Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12524/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			25 лютого 2010 року          < Час проголошення >          № 2а-12524/09/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого судді ДонцяВ.А., суддів Власенкової О.О., Пилипенко О.Є., за участю секретаря судового засідання ВенгерА.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
			 
			за позовомМиколаївської міської ради, 
			Дніпропетровської міської ради, 
			Дніпродзержинської міської ради, 
			Комунального підприємства "Міська інформаційна служба", 
			Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Бюро естетики міського середовища", 
			Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради, 
			Павлоградської міської ради 
			доКабінету Міністрів України 
			Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Дизайн міського середовища" 
			Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва  
			провизнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №968  
				 
					 
				
				Миколаївська міська рада, Дніпродзержинська міська рада, Дніпропетровська міська рада, Комунальне підприємство "Міська інформаційна служба", Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Бюро естетики міського середовища", Павлоградська міська рада (далі –Позивачі) звернулися з позовом до Кабінету Міністрів України (далі –Відповідач) про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 09.09.2009 р. №968.
			
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку Позивачів, оскаржувана постанова видана з перевищенням своїх повноважень, порушує конституційні права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, а також порушує норми Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та не відповідає постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації бюджетного процесу" від 26.11.2008 р. №1036.
			У судовому засіданні представники Позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити. Вказані вимоги підтримав представник третьої особи Комунального підприємства "Дизайн міського середовища". 
			Представник Відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що Постанова відповідає чинному законодавству, тому підстави для її скасування відсутні. Як пояснив представник, Відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства щодо прийняття регуляторного акту. Оскаржувана постанова, на думку Відповідача, жодним чином не порушує прав та інтересів органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств. Представник Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва підтримав позицію Відповідача. 
			 Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, вирішуючи порушені у позовній заяві питання, суд виходить з такого.
			Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 09.09.2009 р. № 968 (Офіційний вісник України від 21.09.2009, №70, ст. 2430) (далі –Постанова) внесено зміни до Типових правил розміщення зовнішньої реклами. 
			Згідно з пояснювальною запискою до проекту оскаржуваної Постанови розробником проекту виступив Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
			Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003, №1160-IV. Постанова згідно зі статтею 1 цього Закону є регуляторним актом, позаяк встановлює, змінює, скасовує норми права, здійснює регулювання господарських відносин, поширюється на невизначене коло осіб, призначена для неодноразового застосування, прийнята регуляторним органом –Кабінетом Міністрів України. Вказаним Законом, зокрема, передбачено вимоги щодо: планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів (стаття 7), підготовки аналізу регуляторного впливу (стаття 8), оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій (стаття 9), офіційного оприлюднення регуляторних актів (стаття 12), погодження проекту регуляторного акту, який розробляється органами виконавчої влади, із спеціально уповноваженим органом або його територіальними органами (стаття 21). 
			Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується листом Держкомпідприємництва від 04.02.2010 р. №1215, проект оскаржуваної Постанови було розміщено 19.06.2009 р. на офіційній сторінці Держкомпідприємництва в мережі Інтернет (http://www.dkrp.gov.ua) у розділі "Нормативно-правова база підприємництва/Проекти нормативно-правових актів/Проекти актів КМУ". Крім того, на цій же сторінці було розміщено проект постанови, пояснювальна записка до нього та аналіз регуляторного впливу (відповідні роздруківки з мережі Інтернет наявні в матеріалах справи).
			Також проект Постанови розглядався на засіданні Уряду за участю представників Асоціації місцевого самоврядування, що підтверджується витягом з протоколу №59 засідання Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. 
			Окрім цього Відповідачем надано пояснювальну записку до проекту Постанови, довідку про погодження проекту Постанови, з якої вбачається, що проект погоджено без зауважень Міністром економіки України, з зауваженнями, які враховано частково Головою Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, виконувачем обов’язків першого заступника Міністра фінансів України. Міністерством юстиції України зроблено висновок, відповідно до якого проект Постанови відповідає актам законодавства, що мають юридичну силу, узгоджується з актами такої ж юридичної сили. Загалом проект Постанови погоджено без зауважень. Водночас зазначено про порушення §61 Регламенту Кабінету Міністрів України щодо неподання матеріалів погодження з Міністерством фінансів України. 
			Відповідно до статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із спеціально уповноваженим органом або його відповідним територіальним органом; щодо проекту регуляторного акта спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні; урядовим комітетом або апеляційною регуляторною комісією не прийнято рішення стосовно поданої розробником проекту регуляторного акта скарги щодо відмови в погодженні цього проекту спеціально уповноваженим органом чи його територіальним органом; розробником проекту регуляторного акта не виконано рішення урядового комітету або апеляційної регуляторної комісії стосовно скарги щодо відмови в погодженні цього проекту спеціально уповноваженим органом чи його територіальним органом.
			Зважаючи на досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку про дотримання Відповідачем вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо прийняття Постанови та відсутність підстав стосовно неможливості прийняття регуляторного акту, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
			Постановою викладено в новій редакції пункт 5 "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. №2067 (далі –Типові правила), за яким "для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі –робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами" (абзац перший). "У процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами (абзац другий)". 
			У попередній редакції пункт 5 Постанови передбачав: "для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (далі –робочий орган). Робочий орган не може виступати заявником на розміщення зовнішньої реклами та одержувати дозвіл" (абзац перший). "У процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами". (абзац другий).
			Порівняльний аналіз абзацу першого пункту 5 до і після внесення змін свідчить, що відмінність стосується суб’єктів, які можуть виконувати функції робочого органу. У первинній редакції пункту 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами відповідна рада могла утворювати відділ, управління або уповноважувати установу, організацію для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами. У новій редакції цього пункту функція робочого органу може покладатись лише на відділ, управління, інший виконавчий орган або на існуючий відділ, управління.
