Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/5794/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2020. Зареєстровано: 31.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 29.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4805/214/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		 
		Справа №295/5794/19 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. 
		Категорія 28 Доповідач Трояновська  Г. С. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого  судді Трояновської Г.С.
		суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
		з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/5794/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням та діями органів досудового розслідування та прокуратури
		за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, прокуратури Житомирської області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на свою користь 1000000 грн. моральної шкоди.
		В обґрунтування позову зазначав, що 18.02.2015 року прокуратурою Житомирської області йому у кримінальному проваджені №42014110000000379 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. 27.02.2015 р. було затверджено обвинувальний акт по обвинуваченню його у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. 13.07.2016 р. вироком Житомирського районного суду Житомирської області по справі №278/674/15-к, його було виправдано за згаданим обвинуваченням у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину. 05.10.2016 р. ухвалою Апеляційного суду Житомирської області по справі №278/674/15-к, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 13.07.2016 р. скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. 06.06.2017 р. вироком Житомирського районного суду Житомирської області по справі №278/674/15-к, його було виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину. 27.09.2017 р. ухвалою Апеляційного суду Житомирської області по справі №278/674/15-к, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2017 р. скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. 30.03.2018 р. вироком Житомирського районного суду Житомирської області по справі №278/674/15-к, його було виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину. 13.06.2018 р. ухвалою Апеляційного суду Житомирської області по справі №278/674/15-к, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30.03.2018 р. залишено без змін. 18.12.2018 р. постановою Верховного Суду по справі №278/674/15-к вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30.03.2018 р. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13.06.2018 р. залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення. 
		Позивач зазначив, що йому була завдана моральна шкода, що виразилось в приниженні його честі, гідності, репутації як працівника правоохоронного органу, постійних сварок зі своїм оточенням, втраті друзів, роботи, колишнього соціального статусу, відчуття повної несправедливості щодо незаконного переслідування. Він став закритим по характеру, відлюдкуватим, погано спав, втратив апетит, втратив сенс до свого життя, перебував в постійному стресі, очікуючи, що його незаконно засудять за надуманий злочин, який він не вчиняв.
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2019 року позов задоволено частково. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги в сукупності аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та зводяться до незгоди із розміром моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції.
		В апеляційній скарзі, Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. В обґрунтування поданої скарги зазначає, що при вирішенні спору судом порушено правила підсудності. Окрім того Державна казначейська служба України є самостійним учасником цивільних відносин, виступає від свого імені, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. У рішенні не наведено жодного доказу вини Державної казначейської служби України щодо заподіяння шкоди позивачу, а тому стягнення коштів є необґрунтованим. Вважає, що позивачем безпідставно завищено суму, яка підлягає відшкодуванню, оскільки за розрахункову одиницю при нарахуванні моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, взято розмір мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи. Однак, відповідно до пункту 3 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визнання посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		У поданій апеляційній скарзі, заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити  зменшити розмір стягнутої моральної шкоди із 300 000,00 грн. до 166 085,40 грн. Зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду», роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з 1 розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, який діє на час розгляду справи, що становить 166 085, 40 грн.
		В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримали, проти інших апеляційних скарг заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
		Прокурор Слівінський О.О. підтримав апеляційні скарги прокуратури Житомирської області та Держказначейської служби України, проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі прокуратури.
		Представник Державної казначейської служби України до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Зазначене не є перешкодою розгляду справи ( ч.2 ст. 372 ЦПК України). 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 18.02.2015 р. старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Житомирської області Рожок О.І. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 6).
		Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 13.07.2016 р. (справа №278/674/15-к), ОСОБА_1 було виправдано за обвинуваченням за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину (а.с. 14-17).
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05.10.2016 р., вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 13.07.2016 р. скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.с. 18-19).
		Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2017 р., ОСОБА_1 було виправдано за обвинуваченням за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину (а.с. 20-23).
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27.09.2017 р., вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2017 р. скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.с. 24-26).
		Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 30.03.2018 р., ОСОБА_1 було виправдано за обвинуваченням за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України у зв`язку із відсутністю в його діяннях складу злочину (а.с. 27-31).
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13.06.2018 р., вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30.03.2018 р. залишено без змін (а.с. 32-34).
		Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 р. (справа №278/674/15-к), вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30.03.2018 р. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13.06.2018 р. щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення (а.с. 35-38).
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом в період з 18.02.2015 по 18.12.2018, тобто 45 місяців, внаслідок кримінального переслідування обмежувався в певних правах та зазнав певних обмежень життя, у нього погіршилися відносини з оточуючими людьми, він вимушений був змінити місце проживання, був обмежений у свободі пересування та суспільній діяльності, був позбавлений своїх звичок і бажань, а тому суд дійшов висновку, що позивачу повинна бути відшкодована моральна шкода за час перебування під слідством та судом, яку суд, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом та з урахуванням таких чинників як характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступеня зниження престижу, репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану і самої можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, визначив розмір на відшкодування заподіяної моральної шкоди у 300000грн. за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		За змістом ч.5 ст. 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема:
		- постановлення - виправдувального вироку суду.
		Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.
		В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого.
		Таке відшкодування зумовлено наявністю виправдувального вироку щодо позивача, а відтак свідчить про незаконність дій представників органів державної влади під час досудового розслідування та суду.
		Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Наявними в матеріалах справи і дослідженими судом доказами достовірно підтверджується, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом в період з 18.02.2015р. по 18.12.2018р., тобто 45 місяців у статусі підозрюваного та обвинуваченого.
		Вироком по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_1 за вчинення інкримінованого злочину його виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача виникло передбачене Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди, завданої йому діями органів досудового розслідування та прокуратури.
		Як роз`яснено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про помилкове покладення на Державну казначейську службу України, яка є самостійною юридичною особою і прав позивача не порушувала, відповідальності за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду, є безпідставними з огляду на таке.
		Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
		Покладаючи відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі, тому доводи касаційної скарги у цій частині безпідставні.
		Посилання касаційної скарги про те, що позивачем необґрунтовано завищено суму, яка підлягає відшкодуванню, оскільки визначення її розміру слід здійснювати відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, є безпідставним, оскільки зазначена норма стосується випадків обчислення окладів, заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з оплатою праці.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
		Доводи в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України про те, що справа не підсудна Богунському районному суду м. Житомира є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Оскільки позивач зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.4 зв.), то він мав право за своїм вибором звернутись до суду за місцем свого проживання.
		В апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з 1 розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, який діє на час розгляду справи, що становить 166 085, 40 грн.
		Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі більшому, ніж мінімальний, врахувавши засади розумності і справедливості, характер і обсяг страждань яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Оскільки факт та період безпідставного перебування ОСОБА_1 під слідством та судом достовірно встановлений, тому що відносно нього проводилося досудове розслідування, судом розглядалася кримінальна справа, тому суд вважає обґрунтованими доводи позову про те, що довготривале перебування в статусі підозрюваного та обвинуваченого негативно вплинуло на звичайний спосіб життя ОСОБА_1 , призвело до погіршення його стану здоров`я, репутації серед колег та знайомих, ускладнило можливість підтримувати нормальні життєві зв`язки, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди є правильним.
		Суд першої інстанції обґрунтовано оцінив та визначив розмір завданої моральної шкоди в сумі 300 000 грн.
		З наведених мотивів, колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки не вбачає підстав для збільшення стягнутого судом першої інстанції відшкодування.
		Нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційні скарги не містять.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
		Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, прокуратури Житомирської області залишити без задоволення.
		Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 30.01.2020.
		 
		 
		Головуючий             Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...