Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 342/1/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Захоплення заручників.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2020. Зареєстровано: 05.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2020.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021 (частково)
Результат оскарження 23.02.2021 Івано-Франківський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/342/24/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018090000000560

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 342/1/19
		Провадження № 1-кп/342/24/2020 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2020 року                            м. Городенка
		 
		Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090000000560 від 13.07.2018 про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя республіки АДРЕСА_1 ), не одруженого, громадянина Республіки Туреччина, який має професійно-технічну освіту, раніше не судимий, не працює, утримується в дільниці слідчого ізолятора Державної установи «Коломийська ВК-41»,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 147 КК України, 
		 
		учасники судового провадження:
		прокурори: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		потерпіла/ цивільний позивач ОСОБА_8 ,
		представники потерпілої/цивільного позивача  адвокати: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		обвинувачений/ цивільний відповідач ОСОБА_11 , 
		захисники: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 
		перекладач ОСОБА_14 , 
		 В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_11  вчинив незаконне позбавлення волі способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, таке, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань.
		Злочин вчинив за таких обставин:
		ОСОБА_15 , стосовно якого 09.02.2018 прийнято рішення про повернення до країни попереднього постійного проживання та заборонено в`їзд в Україну до 09 лютого 2021 р., за паспортом свого брата близнюка громадянина Туреччини Irmak Mehmet Ali 11.07.2018 в`їхав в Україну. 12.07.2018 близько 22 год. ОСОБА_11  прибув в АДРЕСА_2 до колишньої його співжительки ОСОБА_8 . Між ними розпочалась сварка, суперечка, вони вияснювали свої стосунки, у зв`язку з цим конфліктом було викликано працівників поліції. В подальшому, 13.07.2018 близько 02 год., перебуваючи на подвір`ї житлового господарства по АДРЕСА_2 , приклавши до шиї ОСОБА_8 ніж, який взяв у літній кухні, почав кричати, що вб`є її, вимагав від ОСОБА_8 надати її мобільний телефон, вимагав щоб працівники поліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які прибули за викликом, йшли геть, завів ОСОБА_8 до приміщення літньої кухні. Перебуваючи в приміщені літньої кухні, між ОСОБА_18 та ОСОБА_8  продовжувався конфлікт на ґрунті ревнощів. Приблизно о 2 год.20 хв. 13.07.2018, ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою реалізації свого злочинного умислу - незаконного позбавлення волі потерпілої, поставивши ОСОБА_8 спереду себе, застосувавши до неї фізичне насильство, тримаючи правою рукою біля горла ОСОБА_8  кухонний ніж, обмежив вільний рух останньої, вийшов разом з ОСОБА_8  з приміщення літньої кухні і через подвір`я потягнув її до житлового будинку. Застосувавши силу, лівою рукою відкрив зачинені вхідні двері до житлового будинку, пошкодивши їх, завів ОСОБА_8 в спальну кімнату. Працівникам поліції заборонив заходити в будинок, погрожуючи, що завдасть тілесні ушкодження ОСОБА_8 , вб`є її і дітей останньої, якщо вона не одружиться з ним. Декілька разів ОСОБА_11 виходив з кімнати в коридор і через відкриті двері на вулицю вимагав телефон ОСОБА_8 , вимагав, щоб принесли таблетки для ОСОБА_8  та воду, тому що тій стало погано, також просив сигарет. Для того, щоб отримати те, що вимагав, до житлового будинку дозволяв заходити поліцейському ОСОБА_17 ; пізніше ОСОБА_11  дозволив зайти до кімнати, в якій утримував ОСОБА_8 , начальнику сектору превенції Городенківського ВП ОСОБА_19 , а через деякий час - начальнику Городенківського ВП ОСОБА_20 . В кімнаті, в присутності ОСОБА_19 , ОСОБА_11  на ліжку незаконно утримував ОСОБА_8  одною рукою, а іншою рукою тримав біля її горла ніж, при цьому вимагав телефон ОСОБА_8 , щоб переглянути СМС-повідомлення, оскільки запідозрив співжительку в зраді. На вмовляння відпустити ОСОБА_8  і передати ніж, ОСОБА_11  не погоджувався, продовжував утримувати ОСОБА_8 , погрожуючи застосувати ніж, позбавив ОСОБА_8  можливості залишити кімнату. Хоча положення тіл на ліжку обвинувачений і потерпіла змінювали, ОСОБА_11  постійно був впритул до потерпілої, однією рукою утримував її то за руку, то за талію, то за шию, а ніж з другої руки не випускав. За вимогою ОСОБА_4  до ОСОБА_8  була викликана швидка допомога. Коли в кімнату, де ОСОБА_11 утримував ОСОБА_8 зайшов начальник відділення поліції ОСОБА_20 , а після нього - медпрацівники швидкої допомоги, ОСОБА_11  не тримав ніж біля горла потерпілої ОСОБА_8 , а тримав його в правій руці, яку накривав ковдрою.
		Умисні дії щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_8 ОСОБА_11  вчинив способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, оскільки застосовував погрозу вбивством потерпілої та її дітей, як спосіб психологічного впливу на особу з метою недопущення опору. Діяння ОСОБА_4 , які супроводжувались заподіянням потерпілій ОСОБА_8 фізичних страждань, виявилися в таких умовах її незаконного позбавлення волі, які завдавали потерпілій особливих негативних фізичних та фізіологічних відчуттів: сильного фізичного болю, який ОСОБА_8 відчувала внаслідок нанесених ОСОБА_18 побоїв, реальної погрози застосування насильства, так як при утриманні ОСОБА_8 , незважаючи на присутніх працівників поліції, ОСОБА_11  постійно в руці тримав ніж, який міг застосувати і таким чином створив обстановку неможливості ОСОБА_8 залишити місце та кімнату, в якій її утримував. Свої умисні дії щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_8  ОСОБА_11  вчиняв з 02 год. 13.07.2018 до 7 год.30 хв. 13.07.2018, до моменту, коли скориставшись тим, що увага ОСОБА_4 була зосереджена на наданні медичної допомоги потерпілій, працівники спецпідрозділу «Корд» обеззброїли і затримали обвинуваченого та звільнили потерпілу. 
		Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається судом обвинувачений ОСОБА_11 , передбачена ч.2 ст. 146 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 147 КК України, в триманні особи як заручника з метою спонукання службової особи до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, - не визнав. Суду показав, що з ОСОБА_8  (далі - ОСОБА_8 , ОСОБА_21 ) познайомився через інтернет. Спочатку просто переписувались, потім спілкувались через відеозв`язок. ОСОБА_8 йому сподобалась як красива жінка. Вперше зустрілись в м. Івано-Франківськ, разом провели три ночі в одному з готелів. Після того перестали спілкуватись і переписуватись, не контактували, не зустрічались. Через деякий час вона разом з своєю колежанкою зателефонували йому, та повідомила, що вагітна. Про вагітність ОСОБА_21 сказав своєму батькові, той рекомендував поїхати до неї й одружитись. Він той час перебував в Німеччині, був безробітним. ОСОБА_21 також мала намір одружуватись, але казала, що будуть одружуватись в травні 2018р., коли її мама приїде з-за кордону. Про те, що на той час ОСОБА_21  перебувала в шлюбі, він не знав. Спільно з ОСОБА_8  проживали 4 місяці в неї дома в с. Вікно. 08 грудня 2017 р. до них приїздив його брат ОСОБА_22 . На короткі терміни ОСОБА_11 покидав Україну, про що є відмітки в його паспорті. Від ОСОБА_21  йому відомо, що її діти від різних чоловіків, що її чоловік ОСОБА_23  вживає наркотики. Протягом періоду спільного проживання ОСОБА_21  за нього не дбала, не дивилась за своїми дітьми, вживала алкоголь, більшість часу проводила в інтернеті (фейсбук), переписувалась з іншими чоловіками. За рекомендацією своєї мами протягом двох місяців він спостерігав, чи були в ОСОБА_21 «критичні дні»; переконався, що не було, тому вважає, що вона свідомо зробила аборт. 
		Щодо обвинувачення, ОСОБА_11 показав, що після того, як ОСОБА_8  в середині червня 2018 р. зателефонувала йому і сказала, що від нього вагітна, просила приїхати, він вирішив їхати в Україну, хоча знав про заборону йому в`їзду в Україну на 3 роки. В Україну, в аеропорт Бориспіль, він прилетів 11.07.2018 о 9 год. ранку. Того ж дня на таксі поїхав у с. Вікно, куди прибув в 10 год. вечора, зустрівся з ОСОБА_21 , але побачивши біля її будинку поліцейський автомобіль, вирішив поїхати в м. Коломия в готель. Наступного дня, 12.07.2018, вони з ОСОБА_21 переписувались, домовились про зустріч; в 10 год. вечора він приїхав в с. Вікно до ОСОБА_21 додому на таксі. Спочатку приблизно 15 хвилин вони спокійно розмовляли в неї дома на вулиці. Він хотів вияснити ситуацію, яка склалась, чому ОСОБА_21 позбулась його дитини, якщо в них були нормальні відносини. Потім розмовляли в кухні, був присутній поліцейський, який одягнутий в цивільний одяг. Конфлікту, сутички - не було. Зайшла мова про гроші, що його відпустять, якщо він дасть якусь суму коштів. Також показав, що спокійно, без конфлікту, вони з ОСОБА_21 перейшли до хати, щоб там спокійно поговорити, хоча не заперечив, що він був знервований повідомленням ОСОБА_21 про те, що вона зробила аборт. Ніякого насильства щодо ОСОБА_21  він не вчиняв. Після закінчення розмови з ОСОБА_21 він не покинув її будинок тому, що поліцейські йому казали: залишайся, ночуй тут. Заперечував, що в кухні брав ніж, яким погрожував ОСОБА_21 . Щодо показань очевидців поліцейських про те, що він тримав ніж, - категорично заперечував, при цьому просив звернути увагу на показання лікарки, яка не говорила про те, що він постійно тримав ніж. Про вилучений ніж пояснив, що оскільки ОСОБА_21 живе сама в хаті, тому могла покласти ніж в спальні. Показання поліцейських, що їм зателефонувала сусідка ОСОБА_21 і повідомила про сутичку вважає підозрілими, так як остання не телефонувала на стаціонарний номер поліції. Твердження потерпілої, що він її бив, хапав за шию, вважає неправдивими. Заперечує показання поліцейських, які, даючи свідчення в суді казали, що він говорив англійською та українською мовою; стверджує, що він тоді говорив на німецькій і на турецькій мовах. Обвинувачений наполягає на тому, що він не казав, що вб`є дітей ОСОБА_21 , він тільки казав, що вона вбила його дитину тим, що зробила аборт. Саме це питання він хотів вирішити з ОСОБА_21 , хотів вияснити, чому вона так поступила. Вважає, що потерпіла так «обставила», що поліцейські його неправильно зрозуміли. Ствердив, що вимагав телефон ОСОБА_21 , хотів подивитись інформацію, яка зберігалась на телефоні. ОСОБА_24 заручники ОСОБА_21 він не брав, просто тримав її біля себе; утримуючи ОСОБА_21 , він не ставив ніяких вимог. Стосовно того, чому ОСОБА_8  не могла покинути кімнату, в якій він її утримував, обвинувачений пояснив, що він не утримував ОСОБА_21 , вона могла йти, але не йшла тому, що заснула. Одночасно обвинувачений жаліє про свої неправомірні дії, які виразились в нелегальному прибутті в Україну. Про причини його депортації з України 09.02.2018 обвинувачений пояснив, що замість дозволених 90 днів перебування в Україні, він був тут приблизно чотири місяці, тому йому було заборонено в`їзд в Україну на 3 роки. Перетинаючи кордон для в`їзду в Україну за паспортом свого брата ОСОБА_25 він розумів, що чинить незаконно, але повідомлена ОСОБА_21 по телефону інформація що вона вагітна, заставляла його приїхати. Даючи пояснення щодо наявного в матеріалах кримінального провадження доказу - переписки з телефона з його фотографіями на лікарняному ліжку з повідомленням про наявність в нього гепатиту, обвинувачений зазначив, що гепатиту в нього нема, такі фото ОСОБА_8 він не направляв, їх наявність пояснив тим, що ОСОБА_21  мала доступ до всіх його e-mail, де зберігаються фотографії. 
