Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 692/246/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2020. Зареєстровано: 31.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 29.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/821/139/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2020 року 
		м. Черкаси 
		 
		Справа № 692/246/18Провадження № 22-ц/821/139/20категорія 302000000   
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого: Василенко Л.І. 
		суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.
		секретаря: Анкудінова О.І.
		учасники справи: 
		позивач:  ОСОБА_1 ;
		відповідач: Митлашівська сільська рада Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_2 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Драбівський районний відділ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Драбівський районний відділ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, про визнання дій виконавчого комітету незаконними, скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, у складі: головуючого судді Чепурного О.П., повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2019 року,
		 
		 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		02 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Драбівський районний відділ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, про визнання дій виконавчого комітету незаконними, скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії.
		Свої позовні вимоги мотивувала тим, що у 1967 році її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збудовано домоволодіння на наданій для цього земельній ділянці по АДРЕСА_1 , розміром 0,39 га.
		Після смерті ОСОБА_3 . рішенням сільської ради від 22 серпня 1997 року земельний наділ переоформлений на ОСОБА_4 .
		Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 18 червня 2014 року визнано право власності на дане домоволодіння в порядку спадкування за законом за нею, ОСОБА_1 та була проведена державна реєстрація нерухомого майна.
		Вказує на те, що земельна ділянка, що належить їй на праві користування по межам із сусідами завжди була огороджена парканом, зокрема, і по спільній межі із суміжною земельною ділянкою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 . При цьому, межа між земельними ділянками сторін здавна по фактичному землекористуванню проходила не по прямій лінії, а мала декілька поворотних точок.
		По межі з відповідачкою її земельна ділянка завжди була огороджена парканом, і відстань до її будинку була 1,1 м, що дозволяло їй обслуговувати свій будинок. 
		За заявою ОСОБА_2 14 травня 2015 року до них прибула земельна комісія виконкому Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області для вирішення земельного спору, яка в порушення вимог законодавства завчасно не повідомила її про цей захід. 
		Зазначає, що головою сільської ради Скирдою Миколою Олександровичем та ОСОБА_2 були демонтовані межові знаки, які існували більш ніж 20 років, її прохання та прохання сестри позивачки ОСОБА_5 про проведення обміру від межі відповідачки до будинку позивачки комісією були проігноровані. 
		05 липня 2016 року за заявою позивачки на спірні земельні ділянки прибула комісія виконкому Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Комісія проводила заміри земельних ділянок рулеткою та склала акт про перевірку присадибного землекористування. За даних обмірів було вирахувано розмір земельної ділянки позивача, а встановлені на власний розсуд стовпці ОСОБА_2 комісія прийняла за межові знаки. При цьому, відстань від її будинку до межі земельної ділянки зменшилась до 70 см, хоча згідно даних абриса до технічної документації на будинок ця відстань становила 1,1 м. 
		В подальшому рішенням 8 чергової сесії Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року було затверджено даний акт, чим підтверджено правильність розташування межових знаків.
		Вважає, що розташування межових знаків суперечить вимогам п. 3.25 Державних будівельних норм (ДБН 360-92) «Містобудування, планування й забудова міських та сільських поселень», згідно яких для догляду за будівлями й здійснення їхнього поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба робити не менше одного метра. Тому технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_2 була складена з порушеннями законодавства. Акт погодження меж, як суміжний землекористувач, ОСОБА_1 не підписувала.
		Просила суд визнати незаконними дії виконавчого комітету Митлашівської сільської ради та ОСОБА_2 щодо демонтажу 14 червня 2015 року стовпців паркану, які служили межовими знаками між присадибною ділянкою № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та присадибною земельною ділянкою АДРЕСА_3 НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , розташованих по АДРЕСА_1 та встановлення нових межових знаків без розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості), без технічного та технологічного обладнання та участі в складі земельної комісії сертифікованих землевпорядників.
		Визнати незаконним та скасувати п. 4.1 та частково п. 4.2 (в частині посилання на Акт перевірки присадибного землекористування гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року) рішення 8 чергової сесії Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року №08-9/УІІ «Про вилучення та наділ земельних ділянок».
		Зобов`язати відповідачів демонтувати межові знаки встановлені ними без розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості), без технічного та технологічного обладнання та участі в складі земельної комісії сертифікованих землевпорядників.
		З участю сертифікованого землевпорядника відновити межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та №180, що належить ОСОБА_2 , розташованих по АДРЕСА_4 шляхом виносу в натурі на місцевість знаків встановленого зразка у відповідності до вимог земельно-кадастрової документації із землеустрою ОСОБА_2 , технічної документації на домоволодіння ОСОБА_1 та з урахуванням вимог п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування, планування й забудова міських та сільських поселень».
		Витрати по відновленню меж земельних ділянок покласти на відповідачів.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Зобов?язано Митлашівську сільську раду Драбівського району Черкаської області відновити межу земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 та знаходиться по АДРЕСА_4 з урахуванням межі земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_2 .
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		Рішення суду мотивоване тим, що за результатами розгляду земельного спору комісією приймається рішення, яке відображається у протоколі засідання комісії (п.5.1 Порядку). Відповідач Митлашівська сільська рада не надала суду доказів складання вказаного протоколу з прийнятим рішенням, натомість результати роботи комісії були оформлені актом. В акті від 05 липня 2016 року вказано, що заміри проведено за допомогою рулетки. Суд прийшов до висновку, що комісія необґрунтовано не використала своє право із залучення спеціаліста землевпорядної організацій, оскільки за наявності спору між сусідами щодо межі земельної ділянки, в даному випадку необхідно було роз?яснити сторонам їх право за власний рахунок залучити відповідного спеціаліста та наслідки відмови від цього, тому останніх необхідно зобов`язати повторно розглянути та вирішити земельний спір позивача. Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні за недоведеності.
		Крім того, вимогу щодо посилання на акт перевірки присадибного землекористування, суд вважає такою, що обрана внаслідок неправильного способу захисту порушеного права, оскільки в даному випадку результатом посилання на даний акт є надання дозволу на виготовлення технічної документації з визначенням конкретної площі земельної ділянки, що могло б порушити права позивача, проте, позивач не ставить питання про незаконність рішення сільської ради в цій частині, а сам факт посилання на акт не порушує права позивача. 
		Також суд не вбачав підстав для зобов?язання відповідачів за власний рахунок провести відновлення меж земельних ділянок, оскільки вони не є зацікавленими особами, і законних підстав для цього позивачем не наведено. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		30 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Зазначає, що судом відмовлено в клопотанні про виклик свідка ОСОБА_6 , а покази допитаних в судовому засіданні свідків не враховані судом та не відображені в судовому рішенні.
		Суд належним чином не вмотивував відмову у відхиленні клопотання щодо зупинення провадження у справі.
		Також судом не було надано обґрунтованого висновку щодо всіх заявлених вимог позивача та не зазначено в оскаржуваному рішенні чим спростовані доводи позивача.
		Судом не враховано, що під час проведення замірів земельної ділянки ОСОБА_2 існували раніше встановлені межові знаки та під час виготовлення технічної документації техніком геодезистом не встановлювались жодні межові знаки.
		 
