Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2503/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2020. Зареєстровано: 03.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: 3573 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" січня 2020 р.                                                                 Справа № 922/2503/19  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя  Тарасова І.В. 
		за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вх. №3573 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 у справі №922/2503/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В., повний текст рішення складено 07.11.2019)
		за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування", с. Базилівщина, 
		до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,
		про скасування рішення.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В серпні 2019 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування частково рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2019 року № 67-р/к у справі № 2/01-50-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, в частині п. п. 1, 10, 13, 19, 29, 35, 44, 50, 53, 56, 59, 63, 68, 71 рішення, яке стосується акціонерного товариства "Укргазвидобування".
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2019 року № 67-р/к стосовно позивача прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, з повним, всебічним і об`єктивним з`ясуванням обставин справи № 2/01-50-17 та в межах компетенції територіального відділення.
		Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги та не відхилено той факт, що коефіцієнт кореляції від 0,73 до 0,99 був не лише за перевіряємий період, а і в інші періоди, а також у інших суб`єктів господарювання. Велика кількість учасників на ринку звужує діапазон цінової свободи кожного окремого учасника і змушує його орієнтуватися на середній рівень цін і, як наслідок, змінювати свою цінову політику відповідно до зміни середнього рівня цін. Тому коефіцієнти кореляції цін взаємно між учасниками ринку та між ними й середніми цінами будуть завжди апріорі високими, наближатися до 1. 
		З огляду на те, що Україна є імпортерозалежною, ціна на нафтопродукти на внутрішньому ринку формується з урахуванням цінових котирувань на основних європейських хабах південної та північно-західної Європи.
		АТ «Укргазвидобування» є виробником та власником скрапленого газу, який реалізується через систему АЗС і відсутній факт закупівлі товару у інших підприємств, тому позивач взагалі не може встановлювати та розраховувати торговельну надбавку. 
		Також, як зазначає позивач, специфіка ринку роздрібної реалізації скрапленого газу полягає у тому, що ціни на АЗС публічні, а відтак цей ринок добре моніториться і суб`єкт господарювання може оперативно реагувати на дії свого конкурента щодо зміни ціни. У зв`язку з цим рівень цін на АЗС, як правило, близький до однакового незважаючи на різний рівень прибутковості у різних підприємств. Відтак, конкуренти можуть встановлювати однакові ціни навіть за відсутності будь-яких домовленостей між ними.
		Крім того, як зазначає апелянт, судом не досліджено нормативний акт - Положення про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, затверджене позивачем, яким регламентовано порядок встановлення роздрібних цін на скраплений газ. В Україні відсутній будь-який нормативний акт державного регулювання цін на нафтопродукти. Враховуючи таку ситуацію, яка може призвести до монопольного становища позивача на ринку реалізації нафтопродуктів та відсутності нормативного акту регулюючого механізм встановлення цін на нафтопродукти, було розроблено та затверджено Положення «Про порядок роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, які реалізовуються через мережу автомобільних заправних станцій». Наведеним положенням передбачена можливість встановлювати роздрібні ціни на нафтопродукти та скраплений газ до 5% нижче від мінімальних роздрібних цін на поблизу розташованих АЗС сторонніх підприємств. Вказані обставини також стали причиною підвищення ПАТ «Укргазвидобування» ціни на скраплений газ. 
		АТ «Укргазвидобування» у 2015 році безпосередньо виконувало рекомендації адміністративної колегії Харківського обласного відділення від 17.02.2015 №86-р у справі №1/02-207-14 щодо припинення дій, в яких рекомендовано припинити дії, які полягають у встановленні несправедливих надмірно низьких цін на скраплений газ, які полягали у встановленні ціни на 2-4,5% нижче за роздрібні ціни реалізації скрапленого газу інших учасників ринку. 
		11.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11725), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що обмеження конкуренції полягало в тому, що зазначені суб`єкти господарювання не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни на скраплений газ, оскільки незважаючи на те, що мали можливість не підвищувати роздрібні ціни до реалізації залишків, закуплених раніше, все ж значно підвищили роздрібні ціни на скраплений газ. АТ «Укргазвидобування» є виробником скрапленого газу і не придбавало його у будь-кого за оптовими цінами. Саме тому безпідставним є посилання позивача на збільшення оптових цін на скраплений газ, як причину підвищення роздрібних цін.
