Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/375/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 31.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 28.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" січня 2020 р.           Справа№ 916/375/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Андрієнка  В.В.
		суддів:            Буравльова  С.І. 
		          Пашкіної С.А. 
		 
		 
		секретар судового засідання - Добрицька В.С.
		учасники справи:
		від позивача: Бовра Д.Ю.
		від відповідача 1: не з`явився
		від відповідача 2: не з`явився
		третьої особи: не з`явився 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"
		на рішення  Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 
		у справі № 916/375/19 (суддя Полякова К.В.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" 
		до 1) Державного підприємства "Укртранснафтопродукт"
		    2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДФС в Одеській області 
		про визнання договору недійсним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Одеський нафтопереробний завод" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" про визнання Договору поставки від 15.10.2014 № 15-1/10/14 недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2019 у справі №916/375/19 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" відмовлено повністю.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Одеський нафтопереробний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/375/19 за позовом ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" до ДП "Укртранснафтапродукт", ТОВ "Укройлпродукт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДФС в Одеській області про визнання недійсним договору поставки №15-1/10/14 від 15 жовтня 2014 року, укладеного між ДП "Укртранснафтопродукт" та ТОВ "Укройлпродукт" скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" задовольнити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним. На думку апелянта спірний правочин підлягає визнанню недійсним з урахуванням того,  що відповідно до положень Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов`язаних з їх зберіганням та пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок від 19.11.2012), відповідач-1 для реалізації речових доказів за ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03.11.2014 мав бути включений до єдиного реєстру торгівельних підприємств та організацій, що мають право здійснювати реалізацію такого майна, та мав укласти угоду із відповідним органом державної податкової служби, митного органу.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/375/19 та призначено до розгляду на 19.12.2020. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання до 28.01.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  20.12.2019 призначено розгляд справи  28.01.2020 о 10 годині 00 хв.  здійснювати в режимі відеоконференції. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
		Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з`ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
		Колегія суддів відзначає, що відповідачі та третя особа у судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. 
		Після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу ПАТ  "Одеський нафтопереробний завод" залишено  без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/375/19  - без змін. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2014 між відповідачами укладено договір поставки № 15-1/10/14, за умовами якого відповідач-1, як постачальник, зобов`язався на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити відповідачу-2, як покупцю, нафтопродукти, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його.
		Згідно з пунктом 1.2 договору орієнтовна загальна кількість нафтопродуктів, що буде поставлятися за цим договором, складає 20000 тон +/- 5 %. Товар постачається окремими партіями, обсяг кожної конкретної партії товару, марка/вид нафтопродукту, вартість товару та інші умови, у т.ч. умови поставки, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
		Положеннями пункту 1.4 договору визначено, що ціна на товар, який продається за договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах EXW (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" редакції 2010 року) склад постачальника за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Паризької комуни, 18, або м. Херсон, вул. Нафтогавань б/н та вул. Чайковського, 236, або м. Миколаїв, Корабельний район, вул. Самойловича, 38.
		Відповідно до пункту 1.10 договору постачальник здійснює реалізацію товару відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2014 по справі № 522/15746/13-к № 1-"кс"/522/12939/14 та ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2014 по справі № 522/15746/13-к № 1-"кс"/522/12941/14.
		03.11.2014 Приморським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу у справі № 522/20553/14-к, якою надано дозвіл на зміну місця зберігання речових доказів (нафтопродуктів), на які накладено арешт, та подальшої їх реалізації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, у рамках кримінального провадження за № 12014160020000076 від 24.02.2014, газового конденсату у кількості 1180 тонн зі станції "Одеса - Застава-1", нафтопродуктів у кількості 65733 тони, а саме: бензину А-95 - 6657 тонн, бензину А-92 - 2390 тонн, бензину прямогонного - 2239 тонн, каталізату - 1959 тонн, дизелю - 12248 тонн, керосину РТ - 178 тонн, керосинової фракції - 2 067 тонн, пентан-гексанової фракції - 3637 тонн, керосино-газойлевої фракції - 6057 тонн, МТБЭ - 1 677 тонн, мазуту М-100 - 7 654 тони, вакуумного газойлю 6338 тонн, нафти - 11 894 тонн, конденсату - 240 тонн, сірки технічної сорт 9990 - 493 тонн; бензину 95 моторного (автомобільного) не етильованого, який злитий з 27 залізничних вагоно-цистерн за номерами: №73990855- 68 тонн; № 74012030 - 60 тонн; № 73950768 - 68 тонн; № 74751330 - 66 тонн; № 75079962 - 65 тонн; № 72843766 - 60 тонн; №72219165 - 60 тонн; №74737685 -60 тонн; №73735060 - 60 тонн; № 74738618 - 60 тонн; № 74237223 - 60 тонн; № 74707167 - 60 тонн; № 74704156 - 58 тонн; №72800188 - 60 тонн; №73021180-60 тонн; №72775117-60 тонн; №74925751 - 68 тонн; №74748971 - 60 тонн; №73950834 - 66 тонн; №74925629 - 68 тонн; №74736646 - 60 тонн; №73755449 - 60 тонн; №72353535 - 60 тонн; №74257320 - 60 тонн: №74949744 - 68 тонн; №74227083 - 60 тонн; №74734468 - 60 тонн з ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" (код ЄДРПОУ 00152282) за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1/1 до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (код ЄДРПОУ 34355770), юридична адреса: м. Київ, вул. Комінтерну, 27, з урахуванням того, що вказані речові докази знаходяться під митним контролем та не випущені у вільний обіг на митній території України. 
