Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/3060/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2020.
Дата набрання законної сили: 27.01.2020
Номер судового провадження: 61-23170ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		27 січня 2020 року
		м. Київ
		справа № 682/3060/16-ц
		провадження № 61-23170сво18
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
		суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., 
		Червинської М. Є., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Зелений Парк», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняСлавутського міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Шевчука В. В., від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Пастощука М. М., П`єнти І. В., Ярмолюка О. І., від 09 березня 2017 року.
		Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом,                          в обґрунтування якого зазначив, що з вересня 2012 року по 22 лютого 
		2013 року працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Зелений Парк» (далі - ТОВ «Зелений Парк»). При звільненні з роботи йому не було повернуто трудову книжку, з наказом про звільнення не ознайомлено та не повідомлено про належні до виплати суми. Зазначив, що за час роботи йому не в повному обсязі виплачено заробітну плату за останній відпрацьований місяць - лютий 2013 року. Просив стягнути з ТОВ «Зелений Парк» заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 1 293,93 грн, середній заробіток за час затримки розрахуну при звільненні у сумі 98 664,20 грн та моральну шкоду у сумі 1 тис. грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 17 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.  
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у день звільнення позивач не працював, доказів пред`явлення вимоги про розрахунок не надав, в бухгалтерію підприємства з такою вимогою не звертався, від отримання трудової книжки відмовився.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 січня 2017 року залишено без змін. 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що з вимогою про проведення розрахунку позивач не звертався, заробітна плата у сумі 1 293,93 грн була виплачена позивачу шляхом направлення поштовим грошовим переказом, отже його трудові права не порушені. Позивач не був позбавлений можливості отримати трудову книжку та заробітну плату у строки, передбачені КЗпП України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 09 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не отримував заробітну плату у розмірі 1 293,93 грн. Отже підприємство не виконало обов`язок по виплаті заробітної плати. Заявлений позов вважає вимогою про виплату заробітної плати, яка підлягає задоволенню. 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 
		(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		14 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року справу № 682/3060/16-ц прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 з вересня 2012 року по 01 березня 2013 року працював токарем шостого розряду у ТОВ «Зелений Парк».
		01 березня 2013 року позивача звільнено з роботи на підставі 
		пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, що підтверджується наказом ТОВ «Зелений Парк» від 01 березня                    2013 року № 13-К.
		01 березня 2013 року позивач відмовився отримати трудову книжку та ознайомитися з наказом про звільнення, про що цього дня складено відповідні акти.
		01 березня 2013 року та 29 березня 2013 року рекомендованими листами позивачу надсилалися повідомлення про необхідність з`явитися до відділу кадрів ТОВ «Зелений Парк» для отримання трудової книжки, що підтверджується належним чином завіреними копіями поштових квитанцій про їх надсилання позивачу та копіями повідомлень про вручення поштового відправлення.
		З вимогою про проведення розрахунку позивач ОСОБА_1 до 
		ТОВ «Зелений Парк» не звертався.
		Згідно відомості на виплату грошей № 52 за березень 2013 року та поштової квитанції заробітна плата у сумі 1 293,93 грн переказана ОСОБА_1 грошовим переказом 29 листопада 2013 року (а. с. 37-38).
		Позиція Верховного Суду
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що права позивача не порушені, оскільки він в день звільнення не працював, вимоги про розрахунок не пред`являв.
		Такого ж висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 грудня 2018 року у справі 
		№ 635/6277/14-ц (провадження № 61-29403св18), встановивши, що в день звільнення 24 березня 2014 року позивач не працював і факт його звернення до відповідача з вимогою про розрахунок після 24 березня 
		2014 року не довів, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати встановленим факт допущення відповідачем затримки розрахунку при звільнені позивача 24 березня                2014 року, як умови покладення відповідальності за положеннями              статті 117 КЗпП України. Доводи касаційної скарги позивача, що вимога про проведення розрахунку здійснена ним шляхом подання позову до суду визнані безпідставними та такими, що не спростовують висновків судів про відсутність правових підстав, з урахуванням змісту статті 116 КЗпП України, для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільнені.
		Разом з тим, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 233/688/16-ц (провадження № 61-482св17) дійшла висновку, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що така затримка мала місце з вини відповідача, оскільки відповідачеві було відомо, що на день звільнення позивача (19 травня 2015 року) він мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі, натомість заробітна плата в розмірі 11 465,44 грн була виплачена позивачеві лише 24 червня 2016 року. При цьому апеляційним судом було враховано, що вимогу про виплату позивачеві розрахункових сум шляхом безпосереднього звернення до відповідача позивач не пред`являв та факт звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є належним пред`явленням вимоги про розрахунок у розумінні 
		статті 116 КЗпП України. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що звернення до суду з цим позовом не є належним пред`явленням позивачем вимоги про розрахунок в розумінні статті 116 КЗпП України, визнано таким, що не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до положень 
		статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а вичерпного переліку, яким чином працівник має звернутись до власника з вимогою про виплату цих коштів, законодавством не визначено. Разом з цим, суд першої інстанції, визначаючись з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, дійшов правильного висновку про те, що спірним періодом є час з моменту проведення судом попереднього судового засідання 25 березня 2016 року (коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача) до фактичної виплати заробітної плати (14 червня 2016 року). Відповідач, будучи обізнаним про наявність спору між ним та позивачем, не виконав вимоги одразу, як передбачено 
		статтею 116 КЗпП України, а сплатив належні позивачеві при звільненні кошти значно пізніше.  
		Наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу до вирішення схожих справ, що викликало необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законоадвства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
		У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина п`ята статті 235 КЗпП України). 
		Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. 
		Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненніза своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
		За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
		Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні                                         за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
		Положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Встановивши, що у день звільнення позивач не працював, відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення та від отримання трудової книжки, а роботодавець вчинив дії з виплати належної працівнику при звільненні заробітної плати, переказавши у листопаді 2013 року на адресу позивача 1 293,93 грн засобами поштового зв`язку, що підтверджується квитанцією від 29 листопада 2013 року, врахувавши, що до суду з позовом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернувся більше ніж через три роки з моменту перерахування заробітної плати, а до цього не отримував кореспонденцію, яка надходила від роботодавця на його адресу, а також те, що вимог про проведення розрахунку при звільненні працівник до моменту звернення до суду не заявляв, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання обов`язку, передбаченого статтею 116 КЗпП України, надавши докази виплати працівникові сум, належних йому при звільненні. 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.
		 
		Висновки про правильне застосування норм права
		Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
		Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
		Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні                                         за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
		Ураховуючи обставини цієї справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не знаходить підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 635/6277/14-ц (справа № 61-29403св18) та колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 233/688/16-ц (провадження № 61-482св17).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
		від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області  від 09 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                        Є. В. Синельников 
		 
		Судді:                                                                                                    В. С. Висоцька  
		 
		                                                                                                                 Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                                 В. І. Крат 
		 
		                                                                                                                 Д. Д. Луспеник
		 
		                                                                                                                 М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...