Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 581/601/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 03.03.2020
Номер судового провадження: 2/581/3/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 581/601/18 
		Провадження № 2/581/3/20 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		           і ме не м  Ук ра їн и            
		   
		    22 січня 2020 року  сел. Липова Долина
		Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання  Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання самовільно захопленою земельну ділянку, вилучення земельної ділянки у відповідачів, визнання першочергового права на земельну ділянку, визнання документів недійсними,
		 ВСТАНОВИВ:
		 Стислий виклад заявлених до суду вимог
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, який в подальшому уточнила, та мотивувала тим, що з 15 березня 1991 року мешканцям с. Подільки надавались земельні ділянки на праві постійного користування. Вона понад 25 років користується земельною ділянкою площею 1,70 га у контурі № НОМЕР_1 , яка розміщена за межами с. Подільки Липоводолинського району Сумської області. Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області № 155 від 12 квітня 2011 року їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначеною вище площею у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Зазначала, що належне їй право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його непереоформлення і зберігається за особою до настання підстав для припинення. 24 лютого 2017 року сесія Подільківської сільської ради погодила виділення земельних ділянок розміром 4 га у контурі 412 для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Зазначала, що передача земельних ділянок двом вищевказаним відповідачам порушує її права, тому просила суд визнати захоплення земельних ділянок у контурі № 412 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 самовільним, вилучити земельну ділянку вищевказаною площею у відповідачів, визнати першочергове право на дану земельну ділянку за нею, визнати недійсними документи відповідачів на спірну земельну ділянку.
		 Позиція сторін та третьої особи по даній справі
		Під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала та додатково суду пояснила: 
		- щодо вимоги про визнання самовільним захоплення належної їй земельної ділянки площею 1,70 га в контурі № 412: указана земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована в с.Подільки практично навпроти її садиби (проте за межами с.Подільки) та її частину площею біля 1.0 га незаконно й самовільно захопило подружжя ОСОБА_6 за допомогою начальника Липоводолинського відділу ГУ Держземагенства в Сумській області ОСОБА_7 .А. Цю землю фактично з 1996 року позивачка та її сім`я використовувало для власних потреб на підставі розпорядження голови Липоводолинської РДА від 12 квітня 2011 року № 155, бо саме у зазначений рік нею сплачено податок за цю землю. У квітні 2018 року на захоплену земельну ділянку приїхала техніка ОСОБА_8 та спірну земельну ділянку засіяно кукурудзою. На даний час їй залишилася у фактичному користуванні земельна ділянка площею біля 0,7 га із виділених 1,70 га. Зазначала, що за нею зберігається право на безперервне користування всією земельною ділянкою площею 1,70 га до подальшого переоформлення її права власності на цю нерухомість. До цього, у лютому 2018 року за рахунок частини вищезазначеної земельної ділянки двом відповідачам ОСОБА_5 (останній є дядьком ОСОБА_4 ) та його дружині за сприянням начальника Липоводолинського відділу ГУ Держземагенства в Сумській області ОСОБА_4 передані землі площею 2,0 га, при проведенні підготовчо-посівних робіт у квітні-травні 2018 року на цій земельній ділянці ОСОБА_4 у певній мірі керував ними. Уточнила, що на її ім`я не видавалися ні на початку, ні наприкінці 1990-х років документів у виді державних актів в підтвердження наявності у неї права постійного користування зазначеною земельною ділянкою
		- щодо вимоги про вилучення земельної ділянки у відповідачів та визнання її першочергового права на спірну земельну ділянку: належне їй право на користування вищевказаною земельною ділянкою площею 1,70 га на підстави розпорядження голови Липоводолинської РДА від 12 квітня 2011 року № 155 зберігається до його переоформлення у право приватної власності, строку дії цей документ не має, він є чинний і на даний час, договір оренди цієї земельної ділянки між райдержадмінінстрацією та нею не підписувався, на виконання вищевказаного розпорядження нею протягом 2011-2018 років не замовлялася та не виготовлялася проектна земельно-кадастрова документація на цю землю, державний акт на право постійного користування та на право власності на спірну земельну ділянку нею не отримувався. Уважала, що вилучення спірної земельної ділянки у відповідачів слід провести на підставі ст. 17,83,173 ЗК України в редакції 1991 року, п.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», тому що вона має першочергове й гарантоване право на спірну земельну ділянку;
		- щодо вимоги про визнання недійсними документів, виданих відповідачам на дві спірні земельні ділянки загальною площею 4 га: зазначала про наявність підстав для визнання недійсним акту прийомки проекту виготовлення технічної документації на частину земельної ділянки площею 1,0 га, передану у власність відповідачам у контурі 412, а також кадастрового номеру в Державному реєстрі на земельну ділянку відповідачів, поки вона накладається на її земельну ділянку.