		02 січня 2020 року від Митлашівської сільської ради Драбівського району черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		Вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		Зазначає, що суд першої інстанції виклав позиції сторін, фактичні обставини справи, визначив зміст правовідносин, дослідив та оцінив докази, а також у повній мірі оцінив аргументи, які стосуються предмета доказування.
		Крім того, працівниками Митлашівської сільської ради взагалі не здійснювались дії щодо встановлення чи демонтажу межових знаків між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому суд дійшов вірних висновків про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
		Просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржуване рішення суду без змін. 
		 
		Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду на 29 січня 2020 року на 12:00 год.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
		 
		Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 липня 2014 року № 241424, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 . В якості підстави виникнення права власності зазначено рішення суду від 18.06.2014 (т.1 а.с. 38).
		Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №934001 від 04.12.2009, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 44). 
		Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №934002 від 04.12.2009, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0754 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 45). 
		Згідно актів погодження меж від 24 листопада 2009 року ОСОБА_1 погодилась із відповідними межами про що поставила свої підписи (т.1 а.с. 52, 61).
		Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 від 05 грудня 2009 року, межі земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , площею 0,2500 га, наданої гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд закріплені межовими знаками в кількості 7 штук (т.1 а.с. 97).
		Рішенням виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 28 травня 2015 року вирішено утворити комісію для розгляду заяви гр. ОСОБА_2 про встановлення межі з сусідом (т.1 а.с. 13).
		Рішенням виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 24 червня 2016 року утворено комісію для розгляду заяви гр. ОСОБА_1 про встановлення межі із сусідкою (т.1 а.с. 15).
		Актом «Про перевірку присадибного землекористування ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 та встановлення межі землекористування» від 05 липня 2016 року визначено, що спір за межі виникає із-за конфліктного характеру гр. ОСОБА_5 та невміння гр. ОСОБА_2 контролювати свої емоції. Комісією проведено заміри рулеткою земельних ділянок та визначено межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також у вказаному акті зазначені рекомендації ОСОБА_1 щодо приватизації її земельної ділянки (т.1 а.с. 20  23).
		Відповідно до акту «Про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та встановлення межі землекористування» від 02 серпня 2016 року комісією проведено обстеження земельних ділянок на місцевості та встановлено, що земельні ділянки мають невизначену форму і встановити межові знаки спірного землекористування без геодезичних приладів неможливо та рекомендовано заявниці звернутись в організацію, яка має ліцензію на проведення геодезичних робіт (т.1 а.с. 17).
		Рішенням виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року № 08-9/VII, зокрема, затверджено акт про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року, затверджено за гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,39 га на підставі акту про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року та рішення сільської ради № 16 від 28 травня 1996 року (т.1 а.с. 14). 
		Згідно з рішенням виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 12 червня 2017 року № 15-6/VII внесено зміни в рішення виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року № 08-9/VII «Про вилучення та наділ земельних ділянок громадян». Пункт 4.2 вказаного рішення викладено в такій редакції: керуючись ч. 2 ст. 120 ЗК України, на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 та акта про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року, наділити гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,39 га, в тому числі: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,14 га для ведення особистого селянського господарства» (т.1 а.с. 19).
		Відповідно до листа КП «ЧООБТІ» від 20 жовтня 2017 року № 8, підприємство не веде облік земельних ділянок, а обміри земельних ділянок проводить по фактичному користуванню. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи на домоволодіння станом на 29 січня 2007 року за адресою АДРЕСА_1 відстань від житлового будинку літ. А-1 до огорожі сусіднього домоволодіння становить 1,10 м., господарської будівлі становить 2,30 м. (т.1 а.с. 36).
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Апеляційного суду
		 
		Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
		Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється таким шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		У поданому до суду позові ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії виконавчого комітету Митлашівської сільської ради та ОСОБА_2 щодо демонтажу 14 червня 2015 року стовпців паркану, які служили межовими знаками між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати незаконним та скасувати п. 4.1 та частково п. 4.2 (частково) рішення 8 чергової сесії Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року №08-9/УІІ «Провилучення та наділ земельних ділянок», зобов`язати відповідачів демонтувати межові знаки встановлені ними в порушення порядку та відновити межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та №180, що належить ОСОБА_2 .
		Тобто, ОСОБА_1 , яка має існуюче речове право на земельну ділянку, а саме - право користування земельною ділянкою, на якій розташовано її нерухоме майно, доводила порушення її права шляхом руйнування відповідачами існуючої межі та її зменшення до 0,7 м, встановлення нової межі з порушенням норм законодавства та її прав, її закріплення в оскаржуваному рішенні сільської ради при вирішенні відповідного земельного спору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (п. в ч. 1 ст. 92 ЗК України).
		Частиною 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Згідно зі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. 
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. 
		Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Частиною 1 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Згідно з ч. ч. 1, 3, 7 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
		Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686 (далі - Інструкція N 376).
		Згідно з п. 1.3 Інструкції N 376 межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки; виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). а знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.
		Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
		Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
		Згідно із п. 2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відповідно до п. 2.3 вищезгаданої Інструкції для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
		За 3.12 Інструкції N 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
		Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.
		Відповідач ОСОБА_2 04 грудня 2009 року отримала державні акти на суміжну із ОСОБА_1 земельну ділянку. В процесі формування технічної документації було визначено межі відповідної ділянки, винесено їх в натурі на місцевості, що підтверджується відповідними актами погодження меж землекористування та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (т.1 а.с. 52, 61, 97).
		Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не погоджувала межі та не підписувала акту погодження меж із ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що на відповідних актах погодження межі ОСОБА_2 міститься підпис ОСОБА_1 , доказів того, що цей підпис вона не вчиняла, позивач не надала.
		Крім того, ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
		Такий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 619/800/18.
		Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		Згідно зі ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
		Статтею 108 ЗК України визначено, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
		За змістом п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 Інструкції N 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.
		Тому враховуючи, що позивачем на момент виникнення спірних правовідносин, а саме з травня 2015 року не було здійснено визначеного законом комплексу робіт щодо встановлення меж її земельної ділянки, не було розробленої та затвердженої документації із землеустрою, то ставлячи вимогу про відновлення межі, ОСОБА_1 просила відновити межу саме земельної ділянки ОСОБА_2 , яка була встановлена у листопаді 2009 року.
		Позивачем було надано суду рішення виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 28 травня 2015 року, яким вирішено утворити комісію для розгляду заяви гр. ОСОБА_2 про встановлення межі з сусідом, що свідчило про втрату межових знаків встановлених у 2009 році. Однак, в підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 не було надано ні даних про результати розгляду заяви ОСОБА_2 , поданої у травні 2015 року, ні доказів, що самою ОСОБА_2 та комісією Митлашівської сільської ради були знищені межові знаки. 
		Клопотання про витребування відповідних доказів позивачем заявлено також не було.
		Щодо оскарження рішення виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року № 08-9/VII (зі змінами внесеними рішенням від 12 червня 2017 року № 15-6/VII), то апеляційний суд виходить з наступного.
		Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 158 ЗК України).
		Згідно з ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.
		У разі існування невирішеного спору щодо межі земельної ділянки він підлягає вирішенню відповідним органом місцевого самоврядування згідно з встановленою у ст. ст. 158-161 ЗК України процедурою. 
		Згідно ч. 5 ст. 158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