		Після роз`яснення суті обвинувачення обвинувачений цивільний позов визнавав. В подальшому під час судового розгляду обвинувачений цивільний позов не визнав; заперечив, що причинив потерпілій матеріальні збитки, щодо поламаних вхідних дверей пояснив, що раніше ОСОБА_21 йому говорила, що двері пошкодив її чоловік ОСОБА_23 . Одночасно ОСОБА_11 пояснив, що його родина відшкодує за незручності, спричинені ОСОБА_8 , перерахує певні кошти через банк на наданий нею рахунок. Обвинувачений звертає увагу суду на те, що його батько ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має проблеми з серцем, тому потребує його допомоги. 
		Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що проживає в с. Вікно Городенківського району з двома неповнолітніми дітьми. З обвинуваченим познайомилась навесні в 2017 році через соціальну мережу «Фейсбук» в своєму телефоні, тоді вона думала, що він є громадянином Німеччини. Протягом пів року вони обмінювались картинками, відео, переписувались, при переписці користувалась перекладачем з німецької на українську. Спочатку, коли ОСОБА_11 пропонував зустрітись, вона відмовлялась, але після його наполягань, погодилась. В кінці вересня 2017р. вони домовились зустрітись з ОСОБА_18  в м. Івано-Франківськ. Зустрівшись, протягом півтори-двох годин спілкувались, були в кафе, ОСОБА_11 справив хороше враження вихованої людини. Так як з своїм чоловіком вона спільно не проживала, тому в неї появилась надія, що зможе влаштувати своє життя. Повернувшись після зустрічі додому, користуючись інтернетом (Wi-fi) своєї сусідки ОСОБА_27 , продовжувала спілкування з ОСОБА_18 , направляла йому свої фотографії та своїх дітей. Хоча свою адресу йому не повідомляла, до себе не запрошувала, однак через інтернет ОСОБА_11  встановив місце її проживання. 22 жовтня 2017 р. ОСОБА_11  приїхав у с. Вікно, попав до місця проживання ОСОБА_27 , яка направила ОСОБА_4  до неї додому. Відразу вона йому сказала, що ще не розлучена, тому він повинен їхати в м. Городенку в готель. Після того вони зустрічались в Городенці, гуляли. Він дозволяв собі приїжджати до неї додому в село Вікно, через що в них неодноразово виникали конфлікти. Побувши три-чотири дні в Україні, ОСОБА_11 поїхав додому в Німеччину. В листопаді 2017 р. ОСОБА_11 без попередження приїхав до неї додому, через що знову виник конфлікт. Так як ОСОБА_11 хитрий, в той час він їй ні в чому не перечив. В подальшому при переписці з ОСОБА_18  вона написала, що 01 грудня в її сина ОСОБА_28 буде день народження, збереться родина. ОСОБА_11  напрошувався приїхати в гості, вона не погоджувалась, але незважаючи на це, ОСОБА_11  01 грудня 2017р. приїхав до неї додому. Виникла сварка, тому ОСОБА_11 поїхав в ОСОБА_29 готель. Скільки часу тоді ОСОБА_11  провів в Україні, - не пригадує. Напередодні її дня народження, 24.12.2017р. ОСОБА_11  приїхав в Україну з своїм братом машиною, якою керував брат; хотів їх познайомити. ОСОБА_11  з братом і вона з своїми дітьми їздили в Яремче, де гарно провели час. Коли повертались додому, ОСОБА_11  розмовляв з братом, вона звернулась із запитанням до ОСОБА_4 , але той вдарив її в обличчя, при цьому сказав, що вона не має права втручатись в розмову чоловіків, говорити можна тоді, коли він дозволить. З того часу вона зрозуміла місце жінки в його житті і їй стало страшно. Повернувшись до неї додому в с. Вікно, ОСОБА_11 просив вибачення, запевняв, що таке більше не повториться. Його брат поїхав в ОСОБА_29  в готель, а ОСОБА_11  того вечора залишився в неї, в них був інтимний зв`язок. Наступного дня брат обвинуваченого приїхав за ним щоб їхати в Німеччину. Однак, того ж дня ОСОБА_11  повернувся і сказав, що хоче залишитись з нею. Потерпіла пояснила, що з обвинуваченим спілкувались частково німецькою (яку вона вивчала в школі), частково українською мовами, а також користувались функцією «перекладач» в мобільних телефонах. 27.12.2017 вона їхала в ОСОБА_29 в лікарню за довідкою, ОСОБА_11  сказав, що їде разом з нею, так як йому потрібно до банкомата. Перебуваючи в м. Городенка, вона переконалась, що ОСОБА_11  її переслідує. Залишивши його в центрі міста, поїхала до своєї подруги ОСОБА_30 . Коли повернулась додому в с. Вікно, ОСОБА_11  в присутності її свекрухи та дітей почав з нею сваритись, запитувати, де вона була, чому залишила його самого, при цьому тягав її за волосся, бив в обличчя, кричав, що через неї загубив документи. Потім вибачився і сказав, що треба їхати в поліцію повідомити про загублені документи, щоб їх знайти. З його розповіді в поліції вона зрозуміла, що декілька разів ОСОБА_11 їхав з ОСОБА_29 в село Вікно, користуючись послугами різних таксі, розшукував її, тоді ж загубив всі свої документи. Залишившись без документів і без грошей, просив її дозволу пожити в неї дома, поки він зробить документи, вона дозволила. Проживаючи в неї з 27.12.2017 до лютого 2018 р. (поки його не депортували), ОСОБА_11  влаштовував конфлікти, ревнував, вважав її своєю річчю; не давав можливості говорити по телефону з родичами, не дозволяв вийти до сусідів чи в село, поїхати в ОСОБА_29 , слідкував за нею. Одного разу, коли ОСОБА_11 дебоширив, він не дозволяв їй відповісти на телефонний дзвінок. Після того її подруга ОСОБА_31 зателефонувала на телефон ОСОБА_4 , щоб запитати, що сталось, чому вона не відповідає, у відповідь той кричав. За проханням ОСОБА_32 , яка зателефонувала до дядька потерпілої ОСОБА_33 , останній приходив утихомирювати ОСОБА_4 . Вважає, що причиною депортації ОСОБА_4 було її повідомлення до поліції про його протиправну поведінку щодо неї, що він її душив, відібрав та розбив її мобільний телефон, розбив у дверях скло. Після його депортації з України ОСОБА_11  продовжував їй писати з різних телефонних номерів на «вацап», «фейсбук», писати її друзям і родичам, що він помститься за її звернення до поліції, вб`є її. Щоб ОСОБА_11  припинив свої дії, була змушена написати, що помирилась з чоловіком, але обвинувачений писав їй повідомлення що любить, не може без неї жити, а також погрожував, якщо вона не буде жити з ним, то він приїде і її вб`є, незважаючи на заборону в`їзду до України. 11 липня 2018 р. ввечері до неї додому приїхали працівники поліції, від яких їй стало відомо, що брат ОСОБА_4  написав заяву в Турецьке посольство про викрадення останнім в нього документів, по яких ОСОБА_11  може в`їхати в Україну. Тоді дізналась, що ОСОБА_11 є громадянином Туреччини. Тієї ж ночі зателефонувала друзям, з допомогою яких, разом з дітьми, поїхала в готель в м. Городенка. Їй на мобільний телефон поступали повідомлення з невідомого номера українського оператора з погрозами. Про те, що повідомлення надходили від ОСОБА_4 розуміла по тому, що був нечіткий переклад слів. Відписала, що здогадується, хто їй пише і щоб залишив її в спокої. Хоча ОСОБА_11  їй писав, що хоче її побачити, що любить її, але вона переконана, що він їхав її вбити. Наступного ранку звернулась до Городенківської поліції, але заяву в неї не прийняли, рекомендували не блокувати номер колишнього співмешканця, спілкуватись та погоджуватись на зустріч, а її безпеку та безпеку її дітей поліцейські забезпечать; запевнили, що як тільки іноземець появиться в неї дома, то до 5 хвилин часу вони прибудуть. Повіривши працівникам поліції, що вони її захистять, почала відповідати на дзвінки ОСОБА_34 , дозволила приїхати. Своїх дітей відвела до сусідки ОСОБА_35 . Попросила останню, як тільки та побачить в неї дома ОСОБА_34 , щоб зателефонувала на вказаний нею телефонний номер для виклику поліції, для чого залишила їй свій телефон «Самсунг Б-5» сенсорний золотистого кольору, який їй купив ОСОБА_11 , після того як розбив її телефон. Біля 10 год. вечора 12.07.2018, коли вона була дома сама, приїхав ОСОБА_11 . Вони розмовляли на подвір`ї, ОСОБА_11  був агресивний, багато говорив, повідомив, що напередодні ввечері, 11.07.2018, він вже приїжджав до неї додому, але побачивши поліцейських, не заходив; що він бачив, як вона з дітьми поїхала з дому, тому залишився ночувати в неї в стодолі. Також ОСОБА_11  голосно кричав, кулаком бив по стіні будинку, погрожував їй розправою. Вона плакала, боялась його і чекала, коли хто-небудь приїде і його заберуть. В сусідки ОСОБА_36 були відкриті двері до будинку, тому та чула голос обвинуваченого і бачила його. Три поліцейських приїхали біля 11 год., з них два взяли ОСОБА_4 за руки, поклали на коліна. Вона разом із поліцейським ОСОБА_17 , який не був одягнутий у форменний одяг, зайшли до приміщення літньої кухні. В розмові повідомив, що за приїзд в Україну по чужих документах вони можуть затримати ОСОБА_4 не довше як на три години. Розмовляли більше 15 хв., вона плакала, просила щоб поліцейські його забрали. До кухні зайшов ОСОБА_11 , сказав що хоче напитися води, підійшов до крана, випив воду, і коли ставив кружку, з підставки, де зберігаються ложки, вилки й ножі, різко взяв ніж, кричав англійською мовою, що заріже себе, якщо вона не вийде за нього заміж. В той момент ОСОБА_17 виштовхнув її з кухні на вулицю. В кухні залишилися ОСОБА_17  та ОСОБА_11 , потім вони вийшли на вулицю. Ірмак Омер стояв ближче до входу в кухню, а ОСОБА_17 підійшов до поліцейських, з його слів зрозуміла, що ніж обвинувачений залишив в кухні. ОСОБА_17 