Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/2606/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2020. Зареєстровано: 31.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.
Дата набрання законної сили: 29.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/2139/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 січня 2020 року 
		Київ
		 
		справа № 127/2606/17
		адміністративне провадження № К/9901/2139/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М.
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 127/2606/17
		за позовом  ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року, ухвалену суддею Королем О.П. та
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Совнири Д.І., суддів: Полотнянка Ю.П., Курка О.П.
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
		1. У лютому 2017 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М. щодо неналежного виконання постанови Вінницького міського суду від 15 березня 2016 року;
		1.2. скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження №          52244226 від 31 січня 2017 року.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що на примусовому виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходився виконавчий лист № 127/26272/15-а, виданий 14 липня 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області. Проте, 31 січня 2017 року, керуючись вимогами пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), державним виконавцем закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 127/26272/15-а. 
		2.1. Позивач, із доводами головного державного виконавця щодо неможливості виконати судове рішення у справі № 127/26272/15-а не погоджується, а також не погоджуються із висновками щодо вжиття всіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України, а тому винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 52244226 від 31 січня 2017 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є передчасною та підтверджує бездіяльність головного державного виконавця щодо невиконання рішення суду.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. 
		4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. постановою від 08 грудня 2016 року накладено штраф на боржника розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду, постановою від 23 грудня 2016 року накладено штраф на боржника в подвійному розмірі в сумі 10 200 грн та 26 грудня 2016 року направлено до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення про кримінальне правопорушення щодо боржника. За висновками судів попередніх інстанцій, вказані виконавчі дії і є заходами примусового виконання рішення суду, тобто державним виконавцем у ході виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 127/26272/15-а, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, вживались необхідні дії з примусового виконання судового рішення, визначені статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		5. 09 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		6. У касаційній скарзі скаржник не погоджуються із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем вживалися всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України, а тому, на думку скаржника, оскаржувана постанова відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є передчасною та підтверджує бездіяльність головного державного виконавця щодо невиконання рішення суду.
		7. 09 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., судді Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 546/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоус О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Позиція інших учасників справи 
		12. 01 лютого 2018 року від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позиція вказаного відповідача зводиться до того, що ним правильно застосовані норми пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, адже ним учинено дії, передбачені частиною 3 статті 63 указаного Закону, що, на його думку, є підставою для закінчення виконавчого провадження.           
		13. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до          статті 338 КАС України   не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		14. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року у справі № 127/26272/15-а позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. 
		14.1. Визнано дії виконавчого комітету Вінницької міської ради в наданні ОСОБА_1 недостовірної та неповної відповіді на запити про доступ до публічної інформації від 03 листопада 2015 року протиправними.
		14.2. Зобов`язано виконавчий комітет Вінницької міської ради надати ОСОБА_1 достовірну та повну інформацію про наявність вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності (землі запасу, резервного фонду) по місту Вінниця з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у відповідності до вимог статті 121 Земельного кодексу України та надати належним чином завірені графічні матеріали (в тому числі викопіювання з публічної кадастрової карти, та будь-які інші картографічні матеріали) вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до норм статей 118, 122 Земельного кодексу України у строки, встановлені законом.
		14.3. Зобов`язано виконавчий комітет Вінницької міської ради подати у шестимісячний строк звіт про виконання судового рішення по даній адміністративній справі у відповідності до вимог частини 1 статті 267 КАС України.
		15. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року скасовано в частині зобов`язання Виконавчого комітету Вінницької міської ради надати ОСОБА_1 належним чином завірених графічних матеріалів (в тому числі викопіювання з публічної кадастрової карти та будь-які інші картографічні матеріали) вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до норм статей 118, 122 Земельного кодексу України у строки встановлені законом. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено повністю. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		16. 12 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_1 було відкрите виконавче провадження № 52244226 з виконання виконавчого листа № 127/26272/15-а, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , боржник - Виконавчий комітет Вінницької міської ради.
		17. 31 січня 2017 року, керуючись вимогами пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, головним державним виконавцем закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 127/26272/15-а. 
		18. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		19. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		20. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		21. Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		22. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		23. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
		24. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону № 1404-VIII державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
		25. За приписами пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
		26. Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
		27. Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		28. Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		30. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		31. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).
		32. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		33. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		34. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
		35. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
		36. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
		37. З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
		накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
		накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
		звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
		38. Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
		39. Водночас Верховний Суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
		40. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року в справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
		41. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
		42. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
		43. Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, і не може вийти за межі наданих йому повноважень та діяти лише в спосіб, установлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження.
		44. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції,  що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. у ході виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 127/26272/15-а, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, вживались необхідні дії з примусового виконання судового рішення, визначені статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII. 
		45. Водночас слід зауважити на безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення злочину) є належними та достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
		46. При касаційному розгляді враховано висновки Верховного Суду, наведені, серед інших, у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 07 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17 та від 04 вересня 2019 року у справі №      286/1810/17.
		47. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваної постанови. 
		48. З огляду на викладене, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині відмови в задоволенні позову про скасування оскаржуваної постанови державного виконавця, Верховний Суд вважає за необхідне постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 127/2606/17 в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М. про закінчення виконавчого провадження № 52244226 від 31 січня 2017 року - скасувати, прийнявши в цій частині нову постанову, якою задовольнити цю позовну вимогу. 
		49. Стосовно вимоги позивача про бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М., протиправність якої полягає у не вжитті заходів по виконавчому листу, виданого на підставі постанови Вінницького міського суду від 15 березня 2016 року, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке. 
		50. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		51. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		52.  За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з наявних в матеріаліх справи доказів відсутня протиправна бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М., оскільки нею вживалися  заходи примусового виконання постанови Вінницького міського суду від 15 березня 2016 року, передбачені статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII. Однак згідно вищенаведених висновків суду ці заходи не є достатніми. 
		53. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині висновки судів є правильними та обгрунтованими, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 
		54. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає в цій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 127/2606/17 залишити без змін.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		55. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		56. За змістом частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повність або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		57. Верховний Суд виходячи із вищезазначеного вважає за необхідне постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 127/2606/17 в частині відмови в задоволенні позову про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М. про закінчення виконавчого провадження № 52244226 від 31 січня 2017 року - скасувати, прийнявши в цій частині нову постанову, якою задовольнити цю позовну вимогу. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М. про закінчення виконавчого провадження №    52244226 від 31 січня 2017 року.
		58. В іншій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 127/2606/17 залишити без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 127/2606/17 в частині відмови в задоволенні позову про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М. про закінчення виконавчого провадження № 52244226 від 31 січня 2017 року - скасувати, прийнявши в цій частині нову постанову, якою задовольнити цю позовну вимогу.
		3. Визнати противправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвської О.М. про закінчення виконавчого провадження №   52244226 від 31 січня 2017 року.
		4. В іншій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 127/2606/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.О. Єресько
		А.Г. Загороднюк 
		В.М. Соколов
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...