснена перевірка Управління соціальної допомоги Черкаської міської ради відомостей, зазначених обвинуваченою у її заявах, виключила б будь-яку виплату коштів, що свідчить про те, що дії ОСОБА_7 не можна вважати ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном через те, що не було добросовісності з боку органу, який відповідає за розпорядження бюджетним коштами.
		Крім того, вказує захисник, ОСОБА_7 є юридично необізнаною людиною, доказів про роз`яснення їй положень вищезазначеного Порядку не було надано, тому є сумніви щодо обізнаності останньої з відповідним Порядком у спосіб, зазначений стороною обвинувачення. Питання щодо її обізнаності з даним Порядком є лише припущенням сторони обвинувачення і жодним доказом не підтверджується, а представник потерпілого ОСОБА_11 не підтвердила факту роз`яснення ОСОБА_7 положень вищезазначеного Порядку та наслідків його невиконання при зверненні з заявою до Управління соціальної допомоги Черкаської міської ради на отримання допомоги.
		Також зазначає апелянт, згідно довідки департаменту соціальної політики Черкаської міської ради № 7229/22-5/01-9 повідомляється Черкаський відділ поліції, що ОСОБА_7 повернуто в повному обсязі грошові кошти, отримані нею в якості щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Таким чином адвокат вважає, що ОСОБА_7 не мала умислу на заволодіння грошовими коштами і як тільки була повідомлена управлінням соціальної допомоги та компенсаційних витрат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про повернення даних коштів, відразу їх повернула, що підтверджується наявними у справах доказами, ще до оголошення її підозри. Крім того вона не знала про відкрите кримінальне провадження до 21.06.2018 року. Тобто у неї не було умислу на привласнення цих коштів, а тому і не було корисливого мотиву, за таких обставин відсутня обов`язкова складова даного кримінального правопорушення як суб`єктивна сторона - наявність прямого умислу та корисливого мотиву. 
		Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника  адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляцію адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 із зазначених у ній підстав, міркування прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляції адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 не підлягає до задоволення з наступних підстав. 
		 
		Висновок суду про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку. 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 , за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
		Винуватість ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, стверджується: 
		 
		- даними показань обвинуваченої ОСОБА_7 у судовому засіданні місцевого суду про те, що вона винуватою себе не визнала і пояснила, що 31.08.2015 звернулась до Управління із заявою про взяття її на облік як особи, яка переміщується з району проведення антитерористичної операції, і отримала відповідну довідку. В подальшому її викликали до Управління, де вона 08.12.2015 заповнила бланк заяви про призначення щомісячної адресної допомоги, не вчитуючись у зміст заяви. У цих двох заявах (від 31.08.2015 та 08.12.2015) вона вказала про відсутність у неї та членів її сім`ї житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупованої території України та райони проведення антитерористичної операції. Умислу на незаконне заволодіння чужим майном у неї не було, тому що працівниками Управління її не було проінформовано про заборону отримання такої допомоги, а себе не вважала власником житла, тому що придбала квартиру на позичені кошти і не могла розпоряджатись житлом, не віддавши борг.
		 
		- даними особової справи № 616716, яка є речовим доказом та в якій містяться наступні документи:
		- заява ОСОБА_7 від 31.08.2015 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції;
		- її заява від 08.12.2015 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
		Обвинувачена ОСОБА_7 не заперечувала тієї обставини, що вказані заяви написані нею. Зі змісту цих заяв встановлено, що заявник ОСОБА_7 зазначила в них про відсутність у неї та членів її сім`ї житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія та районах проведення антитерористичної операції.
		На підставі заяви ОСОБА_7 їй рішеннями від 08.12.2015 року та від 04.04.2016 року призначено щомісячну допомогу у розмірі 1326 грн. 
		11.06.2016 р. ОСОБА_7 повідомлено про необхідність повернення безпідставно нарахованої допомоги за період із 08.12.2015 року по 07.06.2016 року у розмірі 7965 грн.98 коп.
		Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2016 року, який міститься в особовій справі ОСОБА_7 , встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу 13.02.2015 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
		Отже, з 13 лютого 2015 року у власності підсудної ОСОБА_7 перебувало нерухоме майно у виді житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупованої території України та райони проведення антитерористичної операції, і при зверненні 08.12.2015 року до Управління із заявою ОСОБА_7 вказала неправдиві відомості. Наявність у обвинуваченої боргових зобов`язань не припиняє її права власності на придбане нерухоме майно.
		Мета надання цих неправдивих відомостей випливає зі змісту заяви  для отримання коштів, тобто щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
		Аналіз наведених доказів свідчить про те, що підсудна ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном умисно вказала неправдиві відомості, тобто ввела в оману працівників Управління, і внаслідок такого обману умисно заволоділа чужим майном, тобто скоїла злочин, передбачений ч.1 ст. 190 КК України.
		Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що письмові докази по кримінальному провадженню разом з показами самої обвинуваченої, представника потерпілої свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.
		Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй діяння повністю доведена. 
		Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено повно та правильно оцінено докази. Окрім того, у судовому рішенні наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		 
		На думку колегії суддів апеляційного суду, зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 діяння, за яке вона засуджена, відповідають показанням представника потерпілої та частково обвинуваченої ОСОБА_7 ..
		 
		Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення доведене та, що вона обґрунтовано засуджена за ч.1 ст.190 КК України. 
		 
		За таких обставин вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що в діях обвинуваченої ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.190 КК України, що доводи сторони обвинувачення щодо доведеності вини ОСОБА_7 є необґрунтованими та, що у зв`язку з цим необхідно скасувати вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.07.2018, стосовно ОСОБА_7 , а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення, не підлягають до задоволення та спростовуються доказами наведеними у вироку суду першої інстанції з якими також погоджується колегія суддів апеляційного суду. 
		 
		На думку апеляційного суду, місцевим судом не допущено таких істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду. 
		 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, подія кримінального правопорушення (злочину) відбулась 08 грудня 2015 року і до дня набрання вироком місцевого суду законної сили (22 січня 2020 року) минуло понад 3 роки, а, оскільки, дане кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, за яке передбачене покарання у виді обмеження волі, то колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності.
		Крім того, з матеріалів провадження не вбачається, щоб перебіг давності зупинявся або щоб обвинуваченою були вчинені нові кримінальні правопорушення. 
		В суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_7 надала згоду щодо застосування стосовно неї вимог ч.5 ст.74 КК України.
		Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, ст.49, ч.5 ст. 74 КК України, колегія суддів, - 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7  залишити без задоволення. 
		Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2018 року, стосовно ОСОБА_7  залишити без змін.
		На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України звільнити від відбування покарання обвинувачену ОСОБА_7 . 
		Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3-х місяців. 
		 
		 
		 
		Головуючий :
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...