Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/2155/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2020. Зареєстровано: 30.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.
Дата набрання законної сили: 10.06.2020
Номер судового провадження: 1-кп/524/19/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016170090003360

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 524/2155/17
		Провадження № 1-кп/524/19/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29 січня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
		 
		головуючої судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря  ОСОБА_2 ,
		з участю
		прокурора  ОСОБА_3 
		потерпілого  ОСОБА_4 ,
		представників потерпілого  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 , 
		захисника  ОСОБА_8 
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кременчуці Полтавськоїобласті кримінальнепровадження,внесене доЄРДР за№ 1201617009000360від 22.08.2016року,про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_7 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого у ПП «Ямщик» механіком, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		21.08.2016 року близько 12 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_4 випадково зустрілися у приміщенні диспетчерської на стоянці маршрутних таксі, що знаходиться на вулиці Молодіжній у м. Кременчуці. Вони були знайомі один з одним і перебували у конфліктних стосунках. На грунті неприязні між ними виникла сварка, яку вони продовжили на вулиці. Там ОСОБА_7 наніс удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи ОСОБА_4 , а після цього - удар кулаком правої руки в ліву частину його обличчя. Потерпілий впав і втратив свідомість.
		 
		Діями ОСОБА_7 ОСОБА_4 були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої черепномозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани в проекції тіла нижньої щелепи зліва, саден на обличчі та кінцівках, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.
		 
		В судовому засіданні ОСОБА_7 винним себе в умисному заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень не визнав. Пояснив, що стосунки між ними зіпсувалися після того, як ОСОБА_4 вдався до недружніх дій, ставши на бік конкурентів у боротьбі за право здійснювати пасажирські перевезення маршрутом «15-Б». 21 серпня 2016 року вони випадково зустрілися у приміщенні диспетчерської і стали сваритися. Коли вийшли на вулицю, ОСОБА_4 поводився зухвало, не давав йому сісти за кермо автобуса і затримував виїзд на маршрут. Потім потерпілий наблизився і підняв праву руку, із-за чого він вирішив, що ОСОБА_4 намагається його вдарити. Випередивши потерпілого, він наніс йому один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва, від якого той впав. Інших ударів ОСОБА_4 він не завдавав. 
		 
		ОСОБА_7 вважав, що діяв з метою самозахисту в умовах необхідної оборони. Просив суд закрити кримінальне провадження через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, а цивільний позов потерпілого залишити без розгляду.
		 
		Водночас, в тому разі, якщо суд дійде висновку про наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 не заперечував, щоб суд закрив провадження, звільнивши його від відповідальності на підставі положень п.2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України та п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (текст промови у судових дебатах, т.2 а.с. 165).
		 
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
		 
		Так, потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що стосунки між ним та обвинуваченим погіршилися після того, як він став на захист прав водіїв на засіданнях конкурсної комісії, що визначала переможців серед підприємств-перевізників на пасажирських маршрутах. Побачивши його 21.08.2016 року у диспетчерській маршруту «15-Б», ОСОБА_7 одразу став поводитися грубо, ображав його. Вони продовжили з`ясовувати стосунки на вулиці, де ОСОБА_7 двічі наніс йому удари кулаком правої руки в обличчя  перший раз вдарив знизу уверх в область лівої щелепи, а коли він став падати влучив навздогін кулаком у скроню.
		 
		ОСОБА_4 заперечував, що він замахувався на ОСОБА_7 і не вважав, що у обвинуваченого були хоча б якісь підстави для самозахисту. 
		 
		Потерпілий підтримував обвинувачення за ч.1 ст. 122 Кримінального кодексу України. Вважав, що ОСОБА_7 умисно завдав йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки мозкова травма зі струсом головного мозку в своєму перебігу ускладнилась порушенням кровообігу в стовбурі зорового нерва (ішемічна нейропатія) лівого ока. Це спричинило різке зниження гостроти зору, а пізніше  і повну втрату зору на ліве око.
		 
