Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/12449/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 29.02.2020
Номер судового провадження: 240/12449/19/12700/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/12449/19 
		категорія 112030000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГурінаД.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		 
		встановив:
		20 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
		- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у переведенні на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу";
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ з 29 жовтня 2018 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що отримує пенсію за віком, однак бажає перейти на інший вид пенсії, а саме як держслужбовець. З метою переведення на інший вид пенсії позивач двічі зверталась до відповідача з відповідними заявами, однак отримала відмови з посиланням на той факт, що посади працівників митниці, на яких працювала позивач, не відносяться до посад державної служби, тому позивач не має права на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу". 
		23 грудня 2019 року позивачем через відділ документального забезпечення суду подано заяву разом з уточненим адміністративним позовом (а.с.27-34).
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
		16 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.37-38), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивач двічі зверталась до Управління з питання переходу на інший вид пенсії, однак на думку відповідача, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії згідно з Законом України "Про державну службу". Так, статтею 25 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників митниці даною статтею не передбачені. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів митного контролю.
		З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Відповідно постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 втратила чинність.
		Статтею 3 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №899-VIII визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Працівники Державної фіскальної служби даною статтею не передбачені. Отже позивач права на пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" не має. Крім того, стверджував про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
		16 січня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до відділу документального забезпечення суду клопотання вх. №1191/20, в якому просить вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення переходу на інший вид пенсії з 22 січня 2019 року залишити без розгляду (а.с.44).
		Ухвалою суду від 20 січня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залишення позовної заяви у частині позовної вимоги про здійснення переходу на інший вид пенсії з 22 січня 2019 року без розгляду - відмовлено.
		Позивач двічі зверталась до відповідача із заявами про перехід на інший вид пенсії, однак відповідачем було двічі відмовлено у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", остання відмова відповідача датована 20 листопада 2019 року, з огляду на те, що з даним позовом позивач звернулась до суду 20 грудня 2019 року, то шестимісячний строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не пропущено, тому доводи представника відповідача з даного приводу та клопотання безпідставні.
		Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що з 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Після припинення звільнення з роботи 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (на даний час - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) про переведення на інший вид пенсії, а саме пенсії згідно з Законом України Про державну службу.
		Листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 3 січня 2019 року №85/03.3 у переході на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на положення статті 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723 Про державну службу, зокрема, що посади працівників митниці даною статтею не передбачені. Крім того, зазначено, що з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889, статтею 3 якого визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону, працівники Державної фіскальної служби не передбачені (а.с.23-24).
		20 листопада 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме призначення пенсії як державному службовцю.
		Однак, і на цю заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надано відмову, оформлену листом від 20 листопада 2019 року №38465/037, з тих же підстав, що і у попередній відмові (а.с.25-26).
		Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують гарантоване їй Конституцією України право на соціальний захист та пенсійне забезпечення, звернулась до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
		Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		Отже, необхідною умовою для одержання пенсії державного службовця, у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №889-VIII, є наявність у особи 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII.
		Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
		Згідно з частиною 18 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ) період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина 18 статті 37 Закону №3723-XII).
		До набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі  Порядок №283).
		Згідно з пунктом 2 Порядку №283 (чинним до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
		Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця відповідач зазначив недостатність у позивача стажу державної служби у зв`язку з тим, що період роботи в органах митної служби не зараховується до стажу державної служби.
		Позивач працювала в органах митної служби, що підтверджується записами у трудовій книжці та довідкою Житомирської митниці ДФС від 2 грудня 2019 року №1333/П/06-70-04 (а.с.21-22).