сказав, що нема проблем з одруженням, завтра можна розписуватись. В ту секунду до неї з ножем підбіг ОСОБА_11 , взяв рукою за шию, розмахнувся і кинув на землю, приставив їй до шиї ніж і почав кричати, що вб`є, вимагав, щоб поліцейські залишили подвір`я. Піднявши її з землі, поставив спереду себе, і тримаючи біля її шиї ніж, повів в приміщення кухні. Там вдарив ліктем в обличчя, від чого вона впала, він її підняв і продовжив бити руками по обличчі, при цьому запитував, де діти, де її телефон, але вона не відповідала, лише кликала на допомогу, але працівники поліції до літньої кухні не зайшли. Через деякий час ОСОБА_11 , поставивши її перед себе, утримуючи ніж біля її горла, вийшов разом з нею з літньої кухні на вулицю і через подвір`я потягнув до будинку. Вирватись вона не могла. Двері будинку були замкнені, ОСОБА_11  їх зламав, відкривши без ключа, потягнув її в спальню. Коли перебували в спальні, ОСОБА_11 знову кричав і німецькою, і українською мовами, погрожував, якщо не вийде за нього заміж, то він вб`є її і її дітей, також говорив, що в Німеччині має проблеми з законом, то в тому випадку, якщо вона не погодиться, то вони будуть разом «на тому світі». Після чого тягав її за волосся та бив. Скільки часу це тривало, вона сказати не може. Але їй тепер відомо, що коли ОСОБА_11  взяв її як заручницю, то поліцейський сказав сусідці викликати поліцію через телефонний номер 102. Перебуваючи в кімнаті, вона була обмежена у вільному русі. Коли їй стало дуже погано, вона була вимушена просити в ОСОБА_4 таблетку. Він знову, поставивши її спереду себе, тримаючи біля її шиї ніж, направився до виходу, кричав, щоб принесли таблетки. ОСОБА_17 з літньої кухні приніс до хати таблетки, повідомив, що приїде начальник поліції, все «порішає», вони завтра одружаться та пропонував ОСОБА_37 її відпустити, але той не реагував. В спальні на ліжку ОСОБА_11  був біля неї, постійно тримав ніж біля її спини. Коли прибув начальник поліції, вона поскаржилась, що дуже погано себе почуває, їй викликали швидку допомогу. Обвинувачений допустив медпрацівників надавати їй допомогу, вона спочатку сиділа на ліжку, а потім лягла. В той момент обвинувачений сидів біля неї з лівої сторони, ніж тримав за її спиною правою рукою, а лівою рукою тримав її за руку. Залишити приміщення кімнати вона не могла, обвинувачений її утримував. ОСОБА_11 спілкувався з лікаркою на німецькій та на турецькій мовах. Після того, як їй зробили укол, вона на деякий час заснула. Коли прокинулась, медики міряли їй тиск, начальник поліції вмовляв ОСОБА_4  її відпустити. При такій обстановці вона не мала вибору, тому погоджувалась на одруження з ОСОБА_18 . Крім вимоги одружитись, ОСОБА_11  ставив вимогу до поліцейських, щоб вони принесли її телефон, щоб міг подивитись, чи не знайшла вона в інтернеті когось іншого, крім нього. В спальні ОСОБА_11  утримував її до ранку. Коли до кімнати зайшло багато людей у військовій формі у масках, ОСОБА_11  замахнувся на неї ножем, один з поліцейських миттєво зреагував, обвинуваченого затримали, а її забрали з кімнати. Також пояснила, що вона зверталась до Городенківської лікарні з приводу отриманих тілесних ушкоджень, в неї були синяки на шиї, біля ока, її боліла голова, спина; ножові поранення їй не були нанесені. Свої позовні вимоги ОСОБА_8  підтримує в повному обсязі. Замість поламаних дверей, які не підлягали ремонту, були поставлені нові двері, їх вартість 14700 грн. Моральна шкода полягала в фізичному болі, в неї були синяки, їй стидно було виходити на вулицю, вона страждала, не спала вночі, вживала снодійні, прийшлось ходити до психолога. На час надання нею показань під час судового розгляду родичі обвинуваченого не намагались відшкодувати завдану їй шкоду; щодо міри покарання обвинуваченому, то потерпіла надіється на справедливість суду. В судове засідання для участі в судових дебатах потерпіла не прибула, подала клопотання про неможливість прибуття в засідання, в якому зазначила також, що на її вимогу її адвокат не прибуде в судове засідання 28.01.2020; одночасно вказала, що судові дебати вона виклала письмово та зареєструвала в суді. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17  суду показав, що в липні 2018 р. він працював оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Городенківського відділу поліції. Йому було відомо про повідомлення на 102, що іноземець ОСОБА_11  по чужих документах в`їхав на територію України і може бути на території району. Від свого товариша, жителя с. Стрільче ОСОБА_38 (родича потерпілої ОСОБА_8 ), він знав, що в зв`язку з таким повідомленням в с. Вікно до ОСОБА_8  напередодні виїжджали патрульні поліцейські ОСОБА_39  і ОСОБА_40 . У вечірній час 12 липня 2018 р., після телефонного дзвінка сусідки потерпілої до ОСОБА_38 , яка повідомила, що ОСОБА_11 приїхав в с. Вікно до ОСОБА_8 і з її господарства доносяться крики, до нього передзвонив ОСОБА_41 , запропонував туди під`їхати разом з ним. Він зателефонував до чергової частини поліції та повідомив про конфлікт в ОСОБА_8 . Разом з ОСОБА_42  та поліцейськими ОСОБА_43 і ОСОБА_44  патрульною машиною поліції поїхали в с. Вікно на вул. Радісна додому до ОСОБА_8 . На вулиці було темно, подвір`я освітлювалось лампочкою над входом до літньої кухні. Вони зайшли на подвір`я і побачили, що ОСОБА_8  сидить під хатою і плаче, а обвинувачений на неї кричить. Він повідомив ОСОБА_37 , що також є поліцейським, хоча в той час був одягнутий в шорти і футболку. Між ними відбувалась спокійна розмова, дітей ОСОБА_8  в той час дома не було. Він, ОСОБА_41  і ще один поліцейський зайшли до кухні, де говорили з ОСОБА_8 , туди ж зайшов обвинувачений. Продовжили розмову, обвинувачений спочатку не проявляв агресії. Зі сказаного ОСОБА_18 англійською мовою було зрозуміло, що він хотів, щоб ОСОБА_8  вийшла за нього заміж. Потім ОСОБА_11  сказав, що нап`ється води. Після чого несподівано з підставки, де знаходились ножі, ложки, вилки взяв ніж, почав кричати, що покінчить життя. В приміщенні кухні він переконував обвинуваченого це не робити, в той момент ОСОБА_8  в кухні не було. ОСОБА_11 почав ходити по кухні туди-сюди, а він вийшов на вулицю, залишивши ОСОБА_34 в кухні. Той декілька разів підходив до дверей, але на вулицю не виходив. Потім ОСОБА_11 вийшов з кухні і сказав, що все добре, він поїде з ними у поліцію. Він йшов в напрямку до поліцейських і тут же підбіг до ОСОБА_8 , схопив її рукою за шию, кинув її на землю і коли та лежала на землі, приклав їй до шиї ніж, кричав, що вб`є її, вимагав, щоб всі йшли геть. Щоб не нервувати ОСОБА_4 , вони зайшли за будинок. Ірмак Омер підняв ОСОБА_8  з землі, поставив спереду себе, і тримаючи біля її шиї ніж, повів в приміщення кухні і закрив двері. З кухні доносились крики, звуки. Потім приїхали ще два працівники Городенківського відділення поліції: ОСОБА_45  і ОСОБА_46 , хто їх викликав, йому невідомо. Тримаючи ОСОБА_8  спереду себе, утримуючи ніж біля її горла, ОСОБА_11  вийшов з літньої кухні і через подвір`я потягнув ОСОБА_8 до будинку. ОСОБА_47  намагався зайти за ними. В кімнату ОСОБА_11  двері закрив. Що відбувалось в кімнаті, видно не було, штори були закриті, тільки чутно крики. Потім приїхав начальник дільничних ОСОБА_19 . Йому і ОСОБА_19  обвинувачений дозволив зайти в кімнату. Обвинувачений і потерпіла сиділи на ліжку, правою рукою обвинувачений ззаду ОСОБА_8  тримав ніж. ОСОБА_11  говорив, що любить ОСОБА_8 , хоче з нею одружитись. Свідок показав, що ОСОБА_11  вимагав, щоб працівники поліції дали йому телефон ОСОБА_8 , для чого йому був потрібен телефон ОСОБА_8 , ОСОБА_11  не казав, просто хотів її телефону. Про те, що отримавши телефон ОСОБА_8 , він її відпустить, ОСОБА_11  не говорив. Одночасно свідок пояснив, що йому не було відомо, де залишила свій телефон ОСОБА_8 . Зі слів ОСОБА_4 він зрозумів, що той хоче бути з ОСОБА_8 , так сказав аллах, у іншому разі він вб`є її, дітей і себе. Вночі ОСОБА_11 попросив принести води, він приніс, а ОСОБА_19  дав ОСОБА_37  воду в пластиковій пляшці, але навіть в той момент ОСОБА_11 , утримуючи ОСОБА_8 , не випускав ніж з руки, яка була вкрита ковдрою. ОСОБА_19 перебував в кімнаті до того, як прибув начальник поліції, а він постійно в кімнаті не перебував: заходив та виходив на вулицю, тому бачив, що до будинку приїхав начальник розшуку ОСОБА_48 , потім приїхав начальник відділення поліції ОСОБА_20 , після того - начальник розшуку області. В кімнату, де перебували ОСОБА_11 з ОСОБА_8 , зайшов ОСОБА_20 , керівництвом було прийнято рішення «тягнути час» до приїзду підрозділу спецпризначення «Корд», тому розмовляли з ОСОБА_8 та ОСОБА_18 , переконували його відпустити ОСОБА_8 . Остання сказала, що їй погано, їй викликали швидку допомогу. Коли приїхали працівники швидкої, їм також рекомендували «тягнути час», тому приблизно 2 - 3 години ті перебували в кімнаті, надавали медичну допомогу ОСОБА_8 , а також ОСОБА_37 . Як прибули працівники підрозділу «Корд», з кімнати вийшли працівники швидкої допомоги, там залишились ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_20 . Працівники підрозділу «Корд» зайшли до кімнати, де затримали ОСОБА_4 . Скільки всього було працівників підрозділу «Корд» йому не відомо, бачив чотирьох, які заходили в будинок. 