			Отже, в новій редакції "установа, організація" замінено "на існуючий відділ, управління". На думку Позивачів, це призвело до втручання в діяльність органів місцевого самоврядування та до порушення прав, інтересів комунальних підприємств, оскільки після змін вони не можуть виконувати функції робочого органу, які на них були покладені рішеннями відповідних рад. 
			Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Відповідні повноваження передбачені у статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року №279-VI, за якою Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти –постанови і розпорядження (частина перша). 
			Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року №270/96-ВР (у редакції Закону України від 11 липня 2003 року №1121-IV) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
			На підставі зазначених правових актів Урядом України і були прийняті Типові правила.
			Конституцією України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи частина третя статті 140). Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади частина четверта статті 143).
			Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами (підпункт 13 пункту "а" частини першої статті 30).
			Таким чином, виконавчі органи відповідних рад наділені власними (самоврядними) повноваженнями надавати дозвіл на розміщення реклами з урахуванням, у тому числі вимог Закону України "Про рекламу", Типових правил".
			Колегія суддів погоджується з твердженням представника Відповідача, що виключення із числа суб’єктів, які можуть виконувати функції робочого органу "установ, організацій" жодним чином не порушують права Позивачів.
			За змістом статей 17, 18, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачені такі правові форми суб’єктів господарювання, як підприємство, установа та організація комунальної власності відповідної територіальної громади. Водночас статтею 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство –самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
			Відповідно до пункту 6 Типових правил до повноважень робочого органу належать розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради; ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів; подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами; підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. Таким чином, робочий орган у розумінні Типових правил є орган, який створюється відповідною радою для виконання власних (самоврядних) повноважень щодо надання дозволу на розміщення реклами. 
			Аналіз положень вказаних правових актів дає підстави дійти висновку, що пунктом 5 Типових правил, чинним до внесення змін Постановою, не передбачалось покладення функцій робочого органу на комунальні підприємства. Відтак твердження Позивачів про звуження їх прав, втручання в компетенцію рад, в господарську діяльність комунальних підприємств є необґрунтованими. Також суд бере до уваги ту обставину, що Постановою не врегульовуються питання створення, ліквідації, функціонування, комунальних підприємств. 
			Окрім того суд вважає, що оскаржувані положення пункту 5 Типових правил відповідають статті 16 Закону України "Про рекламу", за якою, як вже зазначалось, розміщення зовнішньої реклами провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
			Частиною другою статті 171 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
			Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення Постанови, якими пункт 5 Типових правил викладено в новій редакції не порушують прав, інтересів міських рад щодо надання дозволів на розміщення реклами та прав, інтересів комунальних підприємств стосовно здійснення господарської діяльності, в тому числі в сфері розміщення зовнішньої реклами, що не належить до функцій робочого органу. Відповідно це є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. 
			Щодо абзацу другого пункту 5 Типових правил в редакції Постанови, за яким у процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами, то суд вважає, що вказані положення відповідають чинному законодавству. В свою чергу, Позивачі не навели жодних обґрунтувань порушеного права у зв'язку з прийняттям Постанови в цій частині. 
			Не підлягають задоволенню позовні вимоги стосовно виключення Постановою з Типових правил пунктів 7, 8. Як вже вказувалось, дозволи на розміщення зовнішньої реклами надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений Законом. 
			Водночас доповнення пункту 13 Типових правил новим абзацом, за яким "плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст" здійснено з перевищенням компетенції.
			Відповідно до статті 143 Конституції України органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Частиною п’ятою статті 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України забезпечує здійснення контролю за виконанням органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень органів виконавчої влади.
			Згідно зі статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина третя). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п’ята). Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (частина шоста). Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти. Відповідно до частини п’ятої статті 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.Підпунктом 3 пункту "а" статті 28 цього Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власне (самоврядне) повноваження стосовно встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад. 
			З урахуванням викладеного, а також того, що надання дозволу на розміщення реклами є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, колегія суддів дійшла висновку про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України стосовно визначення яким чином використовуються надходження від плати за тимчасове користування місцем для розміщення реклами, що перебуває в комунальній власності, позаяк є правом відповідної місцевої ради. Тому встановлення в Постанові вимоги куди необхідно зараховувати платежі за користування місцем не відноситься до компетенції Уряду України, не відповідає вказаним положенням законів України "Про місцеве самоврядування України", "Про Кабінет Міністрів України". З огляду на це, постанова в частині доповнення новим абзацом пункту 13 Типових правил є незаконною і підлягає визнанню нечинною. 
			Суд не бере до уваги твердження Позивачів стосовно невідповідності Постанови постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації бюджетного процесу" від 26 листопада 2008 р. №1036, позаяк відповідно до частини восьмої статті 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. 
			 Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
			П О С Т А Н О В И В:
			Адміністративний позов задовольнити частково. 
			Визнати незаконними та нечинними абзаци шість, сім частини другої постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 9 вересня 2009 р. №968 в частині доповнення пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. №2067 (Офіційний вісник України, 2003 р., №52, ст. 2817) абзацом такого змісту: "Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст".
			У задоволенні решти адміністративного позову відмовити повністю. 
			Присудити на користь кожного з позивачів з Державного бюджету України по 1,70грн. сплаченого судового збору.
			 Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
			 
				 
					 Головуючий Суддя                                                             В.А. Донець
					 
						 Судді                                                                                           О.О. Власенкова
						 
							                                                                                          О.Є. Пилипенко
							 
								 Постанова виготовлена в повному обсязі 05.03.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...