Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2638/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 31.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 01.02.2021
Результат оскарження 03.02.2021 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 27/3/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 27/3/18
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		21.01.2020 Справа № 908/2638/17
		 
		м. Запоріжжя Запорізької області 
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
		За позовом: Комунального підприємства Паркування (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31; адреса листування: 69032 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 2а, код ЄДРПОУ 32153610)
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПОУ 31757311)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізька міська рада (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915)
		про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням 
		 
		представника позивача: Черкашин І.І., дов. № 121780 від 21.01.2020 (адвокат); Крупенко Р.В., посвідчення № 195 від 21.06.2018
		представник відповідача: не з`явився 
		представник третьої особи: Базік О.Д., дов. № 00/03-20/00286 від 30.01.2019
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		28.12.2017 Комунальне підприємство Паркування, м. Запоріжжя звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення.
		Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, автоматичним розподілом справ між суддями від 09.01.2018, справу № 908/2638/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С. 
		Ухвалою суду від 11.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2638/17, присвоєно справі номер провадження 27/3/18 та призначено судове засідання на 12.02.2018. 
		12.02.2018 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2638/17 за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017)
		Ухвалою суду від 12.02.2018 відповідно до ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено та призначено на 21.02.2018.
		Ухвалою суду від 21.02.2018 провадження у справі № 908/2638/17 зупинено до набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/1399/17 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунального підприємства Паркування, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення може вплинути на результат розгляду даної справи.
		15.05.2018 на адресу Господарського суду надійшла заява № 102 (вх. № 08-08/8774/18 від 15.05.2018) Комунального підприємства Паркування, м. Запоріжжя про поновлення провадження у справі № 908/2638/17 у зв`язку з тим, що 17.04.2018 Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя на рішення суду від 30.08.2017 залишено без задоволення, а рішення господарського суду  без змін.
		Ухвалою суду від 16.05.2018, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, згідно ст. 230 ГПК України, провадження у справі № 908/2638/17 поновлено з 30.05.2018. Підготовче судове засідання призначено на 30.05.2018. 
		У підготовчих засіданнях 30.05.2018, 21.06.2018 та 10.07.2018 на підставі ст. 183 ГПК України, оголошувалась перерва до 21.06.2018, до 10.07.2018 та до 12.07.2018 відповідно, про що сторони були належним чином повідомлені, про що свідчить розписка про повідомлення наступного засідання з підписом представників (міститься в матеріалах справи).
		10.07.2018 о 10 год. 36 хв. представником Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб подано до канцелярії суду зустрічний позов до Запорізької міської ради про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб та територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради право спільної часткової власності на нежитлове приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, в літ. В приміщення 3, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, Зів рівних частках - по 50/100 за кожним.
		Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2018, підстави передачі: відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, раніше визначеному в судовій справі головуючому судді передаються зустрічні позови та позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у судовій справі, у якій відкрито провадження, що надійшли до суду. 
		Зазначений зустрічний позов у справі № 908/2638/17 передано для розгляду головуючому судді - доповідачу Дроздовій С.С.
		Ухвалою суду від 12.07.2018 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб м. Запоріжжя зустрічну позовну заяву із доданими до неї документами.
		Ухвалою суду від 12.07.2018 підготовче провадження у справі № 908/2638/17 закрито. Справу призначено до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2018.
		Товариство з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб м. Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		Відповідно до п.п.17.10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІ ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17-21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.
		30.07.2018 відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Розділу ХІ ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) матеріали справи № 908/2638/17 було надіслано до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 12.07.2018 про повернення зустрічного позову у даній справі.
		Ухвалою суду від 06.08.2018 зупинено провадження у справі № 908/2638/17 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 12.07.2018 про повернення зустрічного позову у даній справі та повернення матеріалів справи № 908/2638/17 до господарського суду Запорізької області
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 апеляційну скаргу ТОВ Будмонтажснаб на ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.07.2018 у справі № 908/2638/17 повернуто заявнику, а матеріали справи № 908/2638/17 повернуто до господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 02.10.2018, відповідно до ст. 230 ГПК України, провадження у справі № 908/2638/17 поновлено з 23.10.2018. Підготовче засідання призначено на 23.10.2018. 