		Відповідно до Порядку розгляду та вирішення земельних спорів в межах населених пунктів Митлашівської сільської ради, затверджені рішенням Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 04 лютого 2014 року № 33-10/VІ, земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї із сторін. За результатами розгляду комісією приймається рішення, яке відображається у протоколі засідання комісії. За результатами розгляду земельного спору, на підставі протоколу засідання комісії готується та виноситься на розгляд виконавчого комітету Митлашівської сільської ради відповідний проект рішення (т.1 а.с. 10-12).
		З метою врегулювання земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 24 червня 2016 року № 30 було створено відповідну комісію.
		05 липня 2016 року утвореною комісією для вирішення земельного спору було здійснено перевірку присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час якої членами комісії, у складі сільського голови Скирди М.О., спеціаліста сільської ради Максименко М.Я. та депутатів сільської ради Тараненка Г.М., ОСОБА_7 О.М. було здійснено заміри земельних ділянок сторін спору за допомогою рулетки та визначена межа між ними. При цьому, під час відновлення межі не було залучено спеціаліста землевпорядної організацій та не було роз`яснено сторонам їх право за власний рахунок залучити відповідного спеціаліста та наслідки відмови від цього.
		Лише в акті «Про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та встановлення межі землекористування» від 02 серпня 2016 року комісією рекомендовано заявниці звернутись в організацію, яка має ліцензію на проведення геодезичних робіт, однак даний акт не відображений в оскаржуваному рішенні від 15 вересня 2016 року.
		Таким чином, при розгляді земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Митлашівською сільською радою Драбівського району Черкаської області обміри проведені з порушенням законодавства щодо порядку визначення меж ділянок, а тому є такими, що порушують права позивача.
		Крім того, при вирішенні даного земельного спору Митлашівською сільською радою Драбівського району Черкаської області порушено Порядок розгляду та вирішення земельних спорів в межах населених пунктів Митлашівської сільської ради, затверджені рішенням Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 04 лютого 2014 року № 33-10/VІ.
		Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність проведення повторного розгляду та вирішення земельного спору.
		Однак, враховуючи, що земельна ділянка ОСОБА_1 є неприватизованою, межі саме її ділянки не були встановлені у порядку визначеному законом, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області відновити межу земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 та знаходиться по АДРЕСА_4 з урахуванням межі земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_2 , адже відновленню підлягає лише раніше встановлена, однак втрачена межа.
		При цьому, як вже було встановлено судом, для визначення межі необхідні послуги сертифікованого землевпорядника, якого немає в Митлашівській сільській раді і згідно відповіді на адвокатський запит, наданої адвокату Побиваннцю Ю.В. 24 вересня 2019 року № 02-13/429, в бюджеті сільської ради відсутні кошти на дані цілі. 
		Враховуючи, що результати розгляду сільською радою земельного спору підлягають визнанню незаконними та скасовуються, вимоги про відновлення меж не підлягають задоволенню, так як можуть бути розглянуті в досудовому порядку, тобто в порядку вирішення земельного спору. 
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 8 ЦПК України).
		Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у виклику свідка ОСОБА_6 , який працював на посаді начальника Драбівського відділення ДП «Центр ДЗК» під час виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, адже дане питання не є предметом розгляду даної справи.
		Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції.
		Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
		Отже, апеляційний суд прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким, враховуючи порушення порядку розгляду сільською радою земельного спору, визнати незаконним та скасувати п. 4.1 та частково п. 4.2 (в частині посилання на Акт перевірки присадибного землекористування гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року) рішення 8 чергової сесії Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року № 08-9/УІІ «Про вилучення та наділ земельних ділянок». В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		Згідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору. 
		Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення та скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, із Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області необхідно стягнути на користь держави 768,4 грн. за подачу позову та 1152,6 грн. за подачу апеляційної скарги, а всього 1921 грн. 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - 
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2019 року скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Драбівський районний відділ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, про визнання дій виконавчого комітету незаконними, скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати п. 4.1 та частково п. 4.2 (в частині посилання на Акт про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року) рішення 8 чергової сесії Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 15 вересня 2016 року № 08-9/VІІ «Про вилучення та наділ земельних ділянок громадян».
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
		Стягнути із Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
		Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.
		 
		Головуючий: Л.І. Василенко
		 
		Судді: В.Г. Бородійчук
		 
		 Л.В. Нерушак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...