Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 370/1347/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2020. Зареєстровано: 05.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2020.

Номер судового провадження: 2/370/143/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
		 
		справа №370/1347/17
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" грудня 2019 р. Макарівський районний суд Київської області у складі: судді Мазка Н.Б. 
		із секретарем Мудрак В.М., 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області цивільну справу за позовом 
		ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання недійсним п.2.1 ст.2 та п.3.2 ст.3 П розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року та встановлення права здійснювати оплату за автомобіль в межах його вартості на момент отримання 16.05.2012 року у сумі 82620.00 гривень,
		в с т а н о в и в:
		позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання недійсним п.2.1 ст.2 та п.3.2 ст.3 П розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року та встановлення права здійснювати оплату за автомобіль в межах його вартості на момент отримання 16.05.2012 року у сумі 82620.00 гривень, посилаючись на те, що мріяв придбати власне авто, але усієї суми для придбання автомобіля не було, єдиним виходом було придбання автомобіля з розстрочкою платежу. Уважно вивчав різноманітну рекламу, аж поки не натрапив на рекламу ТОВ «Авто Просто». Із прочитаного зрозумів, що це можливість купити автомобіль з розстрочкою платежу. 
		06.11.2011 року між ним та ТОВ «Авто Просто»   була укладена угоду №375610 (угода) про покупку автомобіля ЗАЗ FORZA вартістю 82620.00 гривень.
		Представник ТОВ «Авто Просто» Прохнєвський С.Г. запевнив, що угода цілком законна і вигідна для позивача. 
		Він, позивач як кожний пересічний громадянин вважав, що як звичайна розстрочка платежу, йому під силу і даний вид розрахунків і платежів. Але навіть не уявляв, що ціна на автомобіль з кожним місяцем зростатиме, навіть коли він отримає автомобіль, він буде вимушений щомісяця платити все більше і більше. І планувати свій власний щомісячний бюджет буде неможливо по причині зростання вартості власноручно укладеної угоди про отримання автомобіля з розстрочкою платежу. Що наступить такий момент, коли платити буде не змозі і втратить омріяну надію бути власником особистого авто. При підписанні угоди продавець-консультант ТОВ «Авто Просто» рекламував спосіб торгівлі підприємства, минаючи гостре питання постійного росту ціни на автомобіль. Він, позивач попав під вплив обману і підписав угоду.
		27.04.2012 року він з відповідачем підписав додаток №3, що свідчив про стан розрахунків за угодою про адміністрування на дату надання права на отримання автомобіля до угоди №375610 від 06.11.2011 року, згідно якому загальна сума грошових зобов`язань учасника станом на день підписання цього додатку становить 148427.69 гривень. На день підписання цього додатку учасник сплатив 42603.79 гривень. Розмір загальної заборгованості учасника станом на день підписання цього додатку складає 105823.90 гривень.
		15.05.2012 року був підписаний трьохсторонній договір №218188-Y04561 з додатками №1 між продавцем - АТ «Українська автомобільна Корпорація», платником - ТОВ «Авто Просто» та отримувачем ним, - ОСОБА_1 .
		15.05.2012 року була підписана додаткова угода до трьохсторонній договору №218188-Y04561 між продавцем - АТ «Українська автомобільна Корпорація» та покупцем - ОСОБА_1 .
		16.05.2012 року згідно акту №hk25095057 передачі-прийняття автомобіля позивач отримав автомобіль ЗАЗ FORZA вартістю 82620.00 гривень від Філія «Автоцентр на Столичному» АТ «Українська автомобільна корпорація».
		18.05.2012 року був підписаний договір застави на автомобіль ЗАЗ FORZA між позивачем-заставодавцем і відповідачем-заставодержателем.
		Протягом наступних трьох років після отримання автомобіля він, позивач продовжує виплачувати його вартість у розстрочку платежу. І з кожним місяцем зростає сума по розстрочці платежу. Проте він вже отримав автомобіль, тому сума його платежів повинна відображати ринкову вартість автомобіля на момент його отримання і не повинна зростати тому, що згідно ч.2, 3 ст.632 ЦК України зміна ціни по договору після його виконання не допускається. ТОВ «Авто Просто» виконав своє зобов`язання перед позивачем.