		Ухвалою суду від 23.10.2018 провадження у справі № 908/2638/17 зупинено до набрання чинності рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1399/17.
		09.08.2019 на адресу суду надійшло клопотання Комунального підприємства Паркування, м. Запоріжжя про поновлення провадження у справі № 908/2638/17, в обґрунтування посилається на те що 15.01.2019 господарським судом винесено рішення у справі № 908/1399/17 про задоволення позову про розірвання договору оренди нерухомого від 08.09.2006. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 рішення у справі № 908/1399/17 від 15.01.2019 залишено без змін (копії рішення суду та постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1399/17  додано).
		Ухвалою суду від 13.08.2019, відповідно до ст. 230 ГПК України, провадження у справі поновлено з 05.09.2019 судове засідання призначено на 05.09.2019.
		Ухвалою суду від 05.09.2019 провадження у справі № 908/2638/17 зупинено до розгляду Верховним судом касаційної скарги у справі № 908/1399/17 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунального підприємства Паркування, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення.
		10.12.2019 на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Комунального підприємства Паркування, м. Запоріжжя про поновлення провадження у справі № 908/2638/17, в обґрунтування посилається на те, що Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 касаційну скаргу, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 - залишено без задоволення; Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1399/17 - залишено без змін (копію Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/2638/17  додано).
		Ухвалою суду від 20.12.2019, відповідно до ст. 230 ГПК України, провадження у справі № 908/2638/17 поновлено з 09.01.2020, призначено судове засідання на 09.01.2020. 
		Ухвалою суду від 09.01.2020 оголошувалася перерва в порядку статті 216 частина 2 ГПК України в судовому засіданні до 21.01.2020.
		У судовому засіданні 21.01.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Технічна фіксація здійснюється на програмно-апаратному комплексі «Оберіг».
		Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та третьої особи, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи. 
		Відводів складу суду не заявлено.
		21.01.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.
		Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача, про що зазначив у судовому засіданні та письмових пояснення вх. № 08-08/1628/18 від 26.01.2018. 
		В засіданні суду 21.01.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
		У судовому засіданні 21.01.2020, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів  ст. 218 ГПК України.
		Представник відповідача в судове засідання 21.01.2020 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
		Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Заслухавши представників позивача та третьої особи, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.
		Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представник позивача та третьої особи , суд 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути  визнання права.
		Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства Паркування підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Матеріалам справи встановлено, що 08.09.2006 між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна.
		Відповідно до п.п. 1.1-1.3 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23 загальною площею 47,5 кв.м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31, які знаходяться на балансі КП "Паркування" (третьої особи у справі), вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 62672 гривень (далі  нерухоме майно). Нерухоме майно використовується орендарем на правах оренди під офіс та склад. Нерухоме майно належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 912209, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17.04.2003.
		Відповідно до п.п. 2.1., 2.2, 2.3 договору Орендар вступає у користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами цього Договору, його нотаріального посвідчення та прийняття майна, яке оформлюється відповідним Актом приймання-передачі. Витрати на здійснення нотаріального посвідчення договору покладаються на Орендаря. Передача об`єкта оренди здійснюється у день нотаріального посвідчення Договору. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада в особі Запорізької міської ради. Орендар користується ним протягом строку оренди.
		Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 7 (сім) років. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання-передачі. 
		Вказаний договір був підписаний з боку орендодавця  директором КП Паркування. Договір оренди 08.09.2006 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за номером №2477. Згідно з підписаним сторонами (третьою особою та відповідачем) Актом прийому-передачі від 08.09.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв обумовлені договором нежитлові приміщення. 
