Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2416/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2020. Зареєстровано: 29.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: 3606 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" січня 2020 р.                                                                            Справа № 922/2416/17  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя        Істоміна О.А. , суддя  Стойка О.В., 
		 
		за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,
		 
		за участі представників учасників справи:
		позивача - адвокат Кураксіна О.І.,    свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1985 від 18.01.2018, ордер    серія ПТ № 055379       від 14.01.2019; 
		відповідача -  адвокат Іванченко І.С.,    свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5155 від 30.08.2018, ордер серія ДН № 047203 від 20.11.2018, договір про надання правової допомоги(витяг)    б/н       від 20.07.2018; 
		третіх осіб:
		1)  адвокат Караченцев Ю.Л., угода про надання правової допомоги від 20.06.2017, ордер серія ПТ № 088604 від 20.08.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1235 від 15.06.2012, 
		2) не з`явився,
		розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ПАТ КБ "Приватбанк" (вх. № 3606Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2019 року (повний текст складено 15.11.2019) у справі № 922/2416/17
		за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",           м. Київ,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м. Харків,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
		1)  ОСОБА_1 , м. Харків;
		2)  Шпак Марина Олександрівна , м. Харків;
		про звернення стягнення на предмет іпотеки,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У липні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Бонус-Трейд" про звернення стягнення на нерухоме майно - п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 271,6 м кв., житловою площею - 96,6 м кв., яка належить на праві власності відповідачу та є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 в сумі 2176801,21 доларів США шляхом продажу позивачем будь-якій особі з правом на укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, зокрема з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання позивачу всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.
		В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2019 у справі № 922/2416/17 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Шпак Марину Олександрівну .
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2017 у справі № 922/2416/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/2416/17 рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 у справі № 922/2416/17 позовні вимоги задоволено.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 змінено, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, згідно з якою позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково. 
		Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1  загальною площею 271,6 м2, житловою площею: 96,6 м2, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007, яка стягнута:
		- заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 у справі № 2018/2-4154/11 зі Шпак Марини Олександрівни на користь ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 4992276,81 грн, в т.ч. 355983,96 доларів США (еквівалент 2837192,16 грн) - заборгованість за кредитом; 117639,77 доларів США (еквівалент 937588,97 грн) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 44009,65 доларів США (еквівалент 350756,91 грн) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 108750,16 доларів США (еквівалент 866738,77 грн) - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;
		- рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27.04.2015 у справі № 640/17746/14-ц зі Шпак Марини Олександрівни на користь ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 332846,13 доларів США, що в еквіваленті становить 4470123,53 грн, в т.ч. 6674,49 доларів США (еквівалент 89638,40 грн) заборгованість за кредитом; 143193,60 доларів США (еквівалент 1923090,05 грн) заборгованість по процентам; 33030,86 доларів США (еквівалент 443604,45 грн) заборгованість по комісії; 149947,18 доларів США (еквівалент 2013790,63 грн) пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 
		- шляхом продажу АТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання АТ КБ "Приватбанк" інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки; за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 6138864,00 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2416/17 (т. 6 а.с. 157-170) постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 скасовано та вказану справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		Скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що судами не надано належної оцінки заяві позивача щодо його кредиторських вимог, заявлених в межах справи про банкрутство №5023/5991/11, з точки зору наявності у позивача на момент вирішення спору у даній справі прав заставодержателя, оскільки за відсутності прав заставодержателя виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна в межах даної справи.
		Також Верховний Суд виходив з того, що  оскільки  у процедурі банкрутства, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги іпотекодержателя охоплюються поняттям заставного майна, а, отже, застосовуються норми, які регулюють заставу майна, і відповідно до вказаного вище законодавства право застави припиняється у разі реалізації предмета застави. Зазначає що, пославшись лише на обставини зняття обтяження щодо заставного майна, звернення позивача в межах справи про банкрутство з кредиторськими вимогами та укладення за результатами аукціону договору купівлі-продажу предмета іпотеки, судами не досліджено  докази в контексті правових наслідків вчинення цих дій, а також наявності чи відсутності у позивача, за результатами провадження у справі про банкрутство ФОП Шпак М.О., реалізації права заставодержателя; не надано оцінку чи є дійсними на час вирішення даного спору результати аукціону та договір купівлі-продажу з точки зору презумпції правомірності правочину  відповідно до вимог статті 204 ЦК України. За висновком суду касаційної інстанції,  суди першої та другої інстанцій не з`ясували наявності у позивача права заставодержателя на час вирішення даної справи. .