		Так відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала у митниці на посадах:
		- з 5 грудня 1997 року до 17 листопада 1999 року - в.о. старшого спеціаліста загального відділу Житомирської митниці;
		-з 18 листопада 1999 року до 9 січня 2004 року - інспектором загального відділу Житомирської митниці;
		-з 10 січня 2004 року до 30 липня 2009 року - головним інспектором загального відділу Житомирської митниці;
		-з 31 липня 2009 року до 14 лютого 2012 року - головним інспектором сектора документального забезпечення відділу організаційного та документального забезпечення відділу організаційного та документального забезпечення Житомирської митниці;
		-з 15 лютого 2012 року до 28 лютого 2012 року - головним інспектором відділу організаційного та документального забезпечення Житомирської митниці;
		- з 1 березня 2012 року до 17 червня 2013 року - головним інспектором сектора документального забезпечення відділу організаційного та документального забезпечення Житомирської митниці;
		-з 18 червня 2013 року до 30 жовтня 2013 року - головним інспектором загального відділу адміністративно-господарського управління Житомирської митниці Міндоходів;
		-з 1 листопада 2013 року до 30 жовтня 2014 року - головним спеціалістом загального відділу адміністративно-господарського управління Житомирської митниці Міндоходів;
		-з 1 листопада 2014 року до 10 вересня 2015 року - головним спеціалістом загального відділу управління інфраструктури Житомирської митниці ДФС;
		-з 15 лютого 2016 року до 13 серпня 2018 року - головним державним інспектором відділу організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Житомирської митниці ДФС.
		З 1 січня 2014 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання "радник податкової та митної справи 3 рангу", що відповідає 6 рангу державної служби (а.с.22).
		Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
		Стаття 156 Митного кодексу України 1991 року (набрав чинності 1 січня 1992 року) передбачала, що працівник митного органу України є представником державного органу.
		Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
		Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
		Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року (набрав чинності 1 червня 2012 року) встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
		Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
		Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
		З наведених норм частини 18 статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 2 Порядку №283 та Митних кодексів України вбачається, що перебування на посадах митної служби, які передбачають присвоєння спеціального звання, перебування на посадах керівних працівників і спеціалістів органів митного контролю зараховується до стажу державної служби, який відповідно дає право на отримання пенсії державного службовця.
		Крім того, чинним пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону №899-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
		Також, згідно з чинним на час звернення із заявою пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, встановлено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
		Однак, незважаючи на наведені положення законодавства України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду заяви позивача про переведення її на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" не з`ясувало чи відносяться посади, на яких вона працювала, до посад на яких присвоюються спеціальні звання та чи присвоювались позивачу спеціальні звання, чи відносяться посади на яких працювала позивач до керівних чи до посад спеціалістів, не дослідило посадові інструкції щодо спірних посад, що призвело до неналежного обрахування стажу позивача, та як наслідок, призвело до відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця.
		На підставі викладеного суд, дійшов висновку про те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця є протиправною.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до положень Закону України "Про державну службу", з 29 жовтня 2018 року, суд зауважує, що статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати.
		Оскільки судом було встановлено, що неналежний розгляд заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України призвів до протиправною відмови у переведенні на інший вид пенсії, то орган пенсійного фонду має належним чином розглянути заяву та дослідити необхідні документи для вирішення питання щодо призначення пенсії.
		Суд не може підміняти орган пенсійного фонду у питаннях розгляду поданих документів та приймати рішення замість органу пенсійного фонду.
		Суд, зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України ще не вичерпало своїх дискреційних повноважень у питанні переведення на інший вид пенсії ОСОБА_1 , оскільки ще не дослідило необхідних для визначення стажу позивача документів та не дало їм належної оцінки.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
		Враховуючи викладене, а також неналежний розгляд відповідачем заяви про переведення на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", що виразився у тому, що відповідач не перевірив чи відносяться займані позивачем посади у митному органі до переліку посад, перебування на яких зараховується до стажу державної служби, помилково вважаючи, що митна служба взагалі не відноситься до стажу для призначення пенсії державного службовця; у тому числі відповідач не перевірив чи займала позивач керівні посади та посади спеціалістів, чи присвоювалося їй спеціальне звання, не досліджував посадові інструкції та довідки щодо характеру виконуваної роботи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача перевести позивача на інший вид пенсії та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду у даній справі.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
		Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що на виконання вищевказаних вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність дій щодо належного розгляду заяви позивача про переведення на інший вид пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
		При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн, які суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		вирішив:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу".
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 жовтня 2019 року про переведення на пенсію державного службовця, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя Д.М. Гурін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...