		                Таким чином очевидно, що поставка товару вже пройшла. Позивач вимагав від відповідача передати автомобіль. Відповідач передав автомобіль. «ТОВ «Авто Просто» виконав свої зобов`язання перед позивачем по угоді від 06.11.2011 року №375 610, зростати ціна на автомобіль не може, він уже переданий на момент 16.05.2012 року і ринкова вартість на ньому закріплена, як і закріплені адміністративні витрати.
		Відповідач виконав свій обов`язок перед позивачем по адмініструванню угоди від 06.11.2011 року №375 610, передав автомобіль, відповідно ніяких подальших дій по підбору і передачі автомобіля не передбачено, подальша діяльність по адмініструванню суто документальна і до зростання ринкової вартості автомобіля відношення немає, основна робота виконана, тому вартість адміністративних витрат зростати не може. 
		Проте відповідач з кожним місяцем збільшує ціну. 
		Позивач вважає, що це неправомірно і звернувся за захистом своїх майнових прав до суду тому, що вищеозначене є порушенням п.13 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», де зокрема зазначено, що незаконно визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
		Передбачені угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в угоді "повний внесок". Відповідно до визначення термінів угоди "повний внесок» - це щомісячний повний внесок, який складається з суми чистого внеску, щомісячного внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу.
		В угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім`я споживач зобов`язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.
		За п.2.5. ст.2 П Розділу додатку №2 до угоди між ТОВ «Авто просто» та позивачем встановлено, що з першого повного внеску та до наступного місяця після одержання права на отримання автомобіля, учасник щомісяця сплачує, за власним вибором: цілий чистий внесок, щомісячний внесок в оплату послуг та щомісячний внесок в оплату страхового платежу: або 2. половинний чистий внесок, щомісячний внесок в оплату послуг та щомісячний внесок в оплату страхового платежу.
		Відповідно п.2.1 ст.2 II розділу додатку №2 до угоди поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів передбачених угодою, протягом всього строку існування групи та повідомляється Авто Просто постачальником.
		Згідно п.3.2 ст.3 розділу додатку №2 до угоди розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати.
		Відповідно п.2.7 ст.2 II розділу додатку №2 до угоди у випадку, якщо повний внесок сплачений в розмірі, який не відповідає поточній ціні автомобіля, дійсної на момент сплати, учасник, який вже одержав право на отримання автомобіля, зобов`язаний сплатити недоплачену частину внеску протягом строку дії графіків внесків за першою вимогою Авто Просто.
		З викладеного вище вбачається, що умови п.2.1 ст.2 ; п 2.7 ст.2 та п.3.2 ст.3 II розділу додатку №2 до укладеної сторонами угоди від 06.11.2011 року №375 610 не можна вважати виваженими і обґрунтованими згідно вимог діючого законодавства України. 
		В указаних статтях угоди зокрема йдеться про те, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку складових розміру повних внесків, оплати послуг та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто постачальником ( п.2.1 ст.2 та п.3.2.ст.3 II розділу додатку №2 до угоди). У разі зміни поточної ціни автомобіля Авто Просто має право змінити розмір періодичних платежів та винагороди, які мають вноситися учасниками групи.
		У відповідності до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У випадку, коли ціна є істотною умовою договору, вона має бути обов`язково встановлена ним. Невизначеність ціни в цьому випадку є підставою для визнання договору неукладеним. Якщо ціна не є істотною умовою договору, вона може бути не визначена в ньому. Невизначеність ціни у відплатному договорі не звільняє покупця (замовника) від обов`язку оплатити прийнятий ним товар (роботи, послуги). У цьому випадку ціна визначається виходячи із звичайних цін, що існували на відповідному ринку товарів, робіт або послуг на момент укладення договору. Отже, важливе значення при цьому набуває чітке визначення моменту і місця укладення договору. 
		В укладеній між позивачем та відповідачем угоді №375610 від 06.11.2011 року ціна на автомобіль ЗАЗ FORZA вартістю 82620.00 гривень зазначена, погоджена і скріплена підписами і печаткою у додатку №1 до вищеозначеної угоди.