		Свідок ОСОБА_16  суду показав, що з 2012 по листопад 2018 р. він працював на різних посадах в Городенківському відділенні поліції. В липні 2018 р. він працював на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Городенківського відділу поліції, 12-13 липня 2018р. входив до складу чергової групи. До поліції поступив дзвінок про те, що громадянин Туреччини вчиняє насильство над жителькою с. Вікно ОСОБА_8 , тому разом з водієм ОСОБА_49  та поліцейським ОСОБА_17 , який не був у форменному одязі, виїхали на місце події. Приїхали в с. Вікно приблизно біля 11 год. вечора. На подвір`ї побачили, що ОСОБА_8 , сидячи під хатою біля вікна плаче, а обвинувачений щось їй пояснює. Враження було таке, що в них тривала сімейна суперечка, вони не могли знайти спільної мови. З тих слів, що казав обвинувачений і як його розуміли потерпіла, яка перекладала з німецької мови на українську, та ОСОБА_17 , який трохи володів англійською мовою, він зрозумів, що ОСОБА_11  морально на неї тиснув; казав що приїхав за нею, без неї не може жити. Потім вони зайшли в літню кухню, де розмовляли. ОСОБА_11 сказав, що хоче напитись води. Так як добре орієнтувався і знав, що де розміщено в кухні, він задом підійшов і вхопив ніж із столешниці, сховав в руці. ОСОБА_11  погрожував ОСОБА_8 розправою, казав що заріже, забере до аллаха, якщо вона не поїде з ним, він приріже і її, і себе. На переконання та вмовляння покласти ніж він не реагував, хоча чітко розумів слово «стоп», але не зупинявся. Майже дві години вони перебували там. Потім ОСОБА_11 , утримуючи перед собою ОСОБА_8 , тримаючи в правій руці ніж, прикладений до шиї ОСОБА_8 , витягнув потерпілу з кухні на вулицю і через подвір`я насильно потягнув до будинку. ОСОБА_8 була позбавлена можливості самостійного пересування, ОСОБА_11 її не відпускав. Застосувати табельну зброю він не міг, так як обвинувачений прикривався потерпілою. Він особисто ніяких умов, які б ставив ОСОБА_11 , щоб відпустити ОСОБА_8 , - не чув, в його присутності ОСОБА_11 казав, що любить ОСОБА_8 і хоче щоб вона була з ним. Що відбувалось в кімнаті в будинку, йому невідомо, штори на вікнах були закриті. Хто викликав швидку, він не знає. Про те, що відбувається, вони інформували чергового поліції по телефону, а той доповідав керівництву. На місце події вночі приїхали представники керівництва відділу: ОСОБА_19 , ОСОБА_50 , ОСОБА_20 . Також він бачив, як біля 3-4 год. ночі приїхала машина швидкої допомоги, зупинилась на дорозі, 2 медпрацівників жінок допустили до будинку. Він в кімнату будинку не заходив, хоча на місці події залишався до наступного ранку, до 6-7 години, поки не прибули працівники підрозділу «Корд», які затримали ОСОБА_4 . 
		Свідок ОСОБА_51 ,. близька подруга потерпілої ОСОБА_8 , суду показала, що про знайомство та про стосунки останньої з ОСОБА_18 їй відомо від потерпілої. Хороші стосунки між ними тривали до 25 грудня 2017р. Після того він почав проявляти свою жорстокість, наносити удари потерпілій. Їй відомо, що ОСОБА_11 , загубивши свої документи в кінці 2017 р., тимчасово залишився жити в ОСОБА_8 . Свідок ствердила показання потерпілої стосовно того, що в зв`язку з конфліктом між ОСОБА_18 і ОСОБА_8  вона дзвонила до дядька потерпілої ОСОБА_33 , щоб той пішов подивитись, що відбувається дома в ОСОБА_21 . Ще тоді вона рекомендувала потерпілій звернутись до поліції з заявою на ОСОБА_4 . Пояснила, що про обставини депортації ОСОБА_4 , про його повернення в Україну за чужим паспортом та про події, що відбувались в ніч з 12 на 13 липня 2018 р. їй також відомо зі слів потерпілої. На своєму телефоні їй потерпіла показувала отримане на «вацап» від ОСОБА_4 відео, де він стояв з паспортом свого брата і сказав, що перетнув кордон України. Після подій 13.07.2018 вона була вдома в ОСОБА_8 та бачила, що були поламані вхідні двері до будинку. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_52 суду показав, що він є родичем потерпілої, двоюрідним братом її батька. Йому відомо про те, що обвинувачений приїздив до ОСОБА_8 , був спокійний, не конфліктував. Пізніше, коли ОСОБА_11 загубив документи, не мав де жити, ОСОБА_8 його пожаліла і він деякий час, до трьох тижнів, жив в неї. Свідок ствердив показання потерпілої та свідка ОСОБА_31 , що він за проханням племінниці, а також проханням її подруги ОСОБА_31 3 чи 4 рази приходив до ОСОБА_8 додому, щоб заспокоїти ОСОБА_4 , який дебоширив та простягав руки до ОСОБА_8 . З ним спілкувався за допомогою телефона ОСОБА_4 , говорив в телефон по-українськи, а телефон видавав переклад німецькою мовою. ОСОБА_11 запевняв, що більше таке не повториться, просив в ОСОБА_8 вибачення. Після депортації ОСОБА_4 з України ОСОБА_8 показувала йому в телефоні повідомлення від ОСОБА_4 з погрозами. 
