Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12540/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2010. Зареєстровано: 09.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2010.
Дата набрання законної сили: 03.03.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			24 лютого 2010 року          < Час проголошення >          № 2а-12540/09/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого судді ДонцяВ.А., суддів Костенка Д.А., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
			 
			за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 
			доМіністерства з питань житлово-комунального господарства України 
			Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
			Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", 
			Комунальне підприємство "Полтаватеплоенерго", 
			Комунальне підприємство "Броваритеплоенергомережа", 
			Акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла",
			Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" 
			Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 
			Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", 
			Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "Укрводоканалекологія", 
			Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", 
			Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс", 
			Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" 
			провизнання нечинними та скасування пункту 1.7, абзацу першого пункту 3.13 Правил  
				 
					 
				
				Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі –Позивач) звернулася з позовом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання нечинними та скасування пункту 1.7, абзацу першого пункту 3.13 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за №936/15627.
			
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані пункти "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" прийняті без врахування вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", суперечать чинному законодавству і порушують права та законні інтереси Позивача як енергопостачального підприємства, на балансі та в управлінні якого перебувають комунальні теплові пункти, теплові розподільчі мережі, передані на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. На думку Позивача, оскаржуваними положеннями Правил незаконно зобов’язано підприємства, на балансі яких перебувають водопровідні вводи до теплових пунктів, котелень, окремо побудованих насосних станцій та розподільчі мережі від цих об’єктів експлуатувати перелічені об’єкти разом з мережами холодного водопостачання в межах теплових пунктів та котелень, а також протиправно закріплено обов’язок укладати договори і здійснювати розрахунки з виробником води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби. Як пояснили представники Позивача, діяльність компанії пов’язана виключно із забезпеченням користувачів тепловою енергією (опаленням) і жодним чином не стосується надання послуг з централізованого питного водопостачання. Також Позивач вважає, що Відповідачем прийнято "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" з перевищенням компетенції. 
			У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. 
			Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", Комунальне підприємство "Полтаватеплоенерго", Комунальне підприємство "Броваритепло енергомережа", Акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", Комунальне підприємства "Теплопостачання міста Одеси" позовні вимоги також підтримали.
			Представник Відповідача проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що оскаржувані пункти "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" жодним чином не порушують прав, інтересів Позивача, тому в задоволенні позову слід відмовити.
			Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "Укрводоканалекологія", Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс", Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проти задоволення позовних вимог заперечили.
			 Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, вирішуючи порушені у позовній заяві питання, суд виходить з такого.
			"Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за №936/15627 (Офіційний вісник України, від 27.10.2008, №79, ст. 2670) (далі – Правила), визначається порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, вони є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб – підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1).
			Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003, №1160-IV. Правила згідно зі статтею 1 цього Закону відповідають ознакам регуляторного акту, позаяк встановлюють норми права, здійснюють регулювання господарських відносин, поширюються на невизначене коло осіб, призначені для неодноразового застосування, прийняті регуляторним органом –органом центральної виконавчої влади. Вказаним Законом, зокрема, передбачено вимоги щодо: планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів (стаття 7), підготовки аналізу регуляторного впливу (стаття 8), оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій (стаття 9), відстеження результативності регуляторних актів (стаття 10), офіційного оприлюднення регуляторних актів (стаття 12), погодження проекту регуляторного акту, який розробляється органами виконавчої влади, із спеціально уповноваженим органом або його територіальними органами (стаття 21). 
			У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем дотримано вимог вказаного Закону. Так, Відповідачем надано: рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11.09.2008 р. №7101 щодо погодження проекту наказу про затвердження Правил; наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.08.2008 р. №245, яким доповнено план діяльності міністерства з підготовки проектів регуляторних актів на 2008 рік новим пунктом 3.7 щодо розробки проекту Правил; аналіз регуляторного впливу до проекту Правил; роздруківку сторінки з мережі Інтернет про опублікування проекту Правил відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", звіт про базове відстеження результативності Правил; доказ опублікування Правил в Офіційному віснику України.
			Крім того, за результатами правової експертизи, проведеної Міністерством юстиції України, встановлено, що Правила відповідають чинному законодавству. За висновком Міністерства юстиції України від 17.09.2008 р. Правила відповідають положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, були погоджені в установленому порядку з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством охорони здоров’я України, Антимонопольним комітетом України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