		Представник позивача ОСОБА_9 на стадії розгляду даної справи по суті позовні вимоги підтримала, та додатково суду пояснила про порушення права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, оскільки частина земельної ділянки площею 1,0 га передана у власність ОСОБА_10 , проте на підставі розпорядження голови Липоводолинської РДА № 155 саме позивачу раніше надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 1,70 га в контурі 412, вона більше десяти років добросовісно використовувала зазначену землю за її призначенням, зазначене розпорядження є на даний час чинним і ОСОБА_1 має право в будь-який час реалізувати її право на набуття у власність зазначеної землі без будь-яких обмежень, на даний час у фактичному користуванні позивача перебуває біля 0,70 га, тобто залишок раніше виділеної земельної ділянки. Уважала заявлений позов обґрунтованим, а право позивача на спірну землю таким, що підлягає судовому захисту, в межах заявлених позивачем вимогах. 
		Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у судові засідання не з`являлися, у поданих суду письмових запереченнях проти позову зазначали суду про те, що у лютому 2017 року вони звернулися до Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області із заявами про надання погодження на оформлення двох земельних ділянок з метою реалізації свого права на отримання їх у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, такі земельні ділянки розташовані на території Подільківської сільської ради. Рішенням сьомого скликання двадцятої сесії від 24 лютого 2017 року Подільківська сільська рада Липоводолинського району Сумської області надала погодження щодо оформлення бажаних для них земельних ділянок. 21 березня 2017 року на підставі їх заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність, орієнтованою площею по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на їх ім`я видано наказ № 18-2316/16-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок. У подальшому землевпорядною організацією розроблено технічну документацію, потім її затверджено, а органами державної реєстрації зареєстровано їх право власності на дві земельні ділянки площами по 2,0 га кожна на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Уважали позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та безпідставними.
		Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданій ним заяві просив розгляд справи проводити без його участі та зазначив, що позов ним не визнається, уважав заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, так як він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки позивачем не доведено та не зазначено ні підстав, ні обставин, якими б він, як відповідач порушував права позивача.
		Представник третьої особи ОСОБА_11 , заперечуючи проти позову, виступивши на стороні відповідачів, зазначала про відсутність законних підстав для задоволення позову, оскільки порушення права позивача на оформлення земельної ділянки не доведено, наявне у неї право на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 реалізувати не намагалася (на виконання розпорядження голови Липоводолинської РДА від 14 квітня 2011 року № 155 позивачу за її заявою дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та рішення головного розпорядника земель за межами населених пунктів, ГУ Держгеокадастру України в Сумській області, про передачу землі у власність чи в оренду у 2013-2018 роках не приймалося, хоча строк дії зазначеного розпорядження є необмежений, цей документ не встановлює конкретного місця розташування земельної ділянки за кожним громадянином окремо). Від переданої за вищевказаним розпорядженням голови РДА позивачу землі без належного оформлення на даний час залишилася лише частина земельної ділянки 0,69 га, самовільне захоплення земельної ділянки ОСОБА_1 не фіксувалося в установленому порядку, а у неї право власності на спірну земельну ділянку відсутнє, оскільки воно у неї не виникало на підставі відповідної процедури і не підтверджено відповідними правоустановлюючими документами. Зазначила, що позивачка без правоустановлюючих документів користується спірною земельною ділянкою і за власною ініціативою сплачувала земельний податок. Процедура передачі відповідачам у приватну власність земельної ділянки проведено з дотриманням чинного законодавства з попередньою подачею Подільківською сільрадою викопіювання про вільну земельну ділянку для її приватизації. Окремо звертала увагу на тому, що надання позивачу місцевою адміністрацією дозволу на розробку проектно-земельної документації не гарантує цій особі прийняття відповідним органом позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність фізичній особі; дозвіл та проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність фізичній особі; ОСОБА_1 не недотрималася і не виконала за власною ініціативою процедуру приватизації земельної ділянки площею 1,70 га у період з 2011 року і по 2017-2018 роки. Уточнила, що накази Головного управління Держгеокадастру України в Сумській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_3 прийняті відповідно до визначених законом повноважень, вони є чинними, зазначені вище двоє відповідачів ОСОБА_13 дотрималися порядку передачі земельної ділянки у власність. Також зазначала, що право позивача на відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації не є порушеним, зазначене право нею не реалізовано з власної ініціативи і без наявності поважних причин.
