Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2069/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2020. Зареєстровано: 30.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.
Дата набрання законної сили: 29.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/36769/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 січня 2020 року 
		Київ
		справа №802/2069/17-а
		провадження №К/9901/36769/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
		розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Вінницького районного суду Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення вихідної допомоги, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Комара П. А., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Смілянця Е. С., суддів: Залімського І. Г., Сушка О. О.
		І. Суть спору
		1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - ТУ ДСА України у Вінницькій області), Вінницького районного суду Вінницької області, в якому просить:
		1.1. визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою; 
		1.2. зобов`язати голову Вінницького районного суду Вінницької області видати наказ про виплату вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою; 
		1.3. стягнути з ТУ ДСА України у Вінницькій області на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою в сумі 77575,02 гривень.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів.
		2.1. Позивач стверджує, що вона набула право на відставку та, відповідно, на отримання вихідної допомоги на момент дії частини першої статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ, а отже не могла бути позбавлена такого права, оскільки Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка передбачала виплату відповідної вихідної допомоги.
		2.2. Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі трьох місячних заробітних плат, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про зобов`язання виплатити належну їй вихідну допомогу. 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. На підставі постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів" в.о. голови Вінницького районного суду Вінницької області видано наказ від 04 жовтня 2016 року № 23-к/г, яким ОСОБА_1 відраховано зі штату Вінницького районного суду Вінницької області 04 жовтня 2016 року, як таку, що звільнена у відставку. Згідно з вказаним наказом зобов`язано Відділ планово-фінансової діяльності, обліку та звітності ТУ ДСА України у Вінницькій області провести розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити їй компенсацію за щорічну основну відпустку пропорційно відпрацьованому часу за період роботи з 21 червня 2016 року по 04 жовтня 2016 року тривалістю 06 календарних днів та додаткову оплачувану відпустку пропорційно відпрацьованому часу за період роботи з 21 червня 2016 року по 04 жовтня 2016 року тривалістю 03 календарні дні.
		4. 04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до в.о. голови Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про виплату вихідної допомоги в зв`язку з відставкою в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до положень статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ.
		5. Листом в.о. голови Вінницького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року надано відповідь на заяву позивача, в якій повідомлено про відсутність підстав для видачі наказу про виплату вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, оскільки відповідно до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатам такого оцінювання, а ОСОБА_1 такого оцінювання не пройшла.
		6. 14 серпня 2017 року позивач звернулася до ТУ ДСА України у Вінницькій області із заявою, у якій просила виплатити їй передбачену статтею 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ вихідну допомогу у зв`язку з відставкою в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		7. Листом ТУ ДСА України у Вінницькій області від 15 серпня 2017 року № 04-36/2146 повідомлено позивача, що виплата вихідної допомоги у зв`язку із виходом судді у відставку не передбачено Законом України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції чинній на момент її звільнення. Положення Закону в редакції від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ не може бути застосовано до звернення позивача, оскільки положення вказаного Закону набули чинності після прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
		8. Одночасно проінформовано позивача, що будь-які виплати здійснюються відповідно до наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи. Проте, до ТУ ДСА України у Вінницькій області не надходив наказ голови суду щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги. За таких обставин ТУ ДСА України у Вінницькій області було не в праві здійснювати виплату вихідної допомоги.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		9. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
		9.1. Визнано протиправними дії Вінницького районного суду Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		9.2. Зобов`язано голову Вінницького районного суду Вінницької області видати наказ про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		9.3. Зобов`язано ТУ ДСА України у Вінницькій області, Вінницький районний суд Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку із виходом у відставку у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		9.4. В решті позову - відмовлено.
		10. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 30 вересня 2016 року позивач перебувала на посаді судді, що свідчить про поширення на неї дії норми частини першої статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ щодо виплати вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, а відтак відмова відповідача у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі трьох місячних заробітних плат є протиправною та такою, що суперечить Конституції України та міжнародним правовим нормам.
		11. Зазначена позиція підтримана Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		IV. Касаційне оскарження 
		12. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
		13. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що реалізація права позивача на звільнення у зв`язку із відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати ті положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття такої постанови.  
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		14. За правилами частини третьої статті 3  Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
		18. Згідно з частинами першою, третьою статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції цього Закону, яка діяла на момент виходу у відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
		19. За змістом статті 122 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції цього Закону, яка діяла на момент виходу у відставку) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
		20. За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
		21. З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VIІ) (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, крім іншого, із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ) виключено статтю 136 ("Вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою"), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		22. Отже, з 01 квітня 2014 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.
		23. Натомість, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		24. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, серед іншого, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		VI. Позиція Верховного Суду
		25. Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 1402-VIII, який містить правові норми щодо виплати вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, не діяв на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року "Про звільнення суддів", якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, 
		26. До спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.
		27. Аргументи позивача про матеріальне забезпечення судді як однієї з конституційних гарантій його незалежності є обґрунтованими, однак в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що звернення до суду з цим позовом зумовлено відмовою у виплаті вихідної допомоги, право на отримання якої Закон № 2453-VI встановлював до набрання чинності згаданих законодавчих змін.
		28. Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
		29. Як висловився Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Сук проти України»; «Кечко проти України») - держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23 рішення у справі «Кечко проти України»).
		30. Отже, Європейський суд з прав людини визначив, що обов`язковою умовою визнання існування у особи «легітимних сподівань» («legitimate expectations», «законних правомірних очікувань») має бути чинність законодавчої норми, якою передбачаються певні доплати.
		31. Зважаючи на таку практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що особа матиме «легітимні сподівання» («legitimate expectations», «законні правомірні очікування») лише за умови, що законодавча норма, якою передбачаються певні виплати (зокрема, ) - чинна.
		32. Відповідно, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не мав законних правомірних очікувань «отримати задекларовану державою вихідну допомогу при виході у відставку», оскільки на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги при виході у відставку не передбачалася.
		33. За встановлених в цій справі обставин та з огляду на зміни у правовому регулюванні забезпечення суддів, які відбулися з набранням чинності Закону № 1166-VIІ, законних підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, у зв`язку з його відставкою, у відповідача не було. Те, що ці законодавчі зміни позбавили суддів, які набули право на відставку, отримати вихідну допомогу, не може бути достатньою підставою для того, щоб апелювати до правового регулювання, яке існувало раніше, як на правову підставу для виплати цієї допомоги після того, як парламент позбавив суддів права її отримувати.
		34. Крім того, рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.
		35. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з відставкою.
		36. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		37. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову. 
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити.
		2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 802/2069/17-а скасувати.
		3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Вінницького районного суду Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення вихідної допомоги - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          М.  І. Смокович 
		Судді                                                                                                    В. М. Бевзенко
		                                                                                                                        Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...