Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/7357/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2020.
Дата набрання законної сили: 29.01.2020
Номер судового провадження: 51-4252км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017070120001161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		29 січня 2020 р.
		м. Київ
		справа № 303/7357/17
		провадження № 51-4252км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
		засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від17серпня 2018року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23травня 2019року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070120001161, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Плоске Решетилівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 04лютого 2002року вироком Апеляційного суду Полтавської області за п.«а» ст.93, ч.3 ст.142 КК України (1960 року) із застосуванням ст.42КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.п. 1, 13 ч.2 ст.115 КК України.
		Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від17серпня 2018року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за правилами ст.72КК України. Вирішено питання щодо речових доказів.
		Як зазначено у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 25 жовтня 2017 року приблизно о 20.00год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля кафе-магазину «АВС» по вул.Гагаріна,15 в с.Великі Лучки Мукачівського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, під час конфлікту з ОСОБА_8 , який переріс в бійку, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою не позбавлення життя, ножом завдав ОСОБА_8 не менше 5 ударів в життєво важливі органи, тобто в область голови та грудної клітки, і в результаті цього спричинив йому тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани по парастеральній лінії в 3-му міжребер`ї праворуч, проникаючої колото-різаної рани в ділянці лівої реберної дуги з пошкодженням лівого купола діафрагми, шлунку, великого сальника, селезінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а також різані рани потилиці справа, правої скроневої ділянки та непроникаючу рану в 3-му міжребер`ї зліва по середньо-ключичній лінії.
		Бійку між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побачив ОСОБА_9 , який знаходився в автомобілі ОСОБА_8 й при цьому почув крик останнього. Щоб припинити бійку, ОСОБА_9 , який знаходився в автомобілі ОСОБА_8 , вийшов із вказаного автомобіля, щоб надати допомогу ОСОБА_8 , кинув відро з грибами та ланцюгом у ОСОБА_7 і став поміщати ОСОБА_8 на сидіння автомобіля.
		У цей момент ОСОБА_7 , 25жовтня 2017 року, близько 20.05год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля кафе-магазину «АВС» по вул.Гагаріна, 15 у с.Великі Лучки Мукачівського району, підійшов до ОСОБА_10 і умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою позбавлення життя двох осіб ножом завдав удари ОСОБА_9 в область грудної клітки, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення по реберній дузі по передньо-аксілярній лінії, а також у виді проникаючого поранення по середньо-аксілярній лінії в п`ятому міжребер`ї, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а також непроникаючого поранення грудної клітки зліва.
		Однак спричинені ОСОБА_7 тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не призвели до їх смерті з незалежних від його волі причин, адже потерпілі в короткий строк були доставлені до Мукачівської центральної лікарні, де їм негайно було надано кваліфіковану медичну допомогу.
		Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від17серпня 2018року  без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що вирок та ухвала не відповідають вимогам статей94, 370КПК України, оскільки вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно прийшли до висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч.2 ст.15 п.п.1, 13 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.121КК України, враховуючи знаряддя вчинення злочину, кількість завданих ударів, їх локалізацію та поведінку ОСОБА_7 , який не зупинив свої дії і намагався довести злочин до кінця. Така зміна кваліфікації дій засудженого призвела до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
		Також прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, вказує на суперечності в ухвалі суду апеляційної інстанції, оскільки судом зазначено, що в обвинувальному акті, всупереч положенням п.5 ч.2 ст.291КПК України не встановлено всіх фактичних обставин вчинення злочину, проте залишено вирок без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.
		Захисник та засуджений просили відхилити касаційну скаргу прокурора. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно з положеннямист.438 КПК Україниє істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Однак, суд першої інстанції, вирішуючи питання про перекваліфікацію дій засудженого та ухвалення обвинувального вироку вказаних вимог закону не дотримався, що залишилося поза увагою апеляційного суду.
		Зокрема, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Формулювання обвинувачення у вироку викладається на підставі встановлених судом за результатами дослідження доказів фактичних обставин кримінального провадження та повинне відповідати диспозиції норми, за якою винна особа притягується до кримінальної відповідальності.
		Суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення за епізодом завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 зазначив про вчинення діяння з метою не позбавлення життя, проте усупереч вимогам ст.374КПК України не вказав мотивів вчинення засудженим злочинних дій.
		Крім цього, при формулюванні обвинувачення суд допустив протиріччя, оскільки, дійшовши висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 п.п.1, 13 ч.2 ст.115КК України на ч.1 ст.121КК України, у зв`язку з відсутністю умислу на спричинення смерті потерпілих, й формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, за епізодом завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , вказав про нанесення ОСОБА_7 ударів ножем у життєво важливі органи ОСОБА_10 з метою позбавлення життя двох і більше осіб, проте смерть потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не настала незалежно від волі ОСОБА_7 , оскільки їм було надано медичну допомогу.
		Таким чином, при ухваленні обвинувального вироку судом допущено порушення вимог статей 370, 374КПК України.
		Також колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновку судів про відсутність у ОСОБА_7 умислу на умисне вбивство потерпілих.
		Згідно з ч. 1ст. 15 ККУкраїни, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
		При розмежуванні замаху на вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Однак, зазначених вимог судом першої інстанції не виконано, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.
		Як убачається з матеріалів справи, засуджений в судовому засіданні не заперечував, що під час конфлікту з ОСОБА_8 він ножем завдав останньому не менше п`яти ударів в життєво-важливі органи, в область голови та грудну клітину. Коли потерпілий ОСОБА_9 намагався припинити бійку і надати допомогу ОСОБА_8 , засуджений не тільки не припинив свої дії, а завдав ударів ножем у життєво-важливі органи й потерпілому ОСОБА_9 . Після цього, коли потерпілі сіли в машину, ОСОБА_7 намагався відкрити автомобіль, але злочин до кінця не довів, оскільки потерпілі на автомобілі доїхали до лікарні і їм була надана медична допомога.
		Однак, без належної оцінки судів першої і апеляційної інстанції залишились характер дій ОСОБА_7 , знаряддя злочину  ніж, завдання ним множинних ударів у життєво важливі органи потерпілих, його поведінка під час вчинення злочину, зокрема те, що після того, як потерпілі сіли в автомобіль, він своїх дій не припинив і намагався відкрити двері автомобіля.
		Також, обґрунтовуючи позицію про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілих, суд першої інстанції послався на показання засудженого, який в судовому засіданні визнав факт завдання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тілесних ушкоджень і, хоча й вказав, що не мав умислу на вбивство, проте зазначив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому чітко описати подію не може.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за встановлених судами фактичних обставин висновок про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з п.п.1, 13 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.121КК України є необґрунтованим.
		Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд доводів апеляційних скарг належним чином не перевірив, свій висновок про законність рішення суду першої інстанції належним чином не обґрунтував.
		Враховуючи указане вище, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7  скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. 
		Крім цього, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , з метою запобігання ризику його переховування від суду, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПКУкраїни, Верховний Суд вважає необхідним обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
		Керуючись ст. ст. 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від17серпня 2018року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23травня 2019року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 березня 2020 року.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...