		ОСОБА_4 повністю підтримав заявлений ним цивільний позов і просив суд під час визначення розміру грошової компенсації завданих йому моральних страждань врахувати, що в результаті злочинних дій ОСОБА_7 якість його життя стала зовсім іншою. Він втратив зір на одне око, і це заважає йому повноцінно працювати, ставить у скрутне матеріальне становище його родину та змушує вдаватися до дорогих медичних обстежень та лікування, щоб зберегти здатність бачити іншим оком. Справедливою компенсацію завданої йому моральної шкоди потерпілий вважав 1000000,00 грн. ОСОБА_4 просив також стягнути з обвинуваченого на його користь понесені ним витрати на обстеження та лікування в сумі 2461,42 грн.
		 
		Потерпілий наполягав на максимально суворому покаранні обвинуваченого, який нічим йому не допоміг і не висловив жалю з приводу вчинених ним дій та їх наслідків.
		 
		Свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює диспетчером у Приватному підприємстві «Ямщик», яке належить батькові ОСОБА_7 21.08.2016 року вона стала свідком конфлікту між ОСОБА_4 та обвинуваченим. У вікно диспетчерської вона бачила, як потерпілий заважав ОСОБА_7 сісти за кермо автобуса, а коли той повернувся, ОСОБА_4 замахнувся у його бік. ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_4 один раз кулаком в голову, і той впав на асфальт. 
		 
		Свідок ОСОБА_10 пояснив, що 21.08.2016 року він разом з ОСОБА_4 прийшов на стоянку маршрутних таксі, що знаходиться на вул. Молодіжній. Вони спілкувалися з диспетчером, коли у приміщення увійшов ОСОБА_7 і висловив обурення через присутність тут ОСОБА_4 . Між ними виник конфлікт. Вони продовжили сваритися на вулиці, і свідок бачив, як ОСОБА_7 вдарив потерпілого кулаком правої руки знизу вгору в обличчя. Той впав і втратив свідомість, а свідок намагався привести його до тями.
		 
		Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , фельдшер та медична сестра швидкої допомоги відповідно, які обслуговували 21.08.2016 року виклик до потерпілого, пояснили, що зафіксували у ОСОБА_4 забійну рану на підборідді, ознаки закритої черепно-мозкової травми, стан алкогольного сп`яніння. Вони обробили рану та доправили потерпілого у лікарню. 
		 
		Винність ОСОБА_7 у завданні потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, підтверджується також наступними дослідженими судом письмовими доказами:
		   
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.08.2016 року, яким зафіксовано звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів (т.2, а.с. 155);
		 
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23.01.2017 року, яким було вилучено з медичного архіву 1-ої Кременчуцької міської лікарні медичну карту №7303 (т.2, а.с. 152);
		 
		- протоколом огляду місця пригоди від 05.11.2016 року з додатками, відповідно до якого в ході огляду огородженої стоянки (кінцевої зупинки) маршрутних таксі потерпілий указав на ділянку території праворуч від виїзду, де йому було завдано тілесних ушкоджень (т.1, а.с. 104-107);
		 
		- карткою виїзду швидкої медичної допомоги №38593 від 21.08.2016 року, де зазначено, що виклик до ОСОБА_4 надійшов о 12 год. 22 хв. Під час огляду у потерпілого були виявлені забійна рана підборіддя зліва та ознаки ЗЧМТ;
		 
		- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 04.11.2016 року, під час якого потерпілий розповів про обставини конфлікту та показав, як ОСОБА_7 завдав йому ударів (т1, а.с. 120); 
		 
		- висновком судово-медичної експертизи № 988 від 19.11.2016 року, проведеної експертом Кременчуцького міжрайонного відділення обласного бюро СМЕ ОСОБА_13 , згідно якого у потерпілого виявлені закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, раною в проекції нижньої щелепи зліва (наслідком загоєння якої виявився рубець), саднами на обличчі, яка в своєму перебігу ускладнилась гострим порушеннями кровообігу в стовбурі зорового нерва (ішемічна нейропатія) лівого ока зі зниженням зору на ліве око, яка утворилась від ударної дії тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути долоня, стиснута в кулак або інший предмет з подібними характеристиками, та по ступеню тяжкості відноситься до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Садна на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, передній поверхні правого та лівого колінних суглобів, які утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились, або при ударі об такі, по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1, а.с. 111-114);
		 
		- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 79 від 20.02.2017 року, проведеної експертом Кременчуцького міжрайонного відділення обласного бюро СМЕ ОСОБА_13 , про те, що показання ОСОБА_4 , дані ним 04.11.2016 року при проведенні слідчого експерименту, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині локалізації та механізму спричинення йому тілесних ушкоджень (т.1, а.с. 124-128); 
		 
		- висновком комісійної судово-медичної експертизи, проведеної 02.01.2018 року комісією у складі експертів Полтавського обласного бюро СМЕ із залученням лікаря-офтальмолога, лікаря-невропатолога, лікаря-окуліста, про те, що закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, гематома м`яких тканин повік правого ока, рана м`яких тканин в проекції тіла нижньої щелепи зліва, садна шкіри обличчя не призвели до стійкої втрати загальної працездатності (т.1, а.с. 197-206);
		 
		- висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи, проведеної 13.05.2019 року, комісією у складі експертів Харківського обласного бюро СМЕ із залученням лікаря-нейрохірурга, лікаря-офтальмолога, лікаря-рентгенолога про те, що садна обличчя та забійна рана підборіддя ліворуч із клінічними проявами струсу головного мозку мають ознаки легкого тілесного ушкодження із короткочасним розладом здоров`я (т.2, а.с. 38-59);
		 
		Прокурор та потерпілий ОСОБА_4 підтримали обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Обгрунтовуючи позицію, сторона обвинувачення зазначала, що до подій 21.08.2016 року потерпілий не страждав на захворювання, що могли спричинити різке погіршення зору і посилалися на медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом від 20.07.2016 року (т.1, а.с. 151).
		 
		Суд,виконуючи вимогистатті 94Кримінального процесуальногокодексу Українита оцінюючи кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних у справі доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
		 
		Свій висновок суд обґрунтовує наступним. Потерпілий вважав, що через втрату зору на одне око ступінь тяжкості отриманих ним ушкоджень є тяжкою. За його клопотанням суд ухвалою від 02.08.2017 року призначив у справі комісійну судово-медичну експертизу (т.1, а.с 162). Експерти констатували, що на час проведення дослідження у ОСОБА_4 наявне порушення функції лівого ока (різке зниження гостроти зору, концентричне звуження поля зору), а також ангіопатія його сітківки. Проте характер виявлених даних не дозволив експертній комісії обгрунтовано судити про нозологічну форму і причини патології лівого ока та, як наслідок, встановити причинний зв`язок із травмою, отриманою 21.08.2016 року. Комісія вважала за необхідне проведення ряду додаткових обстежень потерпілого на базі ДУ «Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» і утрималася від відповіді на поставлені судом питання (т.1, а.с.197-206).
		 
		В судовому засіданні були допитані лікар-невропатолог Полтавської обласної клінічної лікарні ОСОБА_14 , яка була залучена до участі у складі експертної комісії Полтавського обласного бюро СМЕ, та обласного судово-медичного експерта ОСОБА_15 , який очолював комісію.
		 
		Лікар-невропатолог ОСОБА_14 пояснила суду, що вона дійшла висновку про ураження здорового нерва внаслідок зовнішніх факторів. Іншими словами про те, що порушення зору є наслідком перенесеної потерпілим під час побиття травми.
		 
		Голова комісії ОСОБА_15 висновки експертизи роз`яснив так, що порушення гостроти зору і його подальша втрата могли бути наслідком різних факторів  як захворювання, наприклад такого, що має метаболічний або судинний характер, так і травми. Наявні в матеріалах справи докази та надані на експертизу медичні документи виявилися недостатніми для однозначної відповіді на поставлені питання.
		 
		У зв`язку з тим, що пояснення лікаря-невропатолога ОСОБА_14 прямо суперечили підписаному нею без зауважень висновку комісійної експертизи та поясненням експерта ОСОБА_15 , суд за клопотанням сторони обвинувачення ухвалою від 02.10.2018 року призначив у справі повторну комісійну судово-медичну експертизу.
		 