		 Процесуальнідії суду у даній справі
		Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року залишено без руху позовну заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог та істотних обставин справи. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2018 року у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 07 листопада 2018 року о 10 год. 20 хв. 07 листопада 2018 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено до 20 листопада 2018 року за клопотанням позивачки.20 листопада 2018 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11 грудня 2018 року. 11 грудня 2018 року розгляд справи відкладено до 10 січня 2019 року у зв`язку з відсутністю світла в приміщенні суду. 10 січня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22 січня 2019 року для подачі позивачкою уточненої позовної заяви. 22 січня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08 лютого 2019 року.Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 25 січня 2019 року залишено без руху позовну заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог. 08 лютого 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 14 лютого 2019 року для уточнення позивачем позиції по справі. 14 лютого 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 21 лютого 2019 року для уточнення позивачем претензії до відповідачів. 21 лютого 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено до 05 березня 2019 року у зв`язку з неявкою позивача. 05 березня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 27 березня 2019 року для отримання необхідних відомостей. 27 березня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12 квітня 2019 року для усунення позивачкою недоліків позовної заяви.12 квітня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено до 07 травня 2019 року у зв`язку з неявкою сторін. 07 травня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28 травня 2019 року для уточнення позивачем позовних вимог. 28 травня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 18 червня 2019 року для уточнення позивачем позовних вимог. 18 червня 2019 року ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 липня 2019 року. 03 липня 2019 року протокольною ухвалою суду судовий розгляд відкладено до 19 липня 2019 року для належного сповіщення відповідачів та виклику свідків. Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 липня 2019 року повторно залишено без руху позовну заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог та істотних обставин справи. 19 липня 2019 року розгляд відкладено до 12 серпня 2019 року у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по розгляду іншої справи. 12 серпня 2019 року протокольною ухвалою суду судовий розгляд відкладено до 02 вересня 2019 року за клопотанням позивача та неявкою усіх сторін по справі. 02 вересня 2019 року протокольною ухвалою суду судовий розгляд відкладено до 18 вересня 2019 року у зв`язку з технічними проблемами із системою звукозапису. 18 вересня 2019 року протокольною ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 04 жовтня 2019 року за клопотанням представника третьої особи. 23 жовтня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву для додаткового виклику свідка. 15 листопада 2019 року оголошено для виконання приводу свідка. 26 листопада 2019 року в судовому засіданні оголошена перерва для підготовки сторін по заявленню клопотань по доповненню судового розгляду. 12 грудня 2019 року після видалення суду до нарадчої кімнати головуючий по справі поновив з`ясування обставин у справі в певній частині. 02 січня 2020 року оголошено перерву в судовому засіданні через несповіщення відповідачів про час та місце судового розгляду справи. 22 січня 2020 року судом ухвалено рішення по суті спору. 
		 Установлені судом фактичні обставини справи по всім заявленим позовним вимогам
		Із витягу з рішення Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 17 від 06 жовтня 1993 року вбачається затвердження зазначеною радою списків жителів сільської ради на приватизацію землі, серед яких під номером 107 списку зазначена ОСОБА_1 (із поданого суду витягу не вбачається площа земельної ділянки, яка виділена саме позивачу, її цільове призначення та інші родові ознаки зазначеного об`єкту, в документі також не наведено посилань на підставі яких норм права затверджувалися зазначені списки жителів сільської ради) (а.с.6).
		10 вересня 1996 року ОСОБА_14 сплатила Подільківській сільраді Липоводолинського району Сумської області 01 грн. 65 коп. сільськогосподарського податку без зазначення земельної ділянки, за яку сплачений зазначений податок, її площі, цільового призначення, та інших родових ознак такого об`єкта, про що зазначеним органом місцевого самоврядування видана квитанція серії НОМЕР_2 (а.с.3).
		22 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови Липоводолинської райдержадміністрації про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчують право власності на земельну ділянку із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,00 га, яка розміщена в контурі № 412 (а.с. 4 том 1).
		Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 155 від 12 квітня 2011 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Подільківської сільської ради (а.с. 5, 52 том 1).
		Рішенням Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 09 листопада 2018 року «Про висловлення позиції щодо надання дозволу Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » доведено до відома третьої особи у даній справі інформацію про те, що відповідно до викопіювання у контурі № НОМЕР_1 залишилася земельна ділянка площею 0,7 га ріллі (а.с. 166, том 1).
		За інформацією наданою Подільківською сільською радою на звернення позивачки встановлено, що 24 лютого 2017 року сесія сільської ради погодила виділення у контурі № НОМЕР_1 для ведення ОСГ 4 га ріллі громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; у користуванні ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), 0,18 га для ведення особистого селянського господарства (вдома) та 1,4525 га (за межами сільської ради), також у користуванні позивача перебуває сусідські земельні ділянки площею 0,20 га (включаючи, 0,04 га присадибна ділянка та 0,16 га для особистого селянського господарства) (а.с. 51, 167-168 том 1).
		Відповідно до інформації наданої відділом у Липоводолинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 393/407-19 від 12 червня 2019 року, встановлено, що розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 155 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу та території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області площею 1,70 га; відомості про реєстрацію вищевказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та рішення щодо її передачі у власність чи користування ОСОБА_1 у відділі відсутні, так як вона вчасно не використала свого права. За наданими третьою особою даними земельна ділянка приватної форми власності площею 2,00 га рілля, розташована на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, з призначенням для ведення особистого селянського господарства, внесена до Державного земельного кадастру 30 травня 2017 року із визначенням кадастрового номеру 5923284400:01:004:0275, кадастрові відомості внесені для власника зазначеної землі  ОСОБА_3 . З фотокопії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5911847872019 вбачається, що 30 травня 2017 року відділом у Липоводолинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого 11 квітня 2017 року ПП «Ромни-Проект» до Державного земельного кадастру внесені відомості про право приватної власності на земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 5923284400:01:004:0275), призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на ім`я ОСОБА_3 (а.с.180-183 том 1).