		Пунктом 10.6 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. 
		Нежитлові приміщення - в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 31 з 05.11.2002 знаходяться на балансі та в господарському віданні Комунального підприємства "Паркування".
		Таким чином КП «Паркування» здійснюючи право господарського відання закріпленим за ним майном, здійснює щодо цього майна права та обов`язки власника відповідно до установчих документів у межах, встановлених законодавчими актами.
		Згідно п. 5.3 Статуту Комунального підприємства "Паркування" підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту підприємства. 
		Відповідно до п. 5.4 Статуту підприємство зобов`язане забезпечити збереження майна, переданого йому власником, і використовувати зазначене майно відповідно до його цільового призначення.
		Згідно п. 5.12 договору у разі припинення дії договору оренди або дострокового розірвання договору повернути орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану орендованого приміщення з вини орендаря.
		Відповідно до 2.5 договору у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання орендар передає нежитлове приміщення одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		В липні 2017 року Запорізька міська рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою із вимогою про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 та виселення відповідача з орендованих приміщень, посилаючись на те, що відповідач не вносив орендну плату за користування приміщеннями протягом трьох місяців підряд, а саме: в період з січня 2017 по травень 2017 року, що підтверджується довідкою КП Паркування № 123 від 20.06.2017 року (том 1 а.с.30). 
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 у справі № 908/1399/17 позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року. У задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб про усунення перешкод Запорізькій міській раді в користуванні нежитловими приміщеннями, шляхом виселення з них Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, відмовлено.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 у справі № 908/1399/17 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 908/1399/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019, позовні вимоги Запорізької міської ради про розірвання договору оренди задоволено. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ Будмонтажснаб.
		Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1399/17 залишено без змін. Постанова Верховного Суду від 13.11.2019 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Отже, договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 31, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб є розірваним.
		Судами встановлено, що в даному випадку підставою для розірвання договору є факт систематичного триваючого порушення орендарем договору щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном комунальної власності, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Отже, той факт, що під час розгляду справи відповідачем повністю сплачено заборгованість з орендної плати, наявної на 30.06.2017, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в даному випадку суттєве значення має сам факт несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд (і більше), який мав місце на день звернення позивача з позовом до суду, що, в свою чергу, є істотним порушенням договору оренди державного (комунального) майна та відповідно ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ст. 651 ЦК України, п. 8.1, п. 10.4 договору оренди підставою для його дострокового розірвання в судовому порядку. 
		Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» в зв`язку з розірванням договору оренди повинно було самостійно добровільно повернути майно, яке орендувало, в 10-ти добовий термін з дня набрання законної сили рішенням господарського суду по справі № 908/1399/17, тобто до 25.11.2019, але цього не зробило.
		Листом вих. № 009 від 10.01.2020 позивач повідомив відповідача про те, що 17.01.2020 о десятій годині ранку КП «Паркування» буде здійснено огляд нерухомого майна, яке знаходиться у господарському віданні позивача, а саме: нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47, кв.м, в літ. В приміщення 3, загального площею 77.2 кв.м, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, які знаходяться у господарському віданні КП «Паркування».
		17.01.2020 комісія комунального підприємства «Паркування» у складі: Федченко Максима Сергійовича - заступника директора КП «Паркування»; Ляєр Артема Володимировича - майстра КП «Паркування». Запрошені: ОСОБА_1 Наталя ОСОБА_2 - представник департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; Сльота Дмитро Володимирович - головний юрисконсульт, начальник відділу з правового забезпечення КП «ЗМІА»; Буслав Артем Андрійович - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу організації та контролю пасажирських перевезень на автомобільному транспорті управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку міської ради, діючи на підставі наказу директора підприємства № 004 від 09.01.2020 року здійснила огляд та опис нежитлових приміщень, а саме: нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47.5 кв.м, в літ. В приміщення З, загальною прощею 77.2 кв.м,, по вул АДРЕСА_1 , що знаходиться в господарському віданні КП «Паркування» відповідно до рішення ЗМР від 05.11.2002 № 331/5.