		Згідно висновку цієї експертизи від 13.05.2019 року у потерпілого ОСОБА_4 з 26.08.2016 року зафіксовано зниження гостроти зору та звуження поля зору лівого ока із подальшим прогресуванням патологічної симптоматики. Найбільш ймовірно, що ця патологія є наслідком неодноразового порушення кровообігу у зоровому нерві з подальшим розвитком його атрофії. Зважаючи на те, що ця патологія є самостійним захворюванням, та враховуючи, що черговий рецидив мав місце через вісім місяців після першої госпіталізації, встановити причинний зв`язок між порушенням кровообігу в лівому зоровому нерві і травматичним впливом, який мав місце у зв`язку з подіями 21.08.2016 року, неможливо (т.2, а.с. 38-59);
		 
		З метою з`ясування причин розбіжностей у висновках експертиз у відповідності до положень ч.4 ст.356 Кримінального Кодексу України за клопотанням сторони обвинувачення суд одночасно допитав в судовому засіданні експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_16 .
		 
		Судово-медичний експерт Кременчуцького відділення СМЕ  ОСОБА_13 роз`яснив, що висновку про середню ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що були завдані ОСОБА_4 , він дійшов за ознакою тривалого розладу здоров`я. До інциденту ОСОБА_4 не виявляв скарг на гостроту зору лівого ока, вперше заявив про це на четвертий день лікування в умовах стаціонару нейрохірургічного відділення лікарні і звідти був переведений для подальшого лікування в офтальмологічне відділення іншої міської лікарні. Зазначені чинники, на думку експерта, говорять на користь причинного зв`язку між ударом, який наніс ОСОБА_7 в область лівої частини обличчя потерпілого, та наслідками у виді зниження гостроти зору, а пізніше - втрати зору на ліве око.
		 
		Судово-медичний експерт Харківського обласного бюро СМЕ  ОСОБА_16 пояснив, що встановити причинний зв`язок між порушенням кровообігу у лівому зоровому нерві із травматичним впливом, який мав місце 21.08.2016 року, неможливо. Це пояснюється тим, що така патологія може бути самостійним захворюванням.
		 
		Отже, проведені у справі дві комісійні судово-медичні експертизи не виключили ймовірність того, що погіршення зору ОСОБА_4 є результатом завданої йому обвинуваченим травми. Так само експерти не виключили, що ця патологія є наслідком не пов`язаного з травмою захворювання. 
		 
		Показання ОСОБА_7 в частині кількості та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, не протирічать висновкам всіх проведених у справі судово-медичиних експертиз і поясненням експертів в судовому засіданні.
		 
		За таких обставин суд зобов`язаний, виконуючи вимоги ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, тлумачити усі сумніви щодо доведеності вини особи на її користь.
		 
		Кваліфікуючи протиправні дії обвинуваченого, суд керується також принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. 
		 
		Сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів підтверджує винуватість ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я і правильною є кваліфікація протиправних дій обвинуваченого за ч.2 ст. 125 КК України.
		 
		Належних та достовірних доказів того, що ОСОБА_7 діяв в умовах необхідної оборони, тобто заподіяв шкоду ОСОБА_4 з метою захисту свого життя та здоров`я від посяганням з боку останнього, суду не надано. 
		 
		Так, свідок ОСОБА_9 , яка працює диспетчером у підприємстві, власником якого є батько обвинуваченого, спостерігала за конфліктом між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вікно, перебуваючи у приміщенні диспетчерскої. Свідок пояснила, що бачила, як потерпілий замахнувся рукой у бік обвинуваченого, після чого той наніс удар на випередження.
		 
		В той же час інший свідок  ОСОБА_10 , який перебував на вулиці, а значить знаходився ближче до учасників сварки, не підтверджує, що ОСОБА_4 першим намагався вдарити обвинуваченого. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_4 взагалі відкидає можливість побачити з робочого місця диспетчера те, що відбувалося між ним та ОСОБА_7 на вулиці. Жодного удару потерпілий ОСОБА_7 не завдав. Отже, показання обвинуваченого про самозахист від посягання з боку потерпілого не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і підстав для ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення немає.
		 