		Рішенням Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 24 лютого 2017 року погоджено заяву ОСОБА_3 щодо оформлення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Подільківської сільської ради в контурі № НОМЕР_1 (а.с. 25, том 2).
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 березня 2017 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням  для ведення особистого селянського господарства (а.с. 26, том 2).
		З фотокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 25 липня 2017 року державним реєстратором Липоводолинської селищної ради зареєстровано за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 5923284400:01:004:0275), призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 224 том 2).
		26 квітня 2017 року власнику зазначеної земельної ділянки від спеціалістів землевпорядників передані межові знаки на зберігання, про що складено відповідний акт (а.с. 27 т.2). 
		Рішенням Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 24 лютого 2017 року погоджено заяву ОСОБА_5 щодо оформлення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Подільківської сільської ради в контурі № НОМЕР_1 (а.с. 16, том 2.)
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 березня 2017 року надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням  для ведення особистого селянського господарства (а.с. 18, том 2).
		26 квітня 2017 року цьому власнику зазначеної земельної ділянки від спеціалістів землевпорядників також передані межові знаки на зберігання, про що складено відповідний акт (а.с. 17 т.2).
		З фотокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93103211 вбачається, що 25 липня 2017 року державним реєстратором Липоводолинської селищної ради зареєстровано за ОСОБА_5 право приватної власності на земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 5923284400:01:004:0274), призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 20, 223 том 2).
		Земельна ділянка, яка передається у власність ОСОБА_1 для особистого селянського господарства, станом на 18 липня 2019 року не внесена до Державного земельного кадастру, їй не присвоєно кадастровий номер, по ній не розроблена спеціалізованим підприємством первинна земельно-кадастрова документація (а.с.225,226 том 2), що також підтверджено поясненнями позивача та її представника після повернення до з`ясування обставин справи головуючим після виходу з нарадчої кімнати.
		Свідок ОСОБА_15 суду пояснив про те, що розпорядженням голови Липоводолинської РДА від 12 квітня 2011 року № 155 ОСОБА_1 виділено в користування земельну ділянку відповідного розміру і вже більше 10-15 років ОСОБА_1 та її чоловік користуються земельною ділянкою приблизною площею 1,70 га (до прийняття вищевказаного розпорядження подружжя Палаженків з 2007 року фактично користувалося зазначеною ділянкою). У 2015-2017 роках частина цієї земельної ділянки площею приблизно 1,0 га передана у приватну власність двом фізичним особам, і фактично від зазначеної вище земельної ділянки майже 1,0 га відійшов від ОСОБА_1 до двох інших власників. Уточнив, що на підставі чинного законодавства станом на 2017-2018 роки розпорядником спірної земельної ділянки, яка розташована за межами с. Подільки, є вже не районна державна адміністрація, а Головне Управління Держгеокадастру в Сумській області, саме до цього органу зазначені особи написали відповідні заяви, у подальшому 04 лютого 2017 року сесія Подільківської сільської ради погодила площу, яка передавалась у власність іншим громадянам; заява про погодження площ земельних ділянок подавалася безпосередньо до сільради і одного разу таку заяву у вищевказаний період часу подавало подружжя ОСОБА_16 . Підтвердив, що навесні 2018 року за заявою позивача, яка в сільській раді отримувала довідку для оформлення субсидії, він особисто проводив обмір земельної ділянки, яка фактично використовується нею і обліковується на даними погосподарського обліку,  її площа дорівнювала 1,7 га. Улітку 2018 року позивачка подавала до Подільківської сільської ради технічну документацію на відведення їй земельної ділянки площею 60 соток і одночасно виділення окремої присадибної земельної ділянки. Крім цього, підтвердив, що на підставі рішення Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 17 від 06 жовтня 1993 року № 17 в с.Подільки вперше була розпочата та проведена процедура приватизації земель, в результаті якої мешканці села реалізовували своє право на приватизацію земельних ділянок під будинками й господарськими спорудами, а також під городництво, в тому числі і позивачка по справі.