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги,  колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Антимонопольного комітету України № 67-р/к від 31 травня 2019 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятим за результатами розгляду справи № 2/01-50-17, визнано, що АТ «Укргазвидобування»  разом із іншими суб`єктами господарювання вчинили схожі дії на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального у період з 26.02.2015 по 11.03.2015, а саме у схожому підвищенні роздрібних цін на скраплений газ в якості моторного пального, які могли призвести до обмеження конкуренції на ринку, в той час коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене п.1 ст. 50   та ч.3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (п.1, 13, 29, 44, 53, 59, 68 резолютивної частини зазначеного рішення), за яке на позивача накладено штраф на загальну суму 244 562,00 грн (п.10, 19, 35, 50, 56, 63, 71 резолютивної частини зазначеного рішення). 
		В ході розгляду справи № 2/01-50-17 відповідачем встановлено, що на ринку реалізації скрапленого газу в якості моторного пального в територіальних межах № 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 в період з 26.02 по 11.03.2015 позивачем вчинено схожі дії по підвищенню роздрібної ціни разом з суб`єктами господарювання, зазначеними у п.1, 13, 29, 44, 53, 59, 68 резолютивної частини рішення №67-р/к.
		Так, в Територіальних межах № 1 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 34 % (з 9,97 грн за л до 13,37 грн за л) (п.44 оскаржуваного рішення).
		В Територіальних межах № 2 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому більш ніж на 50 % (з 9,35 грн за л до 14,26 грн за л) (п.151 оскаржуваного рішення).
		В Територіальних межах № 4 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 34,8 % (з 9,11 грн за л до 12,28 грн за л) (п.257 оскаржуваного рішення).
		В Територіальних межах № 6 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 52,44 % (з 8,83 грн за л до 13,46 грн за л) (п.351 оскаржуваного рішення).
		В Територіальних межах № 7 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 61 % (з 8,14 грн за л до 13,13 грн за л) (п.404 оскаржуваного рішення).
		В Територіальних межах № 9 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 50,36 % (з 8,28 грн за л до 12,45 грн за л) (п.450 оскаржуваного рішення).
		В Територіальних межах № 11 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 60 % (з 8,05 грн за л до 13,03 грн за л) (п.513 оскаржуваного рішення).
		При роздрібній реалізації скрапленого газу в якості моторного пального суб`єкти господарювання в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 застосовують різні методики оцінки вибуття запасів ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) або середньозваженої собівартості.
		Структура інших витрат відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності власних АГЗС (АГЗП), резервуальних парків для зберігання скрапленого газу та транспорту.
		АТ «Укргазвидобування» в межах Харківської області здійснює реалізацію скрапленого газу в якості моторного пального через 18 АЗК.
		По АЗК АТ «Укргазвидобування» в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 вартість пального за період з 25.02 по 05.03.2015 збільшилась з 8,00 грн за л до 13,50 грн за л.
		Схоже підвищення цін реалізації скрапленого газу в якості моторного пального з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін без наявності об`єктивних причин, дає змогу суб`єктам господарювання збільшити доходи від реалізації скрапленого газу в якості моторного пального. Досягнення такого результату відповідає економічним інтересам кожного із суб`єктів господарювання. Фактором збільшення контролю на ринку, а саме над однією з його умов - рівнем ціни товари, є отримання додаткової виручки.
		Відповідачем встановлено, що в даному випадку суб`єкти господарювання в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11  своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що обмежило можливість кожного з них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів. Суб`єкти господарювання в період порушення не здійснювали будь-яких конкурентних дій, направлених на зміну ситуації, що склалась шляхом ведення самостійної цінової політики. Підвищення цін на скраплений газ в якості моторного пального відбулось за відсутністю на момент підвищення цін об`єктивних на те причин, оскільки суб`єктами господарювання в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 застосовуються різні методики оцінки вибуття запасів та мають різну кількість залишків палива. В період вчинення антиконкурентних узгоджених дій певний рівень конкуренції на ринку залишався, але суб`єкти господарювання в  територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 свідомо не змагались в частині встановлення роздрібних цін реалізації на скраплений газ в якості моторного пального.
		В результаті схожих дій суб`єкти господарювання в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 досягли ринкової влади в період вчинення порушення та отримали можливість підвищувати ціни понад рівень, що існував би за умови значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального.
		Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
		Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.
		Статтею 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
		Частиною 1 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
		Частиною 4 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" імперативно встановлено, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
		Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями також визнається вчинення схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). 
		Таким чином, ч.3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає необхідність одночасного встановлення таких обставин:
		- вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару;
		- такі схожі дії призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;
		- аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). 