		15.05.2012 року був підписаний трьохсторонній договір №218188-Y04561 з 
		додатками №1 та між продавцем - АТ «Українська автомобільна Корпорація», платником - ТОВ «Авто Просто» та отримувачем - ОСОБА_1 . Ціна на автомобіль ЗАЗ FORZA вартістю 82620.00 гривень зазначена, погоджена і скріплена підписами і печаткою у самому договір №218188-Y04561 та додатку №1 до нього.
		15.05.2012 року була підписана додаткова угода до трьохсторонній договору №218188-Y04561 між продавцем - АТ «Українська автомобільна Корпорація» та покупцем - ОСОБА_1 , де також було погоджено вищеозначену ціну - 82620.00 гривень.
		Згідно акту №hk25095057 передачі-прийняття автомобіля від 16.05.2012 року позивач отримав автомобіль ЗАЗ FORZA вартістю 82620.00 гривень від Філія «Автоцентр на Статичному» АТ «Українська автомобільна корпорація».
		Таким чином чотири документи письмово підтверджують погодження ціни на автомобіль ЗАЗ FORZA по Угоді у сумі 82620.00 гривень.
		На даний момент позивач виплатив дві суми погодженої ціни на автомобіль, що підтверджує необхідність визнання недійсними п.21. ст.2 та п.3.2. ст.3 оспорюваної угоди, які надають право «Авто Просто» надалі збільшувати вартість автомобіля. И 
		Станом на 2017 рік ТОВ «Авто Просто» здійснює продаж у групі автомобіля іншої моделі за більшу ціну, що не повинно впливати на ціну купленого позивачем автомобіля, погоджену при отриманні у чотирьох письмових документах, а посилання на підзаконні акти Міністерства фінансів, яке надало ліцензію на право здійснювати продаж товарів у групі не спростовують положень Цивільного кодексу України, який не містить поняття «поточна ціна».
		У той самий час предметом угоди, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «Авто Так» надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля. А тому, зростання ціни на автомобіль ніяк не може вплинути на вартість вже наданих послуг, оплата яких здійснюється з розстрочкою платежу.
		Відповідно до ч.3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю. виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, щo була погоджена на момент укладення договору, що полягає в наступному.
		Умовами угоди передбачено надання відповідачу можливості збільшувати ціну без надання позивачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення угоди. Відповідно до положень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.
		Отже, у спірному договорі відсутнє визначення - «ціна автомобіля», при цьому визначення поняття - «поточна ціна автомобіля», яка є критерієм для розрахунку складових поточних внесків, а саме чистих внесків та має тенденцію до збільшення. 
		Позивач вважає, що відповідач використав підміну поняття, сутність якого полягає в тому, що замість одного поняття і під виглядом даного поняття вживають інше поняття. Підміна поняття означає підміну предмета міркування. Вказане дає підстави стверджувати, що відповідач, застосовуючи підміну понять «ціна автомобіля» та «поточна ціна автомобіля», використовує нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману тим самим порушуючи норми ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів». 
		Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Таким чином, умовами спірної угоди встановлено обов`язок позивача сплачувати періодичні платежі разом із щомісячною винагородою, розмір яких постійно змінюється залежно від поточної ціни на автомобіль, навіть після отримання автомобіля.
		При цьому, спірною угодою встановлено, що учасник, який вже отримав може достроково розірвати договір лише за умови повного виконання всіх зобов`язань за угодою., тобто поки не буде повністю виплачена вся вартість і щомісячні винагороди, згідно з графіком.
		 Це дає підстави стверджувати, що умови спірної угоди надали можливість відповідачу збільшувати ціну без надання позивачу права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення угоди. Отже, спірна угода містить ознаку, зазначену в п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому такі умови угоди слід визнати як несправедливі.
		Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення угод із споживачами тлумачиться на користь споживача.
		Вказані порушення призводять до значного та постійного збільшення витрат
		позивача при виконанні ним умов спірної угоди, що завдає останньому майнової
		шкоди та не узгоджується з тими витратами, які були визначені сторонами по угоді в
		її вчинення у графі «ціна автомобіля у гривнях» додатку №1 до спірної угоди.