		Свідок ОСОБА_17 під час первісного та додаткового допитів в суду пояснив про передачу у користування на підставі розпорядження голови РДА від 12 квітня 2011 року громадянам земельних ділянок у контурі 412 для ведення особистого селянського господарства (переважно це землі рілля, певна частина  сінокоси) з наданням дозволів на виготовлення проектної документації, позивачка була включена до списку осіб, яким виділялася земельна ділянка. У подальшому окремі особи ще у 2012 році приватизували надані їм земельні ділянки, проте позивачка не скористалася таким правом через відсутність у неї коштів на виготовлення земельно-кадастрової документації, надалі ОСОБА_1 забрала раніше подану нею до сільради частину непогодженої земельної документації до звернення до суду з даним позовом і більше її не передавала (не повертала) до сільради. Зазначене розпорядження голови РДА на даний час є діючим і відповідні особи мають і на даний час право на документальне оформлення прав на ці земельні ділянки; у контурі № НОМЕР_1 розміщені земельні ділянки державної форми власності, контур розташований за межами с. Подільки, сільська рада не є розпорядником цих земель, раніше, на початку 2000-х років та на запит певних органів рада видавала викопіювання по земельним ділянкам, розміщеним у цьому контурі, спираючись на план цього контуру та на фактичне землекористування і з 2012 року та пізніше вже згідно з відомостями електронної Публічної кадастрової карти, проте рада вела облік та фактично контроль за цими землями й рада на даний час володіє інформацією про наявність вільних земельних ділянок у зазначеному контурі. Підтвердив, що Подільківська сільрада погоджувала за заявами ГУ Держгеокадастру в Сумській області межі земельних ділянок, в тому числі і подружжю ОСОБА_13 , у зазначених погодженнях сільрада висвітлювала власну позицію щодо земельних ділянок, по яким розпочиналася приватизація, сільрада жодного разу не заперечувала проти такого погодження щодо надання дозволу на відведення земельних ділянок фізичним особам, зокрема, у 2018 році такі погодження надані відносно 8 приватизованих земельних ділянок (всі надіслані від зазначеної установи листи розглядалися на сесії ради, іноді з певними запізненнями, у цих листах зазначалося бажане розташування земельної ділянки). Земельною ділянкою площею 1,7 га ОСОБА_1 непостійно користувалася з 2006 року, обробляючи її, земельна ділянка під сінокіс перебувала у належному стані, інша частина періодично забур`янювалася через нещорічний її обробіток, проте право власності на цю земельну ділянку за позивачкою зареєстровано у відповідному реєстрі не було.
		Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі, щодо заявлених позовних вимог:
		У відповідності до ч.1,4,11 ст.17 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року
		N 561-XII (далі-ЗК України 1990 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. При цьому, відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.
		Як визначено ч.1 ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
		Згідно з ч.1 ст.23 вищевказаного кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
		ЗК України 1990 року не визначав способів захисту порушених, оспорених чи невизнанних прав, які міг застосовувати суд відповідно до ст.103,112 зазначеного закону, при вирішенні земельних спорів між громадянами.
		Згідно з ч.2 ст. 78, ч.1,2,3 ст.116 ЗК від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (далі  ЗК України 2001 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
		а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
		б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
		в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до чинних на час виникнення спірних правовідносин норм ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
		Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Надалі, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Відповідно до п.п. б) ч.1 ст.121 ЗК України 2001 року громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
		Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.
		За змістом пп. б) ч.1 ст.211 ЗК України 2001 року, ст. 531 КУпАП, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.
		Відповідно до ч.1,2,3 ст.152 ЗК України 2001 року держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
		а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а визнаватися незаконним та скасовуватися правовий акт органу влади чи місцевого самоврядування може лише за позовом власника майна у випадку невідповідності закону чи порушення прав власника (ст. 393 ЦК України).
		Нинічинний ЗК України 2011 року не визначає такого судового способу захисту права власника земельної ділянки чи її користувача у виді вилучення її у відповідних фізичних чи юридичних осіб (окрім норм ст. 149 зазначеного закону, які визначають умови та порядок вилучення земельних ділянок комунальної або державної власності, які перебувають у користуванні фізичних осіб, а також норм ст.146 ЗК України 2001 року щодо викупу земельних ділянок для суспільних потреб, які не є застосованими у даному спорі).
		Нинічинний ЗК України 2011 року також не визначає кола фізичних осіб, а також умов та порядку визнання за ними першочергового права на певні види земельних ділянок, як і не передбачає механізму та підстав виникнення у певних фізичних осіб такого права на певні види земельних ділянок.
		 Висновки суду по суті заявлених вимог:
		Досліджені докази у даній справі, з урахуванням пояснень позивача та письмових заперечень відповідачів, а також пояснення представника третьої особи по справі, суд дійшов висновку про виникнення у даній справі між її сторонами земельного спору з приводу визнання самовільно захопленою земельну ділянку, вилучення земельної ділянки у відповідачів, визнання за ОСОБА_1 першочергового права на земельну ділянку, визнання документів недійсними, який частково врегульовано вищезазначеними нормами права.