		В п.8.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що з   урахуванням   приписів   частини  третьої  статті  6 названого Закону для кваліфікації дій  (бездіяльності) суб`єктів  господарювання  на  ринку  товарів  як антиконкурентних узгоджених дій у  вигляді  схожих  дій  (бездіяльність)  на  ринку товару  (і  які  призвели  чи  можуть  призвести  до  недопущення, усунення чи  обмеження  конкуренції) не вимагається  обов`язкове встановлення  та  доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій,  в тому числі укладення відповідної угоди  (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про  погодженість  конкурентної  поведінки суб`єктів господарювання;      спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій. 
		Щодо посилання апелянта на те, що коефіцієнти кореляції цін взаємно між учасниками ринку та між ними й середніми цінами будуть завжди апріорі високими, наближатися до 1, колегія суддів зазначає наступне. 
		З метою виявлення схожості у діях суб`єктів господарювання щодо ціноутворення відповідачем проаналізовано наявність взаємозв`язку між даними щодо їх цін в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 шляхом розрахунку коефіцієнтів кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального, що встановлені у період, який досліджувався.
		Коефіцієнти кореляції, розраховані для рядів даних цін роздрібної реалізації на скраплений газ в якості моторного пального з 26.02 по 11.03.2015 територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11  наведені в додатках №№2, 5, 11, 17, 20, 23, 29 до рішення №67-р/к.
		Коефіцієнт кореляції від 0,73 до 0,99 свідчить про тісну взаємозалежність цінових траєкторій суб`єктів господарювання, які перелічені у рішення № 67-р/к, та підтверджує схожість їх поведінки. 
		Колегія суддів не приймає до уваги наведений в апеляційній скарзі проведений кореляційний аналіз цін за період з 1 січня - 15 листопада 2017 року, з огляду на те, що відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України  докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак дані докази до суду першої інстанції не подавалась.
		Стосовно посилання позивача на те, що судом не взято до уваги та не відхилено той факт, що коефіцієнт кореляції від 0,73 до 0,99 був не лише за перевіряємий період, а і в інші періоди, а також у інших суб`єктів господарювання, колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
		Відповідно до п.5.1. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. N 49-р, товарні  межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп),  у межах якої споживач  за звичайних  умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
		Пунктом 6.1. наведеної Методики визначено, що територіальні (географічні) межі  ринку  певного  товару (товарної  групи)  визначаються  шляхом  установлення  мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної  групи),  що  належать  до  групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.
		Згідно з п.7.1. Методики часові  межі  ринку  визначаються  як  проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових  відносин  між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із  сталою структурою. 
		У даній справі товарними межами досліджуваного ринку є скраплений газ  в якості моторного пального, що реалізується у роздріб. З метою визначення територіальних меж ринків були обрані межі завчасно більші за межі ринку, що досліджувався, для включення всіх доцільних та можливих меж ринку придбання скрапленого газу споживачам. 
		Для ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздрібній торговельній мережі через АГЗС (АГЗП), проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює самостійний ринок із сталою структурою, є, як правило, один рік.
		Враховуючи, що відповідачем досліджувався період з 14.02.2015 по 14.03.2015 та протягом зазначеного періоду сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і покупцями у вищенаведених територіальних межах ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через АГЗС (АГЗП) не зазнала істотних змін, часовими межами цього ринку було визначено період тривалістю протягом з 14.02.2015 по 14.03.2015.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що Україна є імпортерозалежною, ціна на нафтопродукти на внутрішньому ринку формується з урахуванням цінових котирувань на основних європейських хабах південної та північно-західної Європи, з огляду на те, що АТ «Укргазвидобування» є виробником та власником скрапленого газу і не придбавало його у будь-кого за оптовими цінами. 
		Стосовно посилання позивача на те, що АТ «Укргазвидобування» не може встановлювати та розраховувати торговельну надбавку, колегія суддів зазначає наступне. 
		Як зазначено в оскаржуваному рішенні, аналізом цінової поведінки суб`єктів господарювання встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації скрапленого газу, в якості моторного пального, розпочалось одночасно або майже одночасно (з інтервалом в день) починаючи з 26.02.2015 за рахунок збільшення торговельних надбавок.
		Суб`єкти господарювання, які перелічені у оскаржуваному рішенні, в тому числі і позивач,  застосовують різні методики оцінки вибуття запасів ФІФО (FIFO), а тому підвищення оптових цін є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки за умов значної конкуренції  на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу могли б існувати суб`єкти господарювання, які б не підвищували ціни до реалізації залишків і таким чином впливали б на рівень цін на ринку.