		За результатами нового розгляду справи Господарським судом Харківської області прийнято рішення від 05.11.2019 у справі № 922/2416/17, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 7 а.с. 89-109).
		Позивач - ПАТ КБ "Приватбанк" 23.11.2019, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, засобами поштового зв`язку звернувся до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять доказів погашення чи припинення основного зобов`язання  за кредитним договором у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ФОП Шпак М.О., у зв`язку з чим відсутні підстави для припинення правовідносин, які виникли у сторін із забезпечення виконання зазначеного зобов`язання.
		Також зазначає, що за змістом статей 36-39 Закону України «Про іпотеку»  іпотека не припиняється при переході прав на іпотечне майно, факт реалізації  іпотечного майна  припиняє іпотеку за умов дотримання положень статей 31,32 Закону України «Про іпотеку» - за наявності документів, які підтверджують погашення вимог кредиторів, оскільки реалізація майна, переданого в іпотеку, відбулась за процедурою, встановленою для визнання особи банкрутом у порядку ліквідаційної процедури. Висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача права заставодержателя у зв`язку з припиненням застави через реалізацію предмета застави в межах процедури банкрутства боржника ФОП Шпак М.О., вважає необґрунтованим та незаконним, а проведений аукціон з реалізації майна ФОП    Шпак М.О. та договори купівлі- продажу цього майна  - нікчемними.
		Також стверджує, що, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав саме позасудовий спосіб захисту - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38  Закону України «Про іпотеку» , що відповідає приписам статті 39 даного Закону. При цьому, як вважає скаржник, зверненню стягнення на предмет іпотеки  в судовому порядку не обов`язково повинне передувати дотримання судового порядку, погодженого сторонами у договорі іпотеки .                                                                                                                                
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 922/2416/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено іншим учасникам справи строк до 03.01.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу, призначено справу на 14.01.2020 об 11:00 год., викликано в судове засідання учасників справи.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020  у справі № 922/2416/17 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.01.2020 об 11:30 год. 
		Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№12177 від 27.12.2019) та його представник в судових засіданнях 14.01.2020 та 23.01.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту. 
		Матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ КБ «Приватбанк» було реалізовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмети іпотеки, встановлений пунктом 27 договору іпотеки від 19.04.2007.
		З аналізу змісту ч. 1 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», абзацу 5 статті 28 Закону України «Про заставу», абзацу З ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що заставний кредитор, звертаючись з відповідною заявою про визнання його вимог кредиторськими та включення такого кредитора до реєстру кредиторів, а також подальша реалізація заставного майна свідчить про те, що кредитор в межах справи про банкрутство реалізував своє право саме як заставний кредитор і реалізація предмета застави є дією, яка направлена на задоволення вимог цього кредитора. Тобто, кредитор, в такому випадку, реалізує своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна шляхом  звернення з кредиторськими вимогами та, як наслідок, реалізації цього заставного майна. Внаслідок реалізації предмета застави та задоволення вимог кредитора право застави (іпотеки) у заставодержателя (кредитора) припиняється. Зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до Господарського суду Харківської області з вимогами кредитора у справі про банкрутство № 5023/5991/11. і під час ліквідаційної процедури ліквідатором ФОП Шпак М. О. - арбітражним керуючим Тоцькою К. М. були здійснені, передбачені ст.ст. 29, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заходи щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, у тому числі - майна, яке було передано в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк».
		Аукціон з реалізації майна боржника ФОП Шпак М. О., за результатами якого було складено Протокол № 1 та укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2011 року за реєстровим № 1189, в установленому законом порядку не були визнані не дійсними, отже даний протокол та договір захищені презумпцією правомірності правочину, передбаченою статтею 204 Цивільного кодексу України.     У процедурі банкрутства, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги іпотекодержателя охоплюються поняттям заставного майна та застосовуються норми, які регулюють заставу майна, зокрема щодо припинення застави (ч. 1 ст. 593 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про заставу», ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), відповідно до вказаних приписів законодавства право застави припиняється у разі реалізації предмета застави. Застава нерухомого майна була припинена у зв`язку з реалізацією предмета застави в межах процедури банкрутства боржника ФОП Шпак М. О., договір купівлі-продажу цього майна є дійсним, тому у позивач права заставодержателя відсутні. За відсутності прав заставодержателя виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна в межах даної справи.