		 а) по вимозі про визнання самовільно захопленої земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні позивача:
		Як вбачається з досліджених доказів, позивач не є ні законним власником, ні законним володільцем та користувачем вищевказаної земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га. Досліджені судом докази також не підтверджують фактів порушення, оспорювання чи невизнання її прав щодо зазначеної нерухомості кожним з трьох відповідачів, а тому воно не підлягає судовому захисту саме у спосіб визнання самовільно захопленої земельної ділянки площею 1,70 га, яка перебувала у фактичному користуванні позивача. Також позивач не надала суду рішення уповноваженого органу про передачу їй у власність спірної земельної ділянки із попередньо внесеними записами у земельно-кадастрових документах відповідно до п. 1,3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за № 19-52, в підтвердження виникнення у неї права власності раніше подружжя ОСОБА_13 за діючим у 1993-2000 роки законодавством.
		Крім цього, обраний позивачем спосіб захисту при неустановленні судом факту порушення її прав не тільки не підлягає застосуванню судом, а є неналежним та відповідно не може бути ефективним, оскільки він не визначений таким ні нормами ЗК України 2001 року, ні іншими нормативними актами в якості дієвого юридичного інструменту по відновленню прав позивача як учасника земельних правовідносин. До цього, факт самовільного захоплення земельних ділянок фіксується та належним чином оформляється в адміністративному порядку спеціалістами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, які оформлені матеріали за результатами реагування спрямовують до відповідних органів для вирішення питань про притягнення винуватих осіб до відповідальності в установленому порядку, тобто законом визначений для фактичного установлення такого юридичного факту інший порядок. Також позивач не мотивувала як установлення зазначеного юридичного факту та визнання самовільно захопленої земельної ділянки впливає на виникнення, зміну або припинення її цивільних прав щодо вищезазначеної земельної ділянки, яка не набула статусу об`єкта цивільних правовідносин, а також яка мета установлення зазначеного юридичного факту. 
		Також, на думку суду, використання вищезазначеної земельної ділянки позивачем протягом тривалого часу без належного оформлення прав на неї в установленому порядку не призводить до виникнення у неї правомочності порушувати в судовому порядку питання щодо визнання зазначеної землі самовільно захопленою. До цього, під час розгляду даної справи з наданих позивачем доказів у частині цієї вимоги судом не установлено фактичного використання спірної земельної ділянки площею 1,70 га відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у даній справі за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу їм у користування (оренду), оскільки межі спірної земельної ділянки не визначалися на місцевості в установленому порядку у період 2011 року - першої половини 2017 року.
		Як убачається з досліджених письмових доказів та відкритої в електронному доступі для користування Публічною кадастровою картою України, у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 25 липня 2017 року виникло право приватної власності по одній земельній ділянці площею 2,0 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, а земельна ділянка, яка ініційована до передачі у власність ОСОБА_1 для особистого селянського господарства, станом на 18 липня 2019 року не внесена до Державного земельного кадастру, їй не присвоєно кадастровий номер, по ній не розроблена спеціалізованим підприємством первинна земельно-кадастрова документація, а її площа у вищезазначеному розпорядженні голови місцевої РДА визначена у попередній орієнтовній площі без визначення точних меж на місцевості (https://newmap.land.gov.ua/?cc=3800674.2222591,6544798.72807854&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all,https://newmap.land.gov.ua/?cc=3800571.77512428,6544873.49532356&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all). 
		Позов в цій частині до відповідача ОСОБА_4 є невмотивований належним чином з посиланням на відповідні докази щодо вчинення будь-яких допоміжніх умисних дій цим відповідачем на користь двом іншим відповідачам у даній справі по незаконному заволодінню земельною ділянкою позивача, площа якої є лише попередньо визначеною без окреслення меж землі на місцевості та встановлення межових знаків.
		З огляду на вищевикладене у задоволенні позову в цій частині до всіх відповідачів слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. 
		 б) щодо вимоги про вилучення земельної ділянки у відповідачів:
		Вилучення двох земельних ділянок у відповідачів Богатиренків площами по 2,0 га на території Подільківської сільради Липоводолинського району Сумської області з частковим відібранням при процедурах передачі у власність цим особам умовної частини земельної ділянки площею 1,70 га, щодо якої позивачкою лише на початку 2018 року розпочато перший етап процедури передачі у її власність і, не завершивши її остаточно у виді прийняття рішення державний органом про передачу зазначеної землі у власність позивачу після затвердження відповідної земельної документації, як спосіб захисту цивільного права, не може бути застосований судом, оскільки він є неналежним при неустановленні порушення права позивача зі сторони цих двох відповідачів на неї, він не ґрунтується на вищенаведених нормах законодавства (він не визначений у вищенаведених нормах земельного законодавства як належний та ефективний спосіб захисту права учасника земельних правовідносин). Позов у цій частині до відповідача ОСОБА_4 також є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що приватизація двох земельних ділянок відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відбулася за рахунок тієї частини земельної ділянки в контурі № НОМЕР_1 , дозвіл на розробку документації по якій, надано позивачу у даній справі, а також які саме протиправні дії чи бездіяльність зазначений відповідач вчинив, порушивши право на спірну землю. 