		Тобто, відповідно після реалізації вказаних залишків, яких вистачило б позивачу на певну кількість днів в межах визначеного періоду відповідно, він мав би право законно та без порушення положень законодавства про захист економічної конкуренції підвищити роздрібні ціни на скраплений газ до економічно обґрунтованого рівня.
		Вибір розміру торговельної надбавки має бути незалежним та вільним від інших суб`єктів господарювання на цьому чи іншому ринку, тоді він не буде порушувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. 
		Втім, як встановлено за змістом оскаржуваного рішення,  в територіальних межах № 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 у період з  26.02.2015 по 11.03.2015 суб`єкти господарювання, в тому числі і позивач, визначали розмір торговельної надбавки узгоджено. 
		Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанцій не досліджено нормативний акт - Положення про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, затверджене позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
		При плануванні ціни підприємства повинні досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному обсязі випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції.
		Враховуючи те, що згадане Положення не є нормативним документом загальної дії, застосування такого Положення з посиланням на зміну цін конкурентами не є об`єктивною причиною для підвищення позивачем цін на вказаний товар.
		Крім того, виходячи зі змісту поняття конкуренції, визначеного у ст.1 Закону    "Про захист економічної конкуренції" підвищення цін суб`єктом господарювання лише з посиланням на ціни конкурентів свідчить про свідоме обмеження конкурентного змагання між суб`єктами господарювання з метою отримати додатковий прибуток з одиниці товару, тобто про штучне обмеження конкуренції.
		Як встановлено відповідачем, аналіз економічної ситуації на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального свідчить про відсутність об`єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін суб`єктами господарювання в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11  в період з 26.02 по 11.03.2015.
		Зазначені обставини є наслідком антиконкурентних узгоджених дій суб`єктами господарювання в територіальних межах 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11. Такі схожі дії є горизонтальними антиконкурентними узгодженими діями, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального в визначених територіальних межах. В результаті таких дій споживачі придбавали скраплений газ в якості моторного пального за завищеними цінами.
		Встановлені відповідачем обставини у рішенні № 67-р/к свідчать про те, що позивач та інші суб`єкти господарювання не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни, а навпаки, підвищували між собою роздрібні ціні на скраплений газ. Такі дії можуть обмежити можливість вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм, та як наслідок призвести до ущемлення їхніх інтересів. 
		Крім того, відповідачем досліджувалося не коливання цін, а встановлювалася наявність антиконкурентних узгоджених дій, тобто дій, що мають характер, зокрема, схожої поведінки. 
		Зазначене свідчить про те, що узгоджена поведінка позивача призвела до обмеження споживачів в обранні відповідного продукту на ринку (скраплений газ) за ціновим критерієм та обмеження цінової конкуренції, а також до можливості заниження дохідної частини у менших учасників ринку.
		Отже, відповідач у оскаржуваному рішенні провів належний аналіз ринку, зокрема, аналіз цін реалізації скрапленого газу в період порушення, проаналізував їх щоденні обсяги придбання та закупівельні ціни на скраплений газ, щоденні зміни цін, обсяги запасів, взаємозалежність поведінки позивача та інших суб`єктів господарювання на ринку скрапленого газу по відношенню один до одного, тощо. 
		В результаті схожих дій суб`єктів господарювання, які перелічені у справі № 2/01-50-17, в тому числі позивач, спотворили цінове змагання один з одним, що обмежило можливість кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів, а також за рахунок досягнення ринкової влади в період вчинення порушення вони отримали змогу підвищувати рівень цін понад рівень, що існував би за умови значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в територіальних межах № 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11 з 26.02.2015 по 11.03.2015. 
		Також колегія вважає необґрунтованим посилання АТ «Укргазвидобування» на те, що у 2015 році позивач безпосередньо виконував рекомендації адміністративної колегії Харківського обласного відділення від 17.02.2015 №86-р у справі №1/02-207-14, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має право надавати обов`язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб`єктів господарювання, об`єднань пропозиції щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
		Згідно положень п.2, 3 ст.46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов`язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається. 
		Пунктом 2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.
		Тобто, колегія суддів зазначає, що рекомендації Антимонопольного комітету України не є рішенням АМК, вони носять лише рекомендаційний характер, в той час як рішення органів Антимонопольного комітету є обов`язковими до виконання. Рекомендації виносяться органами Антимонопольного комітету України під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 у справі №922/2503/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
		 
		          ПОСТАНОВИЛА:
		          
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"ми  в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 у справі №922/2503/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 03.02.2020. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Я.О. Білоусова
		 
		Суддя                                                                                           О.А. Пуль  
		 
		Суддя                                                                                           І.В. Тарасова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...