Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/401/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2020. Зареєстровано: 04.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2020.
Дата набрання законної сили: 28.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/401/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О.   В. - головуючий, Волковицька Н.   О., Мачульський Г.   М.,
		за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.   В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської міської ради
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 (суддя Назаренко Н.   Г.) 
		і постанову Центральний апеляційного господарського суду від 18.11.2019 (головуючий суддя Дармін М. О., судді Іванов О. Г., Березкіна О. В.) 
		у справі № 904/401/18
		за позовом фізичної особи-підприємця Лях Олександра Володимировича    
		до Нікопольської міської ради 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець Хвастунов Ігор Васильович 
		про скасування пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 №   34-11/VII 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У лютому 2018 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Лях Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі - Нікопольська міськрада) про скасування пункту 3 рішення Нікопольської міськради від 31.08.2016 № 34-11/VII "Про надання фізичній особі - підприємцю Ляху Олександру Володимировичу (1/2), фізичній особі - підприємцю Хвастунову Ігорю Васильовичу (1/2) в оренду земельної ділянки на вул. Електрометалургів, 224 за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину" (далі - рішення від 31.08.2016). 
		2. Позовні вимоги з посиланнями на положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" обґрунтовано тим, що Нікопольська міськрада, встановивши у спірному рішенні позивачеві ставку орендної плати - 4 % від нормативної грошової оцінки землі, хоча при цьому для інших суб`єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким само цільовим призначенням, порушила права позивача як потенційного орендаря.
		3. У відзиві на позов Нікопольська міськрада заперечила проти його задоволення, просила відмовити у позові, наголосила, що приймаючи рішення від 31.08.2016 в оскарженій частині, діяла в межах та у спосіб, передбачений законодавством.
		Короткий зміст судових рішень
		4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		5. Аргументуючи судові рішення, суди виходили із недоведеності порушення відповідачем вимог чинного законодавства та зазначили, що ставка орендної плати за землю визначена відповідачем у дозволених Податковим кодексом України межах.
		6. Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 скасовано, справу №   904/401/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		7. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що, вдавшись до з`ясування дотримання органом місцевого самоврядування порядку формування орендної плати, визначеного Податковим кодексом України, суди попередніх інстанцій не розглянули спір, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, зокрема щодо порушення (дотримання) Нікопольською міськрадою конкурентного законодавства під час встановлення ставки орендної плати позивачеві.
		8. Також суд касаційної інстанції зазначив, що вирішення цього спору безпосередньо зачіпає права та інтереси ФОП Хвастунова І. В. як особи, для якої оспорюваним пунктом рішення від 31.08.2016 також установлено ставку орендної плати - 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,4977 га на вул.   Електрометалургів, 224 у м. Нікополі. Проте ФОП Хвастунова І. В. до участі у справі господарські суди не залучили, як і не урахували наведеного під час вирішення цього спору.
		9. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано пункт 3 рішення від 31.08.2016.
		10. Задовольняючи позовні вимоги, суди вказали на відсутність у відповідача єдиного підходу до визначення розміру орендної плати в межах, визначених Податковим кодексом України, за користування землею у м.   Нікополі, що має наслідком допущення по відношенню до позивача дискримінації при встановленні останньому орендної плати у розмірі 4   % від діючої нормативної грошової оцінки землі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11. Нікопольська міськрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019, і ухвалити нове рішення.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		12. У касаційній скарзі скаржник посилається на неповне з`ясування судами обставин справи стосовно порушення (дотримання) міською радою вимог конкурентного законодавства під час визначення ставки орендної плати, а також зазначає, що у спірних правовідносинах вищу юридичну силу мають приписи Податкового кодексу України, а не Закону України "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні" та Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		13. Скаржник посилається на неправильне застосування судами положень частини четвертої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" і зазначає, що встановлення наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції відноситься до виключної компетенції Антимонопольного комітету України, а не суду.
		14. Скаржник не погоджується з тим, що суди врахували рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК України) від 30.01.2018 № 3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17 як належний доказ на підтвердження дискримінаційності рішення відповідача від 31.08.2016, оскільки резолютивна частина рішення АМК України не містить ніяких приписів щодо зобов`язання вчинити певні дії, визнання дискримінаційним та/або скасування того чи іншого конкретно визначеного рішення відповідача.
		15. Скаржник посилається на неправильність визначення конкуренції між суб`єктами які отримали земельні ділянки з цільовим призначенням згідно з КВЦПЗ 03.07. "для будівництва і обслуговування будівель торгівлі" та помилковість висновків судів у цій частині.
		Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		16. Позивач надав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		17. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті   295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Рух касаційної скарги
		18. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.01.2020 №   29.3-02/162 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Дніпропетровської області №   904/401/18, у зв`язку з відпусткою судді Могила   С.   К.