		Отже, з угоди вбачаються явно невигідні одній стороні (позивачеві) договірні
		умови, які протилежна сторона правочину (відповідач) сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створила істотний дисбаланс між правами та обов`язками сторін за угодою на свою користь і не врахувала при цьому інтересів позивача.
		На момент вчинення спірної угоди відповідач не роз`яснив позивачу, що він не продає автомобілі, а надає послуги з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Як вбачається з рекламного оголошення «Авто Просто»: «Кращий шлях до твого авто», відповідач не повно виклав інформацію стосовно надання своїх послуг, що є порушенням ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
		При укладання спірної угоди відповідач допустив при цьому нечесну підприємницьку практику, на надав позивачу необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет угоди та строки її виконання, в угоді використовуються неконкретизовані поняття (підміна понять) внаслідок чого позивача було введено в оману щодо поняття товару, умов отримання, строків отримання бажаного автомобіля, внаслідок чого позивач помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення, уклав оспорювану угоду.
		З урахуванням наведеного та того, що зміст угоди є складним для сприйняття і розуміння правової природи правочину, прав та обов`язків сторін, спрямований на використання відповідачем нечесної підприємницької практики, позивач вважає, що спірну угоду укладено під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення при вирішенні позивачем згаданого правочину, а зазначеною угодою порушено права позивача, які підлягають захисту встановленим законом способом.
		При цьому п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасниками якого є споживач.
		Відповідно до ч.5, 6, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		З зазначеного встановлено, що умови угоди №375610 є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачеві, і що ТОВ «Авто Просто» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки діяльність ТОВ «Авто Просто» вводить споживача в оману, фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших учасників системи, без залучення коштів ТОВ «Авто Просто», а оплату товару здійснюється за кошти, внесені учасниками Авто Просто, в подальшому учасник Авто Просто, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам Авто Просто, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми.
		Умовами спірної угоди №375610 від 06.11.2011 року встановлюється обов`язок позивача (споживача) виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.
		При цьому порушується п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом виконавця.
		У випадку розірвання угоди за ініціативою учасникам йому повертається лише періодичні платежі, сплачені за угодою, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення. Тобто не підлягають поверненню вступний внесок, внески в оплату послуг й страхові внески.
		Отже, умовами договору для позивача встановлені жорсткі обов`язки.
		Крім того, у спірній угоді взагалі не зазначена відповідальність відповідача у випадку порушення або не виконання умов угоди, що є порушенням ч.1, 2, 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2766цс15 для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-330цс16 визначене поняття» несправедливі умови договору» закріплене в ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України; по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
		Також в угоді №375610 від 06.11.2011 року не встановлено строк, після якого угода припиняє свою дію.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
		Згідно ст.905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).
		Згідно змісту угоди №375610 від 06.11.2011 року угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами і діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов`язань, передбачених угодою.
		З угоди вбачається, що в ній не встановлено строк, після якого угода припиняє свою дію, а умови угоди про її дію до повного виконання сторонами своїх обов`язків не є встановленим сторонами строком припинення дії угоди, оскільки суперечить частині 1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України.
		Несправедливі умови угоди та свідомо негативна позиція відповідача по відношенню до фінансових інтересів позивача унеможливило врегулювання спірних питань способом взаємних компромісів і привело до ситуації, коли позивач вимушений звернутися за захистом своїх майнових інтересів до суду.
		Позивач ОСОБА_1 просить: - визнати недійсним п.2.1 ст.2 П розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року;
		-визнати недійсним п.3.2 ст.3 П розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року;
		-встановити право для нього, ОСОБА_1 здійснювати оплату за автомобіль в межах його вартості на момент отримання 16.05.2012 року у сумі 82620.00 гривень.
		Відповідач ТОВ «Авто Просто» просив провести розгляд справи у відсутність свого представника, не погодився з позовними вимогами, просив відмовити в їх задоволенні з посиланням у відзиву на наступне.
		06.12.2011 року з метою придбання автомобіля марки ЗАЗ Форца за умовами системи Авто Так між позивачем та відповідачем була укладена угода №375610 (угода), яка укладена в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу. Дана угода укладена в рамках системи послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (автомобілів) в групах Авто Так, яку створено ТОВ "Авто Просто". Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.
