Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2240/2961/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; транспортного податку.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 31.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/3085/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 січня 2020 року 
		Київ
		справа №2240/2961/18
		адміністративне провадження №К/9901/3085/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Петриковича А.І. від 10 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Курка О.П., Совгири Д.І. від 28 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №186437-13 та податкову вимогу №12440-17 від 27 грудня 2016 року.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що належний позивачу на праві власності автомобіль Toyota Land Cruiser 200 2013 року випуску не підпадає під визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки його вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 податкового (звітного) року, тобто менше 1033500,00 грн., а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб й, як наслідок, виставлення податкової вимоги вважає незаконним.
		 
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати; згідно наданої Мінекономрозвитку інформації, вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано останнім в ході розгляду справи, а тому такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 ПК України у зв`язку з чим нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку здійснено за наявності відповідних підстав.
		 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, адже останні не зважили на те, що інформації стосовно належного позивачу транспортного засобу ні відповідачем, ні іншими особами у позивача не запитувалось, а тому відповідач не володів даними, необхідними для проведення розрахунку визначення вартості автомобіля у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, зокрема його пробігу. Також зазначає про залишення судами поза увагою листа Мінекономрозвитку України від 18 жовтня 2018 року №3805-05/45388-07, у відповідності до якого у 2016 році середньоринкова вартість Toyota Land Cruiser 200, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 4,5 л, дизель та пробігом 127482 км становила 978075 грн., а тому такий автомобіль не підпадає під визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
		 
		У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 4461 см. куб., тип пального - D (дизель), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
		 
		29 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №186437-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
		 
		У зв`язку з несплатою визначеної суми податкового зобов`язання відповідач надіслав позивачу податкову вимогу від 27 грудня 2016 року №12440-17.
		 
		25 травня 2018 року у листі за вих. №15884/7/99-99-13-03-02-17 ДФС України на адресу відповідача скеровано отриману від Мінекономрозвитку інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (середньоринкова вартість розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ» за офіційними прайс-листами дилерів, за інформацією з інших джерел та переліку автомобілів, вартість яких неможливо визначити), у якій серед переліку відповідних автомобілів значиться автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, об`єм циліндрів двигуна 4,5, тип пального - дизель, до 4 років.
		 
		Окрім того на виконання вимог ухвали суду першої інстанції Мінекономрозвитку у листі від 18 вересня 2018 року за вих. №3805-05/40617-24 повідомило, що середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об`ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року; через відсутність даних про пробіг автомобіля у 2016 році надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості у 2016 році немає можливості.
		 
		В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
		 
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2016 року, до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України внесені зміни, згідно яких об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		 
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		 
		Отже Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
		 
		Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.
		 
		Таким чином об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
		 
		Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на 2016 рік) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
		 
		Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
		 
		Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
		 
		Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
		 
		Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
		 
		Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
		 
		На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
		 
		У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200 з об`ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року. Таку інформацію було подано Мінекономрозвитку на вимогу суду першої інстанції.
		 
		В ході розгляду справи судами не встановлено обставин, які б спростовували здійснений Мінекономрозвитку розрахунок вартості автомобіля, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості. Не встановлено й обставин звернення позивача до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єкта оподаткування, який перебуває у власності платника податку, у порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України, як наслідок, посилання позивача на відсутність у контролюючого органу достовірної інформації, необхідної для проведення розрахунку визначення вартості автомобіля, не є коректними.
		 
		Враховуючи наведене, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що є предметом розгляду у справі.
		 
		Наведені ж у касаційній скарзі доводи позивача не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм.
		 
		За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...