Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12919/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		30 січня 2020 року                                          м. Київ                                    № 826/12919/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу 
		за позовом  громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 
		до                 Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві
		про              визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернуся громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДМС у м. Києві) та просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 29.09.2017 року №442 про відмову ОСОБА_1 , в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
		- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в місті Києві повторно розглянуту заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12919/17. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 року зупинено провадження в адміністративній справі №826/12919/17 до 27.11.2017 року. 
		Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого, вказує про порушення відповідачем порядку проведення з ним попередньої співбесіди, зокрема, проведення такої співбесіди українською мовою та без забезпечення його захисником під час проведення останньої.
		Також, позивач стверджує про порушення ГУ ДМС у м. Києві строків ознайомлення з рішенням про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. 
		Крім того, на думку громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 29.09.2017 року №442 про відмову ОСОБА_1 , в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнято без врахування всіх обставин, а його життю та здоров`ю загрожує перебування в Російській Федерації, у тому числі, з огляду на його політичні погляди. 
		Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, у яких останній стверджує про безпідставність тверджень позивача та прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби в місті Києві відповідного рішення в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. 
		Водночас, відповідачем надано до суду копію матеріалів особової справи. 
		В судовому засіданні 12.02.2018 року судом ухвалено про перехід до подальшого розгляду справи  в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Позивачем 15.04.2016 року укладено з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис 409. 
		29.04.2016 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 видано посвідку на тимчасове проживання зі строком дії до 28.04.2017 року. 
		Згідно відомостей Управління Державної міграційної служби в Житомирській області, що наведена у листі від 19.09.2017 року №4/12532 термін вище вказаної посвідки продовжено до 24.04.2018 року (т. 1, а.с. 87). 
		Надалі, 28.08.2017 року позивачем через слідчий ізолятор подано до Головної міграційної служби України в місті Києва заяву-анкету №114 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - заява №114) (т. 1, а.с. 42-49). 
		Супровідним листом від 31.08.2017 року №Ш-6067 Державною установою «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України  надіслано заяву №114 з додатками на 8 арк.+17арк.+фото. 
		Вказана заява зареєстрована в Головному управлінні Державної міграційної служби в місті Києві вх. 12315/1/8001-17 від 07.09.2017 року. 
		Листом від 19.09.2017 року №8001.12-99814/80.2-17 Управлінням Державної міграційної служби в місті Києві звернулося до Прокуратури міста Києва із проханням надати дозвіл головному спеціалісту відділу з питань шукачів захисту управління  з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в м. Києві Пономарьову О.Г. на відвідування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» (т. 1, а.с. 88). 
		В свою чергу, з матеріалів справи слідує, що листом №14-233-17 Прокуратура міста Києва звернулась до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» із проханням надати доступ головному спеціалісту відділу з питань шукачів захисту управління  з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в м. Києві Пономарьову О.Г. на відвідання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .н. (т. 1, а.с. 89-90). 
		Між тим, відповідачем сформовано протокол про ознайомлення з прийняттям рішенням за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, який підписаний позивачем 22.09.2017 року (т. 1, а.с. 76) та видано йому довідку про звернення за захистом в Україні №008585. 
		Крім того, 22.09.2017 року ГУ ДМС в м. Києві проведено із позивачем співбесіду, яка оформлена протоколом співбесіди від 22.09.2017 року, справа № 2017 KYIV0114 (т. 1, а.с. 91-97). 
		За результатами співбесіди відповідачем складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 29.09.2017 року, справа № 2017 KYIV0114 (т. 1, а.с. 98-108) та, з урахуванням останнього прийнято наказ від 29.09.2017 року №442 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину РФ ОСОБА_1 » (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 109). 
		Також, ГУ ДМС в м. Києві сформовано повідомлення №269 від 02.10.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
		Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його таким, що прийняте без врахування всіх обставин та дослідження усіх джерел інформації про країну походження. 
		Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне. 
		Так, порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року №3671-VI (далі - Закон №3671-VI). 
		Відповідно до приписів частини 1 статті 8 Закону №3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
		Частинами 2, 3 статті 8 Закону №3671-VI передбачено, що за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги заявникові здійснюється в установленому порядку. 
		Під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов`язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.
		Між тим, процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначено Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - Правила), затвердженими  наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649.
		Згідно пункту 3.1 розділу III Правил у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: а) забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		В заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають міститися такі відомості: прізвище, ім`я (імена), по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності - зазначені причини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце та підстави (за наявності) проживання в Україні, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім`ї заявника, підписи заявника або законного представника, перекладача (у разі необхідності), дата складання заяви.
		Заявник зобов`язаний також надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.
		У разі неписьменності або через фізичні вади, які унеможливлюють складання заяви особисто заявником, на його прохання заява може бути складена іншою особою, про що робиться відповідний запис на заяві; б) реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 5); в) ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Таке ознайомлення здійснюється мовою, яку розуміє заявник або його законний представник.
		Проведення зазначених дій фіксується відповідним протоколом ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 6), в якому проставляють власні підписи заявник, його законний представник та перекладач, адвокат, психолог, педагог (за їх наявності);
		г) у разі потреби направляє заявника на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України.