		Представник третьої особи - ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.01.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Представник третьої особи - Шпак М.О. в судове засідання 23.01.2020 не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується штампом на зворотному боці ухвали апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та доданим до зазначеної ухвали  Списком розсилки процесуальних документів.  
		А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника  третьої особи - Шпак М.О. відповідно до частини 1 статті 202 та статті 270 Господарського процесуального кодексу України. 
		Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі,  відзиві на апеляційну скаргу  доводи відповідача та позивача, заслухавши усні пояснення представників позивача, відповідача та 1-ї третьої особи , перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам,  колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 18.04.2007 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", банком, та Шпак Мариною Олександрівною , позичальником, укладено кредитний договір № HAG7GA00000006 (далі кредитний договір), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору.
		Пунктом 7.3 договору встановлено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, порука ТОВ "Регіон-Стандарт", а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.
		19.04.2007 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № HAG7GA00000006, між Позивачем, іпотекодержателем, та Шпак Мариною Олександрівною , іпотекодавцем укладено договір іпотеки квартири (далі   договір іпотеки), предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
		За даним договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 (пункт 33.2 договору).
		Відповідно до пункту 33.3 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.12.2006 у справі №7149/06/04.
		У пункті 33.4 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 2   732   186,00 грн.
		Згідно з пунктом 22 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 16.7.1, 16.7.2. 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів № 1448 від 22.12.1997, якщо інше не передбачено законодавством в день реалізації предмету іпотеки. 
		За умовами п. 27 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.
		Відповідно до пункту 28 договору іпотеки строк дії договору іпотеки - до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
		Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 08.06.2012 у справі № 2018/2-4154/11 стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007, станом на 18.08.2011 в сумі 4 992 276,81 грн.
		Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27.04.2015 у справі № 640/17746/14-ц стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" загальну заборгованість (за період з 19.08.2011 по 19.09.2014) за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 в сумі 332 846,13 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (13,43 грн) станом на 19.09.2014 становить 4 470 123,53 грн.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2011 порушено провадження у справі №5023/5991/11 про банкрутство ФОП Шпак М.О. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		Постановою Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі № 5023/5991/11, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011, ФОП Шпак М.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тоцьку К.М.;
		Також зазначеною постановою скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2011 заяву ліквідатора задоволено; зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. зняти заборону на належне Шпак М. О . майно шляхом вилучення наступних записів, зокрема: в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна: запис 1 (тип обтяження - заборона на нерухоме майно, зареєстровано: 19.04.2007 о 15:12 за № 4835064 реєстратором: Приватний нотаріус Широкова В.А., контрольна сума запису   5837Д675БД, підстава обтяження: договір іпотеки, № 1856, 19.04.2007, Приватний нотаріус Широкова В.А., об`єкт обтяження: квартира, 5-ти кімнатна, номер за РПВН: 17529790; в державному реєстрі іпотек - запис 1 № 4835282 (контрольна сума 5ГА2А5В18А) щодо квартири номер 8, що знаходиться за АДРЕСА_1 , яка належить          Шпак М.О .
		Позивач, вважаючи себе заставним кредитором, 12.09.2011 звертався до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання вимог кредитора в справі про банкрутство № 5023/5991/11.
		Між арбітражним керуючим Тоцькою К.М., яка була ліквідатором у процедурі банкрутства ФОП Шпак М.О., та ТОВ "Бабаївськ-Інвест" за результатами проведеного аукціону, 13.10.2011 укладено договір купівлі-продажу п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 96,6 м2, загальною площею 271,6 м2.
		02.12.2011 на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Бабаївськ-Інвест" відчужило вказане нерухоме майно на користь Відповідача і 04.12.2011 Відповідачем зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 10731604 від 02.12.2011, витягом про державну реєстрацію прав КП "Харківське БТІ" № 32314815 від 04.12.2011, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 83961611 від 31.03.2017.