		Також, зобов`язано службових осіб ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передати вище вказані речові докази, а ДП "Укртранснафтопродукт", юридична адреса: м. Київ, вул. Комінтерну, 27, прийняти їх зі складанням відповідних актів прийому-передачі для зберігання та реалізації відповідно до чинного законодавства. Вказаною ухвалою також зобов`язано службових осіб ДП "Укртранснафтопродукт", юридична адреса: м. Київ, вул. Комінтерну, 27, до реалізації прийняти на відповідальне зберігання вище вказані нафтопродукти після їх отримання, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України, за вчинення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт.
		На виконання вказаної ухвали суду до договору поставки від 15.10.2014 № 15-1/10/14 укладено додаткові договори від 28.11.2014, 31.12.2014, 28.01.2015, 06.02.2015, 02.03.2015, 05.03.2015, 01.04.2015, 30.04.2015, 15.05.2015, 29.05.2015, 30.06.2015 та 31.07.2015, якими внесено зміни та визначено умови поставки EXW (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року) склад постачальника за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора 1/1, резервуари ПАТ "Одеський нафтопереробний завод".
		24.01.2017 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на адресу позивача направлено копії документів, після ознайомлення з якими позивачу стало відомо, що на виконання договору поставки від 15.10.2014 № 15-1/10/14 відповідачем-1 здійснено реалізацію нафтопродуктів (речових доказів), володільцем яких був позивач, у тому числі відповідачу-2 реалізовано 47 231,02 т на суму 286 814,1 тис. грн, що підтверджується звітом № 13-16, складеним за результатами позапланового внутрішнього аудиту ДП "Укртранснафтопродукт" за період з 01.04.2015 по 31.05.2016.
		У той же час, згідно з відповіддю від 08.09.2016 № 5677/15-54-17-01 на запит позивача ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області повідомило, що відповідача-1 не включено до єдиного реєстру суб`єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави у 2016 році, та відповідна угода щодо реалізації вказаного майна із відповідачем-1 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не укладалася.
		Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
		За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач стверджує, що відповідно до положень Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов`язаних з їх зберіганням та пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок від 19.11.2012), відповідач-1 для реалізації речових доказів за ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03.11.2014 мав бути включений до єдиного реєстру торгівельних підприємств та організацій, що мають право здійснювати реалізацію такого майна, та мав укласти угоду із відповідним органом державної податкової служби, митного органу.
		У відповідності до пункту 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
		Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року N 1340. Про передачу торговельному підприємству предметів для реалізації складається акт у трьох примірниках. Перший примірник акту зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів (пункт 28 Порядку).
		У відповідності до пункту 9 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 N 1340 (далі - Порядок від 25.08.1998), майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до пунктів 12 і 13 цього Порядку.
		Положеннями пунктами 12-14 Порядку від 25.08.1998 передбачено, що на початку кожного року місцеві податкові інспекції із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов`язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться цими інспекціями. Протягом року в разі потреби дозволяється доповнювати єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно. Угоду з торгівельним підприємством, якому доручатиметься реалізація майна, укладає керівник або особа, що його заміщає, відповідного органу державної податкової служби, митного органу в межах повноважень, установлених законодавством. Угоди з торгівельними підприємствами на реалізацію майна укладаються лише після включення їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств та організацій. Кошти, одержані від реалізації майна, продуктів його переробки, утилізації перераховуються до відповідного бюджету або в установлених законом випадках на рахунки митних органів у строк, що становить не більш як сім банківських днів від дня продажу (передачі).
		Водночас, покладення на відповідача-1 обов`язків прийняти від позивача на відповідальне зберігання до реалізації спірні нафтопродукти здійснено слідчим суддею Приморського районного суду міста Одеси на підставі ухвали від 03.11.2014 у справі № 522/20553/14-к, яка є чинною.
		Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
		Таким чином, позивач фактично ставить під сумнів обов`язковість чинної ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 03.11.2014 у справі № 522/20553/14-к, якою позивача зобов`язано передати відповідачу-1, а відповідача-1 - прийняти для зберігання та реалізації визначені нафтопродукти.
		У той же час, частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.
		З аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Натомість, позивачем не обґрунтовано порушення прав та охоронюваних законом інтересів укладенням оспорюваного договору відповідачами, оскільки сама по собі заінтересованість позивача щодо реалізації належних йому нафтопродуктів, що є речовими доказами, не свідчить про недійсність договору щодо їх реалізації. Більш того, судом враховано, що позивача зобов`язано передати відповідачу-1, а відповідача-1 - прийняти для зберігання та реалізації визначені нафтопродукти на підставі відповідного судового рішення, що наразі є не скасованим.
		На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те,  що позовні вимоги про визнання Договору поставки від 15.10.2014 № 15-1/10/14 недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України є  недоведеними, необґрунтованими, а відтак, не підлягають задоволенню.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/375/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Враховуючи наведене, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від  10 жовтня 2019 року у справі № 916/375/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. 
		Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"  залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/375/19  залишити без змін.
		3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи  №916/375/19.
		Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2020.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Андрієнко 
		 
		Судді                                                                                С.І.  Буравльов
		 
		                                                                                С.А. Пашкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...