		Таке обстеження проводиться у разі наявності в уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС обґрунтованого сумніву щодо заявленого віку особи та оформлюється відповідним направленням на обстеження для встановлення віку (додаток 7).
		Особі, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, та її законному представнику роз`яснюються причини для такого обстеження та наслідки відмови у його проходженні. У випадку відмови особи пройти обстеження з метою встановлення віку на заяві та в особовій справі заявника робиться відповідна відмітка.
		Відмова особи або її законного представника від проходження обстеження з метою встановлення віку є підставою для розгляду матеріалів особової справи цієї особи як повнолітньої;
		ґ) заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 8), та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник.
		У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, записує за його вказівкою прізвище, ім`я, по батькові та інші про нього дані до встановлення особи, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
		д) приймає від заявника на зберігання документи: національний паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою (додаток 9);
		е) оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника (додаток 10);
		є) долучає до справи по чотири фотокартки заявника та членів його сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви, а також інші, передбачені Законом  та цими Правилами, документи;
		ж) призначає дату та час співбесіди та повідомляє цю інформацію заявникові та його законному представникові (за наявності) під підпис в особовій справі;
		з) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
		Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку що протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. Проведення дій проведених згідно пункту 3.1 розділу III Правил фіксується відповідним протоколом ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 6), в якому проставляють власні підписи заявник, його законний представник та перекладач, адвокат, психолог, педагог (за їх наявності). 
		Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний протокол про ознайомлення з прийняттям рішенням за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, який підписаний позивачем 22.09.2017 року, а тому, доводи останнього про порушення строків ознайомлення його з відповідним рішенням не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Варто зазначити, що заява №114 надійшла до ГУ ДМС в м. Києві 07.09.2017 року, рішення прийнято 22.09.2017 року, тобто відповідачем дотримано стоки встановлені частиною 1 статті 8 Закону №3671-VI. 
		Також судом відхиляються твердження позивача про проведення попередньої співбесіди українською мовою та за відсутності захисника, оскільки зазначене спростовано матеріалами адміністративної справи, зокрема, протоколом співбесіди, який підписаний ним та його захисником. 
		Крім того, в матеріалах особової справи міститься клопотання позивача про ознайомлення, у якому здійснено відмітку про відсутність претензій до ГУ ДМС в м. Києві (т. 1, а.с. 113). 
		За таких обставин, судом відхиляються наведені доводи позивача, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Оцінюючи ж правомірність спірного рішення по суті суд враховує наступне. 
		У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №3671-VI біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
		При цьому, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967  року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (пункт 13 частини першої  статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону №3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Відповідно до статті 6 Закону №3671-VI не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до  Кримінального кодексу України  належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої  статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).
		Приписами частини 6 статті 8 Закону 3671-VI встановлено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої  статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої  статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
		У разі використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рішення за скаргою залишає на зберігання документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи (ч. 8 ст. 8 Закону №3671-VI). 
		Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду (ч. 2 ст. 12 Закону №3671-VI). 
		Судом встановлено, що спірне рішення прийнято на підставі висновку від 29.09.2017 року, в якому в якості підстави для відмови зазначено необґрунтованість заяви та відсутність умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону №3671-VI. 
		Згідно заяви №114 позивач мав дозвіл влади на виїзд з країни походження та покинув її 04.03.2015 року, прямуючи автобусом через Білорусію. 
		В причинах виїзду із країни походження позивач вказав, що покинув останню з огляду на загрозу життю внаслідок політичних переслідувань зі сторони правоохоронних органів РФ, які сфальсифікували щодо нього кримінальне провадження пункт 2 ст. 280 УК РФ, якого він не вчиняв. 
		У пунктах 4.3-4.4 заяви №114 позивач вказав, що не був причетний до інцидентів із застосування фізичного насильства, які були пов`язані із расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами та не перебував в політичних, релігійних, військових або громадських організаціях. 
		Разом з цим, в протоколі співбесіди від 22.09.2017 року позивачем зазначено, що він мав дозвіл на виїзд з РФ, звідки виїхав 04.03.2015 року автобусом до Білорусії, звідти літаком в Стамбул, після автобусом до Грузії, де пробув 3 місяці, а потім повернувся до Турції. Через місяць, літаком 31.08.2015 року прибув до Києва. В вересні 2014 року літаком прилетів з м. Грозне в м. Москва, де знаходився до виїзду. 
		Між тим, на питання в яку країну він хотів виїхати на постійне місце проживання позивач відповів - «в Турцію, тому що там море». 
		З протоколу співбесіди слідує, що позивач прибув на територію України легально 31.08.2015 року.
		На питання працівника ГУ ДМС в Києві у разі відсутності загрози, чи має позивач бажання повернутися в країну походження останній відповів так: «В Чеченську Республіку - так, поїхав би, тому що там родичі. В країну РФ - не дуже хочу». 
		В причинах еміграції позивач вказав, що його ціль отримати статус біженця, щоб його не екстрадували в Росію, а загрожує йому смерть, оскільки він не визнає Чеченську Республіку в складі Росії, а небезпека йому загрожує у зв`язку з тим, що РФ оголосила його в розшук безпідставно, у тому числі, в Інтерпол про що йому стало відомо після затримання. 
