Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/9754/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2020. Зареєстровано: 30.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.
Дата набрання законної сили: 29.01.2020
Номер судового провадження: 850/14767/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		29 січня 2020 року справа №200/9754/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя І інстанції  Дмитрієва В.С.), складене в повному обсязі 26 листопада 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області, у справі № 200/9754/19-а за позовом Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель-25» до Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05 серпня 2019 року позивач, Автогаражний споживчий кооператив «Автолюбитель-25» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської міської ради про:
		-визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:004:0763 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром 6,8077 га, з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва на підставі клопотання позивача зареєстрованого 09 березня 2019 року за № 046-01.01-01952;
		-зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:004:0763 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром 6,8077 га, з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва (а.с. 4-10).
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради Донецької області щодо не розгляду клопотання від 9 березня 2019 року №046-01.01-01952 Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель-25» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з кадастровим №1412337200:01:004:0763 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром 6,8077 га, з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, протягом місячного строку. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 155-157).
		Не погодившись із судовим рішенням Маріупольська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити в цій частині.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач зловживає своїми правами, наданими законодавством України, оскільки раніше неодноразово звертався до Маріупольської міської ради Донецької області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та двічі отримував такий дозвіл (рішення), проте протягом дванадцятимісячного строку, не подавав проект землеустрою на затвердження з метою подальшого укладання оренди земельної ділянки. 
		Крім цього вказав, що компетентними підрозділами Маріупольської міської ради введено в дію рішення відповідача про затвердження Положення про порядок розміщення гаражів у м. Маріуполі, яким встановлені єдині умови надання земельних ділянок авто гаражним кооперативам на території міста, що зумовило тривалий не розгляд заяви позивача (а.с. 162-165).
		Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
		27 січня 2020 року від позивача до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 09 березня 2019 року голова Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель-25» звернувся до Маріупольської міської ради Донецької області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Маріуполь, вул. Флотська, 125 а,для передачі її в оренду, додавши: відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки та її розмірів, що підтверджується описом вхідного пакету документів та не є спірним між сторонами (а.с. 11).
		Маріупольська міська рада листом від 15 березня 2019 року №15133 повідомила АСК «Автолюбитель-25» про підготовку проекту рішення та його розміщення на офіційному ВЕБ-сайті міської ради та після його погодження та розглядом на чергової сесії міської ради буде проінформовано Центром надання послуг (а.с 93).
		Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради щодо не розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відповідної земельної ділянки , на час звернення з позовною заявою з вимогою зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, звернувся з даним позовом до суду.
		Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, відповідачем було прийнято Рішення від 25 вересня 2019 року №7/45-4456 про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для колективного гаражного будівництва для передачі їх в оренду.
		Однак, суд дійшов висновку щодо тривалого розгляду заяви позивача про надання відповідного дозволу та протиправної бездіяльності відповідача з цього приводу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто надає оцінку правомірності задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання від 09 березня 2019 року №046-01.01-01952 Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель-25» протягом місячного строку.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. в, ст. 12 Земельного кодексу України).
		Відповідно до положень статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
		Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
		Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 1, 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України).
		При цьому, положеннями статті 124 встановлено порядок передачі земельних ділянок в оренду, так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, вирішуються такі питання, зокрема: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.
		З аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавством регламентовано обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подано 09 березня 2019 року (а.с. 11), рішення №7/45-4456 про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для колективного гаражного будівництва для передачі їх в оренду прийнято 25 вересня 2019 року (а.с. 145-146).
		Відтак, у місячний строк з дати реєстрації клопотання рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не прийнято, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
		Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на зловживання позивачем своїми правами які виражені у неодноразових зверненнях із аналогічними заявами з огляду на те, що спірним питанням даної справи є правомірність неприйняття рішення за заявою від 09 березня 2019 року.
		При цьому, надання аналізу попереднім зверненням та їх не реалізації можливо було лише за умови відмови позивачу у наданні дозволу з цих підстав.
		Крім того, слід зазначити, що законодавством України не встановлено обмежень кількості звернень із заявою по надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача протягом визначеного законодавством строку.
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради  залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду 19 листопада 2019 року по справі № 200/9754/19-а  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року.
		 
		Судді Т.Г.Арабей 
		А.В. Гайдар 
		Г.М. Міронова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...