			Відповідно до статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із спеціально уповноваженим органом або його відповідним територіальним органом; щодо проекту регуляторного акта спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні; урядовим комітетом або апеляційною регуляторною комісією не прийнято рішення стосовно поданої розробником проекту регуляторного акта скарги щодо відмови в погодженні цього проекту спеціально уповноваженим органом чи його територіальним органом; розробником проекту регуляторного акта не виконано рішення урядового комітету або апеляційної регуляторної комісії стосовно скарги щодо відмови в погодженні цього проекту спеціально уповноваженим органом чи його територіальним органом.
			Зважаючи на досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку про дотримання Відповідачем вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо прийняття Правил та відсутність підстав про неможливість прийняття регуляторного акту, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
			Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. №1875-ІV до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить: розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду.
			"Положенням про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. №717 встановлено, що Відповідач є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус).
			З огляду на зазначене, суд вважає, що Правила прийняті відповідно до повноважень, якими наділений Відповідач. 
			Частиною другою статті 171 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. 
			Відповідно до Статуту Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" одним з видів діяльності підприємства є виробництво, транспортування, передача, розподіл, транспортування та постачання електричної та теплової енергії на основі відповідних ліцензій.
			Як свідчать матеріали справи, між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" укладено Угоду від 27.09.2001 р. (із змінами та доповненнями) щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. Предметом даної угоди є передання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком 1, та об’єктів незавершеного будівництва, згідно з додатком 2, в управління Позивачу та подальша експлуатація майна, зазначеного в додатках 1-3.
			Пунктом 1.7 Правил встановлено, що водопровідні вводи до теплових пунктів, котелень, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від цих об'єктів експлуатують підприємства, на балансі яких перебувають ці об'єкти. Водопровідні вводи до об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади, та розподільчі мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатують виробники (абзац перший). Експлуатацію мереж холодного водопостачання в межах теплових пунктів та котелень здійснюють організації, на балансі (в управлінні) яких вони перебувають (абзац другий). 
			У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представниками Позивача, що йому не передавались в користування мережі холодного водопостачання. Відтак Позивач не є суб’єктом правовідносин щодо здійснення експлуатації мереж холодного водопостачання в межах теплових пунктів та котелень, на балансі якого вони перебувають, що передбачено абзацом другим пункту 1.7 Правил, відповідно права Позивача вказаним положенням не порушені. 
			Водночас Позивач не зміг обґрунтувати, в чому полягає порушене право у зв’язку з прийняттям абзацу першого пункту 1.7 Правил. У судовому засіданні представники Позивача підтвердили, що ним здійснюється експлуатація об’єктів, передбачених абзацом першим пункту 1.7 Правил, повноваження на експлуатацію цих об’єктів встановлені Угодою від 27.09.2001 р.
			Також суд вважає, що пункт 1.7 Правил не суперечить чинному законодавству, зокрема статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за якою балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. 
			Отже, Позивачем не доведено, в чому полягає його порушене право пунктом 1.7 Правил, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. 
			Згідно з абзацом першим пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
			Як вже зазначалось, на думку Позивача, цим пунктом передбачено обов’язок укладання відповідного договору та здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби. Проте представник Відповідача заперечив щодо такого тлумачення, на його думку, цей пункт передбачає особливості розрахунків у разі укладення договору на підставі чинного законодавства. 
			За висновком суду зміст пункту 3.13 Правил не передбачає для суб'єктів господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, у тому числі для Позивача, обов’язку укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватися за власний обсяг водовідведення.
			Такий висновок відповідає чинному законодавству. Відповідно до частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За змістом статті 627 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
			Свобода договору передбачена і Господарським кодексом України. Так частиною другою статті 67 цього Кодексу встановлено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя статті 179). 
			Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 3.13 Правил не встановлює обов’язку для Позивача як енергопостачального підприємства, на балансі та в управлінні якого перебувають теплові пункти, котельні, теплові розподільчі мережі укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватись за власний обсяг водовідведення.
			Посилання Позивача, третіх осіб на те, що підприємства, які надають послуги з питного водопостачання, звертаються до суду про спонукання до укладення угод, посилаючись, у тому числі і на пункт 3.13, не доводить тієї обставини, що вказаний пункт містить обов’язок укладати відповідні договори. 
			Беручи до уваги викладене, оцінюючи обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, нечинними положення пункту 1.7, абзацу 3.13 Правил. Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
			 Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
			П О С Т А Н О В И В:
			У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. 
			 Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
			 
				  Головуючий Суддя                                                             В.А. Донець
				 
					 Судді                                                                                           Д.А. Костенко
					 
						                                                                                          Т.І. Шейко
						 Постанова виготовлена в повному обсязі 05.03.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...