		15.12.2014 р. ТОВ "Бонус-Трейд" зареєструвало право власності на вказаний об`єкт нерухомості та передало його в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 4875 від 15.12.2014, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
		Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2012 у справі № 5023/5991/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та постанову Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 скасовано, провадження у справі №5023/5991/11 припинено. Постановлено державному реєстратору за місцезнаходженням ФОП Шпак М.О. відмінити державну реєстрацію її припинення.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на неналежне виконання позичальником - Шпак М.О. кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та наявності заборгованості перед позивачем, яка станом на момент пред`явлення позовної заяви становить                    2 176 801,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 58 820 967,21 грн. Просить звернути стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку за договором іпотеки в забезпечення  виконання зобов`язань третьою особою - 2 за кредитним договором, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 271,6 м2, житловою площею - 96,6 м2 шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, надання ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
		Також позивач зазначає про неодноразове відчуження предмету іпотеки на користь інших осіб та 15.12.2014 зареєстровано право приватної власності за відповідачем з одночасною передачею в іпотеку третій особі - 1 ( ОСОБА_1 ). Отже позивач вважає, що оскільки він згоди на передачу в наступну іпотеку предмета іпотеки (спірної квартири) не надавав й обтяження предмету іпотеки, накладене за договором іпотеки, має вищий пріоритет над наступними іпотеками, отже позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку. 
		Відповідач заперечував проти позову та заявив про  застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
		Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що:
		- заставний кредитор, яким був позивач у справі № 5023/5991/11, звертаючись з відповідною заявою про визнання його вимог кредиторськими та включення такого кредитора до реєстру кредиторів, а також подальша реалізація заставного майна свідчить про те, що кредитор в межах справи про банкрутство реалізував своє право саме як заставний кредитор і реалізація предмета застави є дією, яка направлена на задоволення вимог цього кредитора. Тобто, кредитор, в такому випадку, реалізує своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна шляхом заявлення кредиторських вимог та, як наслідок, реалізації цього заставного майна. Внаслідок реалізації предмета застави та задоволення вимог кредитора право застави (іпотеки) у заставодержателя (кредитора) припиняється. Таким, чином, позивач який звернувся  до господарського суду Харківської області (вх. № 30396 від 12.09.2011) з Вимогами  кредитора до справи про банкрутство № 5023/5991/11 та якого включено до реєстру кредиторів, реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство;
		- відчуження предмету іпотеки було здійснено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", при цьому результати публічних торгів (аукціону) з реалізації майна боржника ФОП Шпак М.О. за результатами яких складено протокол № 1 від 10.10.2011 та в подальшому укладено договори купівлі - продажу від: 13.10.2011, що укладений між арбітражним керуючим Тоцькою К.М. та ТОВ "Бабаївськ-Інвест", та від 02.12.2011, що укладений між ТОВ "Бабаївськ-Інвест" та ТОВ "Бонус - Трейд" недійсними судом не визнані, тому діє презумпція правомірності вказаних правочинів. Отже позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство, а застава нерухомого майна була припинена у зв`язку із реалізацією предмета застави в межах процедури банкрутства боржника ФОП      Шпак М.О., та за результатами публічних торгів (аукціону), зокрема протокол № 1 від 10.10.2011, договори купівлі - продажу від 13.10.2011 та від 02.12.2011 є дійсними, тому у позивача на момент вирішення спору у даній справі відсутні права заставодержателя, за відсутності якого виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна, а отже у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки;  
		- за умовами договору іпотеки, а саме: в п. 27 договору, визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця;  продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця. Проте матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було реалізовано право позасудового регулювання, а саме: письмового повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєструвати у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу, всупереч умовам договору іпотеки, а отже з урахуванням позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року по справі № 310/11024/15-ц позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя.
		Суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, з*ясувавши, що   право позивача за захистом якого він звернувся до суду не порушено та відмовив у позові   з підстав його необґрунтованості.
		Такими чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.
		Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		Як вже зазначалося, Верховний Суд, скасовуючи судові акти господарських судів попередніх інстанцій у даній справі, у постанові від 21 серпня 2019 року зазначив про те, що судами не надано належної оцінки заяві позивача щодо його кредиторських вимог, заявлених в межах справи про банкрутство №5023/5991/11, з точки зору наявності у позивача на момент вирішення спору у даній справі прав заставодержателя, оскільки за відсутності прав заставодержателя виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна в межах даної справи .