		Свідки ОСОБА_53  та ОСОБА_54 , працівники Городенківського відділення Івано-Франківського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф суду показали, що перебуваючи на чергуванні в літній період 2018р. в нічний час, отримали виклик про те, що в с. Вікно, погано з серцем жінці, ця жінка утримується як заручник. По приїзді на місце за адресою виклику, побачили на вулиці поліцейських. ОСОБА_53 , яка працює на посаді лікаря, суду показала, що бригада швидкої не має права заходити в приміщення, якщо місце є небезпечним. Так як працівники поліції запевнили, що при наданні медичної допомоги вони будуть присутні, тому зайшли в будинок для надання медичної допомоги. ОСОБА_53  пояснила, що зі слів поліцейських їй стало відомо про те, що ОСОБА_11  утримує ОСОБА_8 для того, щоб заставити її поїхати разом з ним за кордон. Хоча ОСОБА_11 давав згоду, щоб зайшов тільки один медпрацівник, але вони з фельдшером ОСОБА_55  зайшли вдвох. В кімнаті, де знаходилась жінка, до якої їх викликали, був начальник поліції ОСОБА_20 та ще один поліцейський, який зразу вийшов, на дивані лежала ОСОБА_8 головою до вікна, біля неї в ногах перебував обвинувачений ОСОБА_11 , в правій руці якого побачила кухонний ніж, але не більше 5 секунд часу, тому що зразу після цього руку з ножем він сховав під покривало, а лівою рукою тримав потерпілу за щиколотку ноги. ОСОБА_11 зрозумів, що вона побачила, як блиснуло лезо ножа і жестом показав, щоб вона без дозволу не підходила. До кімнати зайшов хлопець, який трохи міг перекладати сказане обвинуваченим, але й без його допомоги порозумілась з обвинуваченим: трохи німецькою мовою, яку вивчала в школі, трохи турецькою мовою, так як дивиться турецькі серіали онлайн. ОСОБА_11 дозволив їй підійти до жінки, оглянути та надати меддопомогу. Та була заплакана, мала садна на обличчі, шиї і руці, в неї був стрес, гіпертонічний криз. Вона поміряла ОСОБА_8 тиск, після чого фельдшер вколола заспокійливі та гіпотензивні (від тиску) препарати, також дали заспокійливі краплі. ОСОБА_11  запитував про стан здоров`я ОСОБА_8 , чи треба госпіталізувати. ОСОБА_20 давав зрозуміти, що треба затягувати час, тому, надаючи допомогу, розмовляла з потерпілою, яка розказувала про своїх двох дітей, які перебувають в сусідів. Коли препарати подіяли, ОСОБА_8  заспокоїлась, під монотонну розмову в кімнаті вона заснула. В присутності медпрацівників ОСОБА_11 не погрожував ні ОСОБА_8 , ні їм, але поводив себе так, як головний в цій кімнаті. Всі свої дії вона узгоджувала з ним, навіть про те, чи можна зробити три кроки в кімнаті, треба було питати обвинуваченого, що свідчило про утримання ОСОБА_8  з загрозою її життю. В присутності медпрацівників ОСОБА_11 не ставив вимог надання йому телефону ОСОБА_8  і не казав, за яких умов він відпустить ОСОБА_8 . ОСОБА_11  розповів, що з ОСОБА_8 познайомились по інтернету, почали зустрічатись, він її дуже любив, купував їй подарунки, вона йому казала, що вагітна. Потім деякий час вона не виходила з ним на зв`язок, тому він приїхав, щоб з нею разом жити, хотів забрати її з собою в Німеччину, в Штутгарт; в Україну приїхав по документах свого брата близнюка. Свідок ствердила, що в розмові з нею ОСОБА_11  запитував її, як жінку, як так може бути, що жінка робить аборт і вбиває свою дитину. Під ранок вона візуально зрозуміла, що ОСОБА_37 стало погано: було посмикування м`язів плеча, руки, мімічних м`язів обличчя, він покрився потом. На її запитання відповів, що не спав 2 доби, дозволив поміряти йому тиск, який був високий. ОСОБА_11  не дозволив зробити йому укол, погодився вжити заспокійливі краплі ОСОБА_56 після того, як прочитав етикетку. Під контролем ОСОБА_4 в бутилку з водою, яку підніс хтось із поліцейських, вона накапала 40 капель барбовалу. Обвинувачений пив цю воду і ставав сонливий. То було вже під ранок, ОСОБА_20 сказав, що треба закінчувати медогляд. Вона задом підходила до дверей, спочатку випустила фельдшера і за нею вийшла сама. В той момент до кімнати зайшли працівники поліції, сам процес затримання вона не бачила. Час їх перебування в будинку -приблизно з 2 години ночі до ранку. 
		Показання свідка, фельдшера ОСОБА_57 , відповідають показанням лікаря ОСОБА_53 , вказівки якої вона виконувала щодо надання медичної допомоги потерпілій. Однак, вона не бачила, чи мав ОСОБА_11 в руках ніж, уколи йому вона не робила. 
		В судове засідання неодноразово не прибували свідки, відомості про допит яких зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12018090000000560 від 13.07.2018: ОСОБА_27  та ОСОБА_58 , так як перебувають за межами України, тому суд прийняв відмову прокурора від допиту зазначених свідків. Потерпіла наполягала на допиті свідка ОСОБА_59 , тому повістка останньому про виклик в судове засідання на 27.01.2020 була направлена судом безпосередньо за адресою його місця проживання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, однак в судове засідання свідок не прибув. 
		Судом було задоволене клопотання прокурора про допит працівників поліції, які були свідками вчинення злочину: ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_19 , ОСОБА_62 , ОСОБА_20  та ОСОБА_63 . В подальшому від допиту свідка ОСОБА_64 прокурор відмовився, інші учасники судового розгляду не заявляли клопотання про його допит.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_47  показав, що працює на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції. В ніч з 12 на 13 липня 2018 р. заступив на чергування з поліцейським ОСОБА_65 . Приблизно в 2-3 годині ночі від оперативного чергового поступило повідомлення про конфлікт в с. Вікно ОСОБА_8 із співжителем. Вони прибули в с. Вікно, на місці події були поліцейські ОСОБА_66 , який в той час перебував у добовому наряді, він був одягнутий в поліцейську форму, та ОСОБА_67 , який був у цивільному одязі. Ті повідомили, що ОСОБА_8  з ОСОБА_18  перебувають в приміщенні літньої кухні. Почувши жіночий крик «рятуйте», поспішив на крик. Побачив, як з літньої кухні ОСОБА_11 виводив спереду себе ОСОБА_8 , тримаючи правою рукою біля її шиї біля горла ніж з коричнуватою рукояткою з лезом темного кольору і потягнув потерпілу до житлового будинку. Він їх супроводжував, при цьому бачив обличчя ОСОБА_8 . Застосувати табельну зброю не міг, так як ОСОБА_11  був прикритий спереду ОСОБА_8 . Двері в будинок ОСОБА_11  відкривав лівою рукою, при цьому ніж тримав у правій руці біля шиї ОСОБА_8 . ОСОБА_11  затягнув ОСОБА_8  в будинок, в кімнату з лівої сторони від входу. Він намагався зайти за ними, став на порозі, але з криків ОСОБА_4 зрозумів, що як тільки буде підходити, той завдасть тілесні ушкодження ОСОБА_8 . Тому вийшов з будинку, зателефонував оперативному черговому, начальнику поліції ОСОБА_20 та начальнику превентивної діяльності ОСОБА_19 , доповів про те, що бачив на місці події. Декілька разів ОСОБА_11 виходив з кімнати в коридор і через відкриті двері на вулицю кричав, щоб принесли таблетки, воду, тому що ОСОБА_8 було погано, також просив сигарети. В цей час поліцейські були на подвр`ї. Також ОСОБА_11 просив викликати швидку допомогу до ОСОБА_8 . Зі слів ОСОБА_68 свідок зрозумів, що ОСОБА_11 вимагав телефон ОСОБА_8 , але він не бачив того телефона і не знав де він зберігається. Від ОСОБА_4  не було ніяких обіцянок чи вимог, що отримавши телефон, відпустить утримувану ним ОСОБА_8 . Приблизно через пів години після його дзвінка приїхав ОСОБА_19 , який за посадою був старший від всіх інших поліцейських, що перебували на місці події. Обвинувачений дозволив ОСОБА_19 і ОСОБА_17  зайти в будинок, вони говорили з ОСОБА_18 . Свідок не зміг пригадати послідовність хто швидше приїхав: чи ОСОБА_19 , чи працівники медичної допомоги. В будинку працівники швидкої допомоги перебували до завершення конфлікту. Коли приїхав начальник поліції ОСОБА_20 , ОСОБА_19 вийшов з будинку, а з ОСОБА_18 , ОСОБА_8 та медпрацівниками залишався ОСОБА_20 . 
		Свідок ОСОБА_69 , поліцейський Городенківського відділення поліції, ствердив показання ОСОБА_60  стосовно їх спільного добового чергування в ніч з 12 на 13 липня 2018 р., виїзду згідно повідомлення оперативного чергового про конфлікт в с. Вікно та того, що вони бачили, прибувши до місця проживання ОСОБА_8 . Зокрема, він бачив, як з літньої кухні ОСОБА_11 виводив спереду себе ОСОБА_8 , тримаючи свою праву руку біля її шиї і потягнув її до житлового будинку. Коли вони зайшли в будинок, за ними хотів зайти ОСОБА_47 , але ОСОБА_11 заборонив. В подальшому ОСОБА_11 дозволив зайти до будинку ОСОБА_19 і ОСОБА_70 , останній заходив та виходив, а коли прибув ОСОБА_20 , то ОСОБА_19 вийшов з будинку, а там залишився ОСОБА_20 . Також до будинку зайшли 2 жінки медпрацівники, які тривалий час перебували в будинку. Одночасно показав, що ніяких вимог взамін на те, щоб випустити утримувану ним ОСОБА_8 , ОСОБА_11  не ставив. Зі слів ОСОБА_17 , який частково розумів те, що говорив обвинувачений, свідкові стало відомо, що ОСОБА_11  вб`є ОСОБА_8 та її дітей.
		ОСОБА_19 , начальник сектору превенції Городенківського ВП, допитаний як свідок, суду показав, що з ОСОБА_18  був знайомий ще до подій 12-13 липня 2018р., так як від ОСОБА_8 до поліції поступало повідомлення, що її співжитель веде себе неадекватно. За повідомленням виїздив наряд поліції, доставляв ОСОБА_4 до поліції. До перевірки було залучено начальника сектору Державної міграційної служби та встановлено, що іноземець ОСОБА_11  перебуває на території України з порушенням терміну перебування. Працівником сектору ДМС був складений адмінпротокол, після чого ОСОБА_37  було на певний час заборонено в`їзд в Україну. Вночі 13 липня 2018р. до нього зателефонував черговий по відділенню поліції та повідомив, що ОСОБА_11 утримує силою свою співжительку ОСОБА_8 , погрожує їй ножем. Зі свого місця проживання зразу поїхав у с. Вікно до місця проживання ОСОБА_8 , був у цивільному одязі. На той момент з керівництва відділу поліції ще не було нікого, він разом з о/у ОСОБА_71  зайшов в житловий будинок до кімнати, де ОСОБА_11  утримував ОСОБА_8 . ОСОБА_11 жестом попередив ближче не підходити. В кімнаті побачив на ліжку ОСОБА_8 , яку ОСОБА_11  утримував одною рукою, а іншою рукою біля її горла тримав ніж, потерпіла плакала. Він пробував знайти спільну мову з ОСОБА_18 , договоритись, щоб він відпустив ОСОБА_8 , при цьому ОСОБА_17  і ОСОБА_8  допомагали в спілкуванні, так як він не володіє іноземною мовою. У відповідь на запитання, що він хоче і чому так вчиняє, ОСОБА_11  відповів, що запідозрив співжительку в зраді, оскільки в її телефоні побачив переписку з іншими чоловіками і вимагав її телефон, щоб переглянути СМС- повідомлення. На будь-які вмовляння відпустити ОСОБА_8  і передати ніж, той не погоджувався, продовжував утримувати ОСОБА_8 . Перебуваючи на ліжку, потерпіла та обвинувачений постійно не були в тій самій позі, вони її змінювали, але ОСОБА_11  постійно був впритул до потерпілої, однією рукою її утримував то за руку, то за талію, то за шию, ніж з другої руки не випускав. ОСОБА_8 повідомила що їй погано, болить серце, потребує медичної допомоги, тому викликали швидку медичну допомогу. В кімнаті з ними він пробув більше години. Крім вимоги дати телефон, ніякі умови ОСОБА_11 не ставив. Вимогу ОСОБА_4 про те, що він хоче подивитись телефон ОСОБА_8 , перекладала на українську мову ОСОБА_8 . Однак, ОСОБА_11 не казав, що отримавши телефон, він готовий відпустити ОСОБА_8 . Коли приїхав начальник поліції ОСОБА_20 , він зайшов до кімнати і деякий час вони перебували в кімнаті разом. Начальник поліції також казав ОСОБА_37 віддати ніж, але він наполягав, щоб йому дали телефон ОСОБА_8 . Потерпіла українською мовою просила ні в якому разі не давати ОСОБА_37  її мобільний телефон. Коли до кімнати зайшли дві медпрацівниці швидкої допомоги, він короткий проміжок часу ще перебував в кімнаті, в той момент ОСОБА_11 не проявляв агресії до медиків. Коли він вийшов, в кімнаті з ними залишився ОСОБА_20 . Свідок залишався на вулиці неподалік будинку, від інших поліцейських стало відомо, що діти ОСОБА_8  сплять в сусідів. Після затримання обвинуваченого працівниками спецпідрозділу «Корд» бачив, як того виводили в наручниках. 