		При цьому, причинами його виїзду із країни походження вказує відмінні погляди в частині Чеченської Республіки. 
		Про кримінальну справу позивач дізнався в кінці 2015 року, перебуваючи на території України, як про то зазначається ним в протоколі співбесіди. 
		Згідно протоколу співбесіди 22.09.2017 року позивач повідомив, що публічно проти політики Путіна і Кадирова із заявами він не виступав, на території Російської Федерації протести проти дії влади не виражав, оскільки «боявся за своє життя». Позивач зазначив, що йому імпонував напрям політичної боротьби, направлений проти режиму Кадирова та федерального режиму, проте безпосередньої участі у таких подіях заявник не брав.
		У подальшому позивач повідомив, що у нього є відео, на якому він брав участь у заходах на Майдані Незалежності в Києві 13.08.2017 року, розгортаючи з іншими учасниками найбільший прапор Ічкерії.
		Суд звертає увагу, що вказане відео відсутнє в матеріалах особової справи, як і відсутнє в матеріалах адміністративної справи. 
		При цьому, суд наголошує, що розгортання прапору країни походження, саме по собі, не є підтвердженням діяльності позивача, яка суперечить ідеології та політиці влади цієї країни і унеможливлює його повернення до країни походження.
		Також під час співбесіди позивач повідомив, що під час його перебування на території  України на адресу його батьків в Чеченській Республіці приходили листи на його ім`я з обвинуваченнями останнього в участі у незаконних збройних формуваннях на території Сирії.
		Однак, вказані обвинувачення позивач відхиляє, вважаючи, що істинною причиною обвинувачень є його знайомство з ОСОБА_3 (комбатом батальйону ім. Джохара Дудаева, який бере участь у військових діях на території АТО на стороні України).
		Позивач повідомив, що він особисто знайомий з ОСОБА_3 , надавав волонтерську допомогу батальйону, зокрема надсилав військову форму з Києва на адресу дислокації батальйону та перебував певний час на базі дислокації батальйону у м. Лисичанськ.
		Доказів щодо зазначеного матеріали адміністративної справи не місять.
		Крім цього, під час проведення співбесіди 22.09.2017 року позивач повідомив, що аналогічних випадків зі сфабрикованими кримінальними справами досить багато, оскільки тих осіб, які перебувають на території України та беруть участь у бойових діях, оголошують у розшук за сфальсифікованими обвинуваченнями. 
		В той же час, згідно протоколу співбесіди від 22.09.2017 року позивачем заперечувався факт безпосередньої його участі у бойових діях у зв`язку з відсутністю військового та бойового досвіду.
		Разом з цим, суд погоджується з доводами відповідача, що факт особистого знайомства позивача з ОСОБА_3 , якому було інкриміновано створення терористичної організації та підготовку теракту і якого визнано винним у незаконному поводженні з вибуховими речовинами, ставить під сумнів твердження позивача щодо політичного підґрунтя та фальсифікацію обвинувачень в його сторону. 
		Також, варто вказати, що позивач покинув країну походження легально та досить тривалий час вільно переміщався світом, без будь-яких утисків чи переслідувань. При цьому, за захистом в країнах перебування не звертався, з огляду на відсутність такої необхідності до його затримання. 
		Більше того, виключною підставою для отримання захисту на території України позивач вказує отримання статусу біженця, щоб його не екстрадували в Росію.
		Зазначене в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що побоювання, які виникли у заявника мають суто суб`єктивний характер. Крім того, параграф 1 статті 4 Директиви 2004/83/ЄС визначає, що: «Держави-учасники можуть вважати, що обов`язок заявника полягає в тому, що він якомога швидше повинен надати всі факти, необхідні для того щоб обґрунтувати свою заяву про міжнародний захист. Спільно із заявником держава-учасник зобов`язана дослідити відповідні факти викладені у заяві». Тобто, іноземець повинен надати факти, а не своє суб`єктивне бачення подій, які відбувались з ним в країні походження і в країні постійного місця і проживання. 
		Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів та фактів здійснення над ним фізичного насильства або здійснення будь-якого тиску відповідних органів з країни походження, що унеможливлювало б існування на території країни походження.
		Разом з цим, позивач ніколи не був членом жодної політичної, релігійної, військової, громадської організації, утисків на батьківщині за релігією не зазнавав.
		Одночасно, слід вказати, що покарання за інкримінований заявникові злочин, а саме: 208  Кримінального кодексу  Російської Федерації (участь в збройному формуванні, не передбаченому федеральним законом, а також участь на території іноземної держави в збройному формуванні, не передбаченому законодавством цієї держави, з метою, що суперечать інтересам Російської Федерації) не передбачає смертної кари.
		З урахуванням викладеного, суд вказує, що висновки щодо необґрунтованості заяви позивача та відсутність умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини 1  статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», є цілком обґрунтованими, враховуючи не спростування останніх під час судового розгляду даної справи.
		Згідно частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 90, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні адміністративного позову громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.
		Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		          Суддя                                                                                                  В.В. Амельохін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...