		Також Верховний Суд звернув увагу на те, що оскільки  у процедурі банкрутства, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги іпотекодержателя охоплюються поняттям заставного майна, а, отже, застосовуються норми, які регулюють заставу майна, і відповідно до вказаного вище законодавства право застави припиняється у разі реалізації предмета застави, тому суди, пославшись лише на обставини зняття обтяження щодо заставного майна, звернення позивача в межах справи про банкрутство з кредиторськими вимогами та укладення за результатами аукціону договору купівлі-продажу предмета іпотеки, належним чином не дослідили ці докази в контексті правових наслідків вчинення цих дій, а також наявності чи відсутності у позивача, за результатами провадження у справі про банкрутство ФОП Шпак М.О., реалізації права заставодержателя; не надали оцінку чи є дійсними на час вирішення даного спору результати аукціону і договір купівлі-продажу з точки зору презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
		Отже, за висновком суду касаційної інстанції, суди першої та другої інстанцій не з`ясували наявності у позивача права заставодержателя на час вирішення даної справи. При цьому, при з`ясуванні обставин дійсності аукціону, як правочину (постанова Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16), судам слід врахувати практику Верховного Суду щодо ефективного способу захисту прав іпотекодержателя (постанова від 17.10.2018 у справі № 904/8745/15)".
		Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час проведення дій щодо нерухомого майна ФОП Шпак М.О. у ліквідаційній процедурі) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
		Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедура ліквідації банкрута передбачає задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. При цьому, відповідно до приписів статті 23 Закону, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обтяження щодо розпорядження майном такого боржника.
		Частина 3 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надає право кредиторам заявити кредиторські вимоги до боржника, які після визнання вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів, задовольняються відповідно до приписів зазначеного Закону.
		Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого,  такі повноваження : реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом, а частиною 1 статті 31 Закону визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються, в т.ч., вимоги, забезпечені заставою.
		Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.
		Як встановлено абзацом 5 статті 28 Закону України "Про заставу" та  абзацом 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", у разі примусової реалізації (продажу) предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється .
		У разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застава та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.
		Відповідно до статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час провадження у справі про банкрутство, за рахунок майна банкрута, що є предметом застави, здійснюється погашення вимог кредиторів, які забезпечені заставою, у порядку задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, з коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса .
		Таким чином, з правового аналізу вказаних вище норм випливає, що  заставний кредитор, звертаючись з відповідною заявою про визнання його вимог кредиторськими та включення такого кредитора до реєстру кредиторів, а також подальша реалізація заставного майна у складі ліквідаційної маси свідчить про те, що кредитор в межах справи про банкрутство реалізував своє право саме як заставний кредитор і реалізація предмета застави є дією, яка направлена на задоволення вимог цього кредитора. Тобто, кредитор, в такому випадку, реалізує своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна шляхом заявлення кредиторських вимог та, як наслідок, реалізації цього заставного майна. Внаслідок реалізації предмета застави та задоволення вимог кредитора право застави (іпотеки) у заставодержателя (кредитора) припиняється.
		Аналогічна правова позиція викладена у п. 38 постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у даній справі.
		30.03.2011 ФОП Шпак М.О. вернулась до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання її банкрутом, посилаючись на те, що нею  було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності на тій підставі, що в подальшому її продовження є недоцільним, а погасити заборгованість, яка виникла перед кредиторами у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності у повному обсязі виявилося неможливим. Цим же рішенням було визначено строк для прийняття претензій кредиторів - два місяці з моменту опублікування оголошення про припинення підприємницької діяльності. На підставі вказаного рішення про припинення підприємницької діяльності 30.03.2011 було видано наказ № 30/03/11-1 про призначення ліквідаційної комісії та її голови
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2011 року було порушено провадження у справі № 5023/5991/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця Шпак М.О.
		Постановою Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі № 5023/5991/11, залишеною без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011, фізичну особу-підприємця Шпак М. О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тоцьку К. М.; скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави.
		Також слід зазначити, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2011, ухваленого у зв`язку із зверненням арбітражного керуючого Тоцької К.М., було вилучено з державного реєстру  запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1. Отже, з  зазначеного іпотечного майна було знято заборони на відчуження  з метою задоволення вимог кредиторів. 
		Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, ПАТ КБ "Приватбанк" звертався до господарського суду Харківської області (вх. № 30396 від 12.09.2011) з вимогами  кредитора у справі про банкрутство № 5023/5991/11 (аркуші справи № 107-108 у томі № 1). 