		19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.01.2020 касаційну Нікопольської міськради передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ   О.   В.- головуючий (доповідач), Волковицька Н.   О., Мачульський   Г.   М.
		Розгляд клопотань
		20. 20.01.2020 Нікопольська міськрада подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, яке мотивоване тим, що наявна виключна правова проблема при вирішенні питання, чи можливе встановлення факту дискримінаційності рішення органу місцевого самоврядування в інакший спосіб, аніж згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України". Скаржник зазначає, що є ряд інших справ (№   904/2209/18, №   904/2403/18, №   904/5818/19, №   904/499/19) які розглядаються і в яких є правова невизначеність із вказаного правового питання. 
		21. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		22. Проте наведені Нікопольською міськрадою у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Скаржник безпідставно ототожнює у своєму клопотанні повноваження Антимонопольного комітету України, визначені нормами відповідного Закону, із повноваженнями суду під час вирішення спору із врахуванням завдань та основних засад господарського судочинства. Разом з тим, скаржник не обґрунтовує в чому саме полягає правова невизначеність із вказаного питання у судових справах №   904/2209/18, №   904/2403/18, №   904/5818/19, №   904/499/19. Тому відсутні підстави вважати, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		23. 31.08.2016 Нікопольська міськрада на підставі статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 791, 93, 122, 123, 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, статті 25 Закону України "Про землеустрій" прийняла рішення №   34-11/VІІ "Про надання фізичній особі-підприємцю Ляху Олександру Володимировичу (1/2), фізичній особі-підприємцю Хвастунову Ігорю Васильовичу (1/2) в оренду земельної ділянки на вул. Електрометалургів, 224 за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину".
		23.1. Згідно із цим рішенням ФОП Ляху О. В., і ФОП Хвастунову І. В. надано в оренду земельну ділянку площею 0,4977 га на вул. Електрометалургів, 224, терміном на 3 роки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07).
		23.2. У пункті 3 рішення від 31.08.2016 для земельної ділянки на вул. Електрометалургів, 224 визначено ставку орендної плати - 4   % від діючої нормативної грошової оцінки земель.
		23.3. Цим же рішенням, у тому числі, зобов`язано ФОП Ляха О. В. і ФОП Хвастунова І. В. укласти та зареєструвати договір оренди землі відповідно до чинного законодавства.
		23.4. Як вбачається з преамбули рішення від 31.08.2016, приймаючи рішення про встановлення орендної плати у розмірі 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земель, Нікопольською міськрадою враховувалися:
		- технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину в м.   Нікополь на вул. Електрометалургів 224;
		- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2015 №47299178, номер запису про право власності: 11976439;
		- витяг про державну реєстрацію прав від 01.10.2011 № 31518724, реєстраційний №   157998014.
		24. Не погоджуючись зі ставкою орендної плати, ФОП Лях О. В. звернувся до Нікопольської  міськради  із клопотанням про перегляд орендної ставки, її зменшення з 4   % до 3   %, посилаючись на те, що земельна ділянка розташована у віддаленому районі міста, де з огляду на невелику купівельну спроможність населення і збільшення податків і витрат на заробітну плату унеможливлюється ведення прибуткової підприємницької діяльності.
		25. Однак проект рішення "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 №   34-11/VІІ в частині зміни відсотку орендної плати з 4   % на 3   % громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ." не було прийнято на 19 (позачерговій) сесії Нікопольської міськради VІІ скликання, яка відбулася 27.04.2017.
		26. 30.01.2018 Адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення №   3/01-14/04-18 (далі - рішення АМК), яким визнала дії Нікопольської міської ради щодо прийняття рішень міської ради (зазначених у графі 6 таблиці 1 (у т. ч. оскаржуване рішення від 31.08.2016) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийняті Рішення Міської ради 2016 - 2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів і бути спрямованими на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом 8 частини 2 статті 15 цього Закону, у виді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		26.1. З мотивувальної частини рішення АМК вбачається, що листом від 15.09.2017 №   5232 міська рада надала вичерпний перелік орендарів із зазначенням мети оренди (таблиця 1). Проаналізувавши отриману інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок по місту Нікополь, які укладені на підставі рішень міської ради (зазначених в графі 6 таблиці 1), орендна плата за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) складає:
		- для будівель магазину 3%; 5%;10%;12% від нормативної грошової оцінки землі; 
		- для павільйону торгівлі 3%; 5%;10%;12% від нормативної грошової оцінки землі.
		26.2. Так, у рішенні АМК зазначено, що відсутність єдиних ставок орендної плати (або їх фіксованого виразу відповідно до виду функціонального призначення земель) дало можливість  міській раді суб`єктивно визначити розмір ставки орендної плати для кожного суб`єкта господарювання  окремо. Такі дії суперечать нормам конкурентного законодавства, так як створюють суб`єктам господарювання нерівні умови діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку. Відтак, суб`єкту господарювання, якому був встановлений більший розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою, створювались дискримінаційні умови діяльності у порівнянні з суб`єктом господарювання, який діяв на цьому ж товарному ринку та якому було встановлено менший розмір орендної ставки. 
		Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції суб`єкти господарювання, що діють на певному товарному ринку повинні знаходитись в рівних умовах. 
		26.3. Рішення АМК є чинним.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		27. За змістом статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення від 31.08.2016) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		28. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 Земельного кодексу України у відповідній редакції).
		29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		30. За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
		31. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).
		32. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.  Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		33. Як убачається із матеріалів справи, позивач просив скасувати пункт 3 рішення Нікопольської міськради від 31.08.2016. Як на підставу позову позивач послався на положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", стверджував, що орган місцевого самоврядування, встановивши у спірному рішенні ставку орендної плати - 4 % від нормативної грошової оцінки землі, хоч при цьому для інших суб`єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким самим цільовим призначенням, створив позивачеві дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб`єктами господарювання, порушив права та інтереси позивача, незважаючи на те, що Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" заборонено дискримінацію з боку органів місцевого самоврядування.
		34. Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		35. Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		36. Апеляційний господарський суд вірно зазначив, що з урахуванням предмету та підстав заявленого позову, предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують факт застосування відповідачем різних умов (розмірів орендної плати менш ніж 4   % від нормативної грошової оцінки) при наданні в оренду земельних ділянок іншим суб`єктам господарювання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07).
		37. Суд апеляційної інстанції проаналізував надані позивачем та відповідачем рішення Нікопольської міськради щодо передачі в оренду земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за період 2016 - 2017 роки, а також з урахуванням встановлених обставин (пункт 19.1. цієї постанови) дійшов висновку, що Нікопольської міськрадою протягом 2016-2017 років  приймалися рішення, якими встановлювалися різні відсоткові ставки орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07) з однаковою метою оренди.
		38. Згідно зі статтею Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
		39. За змістом частини першої та абзацу восьмого частини другої статті 15 вказаного Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. 
		Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, є дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		40. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		41. Суди попередніх інстанцій встановили, що у відповідача відсутні будь-які правила, положення чи методики визначення ставок орендної плати, також відповідач не надав матеріали опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради; при визначенні розміру орендної плати, приймаючи рішення за період 2016-2017 роки, Нікопольська міськрада керувалася даними технічної документації та витягів, проте відповідач не надав доказів як саме ця документація дозволяла йому встановлювати різні розміри орендної плати; встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому ніж іншим суб`єктам господарювання призвело до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.
		42. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність у Нікопольської міськради єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення - роздрібна торгівля) та як наслідок встановлення для таких суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, суперечить нормам конкурентного законодавства, так як вказані обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.
		43. За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що ФОП Ляху   О.   В., якому було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою в розмірі у розмірі 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земель, створювалися гірші у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які діяли на ринку надання послуг торгівлі в місті Нікополь та яким було встановлено розмір орендної ставки у розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель умови ведення господарської діяльності.
		44. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
		45. У пунктах 127, 128 рішення Суду від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).
		До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).   
		46. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні визначення ставки орендної плати під час прийняття рішення від 31.08.2016, Нікопольська міськрада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення.
		47. Доводи відповідача стосовно неповного з`ясування судами обставин справи стосовно порушення (дотримання) міською радою вимог конкурентного законодавства під час визначення ставки орендної плати спростовуються наведеним у цій постанові.
		48. Ураховуючи висновки Верховного Суду, викладені у пункті 7 цієї постанови, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо пріоритетності положень Податкового кодексу України, оскільки підставою цього позову є саме порушення Нікопольською міськрадою конкурентного законодавства під час встановлення ставки орендної плати позивачеві.
		49. Встановлення цих обставин відноситься до повноважень суду у відповідності до статті 14 ГПК України, а тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 13 цієї постанови.
		50. Щодо доводів скаржника, викладеним у пункті 14 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що, дійсність рішення АМК не є предметом розгляду цього спору, натомість вказаному рішенню суди надали оцінку у відповідності до вимог статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін. Одночасно Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 300 ГПК України касаційний суд не має права, зокрема вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх.
		51. Доводи скаржника, викладені у пункті 15 цієї постанови, направлені на переоцінку встановлених обставин щодо конкурентності відповідних суб`єктів, а тому відхиляються Судом на підставі статті 300 ГПК України.
		52. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		53. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
		54. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Нікопольської міськради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Розподіл судових витрат
		55. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Нікопольської міської ради залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №   904/401/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О.   В.   Случ 
		 
		Судді                                                                                          Н.   О.   Волковицька 
		 
		                                                                                          Г.   М.   Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...