		Призначаючи покарання, суд виходить із загальних засад, визначених статтею 65 Кримінального кодексу України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини справи в їх сукупності, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я
		 
		ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності за умисні злочини не притягувався. Одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Працює, характеризується позитивно. За місцем проживання скарг на його поведінку не надходило. На обліку у лікаря-психіатра та у Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері не знаходиться (т.2, а.с. 130-139). Кременчуцький міський відділ з питань пробації у досудовій доповіді зробив висновок про те, що можливим є виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі (т.1, а.с. 39-43).
		 
		Обставин, які б пом`якшували, або навпаки  обтяжували покарання обвинуваченого, суд не встановив. 
		 
		Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілого, який вимагав суворого покарання для обвинуваченого. Керуючись ч.2 ст.50 КК України, суд обирає ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України злочин, передбачений ч.2 ст.125 Кримінального Кодексу України є злочином невеликої тяжкості.
		 
		Згідно п.2 ч. 1 статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		В судових дебатах та в останньому слові ОСОБА_7 заявив, що в разі, коли суд «не знайде підстав для закриття провадження у справі з підстав відсутності в його діях складу кримінального правопорушення», він просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності.
		Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 Кримінального кодексу України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину і до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
		Благополучним визнається таке закінчення строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови: не ухилялася від слідства або суду та не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. 
		ОСОБА_7 вчинив злочин невеликої тяжкості, передбачений ч.2 ст. 125 Кримінального Кодексу України, 21.08.2016 року. Від слідства або суду не ухилявся. Даних про вчинення ним нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину, немає. Отже, на момент розгляду судом кримінального провадження строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності сплинув.
		 
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49цього Кодексу.
		 
		Приймаючи рішення про звільнення від відповідальності суд постановлює ухвалу і відповідно до п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України закриває кримінальне провадження. У такому випадку провадження по суті не розглядається і судом досліджуються лише підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття провадження.
		 
		У даній справі прокурор обвинувачення не змінював, і судове рішення ухвалюється після оцінки наявних доказів. Отже, суд має ухвалити вирок і, визнавши обвинуваченого винним, призначивши покарання, вирішити питання про звільнення від покарання відповідно до ч.5 ст.74 Кримінального кодексу України.
		   
		Потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого заявлений цивільний позов про стягнення з нього майнової шкоди в сумі 2461,42 грн. та моральної шкоди в сумі 1000000,00 грн. (т.1 а.с. 18-20, 144). Заявлені вимоги суд вирішує у відповідності до положень ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України. Майнова шкода у вигляді витрат на лікування підлягає до задоволення частково в межах тих коштів, які сплатив потерпілий за обстеження та придбання ліків у період його лікування у нейрохірургічного відділенні Третьої Кременчуцької міської лікарні з 21.08.2016 року до 31.08.2016 року включно (650,00 грн. вартість обстеження на МРТ +14,12 грн.+56,24 грн.+11,51 грн.+8,09 грн.+2,89 грн.+62,21 грн.+152,09 грн. вартість ліків) в сумі 957,15 грн. Вартість інших витрат на обстеження та лікування вад зору стягненню з обвинуваченого не підлягає з підстав, які зазначені у вироку. 
		 
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань ОСОБА_4 , ступеня вини ОСОБА_7 , враховуючи вимоги розумності і справедливості.
		 
		ОСОБА_7 є людиною, значно молодшою та фізично сильнішою за ОСОБА_4 . Сторони сварилися і ображали один одного, проте потерпілий своїми діями не провокував ОСОБА_7 на вчинення насильницьких дій. Свідками побиття були люди, які знають потерпілого, що посилювало глибину приниження, якого він зазнав. За таких обставин суд визначає розмір моральної шкоди у 15000,00 грн.
		 
		Судові витрати в сумі 6703,27 грн., які ОСОБА_4 сплатив 19.11.2018 року (т.2, а.с. 75) за проведення комісійної судово-медичної експертизи у Харківському обласному бюро СМЕ, компенсації за рахунок обвинуваченого не підлягають, оскільки суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між травмою та вратою потерпілим зору на ліве око.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд 
		 
		З А С У Д И В :
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального Кодексу України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
		 
		На підставі ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України ОСОБА_7 від призначеного покарання звільнити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 957,15 грн. у відшкодування майнової шкоди та 15000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		   Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Після проголошення вироку учасники судового розгляду мають право отримати його копію, подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...