		При цьому,  у  заяві вх. № 30396 від 12.09.2011 ПАТ КБ "Приватбанк" як на підставу своїх вимог посилався на юридичний факт укладення боржником та ПАТ КБ "Приватбанк" кредитних договорів, зокрема і кредитного договір № HAG7GA00000006  від  18.04.2007, а також на юридичний факт укладення нею з ПАТ КБ "Приватбанк" договорів іпотеки, в тому числі і договору іпотеки квартири  від 19.04.2007 (укладеного  в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № HAG7GA00000006  від  18.04.2007).
		Отже у вказаній справі про банкрутство ФОП Шпак М.О. позивач є заставним кредитором.
		Як зазначалось вище, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.
		Під час ліквідаційної процедури, ліквідатором ФОП Шпак М. О. - арбітражним керуючим Тоцькою К. М. були здійснені, передбачені ст. ст. 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції, що діяла на час розгляду справи про банкрутства ФОП Шпак) заходи щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, у тому числі - майна, яке було передано в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк".
		Зокрема, 10.10.2011 відбулись публічні торги з продажу належного ФОП       Шпак М.О. нерухомого майна, розташованого по за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить  Протокол № 1 проведення публічних торгів (аукціону) ( аркуш справи № 52 у томі № 5). 
		Згідно із  даними вказаного протоколу п`ятикімнатна квартира АДРЕСА_1 , придбано ТОВ "Бабаївськ - Інвест" за ціною 797 700,00 грн. 
		При цьому зазначено, що грошові кошти в розмірі 79 770,00 грн. без ПДВ внесені покупцем, як гарантійний внесок на п/р Товарної біржі "Правопорядок № НОМЕР_1 в Полтавське АКБ "Приватбанк", МФО 331401, код 36133158, зараховуються в рахунок сплати вартості придбаного майна і є винагородою біржі за організацію та проведення аукціону. Також, у протоколі вказано, що кошти в розмірі 717 930,00 грн без ПДВ сплачуються переможцем на депозитний рахунок нотаріуса Ємця І.О. № НОМЕР_2 в ПАТ "ВТБ Банк", на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даного протоколу.
		Проте грошові кошти в розмірі 717 930,00 грн, що сплачені переможцем аукціону на депозитний рахунок нотаріуса Ємця І.О. розподілені не були, у зв`язку із скасуванням Вищим господарським судом України постановою від 10.04.2012 у справі № 5023/5991/11 постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та постанови Господарського суду Харківської області від 17.08.2011. Провадження у справі № 5023/5991/11 припинено. 
		Разом з цим, на дату ухвалення рішення суду касаційної інстанції у справі № 5023/5991/11 все майно банкрута в тому числі й предмет іпотеки за договором іпотеки було реалізовано, покупцями сплачені грошові кошти за придбане з аукціону майно.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі: реалізації предмета застави.
		У разі примусової реалізації (продажу) предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абзац 5 статті 28 Закону України "Про заставу", абзац 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку").
		У разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застава та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.
		Слід зазначити, що норми вищезазначених статей, які встановлюють таку підставу для припинення іпотеки, як реалізація іпотечного майна, носять імперативний характер та не підлягають розширеному тлумаченню. 
		За рахунок майна банкрута, що є предметом застави, здійснюється погашення вимог кредиторів, які забезпечені заставою, у порядку задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, з коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса (статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час провадження у справі про банкрутство).
		Таким чином, заставний кредитор, яким був позивач у справі № 5023/5991/11, звертаючись з відповідною заявою про визнання його вимог кредиторськими та включення такого кредитора до реєстру кредиторів, а також подальша реалізація заставного майна свідчить про те, що кредитор в межах справи про банкрутство вже реалізував своє право саме як заставний кредитор і реалізація предмета застави  діє, яка направлена на задоволення вимог цього кредитора. Тобто, кредитор, в такому випадку, реалізує своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна шляхом заявлення кредиторських вимог та, як наслідок, реалізації цього заставного майна. Внаслідок реалізації предмета застави та задоволення вимог кредитора право застави (іпотеки) у заставодержателя (кредитора) припиняється.
		Отже позивач який звернувся  до Господарського суду Харківської області (вх. № 30396 від 12.09.2011) з вимогами  кредитора до справи про банкрутство № 5023/5991/11 та якого включено до реєстру кредиторів, реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство.
		Також слід зазначити, що ПАТ КБ «Приватбанк», будучи обізнаним про факт продажу майна в процедурі ліквідації банкрута та усвідомлюючи факт припинення іпотеки , звертався до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ліквідатора ФОП Шпак М. О. - арбітражного керуючого Тоцької К. М. про стягнення коштів виручених від продажу майна банкрута в  процесі ліквідаційної процедури. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.11.2015 у справі № 635/6730/15-ц в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.12.2015 рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито. Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 635/6730/15-ц касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23.12.2015 залишено без змін.