		Свідок ОСОБА_48 , начальник сектору кримінальної поліції Городенківського відділення поліції суду показав, що 13 липня 2018р. після 2 год. ночі до нього на мобільний телефон зателефонував черговий відділення поліції, сказав, що по лінії 102 зафіксовано повідомлення про конфлікт в с. Вікно, також повідомив, що туди виїхали члени слідчо-оперативної групи. Від останніх поступила інформація, що конфлікт стався між жителькою с. Вікно та іноземцем на грунті ревнивих стосунків, що іноземець обмежує рух ОСОБА_8  і утримує проти її волі в її житловому будинку. Після чого він зателефонував до начальника поліції ОСОБА_20 , який дав вказівку виїхати на місце події та сказав, що також виїжджає туди з Івано-Франківська. Йому відомо, що про цей факт начальник поліції доповідав начальнику управління поліції області, який ввів в дію оперативний план під назвою «заручник», при цьому був оголошений збір особового складу ВП. Разом з працівниками ВП, яким були видані спецзасоби, він виїхав в с. Вікно. Згідно вказаного оперативного плану він, як начальник відділу кримінальної поліції, був начальником операції. На час його приїзду ОСОБА_8  з іноземцем були в спальній кімнаті будинку, також там перебували начальник сектору превенції ОСОБА_19 та оперуповноважений ОСОБА_17 , який частково володів англійською мовою і здійснював переклад деяких фраз, які говорив іноземець. Час від часу ОСОБА_17 виходив з будинку на вулицю і від останнього йому стало відомо, що іноземець обмежував рух ОСОБА_8 , погрожуючи ножем; що ОСОБА_8  скаржилась на свій стан здоров`я, тому була викликана швидка допомога. Він сам чув, як іноземець кричав: «телефон, телефон, ОСОБА_21 », але про те, що після цього відпустить потерпілу ОСОБА_8 , той не говорив. Також від ОСОБА_17  йому стало відомо, що ОСОБА_8  просила не давати її мобільний телефон, тому що там могли бути записи, які ще сильніше розлютять іноземця. Де знаходився той телефон, йому не було відомо. Більше години працівники поліції, які перебували в кімнаті, намагались переконати іноземця відпустити жінку, віддати ніж, але той не реагував. Він в будинок не заходив, керував працівниками поліції на вулиці. Про те, що ОСОБА_8 утримує саме той іноземець, в`їзд в Україну якому було заборонено на певний період, йому стало відомо по закінченні цієї операції. Начальник поліції ОСОБА_20 приїхав після нього, зайшов до кімнати і деякий час там перебував. Його повноваження начальника операції «заручник» припинились з моменту прибуття на місце події начальника управління поліції області, його заступників та спецпідрозділу «Корд», які самостійно оцінюють ситуацію і складають схему дій. Вперше він побачив ОСОБА_4 , коли його виводили в кайданках працівники «Корду» після затримання.
		Допитаний судом свідок ОСОБА_20  суду показав, що в липні 2018 р. перебував на посаді начальника Городенківського відділення поліції. Вночі 13 липня 2018р. до нього зателефонував черговий відділення поліції та повідомив про конфлікт в с. Вікно. З м. Івано-Франківська зразу виїхав в с. Вікно Городенківського району, оскільки у випадку підозр на вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів начальник та його заступники виїжджають на місце події. Він особисто прийняв рішення та доручив черговому поліції повідомити обласне управління, щоб звернулись за допомогою до спецпідрозділу, щоб не наражати на небезпеку потерпілу та працівників поліції. Прибувши на місце події, від працівників слідчо-оперативної групи дізнався, що конфлікт стався між жителькою с. Вікно ОСОБА_8  та іноземцем, який тримає в заручниках власницю господарства, існує загроза її життю і здоров`ю. Він зайшов в будинок в кімнату зліва від входу, де побачив на дивані (чи ліжку) потерпілу ОСОБА_8 , яку ОСОБА_11 лівою рукою обняв за шию, а його права рука була вкрита ковдрою. Крім них, в кімнаті був начальник дільничних інспекторів ОСОБА_19  та оперуповноважений ОСОБА_17 . Вияснивши, що ОСОБА_11 є іноземцем, тривалий час перебуває в стосунках з ОСОБА_8 , розпочали переговори, щоб встановити його вимоги. ОСОБА_11  говорив по турецьки, по німецьки, по англійськи, його слова перекладала на українську мову ОСОБА_8 : що він хоче позбавити життя її, дітей і себе. ОСОБА_17 , який іноді заходив у кімнату, частково володів англійською мовою і здійснював переклад деяких фраз, які говорив ОСОБА_11 . Вимога ОСОБА_4  була надати йому телефон ОСОБА_8 , щоб він міг ознайомитися з її спілкуванням з особами чоловічої статі. ОСОБА_11 не говорив, що після того, як йому нададуть мобільний телефон ОСОБА_8 , він її відпустить. ОСОБА_8  стало погано, їй викликали швидку допомогу. Перемовини тривали біля трьох або трьох з половиною годин. Він особисто неодноразово просив ОСОБА_4  відпустити потерпілу, віддати ніж, але той був агресивно настроєний і не піддавався на вмовляння. За час його присутності в кімнаті обвинувачений та потерпіла змінювали положення, ОСОБА_11  тримав потерпілу то за руку, то за талію, то за шию, або просто був біля неї. Двічі, коли ОСОБА_11 пересувався, в його правій руці він бачив кухонний ніж, але ця рука була накрита ковдрою. Свідок переконаний, що ОСОБА_11  мав можливість спричинити тілесне ушкодження потерпілій протягом того часу, як в кімнаті з ним велися перемовини, але таких дій ОСОБА_11 не вчинив. По прибутті двох жінок медпрацівників швидкої допомоги спілкування з обвинуваченим було через лікарку, яка частково розуміла, про що говорить обвинувачений. Він був проінструктований про те, що коли заходять працівники підрозділу «Корд», всі інші мали вийти з кімнати, а він мав максимально ближче підійти до ОСОБА_4 , для того, щоб той не бачив моменту входу в кімнату працівників спецпідрозділу. Тому зразу ж після виходу медпрацівників працівники спецпідрозділу затримали ОСОБА_4 . Після чого працівники управління поліції області проводили огляд місця події та оформляли відповідні документи. Хто узгоджував дії працівників поліції та підрозділу «Корд», в той час як він перебував у кімнаті, де ОСОБА_11  утримував ОСОБА_8 , йому невідомо. 
