Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 315/793/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Інші злочини.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2020.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Номер судового провадження: 51-3062км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019010010000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		21 січня 2020 року
		м. Київ
		справа № 315/793/16-к
		провадження № 51-3062 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		захисника  ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 6 травня 2019 року.
		Зміст оскаржених судових рішень 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 грудня 2018 року заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року в частині визнання ОСОБА_7 винуватим за пунктами «а», «и», «і» ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року залишено без задоволення. 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 6 травня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни. 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В якості нововиявленої обставини вказує на підроблення доказів та завідомо неправдиві показання свідка. Зокрема, посилається на наявність розбіжностей між показаннями допитаного у судовому засіданні в якості свідка лікаря-стоматолога ОСОБА_8 з висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 2479 від 23 жовтня 2000 року в частині стоматологічного статусу. Вказує, що такі розбіжності підтверджуються висновками експертизи № 5/к від 29 лютого 2016 року та комісійної судово-медичної експертизи № 63 від 9 квітня 2019 року. Таким чином, на думку захисника, існують сумніви щодо того, що труп, який було виявлено в ході протоколу огляду від 21 жовтня 2000 року, належить потерпілому  ОСОБА_9 , натомість висновки суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях та неправдивих доказах. Також, захисник посилається на порушення під час досудового розслідування права ОСОБА_7 на захист та застосування щодо нього недозволених методів слідства. Вказані обставини не отримали належної оцінки місцевого суду, який суперечностей у доказах не усунув та безпідставно залишив заяву засудженого про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами без задоволення. Апеляційний суд доводів апеляційних скарг сторони захисту не перевірив, підстав, з яких їх визнано необґрунтованими не навів, чим порушив вимоги ст. 419 КПК. Крім того, на думку захисника, ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду, оскільки судді ОСОБА_10 та ОСОБА_11 22 листопада 2017 року брали участь у розгляді апеляційних скарг засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_12 на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 травня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року за нововиявленими обставинами. 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали місцевого та апеляційного судів за результатами розгляду його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		В судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційні скарги, прокурор заперечив проти їх задоволення. 
		Мотиви суду 
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Залишаючи без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року вказаних вимог закону суд дотримався.
		Так, згідно з ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнається, зокрема, штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок, а також інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність судового рішення, що належить переглянути. 
		Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. 
		Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
		Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути. 
		Зі змісту заяви засудженого ОСОБА_7 убачається, що в якості нововиявленої обставини він посилається на розбіжності між покладеними судом в основу вироку показаннями лікаря-стоматолога ОСОБА_8 та висновками судово-медичної експертизи № 2479 від 23 жовтня 2000 року в частині стоматологічного статусу ОСОБА_9 , в умисному вбивстві якого ОСОБА_7 визнано винним. На думку засудженого, такі розбіжності свідчать про підроблення доказів та надання свідком завідомо неправдивих показань, що є підставою для скасування обвинувального вироку в порядку передбаченої главою 34 КПК процедури.
		Перевіривши вказані доводи, надавши їм оцінку, суд дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_7 без задоволення. 
		Колегія суддів зазначає, що згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування. 
		З огляду на те, що за завідомо неправдиве показання свідка, завідомо неправдивий висновок експерта у ст. 384 КК передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених у заяві засудженого обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
		Проте належного підтвердження доводів у частині підроблення висновку експерта та (або) надання свідком завідомо неправдивих показань засуджений суду не надав. Результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали справи не містять. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила показання, які вона давала під час розгляду кримінального провадження по суті, за виключенням обставин, які не пам`ятала внаслідок спливу тривалого строку з моменту вчинення злочину.
		Долученими до матеріалів провадження висновками експертизи № 5/к від 29 лютого 2016 року та комісійної судово-медичної експертизи № 63 від 9 квітня 2019 року підтверджується лише наявність розбіжностей між показаннями свідка ОСОБА_8 та висновками судово-медичної експертизи № 2479 від 23 жовтня 2000 року в частині стоматологічного статусу  ОСОБА_9 , проте не встановлено факту завідомої неправдивості цих доказів. 
		Як убачається з матеріалів справи, показання свідка ОСОБА_8 та висновки судово-медичної експертизи № 2479 від 23 жовтня 2000 року були предметом безпосереднього судового дослідження, про наявність у них суперечностей суду було відомо на час розгляду справи, а тому в силу приписів ч. 2 ст. 459 КПК самі по собі такі розбіжності не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
		Разом із тим, в основу висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, окрім показань свідка ОСОБА_8 та висновку судово-медичної експертизи № 2479 від 23 жовтня 2000 року, покладено й інші докази, зокрема, показання потерпілих, свідків, дані протоколів слідчих дій, висновки експертиз, а також показання засуджених, на підставі дослідження яких судом постановлено обвинувальний вирок.
		З огляду на це, розглянувши заяву ОСОБА_7 , суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що одне лише посилання, без підтвердження належними доказами, на підроблення висновку експерта та завідомо неправдиві показання свідка не може бути підставою для скасування вироку за нововиявленими обставинами, оскільки не є достатнім для сумнівів у законності остаточного й обов`язкового до виконання судового рішення, а тому на підставі ст. 467 КПК залишив заяву засудженого без задоволення.
		Вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали місцевого суду надав їм належну оцінку та обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК. 
		Посилання засудженого та захисника на порушення під час досудового розслідування права ОСОБА_7 на захист та застосування щодо нього недозволених методів слідства є неспроможними. За змістом ч. 2 ст. 459 КПК зазначені обставини не належать до нововиявлених.
		Безпідставними є й доводи про незаконність складу суду апеляційної інстанції, яким залишено без зміни ухвалу місцевого суду про відмову в задоволенні заяви засудженого про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Передбачені у ст. 76 КПК обставини, які б виключали повторну участь суддів апеляційного суду у кримінальному провадженні з перегляду судових рішень щодо ОСОБА_7 за нововиявленими обставинами, відсутні. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		За таких обставин, касаційні скарги не підлягають задоволенню.
		Висновок: за змістом п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами, зокрема, визнається штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, на яких грунтується вирок. Належним засобом доказування цих обставин в якості нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 6 травня 2019 року залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1      ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...