		В мотивувальній частині постанови від 30.05.2018 Верховний Суд вказав, що спір щодо задоволення вимог кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» у справі про банкрутство віднесено до компетенції господарських судів. Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок коштів отриманих від продажу предмета іпотеки шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.
		Отже, після проведення ліквідаційної процедури та реалізації нерухомого майна на аукціоні, позивач втратив статус заставодержателя і не має права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки майно реалізовано для погашення заборгованості перед ним же та належить іншим особам на підставі дійсних правочинів.
		Про вищенаведене зазначив Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у даній справі  та  визначив, що  судам слід дослідити та врахувати обставини, які пов`язані з реалізацією заставного майна на аукціоні з точки зору презумпції правомірності цього правочину, оскільки скасування судових рішень у справі про банкрутство не спростовує правомірності правочину (аукціону), вчиненого на виконання скасованого рішення суду.
		Згідно ст. 48 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що була чинною станом на проведення публічних торгів (аукціону), іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. 
		З матеріалів справи вбачається, що результати публічних торгів з продажу належного ФОП Шпак М.О. нерухомого майна, оформлені протоколом № 1 проведення аукціону від 10.10.2011 позивачем, як іпотекодержателем не оскаржувались, у зв`язку з чим такі результати вказаного аукціону є дійсними.
		За результатами публічних торгів, що відбулись 10.10.2011 між арбітражним керуючим Тоцькою К. М. - ліквідатором ФОП Шпак П О. та переможцем аукціону - ТОВ "Бабаївськ-Інвест" було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2011 (реєстр. № 1189) (а.с. 51, т. 5).
		02.12.2011 між ТОВ "Бабаївськ-Інвест" та ТОВ «Бонус- Трейд» укладено  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомості за реєстраційним № 1667.
		Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює  презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		З матеріалів справи вбачається, що результати публічних торгів з продажу належного ФОП Шпак М.О. нерухомого майна оформлені протоколом № 1 проведення аукціону від 10.10.2011; договір купівлі - продажу нерухомого майна від 13.10.2011  (реєстр. № 1189); договір купівлі - продажу від 02.12.2011 (реєстр.№1667) на час вирішення даного спору не визнані судом недійсними. Отже, набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки є правомірним в силу ст. 204 ЦК України.
		Таким чином, оскільки відчуження предмету іпотеки було здійснено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", результати публічних торгів (аукціону) з реалізації майна боржника ФОП Шпак М.О. за результатами яких складено протокол № 1 від 10.10.2011 та в подальшому укладено договори купівлі - продажу від: 13.10.2011, що укладений між арбітражним керуючим Тоцькою К.М. та ТОВ "Бабаївськ-Інвест", та від 02.12.2011, що укладений між ТОВ "Бабаївськ-Інвест" та ТОВ "Бонус - Трейд" недійсними судом не визнані, отже діє презумпція правомірності вказаних правочинів. 
		При цьому, Верховний Суд у  своїй постанові від 21.08.2019 у даній справі прямо зазначив, що скасування судових рішень у справі про банкрутство не спростовує правомірності правочину (аукціону), вчиненого на виконання скасованого рішення суду.
		Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд,  позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство, а застава нерухомого майна була припинена у зв`язку із реалізацією предмета застави в межах процедури банкрутства боржника ФОП      Шпак М.О., та результати публічних торгів (аукціону) зокрема протокол №1 від 10.10.2011 та договори купівлі - продажу від: 13.10.2011 та від 02.12.2011 є дійсними, у позивача на момент вирішення спору у даній справі відсутні права заставодержателя, за відсутності якого виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна, а отже у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.  
		Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що правочини: протокол № 1 від 10.10.2011, договір купівлі-продажу від 13.10.2011 та договір купівлі-продажу від 02.12.2011 є нікчемними, оскільки укладені без згоди іпотекодержателя  всупереч статтям 9,12  Закону України «Про іпотеку».
		Втім колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, зважаючи на таке.