		За даним фактом складено акт огляду приміщення №№ 22, 23 будівлі літера «А-2» приміщення № 3 будівлі літера «В», приміщення літера «Г» по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя.
		Огляд розпочато о 10 годині 10 хвилин.
		В ході огляду встановлено, що у нежитлових приміщеннях літ. А-2, а саме приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47,5 кв.м, знаходиться офіс ТОВ «Будмонтажснаб», в приміщенні 3 літ. В, загальною прощею 77.2 кв, м, а також на земельній ділянці, на якій розташовані вказані приміщення (територія двору) по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя, знаходиться майно, а саме: верстати, виробниче обладнання, рештки будівельних матеріалів, автомобільний транспорт тощо яке, зі слів директора ТОВ «Будмонтажснаб» Режко А.В., належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб». До нежитлового приміщення Літ-Г, керівництвом ТОВ «Будмонтажснаб» доступу не надано без повідомлення причин.
		Під час огляду приміщень керівнику ТОВ «Будмонтажснаб» Режко А.В. запропоновано звільнити приміщення від майна, яке йому належить, однак останній відмовився посилаючись на наявні судові спори між ТОВ «Будмонтажснаб» та КП «Паркування». Опечатування приміщень не проводилося, оскільки в приміщеннях знаходилося майно та працівники ТОВ «Будмонтажснаб».
		Огляд завершено о 10 годині 30 хвилин.
		Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
		Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
		Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
		В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
		Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
		При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
		Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню.
		Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
		Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.
		Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником або титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
		Свідоцтвом від 17.04.2003 серії САА № 912209 підтверджено, що приміщення в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення З, загальною площею 77,2 кв.м. по вул. Волгоградській, 31 в м. Запоріжжі перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
		Також підтверджено, що приміщення а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м. по АДРЕСА_1 згідно Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.11.2002 № 331/5 передано у господарське відання КП «Паркування».
		Державним актом на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 121670 від 19.07.2007 площею 0,0805 га по вул. Волгоградська, 31 та державним актом на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 121671 від 19.07.2007 року площею 0,0394 га по вул. Волгоградська, 31 підтверджується, що позивач має право користування земельною ділянкою, на якій розміщені нежитлові приміщення.
		Таким чином, право позивача на володіння, користування і розпорядження даним майном підлягає захисту відповідно до положень про захист права власності, у тому числі він вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Факт продовження зайняття відповідачем спірних приміщень підтверджується актом огляду приміщення №№ 22, 23 будівлі літера «А-2» приміщення № 3 будівлі літера «В», приміщення літера «Г» по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя та поясненнями.
		За приписами статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Преметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Вищенаведеним повністю підтверджується перебування нежитлових приміщень в Літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя АДРЕСА_1 31 у незаконному володінні відповідача.
		Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу  у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним  і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. 
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		Відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для не повернення даних приміщень позивачу не надав, належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
		Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019, позовні вимоги Запорізької міської ради про розірвання договору оренди задоволено. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ Будмонтажснаб.
		Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1399/17 залишено без змін. Постанова Верховного Суду від 13.11.2019 року набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Отже, договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 31, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб є розірваним.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи те, що факти, встановлені цим судовим рішенням по справі № 908/1399/17, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору та не потребують доказування при розгляді даної справи, відповідно до приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимога про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення підлягає задоволенню в повному обсязі.
		В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги Комунального підприємства Паркування, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя задовольнити.
		 
		Усунути Комунальному підприємству Паркування, м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 32153610) перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 31757311).
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПОУ 31757311) на користь Комунального підприємства Паркування (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31; адреса листування: 69032 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 2а, код ЄДРПОУ 32153610) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення оформлено та підписано 31.01.2020.
		 
		Суддя С.С. Дроздова 
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...