		Підтверджують встановлені судом обставини про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4  досліджені під час судового розгляду документи: 
		- рапорт чергового Городенківського ВП про те, що 13.07.2018 о 2год.30 хв. до чергової частини по телефону надійшло повідомлення від оператора «102» м. Івано-Франківськ про те, що в АДРЕСА_3  у сусідів відбувається конфлікт, можливо бійка, № телефону заявника НОМЕР_1 ; повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 1300;
		- рапорт чергового Городенківського ВП про те, що 13.07.2018 о 4 год. 20 хв. до чергової частини надійшов рапорт слідчого Городенківського ВП ГУНП ОСОБА_72 про те, що прибувши на сімейний конфлікт в АДРЕСА_2 , встановлено, що іноземець на ім`я ОСОБА_11  незаконно проник в будинок до колишньої своєї співмешканки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та незаконно її утримує; повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 1302;
		- рапорт начальника СКР Городенківського ВП ОСОБА_62  про те, що 13.07.2018 біля 2 год. він перебував на місці події в с. Вікно вул. Радісна, Городенківського району, де громадянин Туреччини ОСОБА_11 захопив в заручники власницю господарства ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та утримував її в кімнаті житлового будинку, застосовуючи при цьому фізичну силу та погрожував їй вбивством, використовуючи при цьому кухонний ніж; о 5:30 год. 13.07.2018 начальником ГУ НП в Івано-Франківській області введено в дію оперативний план «Заручник» і для звільнення було залучено спецпідрозділ «Корд»; о 7:30 год. ОСОБА_8 звільнено, а ОСОБА_4 затримано та на підставі ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію», застосовано до затриманого спеціальні засоби «кайданки»;
		- заява ОСОБА_8 на ім`я начальника Городенківського ВП, датована 11.07.2018, в якій вона просить вжити заходів в тому, що її співжитель громадянин Туреччини ОСОБА_11 , 1985 року народження, словесно погрожує фізичною розправою та вбивством по телефону;
		- рапорт чергового Городенківського ВП про те, що 13.07.2018 о 19год. 45 хв. до чергової частини по телефону надійшло повідомлення чергової медсестри приймального покою Городенківської ЦРЛ про те, що до них за медичною допомогою звернулася ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 з діагнозом: гематоми обличчя, шиї, спини та плеча, забій м`яких тканин шиї, тулуба, вегето-судинна дистонія; з слів ОСОБА_8 , тілесні ушкодження спричинив їй в с. Вікно колишній співмешканець ОСОБА_11 , жит. Республіки Туреччина; повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 1313;
		- заяви жительки АДРЕСА_2  ОСОБА_8 від 13.07.2018 про надання слідчому СУ ГУНП в Івано-Франківській області свого мобільного телефона марки «Самсунг» із сім карткою № НОМЕР_2 для проведення слідчих дій та про надання добровільної згоди на огляд її господарства та житлового будинку по АДРЕСА_2 ;
		- дані протоколу огляду місця події від 13.07.2018, де зазначено місце події - житловий будинок в господарстві по АДРЕСА_3 , описано місце злочину, пошкодження вхідних дерев`яних дверей до будинку: права половина дверей у відчиненому положенні і в дверному замку, що вставлений у праву частину дверного полотна механізм «язичок» знаходиться в положенні зачинено; на лівій стороні дверей виявлено пошкодження у вигляді відламку деревини; два дерев`яні уламками від вхідних дверей виявлені в коридорі (дерев`яна планка під № 1 на підлозі перед вішалкою, уламок деревини № 2 поміж взуття за вхідними дверима; сліди пальців на дверях до кімнат; обстановку в кімнаті № 4 (спальні), де на столі знаходяться: кухонний ніж із частиною відламаної ручки із сторони початку леза, довжина якого разом з ручкою 30 см; пляшка пластикова із написом «Джерельна» з прозорою рідиною; аркуш паперу формату А-4; мобільний телефон марки «Fly» корпус чорного кольору з двома сім-картами; гаманець чорного кольору, в якому дві пластикові карти, аркуш з рукописними записами, три аркуші з друкованими літерами, грошові кошти 1 грн., пакет із фотокартками особи чоловічої статі 18 шт. та дві фотокартки особи жіночої статі (потерпіла вказала, що на даних фотокартках її зображення); на ліжку в хаотичному порядку ковдра, подушка, покривало (час проведення огляду з 07 год. 35 хв. до 10 год.10 хв.); 
		- Ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18.07.2018 про надання дозволу на проведення обшуку житла, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_8 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_73 , який фактично проведено 13.07.2018 року до постановлення ухвали слідчого судді та під час якого вилучено предмет, схожий на ніж, п`ять слідів пальців рук, мобільний телефон марки «Fly», гаманець чорного кольору із документами, пластикова бутилка із написом «Джерельна», два уламки деревини, два змиви речовини бурого кольору, аркуш паперу формату А4;
		- висновок судового медичного експерта № 436 від 20.08.2018, в якому вказано, що експертиза почата 24 липня 2018 р. і закінчена 20 серпня 2018 р.; згідно підсумків експертизи у гр. ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: садно в ділянці лівого колінного суглобу, про що свідчить наявність молодого рожевого епідермісу в цій ділянці; синці в ділянці нижньої повіки лівого ока, голови, шиї, спини, передпліччя, які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вказані вище ділянки тіла, так і при ударах цими ділянками до таких, можуть відповідати терміну, вказаному в ухвалі, і відносяться до легких тілесних ушкоджень. В зв`язку з тим, що у наданих медичних документах конкретна локалізація та кількість тілесних ушкоджень не вказана, вирішити питання про взаємне розташування ОСОБА_8 і особи, що нападала, в момент заподіяння тілесних ушкоджень та скільки всього було нанесено їй ударів, немає можливості. Судово-медичних даних, які б вказували на можливу боротьбу чи самооборону та про послідовність спричинення тілесних ушкоджень, немає. Про те, що у вказаних вище ділянках були синці, а не гематоми, як вказано в медичній карті амбулаторного хворого, свідчить відсутність даних про флуктуацію та пунктуацію їх.
		Також під час судового провадження досліджені такі письмові докази:
		- копія паспорта громадянина Туреччини НОМЕР_3 ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з візами на ім`я ОСОБА_74 ; 
		- копія посвідки на проживання (Aufenthaltstitel) YOK 5472YN ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.01.2005 по 27.12.2020 за адресою 75015 Вretten, Pforzheimer str., 23 ( АДРЕСА_4 ); 
		- Ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 06.08.2018 про доручення експертній установі Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні № 3 провести судово-психіатричну експертизу підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 
		- висновок судово-психіатричного експерта № 218/2018 від 13.09.2018, в якому вказано, що в зв`язку з недостатністю об`єктивних даних для нозологічної кваліфікації та ступеня змін психіки підекспертний ОСОБА_11 потребує обстеження та динамічного спостереження в умовах психіатричного експертного стаціонару;
		- Ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 11.10.2018 про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у кримінальному провадженні № 12018090000000560 від 13.07.2018; 
		- Ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 12.10.2018 про направлення підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» для проведення стаціонарної психіатричної експертизи;
		- Ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17.07.2018 про доручення експертам Івано-Франківського обласного бюро судово-медичних експертиз провести судово-медичну експертизу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- висновок судово-психіатричного експерта № 130 від 16.11.2018, згідно з яким ОСОБА_11 психічною хворобою не страждає, виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; під час інкримінованих йому дій ОСОБА_11  хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; ОСОБА_11  застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; за своїм психічним станом може брати участь в проведенні слідчих дій та судових засіданнях;
		- видане 03.01.2019 медичною частиною Державної установи Івано-Франківської установи виконання покарань підтвердження про те, що за результатами проведення тесту на HCVi HIV ОСОБА_37 - результат негативний; 
		- характеристики Вікнянської сільської ради від 27.07.2018 та настоятеля релігійної громади с. Вікно від 29.07.2018, які позитивно характеризують ОСОБА_8 ;
		- довідка Вікнянської сільської ради від 02.08.2018 про склад сім`ї ОСОБА_8 . 
		Протокол огляду речей від 20.11.2018, в якому описано результати огляду диска DVD-R, наданого ОСОБА_27 , при відкритті якого виявлено 14 файлів, скріншотів переписки з назвою файлів від Омер1 до Омер 14, які скопійовано в даний протокол суд не враховує як доказ в даній справі, так як злочин було вчинено 13.07.2018, а зазначена переписка відбувалась 21.12.2017, 03.01.2018, 16.01.2018, 10.02.2018 та 13.02.2018.
		Винуватість ОСОБА_4 підтверджують оглянуті в судовому засіданні речові докази, які були вилучені 13.07.2018 з помешкання потерпілої ОСОБА_8  під час проведення огляду місця події:
		- конверт, в якому зберігаються шість відбитків пальців рук, вилучених з місця події; 
		- дві частини деревини, що є уламками від вхідних дерев`яних дверей;
		- кухонний ніж, упакований в картонну коробку, який потерпіла впізнала, як той, за допомогою якого обвинувачений її утримував;
		- мобільний телефон марки «Fly», який був при обвинуваченому під час його затримання; 
		- гаманець обвинуваченого чорного кольору, в якому знаходяться: 1 грн., сім карточка не українського оператора, пластикова банківська карта Рostbank на ім`я ОСОБА_75 , картка про проживання ОСОБА_75 в Німеччині; 
		- паспорт громадянина Туреччини на ім`я ОСОБА_74 , зазначений паспорт має декілька відміток про перетин кордону України: про в`їзд та виїзд в 2017 році, які вицвіли; в паспорті є відмітка Городенківського РС УДМС про прийняте 09.02.2018 рішення про повернення ОСОБА_4 , встановлено строк для виїзду  10 днів, до 19 лютого 2018р., заборонено в`їзд в Україну строком на три роки, до 09 лютого 2021 р.; в паспорті відсутні відмітки про в`їзд в Україну в 2018 р.;
		- паспорт громадянина Туреччини на ім`я Irmak Mehmet Ali, по якому обвинувачений ОСОБА_11 11.07.2018 в`їхав в Україну через Бориспіль; також зазначений паспорт має відмітки про в`їзд в Україну 14.12.2017 через пункт пропуску Краківець, виїзд з України 19.12.2017 через пункт пропуску Краківець; про в`їзд в Україну 22.12.2017 через пункт пропуску Лужанка, про виїзд з України 26.12.2017 через пункт пропуску Чоп.
		Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно частини 3 згаданої статті, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. 
		Як роз`яснюється у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7, суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на декілька статей кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист. Призначене за сукупністю злочинів покарання не повинне бути більш суворим, ніж максимальне покарання, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) КК, за якою було кваліфіковане кримінально каране діяння в обвинувальному акті.
		Виходячи з наведеного, суд не приймає до уваги зазначене потерпілою ОСОБА_8 в поданих нею письмових дебатах стосовно засудження обвинуваченого за вчинення терористичного акту щодо неї, за ч. 2 ст. 147 КК України, оскільки покарання за ч.2 ст. 147 КК України є більш суворим, ніж максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 статті 147 КК України.
		Органами досудового слідства ОСОБА_76  обвинувачується за ч.1 ст. 147 КК України - у вчиненні умисних дій, які виразились у триманні особи як заручника з метою спонукання службової особи до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. 
		Згідно ст.1 Міжнародної конвенції про боротьбу з захопленням заложників, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979 р., до якої Україна приєдналась 08.05.1987, - будь-яка особа, яка захоплює або утримує іншу особу й погрожує вбити, завдати пошкодження або продовжувати утримувати іншу особу (називається «заручник») для того, щоб примусити третю сторону, а саме: державу, міжнародну міжурядову організацію, будь-яку фізичну, юридичну особу або групу осіб, - здійснити чи утриматись від здійснення будь-якого акту як прямої, так і опосередкованої умови для звільнення заручника. 
		Отже, заручник  це фізична особа, яка захоплюється та (або) примусово поза її волею та всупереч її бажанню тримається як засіб добитися задоволення вимог, пред`явлених винними. Кваліфікація злочину за ч. 1 ст. 147 КК України у вчиненні діяння у формі тримання заручника означає насильницьке перешкоджання поверненню йому свободи, тримання його в місцях, які особа не може вільно залишити. Процес кваліфікації за ч.1 ст. 147 КК України вимагає встановлення ознак суб`єктивної сторони, яка характеризується прямим умислом та спеціальною метою, яку переслідує суб`єкт злочину і яка є обов`язковою ознакою складу цього злочину: спонукання держави, організацій чи окремих громадян вчинити будь-які дії або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення особи. Отже, злочинець пов`язує звільнення заручника із задоволенням своїх вимог, які він висуває вищезазначеним особам і органам держави.