		Як вже зазначалося, реалізація іпотечного майна відбувалася за спеціальною процедурою - шляхом продажу на аукціоні  при здійсненні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, яка передбачає реалізацію  заставного майна поза волею власника (боржника). Укладення договорів за результатами такого аукціону не обмежується двостадійною загальною процедурою укладення цивільного договору (оферта та акцепт), а становить складний юридичний склад, що полягає у проведенні торгів та укладення за їх результатами договору. 
		При цьому норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час провадження у справі про банкрутство) не встановлювали необхідності отримання згоди іпотекодержателя на реалізацію іпотечного майна на аукціоні  в процесі здійснення ліквідаційної процедури боржника у справі про банкрутство. Вказана правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду України від 26.06.2013 у справі № 6-58цс13.
		Щодо необхідності повідомлення банку як іпотекодержателя про проведення торгів, то слід зазначити, що дана вимога закріплена в нормі ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та була внесена до цього Закону лише з 16 жовтня 2011 року, згідно з Законом України № 3795-VI від 22 вересня 2011 року, тобто вже після організованих ліквідатором боржника та проведених 10 жовтня 2011 року торгів.
		Отже посилання на норми 9,12  Закону України «Про іпотеку» щодо нікчемності правочинів через неотримання згоди заставодержателя на реалізацію предмету іпотеки є необґрунтованими.
		У постанові Верховного Суду у справі № 904/8745/15 від 17.10.2018 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновку про обрання позивачем у вказаній справі способу захисту цивільних прав шляхом визнання недійсним аукціону таким, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Закон про банкрутство   прямо передбачає спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним результатів аукціону, як самостійного правочину.
		Також, Касаційний господарський суд у своїй постанові від 17.10.2018 у справі № 904/8745/15 зазначає, що враховує припинення провадження у справі № 38/5005/5057/2012 про банкрутство ФОП Лук`янчука О.С., як порушеного безпідставно, що виключає розгляд спору про визнання недійсним спірного аукціону в межах відповідної справи про банкрутство, а тому розгляд даного спору в позовному провадженні не суперечить нормам матеріального та процесуального права.
		Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції,  доводи позивача щодо неможливості оскаржити результати аукціону у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство  ФОП Шпак М.О. є безпідставними.
		Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
		Крім того, згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.  Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
		У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту.
		Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так,  Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.". 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі № 310/11024/15-ц відступила від попередньої практики Верховного Суду та Верховного Суду України у питанні порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та встановила пріоритет іпотечного застереження, як позасудового способу стягнення на підставі договору, над зверненням стягнення на предмет іпотеки у спосіб його продажу на підставі рішення суду.
		Так в п. 47 вказаної Постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на наведені висновки щодо застосування приписів статей 35, 36, 38 і 39 Закону, враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які встановили у ньому іпотечне застереження, реалізувавши принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду для забезпечення передбачуваності правозастосовної практики й ефективного захисту прав сторін договору іпотеки відступає від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 квітня 2017 року у справі N 6-3034цс16, за змістом якого іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його продажу іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві згідно зі статтею 38 Закону, незважаючи на те, що сторони в іпотечному застереженні погодили як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя його право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
		В п. 61 вказаної Постанови Велика Палата Верховного Суду визначила, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
		Умовами п. 27 договору іпотеки від 19.04.2007 визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:
		- переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця; 
		- продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.
		Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було реалізовано право позасудового регулювання, а саме: письмового повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу, всупереч умовам договору іпотеки, а отже з урахуванням позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі № 310/11024/15-ц, позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя.
		Під час розгляду справи відповідач подавав до суду заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
		Позивач зазначав про переривання позовної давності шляхом подання позовів до Київського районного суду до боржника за кредитним договором Шпак М.О. 14.10.2011 та 13.10.2014. 
		Поняття позовної давності міститься в  статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до    ст. 257 ЦК України,  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Статтею 253 ЦК України  визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Частинами 4 та 5    ст.267 ЦК України    передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		За приписами Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. У разі коли право чи інтерес особи не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Отже, оскільки позов не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості, то  підстави для застосовування позовної давності у місцевого господарського суду були відсутні, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку  про те, що заява про застосування спливу позовної давності не підлягають задоволенню.
		Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та  процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
		Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням  положень статті 129 ГПК України, здійснені  ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 05 листопада 2019 року у справі № 922/2416/17 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено  28.01.2020.
		 
		Головуючий суддя                                                                    Н.М. Пелипенко
		 
		Суддя                                                                                           О.А. Істоміна  
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Стойка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...