		На думку суду, з огляду на початок процедури передачі у приватну власність позивачу попередньо визначеної земельної ділянки умовною площею 1,70 га без фактичної розробки земельно-кадастрової документації на неї та без визначення її меж на місцевості із суміжними власниками (користувачами) у ОСОБА_1 не виникло ні «законне сподівання», ні «законний інтерес» на набуття вищевказаної землі в аспекті її права на мирне володіння зазначеним спірним нерухомим майном, яке гарантовано ч.1,2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такий «законний інтерес» на набуття у власність землі не є чітко обґрунтованим в межах національного законодавства та судової практики його застосування (аналогічний висновок сформульований у п.41 рішення Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» та у п. 103 рішення ЄСПЛ від 27 травня 2010 року у справі «Сагхінадзе та ніші проти Грузії»), а «законне сподівання» на її набуття позивачем у власність в межах даної справи не відбувалося в межах та за підстав, визначених виключно у національному законодавстві, або на підставі юридичного акту певного органу стосовно майнового інтересу (такий висновок сформульований у п. 51 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»), оскільки вищезазначене розпорядження голови місцевої державної адміністрації не було реалізовано позивачем і розроблена документація на спірну землю в її орієнтовній площі не передана для затвердження відповідним суб`єктом із прийняттям ним відповідного рішення про передачу зазначеної землі саме у приватну власність позивачу (тобто не проведено наступних два обов`язкових законодавчо визначених адміністративні етапи передачі землі у власність і відповідно не проведена подальша державна реєстрація права власності на неї протягом 2011-2017 років). 
		Також позивачем не доведено набуття двома відповідачами не в установлений законом порядку права власності на вказані об`єкти цивільних правовідносин і того, що саме це призвело до порушення певних законних прав позивача на вищевказане майно. Дослідженими доказами у даній справі не підтверджено факт набуття на праві власності ОСОБА_4 земельної ділянки в контурі № НОМЕР_1 на території Подільківської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. На думку суду, незавершення процедури набуття права приватної власності позивачем на земельну ділянку орієнтовною площею 1,70 га в контурі 412 на території Подільківської сільради Липоводолинського району Сумської області з розробкою земельно-кадастрової документації, узгодженням меж із суміжними власниками та землекористувачами, затвердження цієї документації відповідним розпорядником таких земель з подальшою передачею зазначеного об`єкта у приватну власність позивача протягом 2011-2017 років не надає ОСОБА_1 права порушувати в судовому порядку питання про вилучення у дійсних законних власників частини земельної ділянки, на яку їй раніше видавався лише дозвіл на розробку проектно-кадастрової документації, оскільки це призведе до неправомірного, невмотивованого і непропорційного втручання держави в особі суду у права законних двох власників на зазначене майно. 
		 в) щодо вимоги про визнання за позивачем першочергового права на земельну ділянку:
		Визнання першочергового права на спірну земельну ділянку, як спосіб захисту цивільного права, застосовується судом у випадках, коли належне позивачу право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності (втрати) в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою застосування такого способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
		Судом установлено, що право власності та право користування у позивача на спірну земельну ділянку орієнтовною площею 1,70 га у встановленому порядку не виникло і не є підтвердженими відповідними правоустановлюючими документами, а також витягами про реєстрацію відповідних прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на спірну земельну ділянку. З огляду на це, при відсутності будь-яких законних прав на спірну земельну ділянку у позивача суд не вбачає підстав для його захисту, а дослідженими доказами у даній справі не підтверджено будь-яке оспорення, порушення чи невизнання відповідачами у даній справі права на вищевказану земельну ділянку орієнтовною площею 1,70 га на території Подільківської сільради Липоводолинського району Сумської області. 
		На думку суду, прийняття головою Липоводолинської РДА розпорядження № 155 від 12 квітня 2011 року, яким позивачу надано лише дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню позивачу земельної ділянки, не є підставою для виникнення у ОСОБА_1 права власності та право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до норм ст. 78-81,92,93,125,126 ЗК України в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин.
		Також позивач не надала суду рішення уповноваженого органу про передачу їй у власність спірної земельної ділянки із попередньо внесеними записами у земельно-кадастрових документах відповідно до п. 1,3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за № 19-52, в підтвердження виникнення у неї права власності раніше подружжя ОСОБА_13 за діючим у 1993-2000 роки законодавством.
		Чинне на час виникнення спірних правовідносин земельне законодавство і законодавство станом на день вирішення даного спору не визначає змісту і не передбачає механізму реалізації першочергового права позивача на земельну ділянку як для осіб, яким лише відповідним органом державної влади надано дозвіл на розробку земельно-кадастрової документації на певні земельні об`єкти (це є перший адміністративний етап передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності, у приватну власність фізичній особі). Тому з огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині у зв`язку з його безпідставністю (невизначення у національному праві норм, які регламентують підстави виникнення та реалізації першочергового права фізичних осіб на земельні ділянки державної чи комунальної власності, відносно яких розпочата процедура передачі їх у приватну власність). 