		Кваліфікація «незаконне позбавлення волі» передбачена ч. 1 ст. 146 КК України. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що діяння посягає на право кожної на свободу та особисту недоторканість людини, яка гарантується конституцією. Об`єктивна сторона цього злочину передбачає вчинення діяння в формі незаконного позбавлення волі людини. Незаконне позбавлення волі вчиняється шляхом дії  створення перешкод вільному пересуванню потерпілої особи, не поєднаному з протиправним переміщенням з одного місця до іншого. Цей злочин може полягати як в діях винного, спрямованих на утримування потерпілого в будь-якому місці де останній не бажає перебувати, або ж в поміщенні потерпілого в місце, звідки він самостійно не може вибратися, хоча бажає цього. Місцем може бути приміщення чи його комплекси, в т.ч. кімната. Кваліфікуючі ознаки незаконного позбавлення волі визначені в ч. 2 ст. 146 КК України.
		Незаконне позбавлення волі способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, означає дії, які заподіяли особі легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння реально створювали небезпеку настання смерті потерпілого, загрозу заподіяння йому тяжких, середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, загрозу заподіяння іншої шкоди його здоров`ю. Не потребує додаткової кваліфікації, оскільки охоплюється поняттям способу, небезпечного для життя особи, погроза вбивством потерпілого чи його рідних та близьких, яка застосовується як спосіб психологічного впливу на особу з метою подолання або недопущення опору з його боку для полегшення захоплення потерпілого. До способу, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, слід також відносити будь-яке насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, тримання в умовах з високою або низькою для організму людини температурою, застосування зброї, спеціальних знарядь тощо. 
		Діяння, які супроводжувались заподіянням потерпілому фізичних страждань, виявляються у таких умовах її незаконного позбавлення волі, які завдавали потерпілому особливих негативних фізичних чи фізіологічних відчуттів: сильний фізичний біль, що відчуває потерпілий внаслідок побоїв, мордування, катування, тримання потерпілого в умовах, непридатних або непристосованих для перебування людини, в т.ч. позбавлення їжі, води, сну, відсутність умов для нормального задоволення природних потреб людського організму.
		Саме по собі тримання особи як заручника є не метою винного, а засобом досягнення мети. Під час тримання заручника вимога вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення висувається до адресатів, коло яких визначене в ч.1 ст. 147 КК. Невстановлення обов`язкової мети: спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної чи службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії, як умови звільнення заручника, - виключає відповідальність за ст. 147 КК України.
		Стороною обвинувачення не надано достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів на підтвердження наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_4  складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 147 КК України. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_11 , вимагаючи надати йому мобільний телефон ОСОБА_8 , не зазначав, що при видачі йому згаданого мобільного телефона він відпустить ОСОБА_8 ; ніяких умов до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії, як умови звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_11 не ставив.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_4  про те, що причиною його дій стосовно потерпілої стало повідомлення потерпілої ОСОБА_8  по телефону про стан її вагітності, і що він приїхав в Україну тільки вияснити причини дій ОСОБА_8 , а не для того, щоб вчинити неправомірні дії щодо потерпілої, що він не наносив їй тілесних ушкоджень, спростовуються показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків - очевидців злочину, які ствердили, що обвинувачений, утримуючи потерпілу ОСОБА_8 та погрожуючи їй кухонним ножем, створював реальну загрозу спричинення їй тілесного ушкодження та її загибелі, його дії супроводжувалося заподіянням ОСОБА_8 фізичних страждань; що також підтверджується висновком судового медичного експерта про наявність у ОСОБА_8  тілесних ушкоджень.
		Посилання обвинуваченого на відсутність конфлікту, коли він з ОСОБА_8 перейшли з літньої кухні до хати; заперечення обвинуваченим того, що він з кухні взяв кухонний ніж, яким погрожував потерпілій при її незаконному утриманні; про те, що ОСОБА_8  могла покинути кімнату, в якій він її утримував, але не йшла тому, що заснула, не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Такі посилання ОСОБА_4  слід вважати способом захисту, який його не виправдовує.
		Розбіжності між показаннями потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_16 щодо обставин, за яких відбувалась розмова в літній кухні до того, як ОСОБА_11  незаконно позбавив волі ОСОБА_8 ; розбіжності між показаннями обвинуваченого ОСОБА_4  про те, що 11.07.2018 ввечері він зустрівся з ОСОБА_8 , та показаннями потерпілої, що того вечора вони не зустрічались, і що після її від`їзду з дітьми з дому обвинувачений залишився ночувати в неї в стодолі, - суд вважає такими, що не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого. 
		Місцем вчинення злочину є місце проживання ОСОБА_8 в с. Вікно Городенківського району Івано-Франківської області. Про те, що ОСОБА_8  зареєстрована в АДРЕСА_2 , і які особи входять до складу її сім`ї, свідчить довідка Вікнянської сільської ради № 501 від 02.08.2018. 
		Враховуючи вищезазначене, дослідивши докази безпосередньо, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з точки зору належності, допустимості, достовірності доказів, а у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись законом, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4  за ч.1 ст. 147 КК України кваліфіковані помилково. В ході судового розгляду судом не встановлено підстав для кваліфікації вчиненого ОСОБА_18  злочину за ч.1 ст. 147 КК України.
		Суд частково погоджується з позицією захисту стосовно того, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 146 КК України, однак не за частиною 1 а за частиною 2 зазначеної статті. Санкція ч. 2 ст. 146 КК України, є менш тяжкою за санкцію ч. 1 ст. 147 КК України. Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч.1 ст. 147 КК України на ч. 2 ст.146 КК України. Така перекваліфікація буде відповідати умовам, передбаченим ст. 337 КПК України та не буде порушувати прав обвинуваченого на захист.
		За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4  за ч. 2 ст. 146 КК України - вчинення незаконного позбавлення волі способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, таке, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань. 
		При призначенні покарання ОСОБА_37  суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, його суспільну небезпеку, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вчинений ОСОБА_18  злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до злочинів середньої тяжкості та до злочинів проти волі, честі та гідності особи. 
		Хоча органами досудового слідства не встановлено обставин, які обтяжують покарання та пом`якшують покарання ОСОБА_37 , до обтяжуючої покарання обставини суд відносить обставину, передбачену п. 6-1 ч.1 ст. 67 КК України - вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винний перебував у близьких відносинах. До обставини, що пом`якшує покарання, суд відносить наявність в нього перестарілого хворого батька ОСОБА_77 , про що свідчать копії свідоцтва про народження обвинуваченого та лікарського висновку про стан здоров`я ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 11.10.2019 ОСОБА_78 , спеціалістом із загальної медицини (м. Мюльакер, Німеччина).
		Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, проживає в Німеччині, уродженець та громадянин Туреччини, не одружений, на утриманні дітей не має; згідно висновку судово-психіатричного експерта № 130 від 16.11.2018 ОСОБА_11  психічною хворобою не страждає, під час інкримінованих йому дій ОСОБА_11  хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Відповідно до ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачає, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		З огляду на встановлені судом обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи досудову доповідь Городенківського районного сектору з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, з якої слідує, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оціюється як середній, що ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, що здійснення застосування соціально-виховних заходів є неможливим, так як обвинувачений не має в Україні постійного місця проживання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 2 ст. 146 КК України, у межах санкції цієї частини статті, у виді позбавлення волі.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , яка просить стягнути з ОСОБА_4  на її користь завдану злочином суму матеріального відшкодування 15672,5 грн., суму морального відшкодування 30000 грн. та судові витрати, суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із частинами 1, 4 ст. 128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за змістом і формою повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Також у п. 7 ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому. Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. 
		Згідно ст. 1168 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. До матеріальної шкоди, завданої злочином, відноситься вартість нових вхідних дверей, вставлених замість пошкоджених під час вчинення 13.07.2018 злочину ОСОБА_18 , яка згідно рахунку № 29/10.18 від 29.10.2018 становить 15672,5 грн. Шкода потерпілій не відшкодована. Цивільний позов потерпілої в частині матеріального відшкодування слід задовольнити в розмірі документально підтверджених витрат згідно з накладною в зазначеному в позовній заяві розмірі.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року (із змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. Враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, обставини справи, вину відповідача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що внаслідок злочину потерпілій спричинена моральна шкода, яка полягала в фізичному болю, фізичних, душевних, психічних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок дій обвинуваченого відносно неї 13.07.2018 та погроз щодо її неповнолітніх дітей, відшкодування моральної шкоди необхідно визначити в розмірі, визначеному позивачкою в позові - 30000 грн. Оскільки цивільний позивач надала підтвердження про оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., тому такі витрати підлягають стягненню з цивільного відповідача.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-
		 У Х В А Л И В : 
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - чотири роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_37  рахувати з моменту затримання - з 13.07.2018. 
		Обраний ОСОБА_37  запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_8  задовольнити повністю. 
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_8 , жительки с. Вікно Городенківського району Івано-Франківської області 15672,5 грн. (пятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві грн. 50 коп.) матеріальної шкоди, 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди. та 5000 грн. відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. 
		Речові докази, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області: 
		- мобільний телефон марки «Fly», гаманець чорного кольору, в якому знаходяться: 1 грн., сім карточка не українського оператора, пластикова банківська карта Рostbank на ім`я ОСОБА_75 , картка про проживання ОСОБА_75 в Німеччині - повернути обвинуваченому ОСОБА_37 ;
		- паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_4  на ім`я ОСОБА_79 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - направити Генеральному Консульству Республіки Туреччина в м. Одеса (65014, м. Одеса, Лідерсовський Бул., 3);
		- конверт, в якому зберігаються шість відбитків пальців рук, вилучених з місця події, дві частини деревини, що є уламками від вхідних дерев`яних дверей до будинку потерпілої, пляшку пластикову із написом «Джерельна», кухонний ніж, упакований в картонну коробку,- знищити; 
		- Протокол огляду речей від 20.11.2018 залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку, після його перекладу на мову, якою володіє обвинувачений, негайно вручити ОСОБА_37 . 
		 
		Суддя:                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...