		Також суд уважає такою, що підлягає застосуванню у даному спорі сформована судова практика Верховного Суду в аналогічних для даної справи правовідносинах. 
		Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року по справі № 160/4211/19 сформульовано правовий висновок про те, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. 
		Також згідно з правовою позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа № 21-1391а16).
		 г) щодо вимоги про визнання документів відповідачів недійсними: 
		Позивачем не визначено переліку відповідних правовстановлюючих документів щодо яких нею порушується питання про визнання їх недійсними, не наведено норм права, які порушені відповідачами та не наведено аргументів щодо недотримання яких саме процедур, а також які норми права при їх складанні й видачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_18 були порушені.
		Довід позивача, наведений нею в поясненнях по цій вимозі щодо необхідності визнання недійсним акту прийомки виготовленого проекту землекористування на земельну ділянку площею 1,0 га та про визнання недійсним кадастрового номера на цю земельну ділянку, не є аргументованим і практично не призведе до відновлення права позивача на спірну земельну ділянку, оскільки порушення, оспорення чи невизнання цього права позивача з боку відповідачів судом не установлено, а позивачем не доведено виникнення у неї в установленому порядку зазначеного права. 
		З огляду на необґрунтованість заявленого позову в цій частині у його задоволенні слід також відмовити одночасно відносно трьох відповідачів.
		Довід позивача про те, що вона має законне право на спірну земельну ділянку площею 1,70 га є необґрунтованим, оскільки дослідженими доказами з огляду на чинні на час спірних правовідносин норми права не підтверджено виникнення у позивача права користування (володіння) та право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 1,70 га.
		Довід позивача про підробку відповідачами та особисто ОСОБА_4 документів на оформлення права власності на спірні приватизовані дві земельні ділянки також є непереконливим, так як його мотиви не підтверджені відповідними засобами доказування, а пояснення позивача в цій частині суд розглядає в якості сформульованих нею припущень. 
		Довід позивача про надання вищенаведеним розпорядженням голови Липоводолинської РДА безстрокового права користування спірною земельною ділянкою до її оформлення на її ім`я на праві приватної власності суд розглядає таким, що не ґрунтується на нормах права, оскільки таке право позивача станом на квітень 2011 року повинно було бути зареєстрованим у відповідних реєстрах після укладення договору оренди землі або при наявності інших дійсних правовстановлюючих документів, які відсутні у позивача.
		Довід позивача про самовільне захоплення відповідачами належної їй частини земельної ділянки є недоведеним ОСОБА_1 відповідними доказами, а її права на спірну земельну ділянку є такими, що не виникли на умовах та в порядку, визначеному законом.
		Також, на думку суду, установлений у даній справі земельний приватно-правовий спір з огляду на пояснення сторін, письмові заперечення відповідачів, обсяг заявлених вимог, специфічність формулювань та визначення предмету спору особисто позивачем, повинен по кожній вимозі бути остаточно вирішеним судом по суті з наведення відповідних мотивів без застосування інших, визначених ЦПК України процесуальних механізмів припинення провадження у даній справі, як це гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з метою практичної реалізації права доступу до суду. 
		 Розподіл судових витрат по справі
		Позивачем при зверненні до суду не сплачено судового збору і при відкритті провадження у справі судом відстрочено сплату судового збору по трьом самостійним вимогам майнового та однієї вимоги немайнового характеру в розмірі 2114 грн. 40 коп. на строк два місяці. Протягом наступних двох місяців позивачем відстрочений судом розмір судового збору не був сплачений ні частково, ні повністю, на даний час позивачем не наведено і судом не установлено підстав для зменшення чи звільнення цієї сторони від його сплати.
		З урахуванням вимог ч.1,2 ст. 133, ст. 136, ст.141 ,ч.3,4 ст.175 ЦПК України, п.1 ч.2 ст.4, ст.6, 8 Закону України «Про судовий збір», та з огляду на те, що у задоволенні заявленого позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, то з позивача у справі підлягає стягненню несплачений в порядку відстрочки при зверненні до суду з даним позовом судовий збір в розмірі 2114 грн. 40 коп.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України суд,
		 УХВАЛИВ:
		Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання самовільно захопленої земельної ділянки, вилучення земельної ділянки у відповідачів, визнання першочергового права на земельну ділянку, визнання документів недійсними.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2114 грн. 40 коп. судового збору несплаченого позивачем у порядку відстрочки при зверненні її до суду з даним позовом.
		Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків суду не відомий).
		Відповідач: ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків суду не відомий).
		Співвідповідач: ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер платника податків суду не відомий).
		Співвідповідач: ОСОБА_3 (зареєстрована місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер платника податків суду не відомий).
		Третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Герасима Кондратьєва, 25, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885).
		Повне рішення суду складено 31 січня 2020 року. 
		 
		Суддя Д.  В. Бутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...