		При виконанні угод з учасниками, укладеними в рамках системи Авто Так, ТОВ "Авто Просто» надає участникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи Авто Так. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, а також інші послуги, передбачені угодою.
		02.06.2011 року Верховною Радою України прийнятий Закон №3462-IV від 02.06.2011 року, яким до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ч.1 ст.4 та вказану статтю було доповнено пунктом 11-1 такого змісту: Фінансовими послугами вважаються такі послуги: адміністрування для придбання товарів у групах. Таким чином, послуги, що надаються ТОВ «Авто Просто» унормовані в Законі України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг». 
		12.11.2012 року набуло чинності розпорядження №1676 від 09.10.2012 року ТОВ «Авто Просто» отримало ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах. 
		Таким чином, угоди, які укладаються з клієнтами системи Авто Так, повністю відповідають діючому законодавству України, а тому при вирішенні спорів між сторонами повинні застосовуватися положення угоди №375610 та додатків до неї.
		Посилання позивача на ст.11 Закону України  «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки вказана норма врегульовує відносини між сторонами за договором про надання споживчого кредиту. Натомість предметом укладеної між позивачем та відповідачем угоди э надання послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля. Жодною мовою угоди не передбачено надання споживчого кредиту.
		Щодо виконання умов угоди відповідач вказує, що на асигнаційному акті 27.04.2012 року, в порядку встановленому ст.5 додатку 2 до угоди, позивачу було надано право на отримання автомобіля.
		Позивач скористався наданим йому правом, передбаченим ст.7 додатку №2 до угоди та звернувся до відповідача з заявою про вибір іншого автомобіля, який він бажає отримати. Позивач отримав у власність автомобіль марки ЗАЗ FORZA AF6854, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
		Даний факи свідчить про те, що ТОВ "Авто Просто" належним чином виконало умови ст.3 угоди та ст. 8 додатку №2 до угоди, відповідач належним чином організував та створив умови для придбання автомобіля позивачем, здійснив оплату автомобіля та забезпечив передачу автомобіля.
		Позивач в свою чергу зобов`язаний сплатити 100% вартості автомобіля та плату за послуги відповідача у розрахованих у відповідності до умов обопільно підписаної угоди.
		Статтею 5 угоди та додатком №1 до угоди, чітко передбачено зобов`язання позивача щодо здійснення платежів за угодою та їх розмір, а саме: 
		- сплатити плату за послуги, пов`язані зі вступом до системи при укладенні угоди у розмірі 3% з ПДВ від поточної ціни автомобіля; 
		- сплатити плату за послуги, пов`язані з видачою автомобіля за системою при наданні такого права у розмірі 3% з ПДВ від поточної ціни автомобіля; 
		- щомісячно сплачувати повні внески;
		- сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля. 
		Відповідно додатку №2 до угоди «термінологія»: «повний внесок - щомісячний платіж, який складається з чистого внеску, щомісячного внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу, і підлягає сплаті учасником в порядку та у строки, визначені угодою».
		Розмір складових «повного внеску» зазначено в додатку №1 до угоди, зокрема: 
		(1) «Чистий внесок» - 0.8333% від ціни автомобіля;
		(2) «Внесок в оплату послуг» - 0.5% від ціни автомобіля + ПДВ;
		(3) «Страховий платіж» - 0.065% від ціни автомобіля.
		Загальна кількість внесків названа в угоді як «графік внесків», зокрема відповідно додатку №1 до угоди графік внесків становить 120 - тобто, всього 120 внесків.
		Наразі позивач зобов`язаний сплатити ще 51 щомісячний внесок розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить в судовому порядку визнати його право здійснювати фіксований платіж за автомобіль, який діяв на момент фактичного отримання автомобіля. При цьому, позивач посилається на норми ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» мотивуючи тим, що умови угоди, щодо порядку визначення ціни договору є несправедливими по відношенню до нього. Такі твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. 
		Відповідач звертає увагу на те, що "продукцією" за угодою про надання послуг є не автомобіль, а послуги, які надаються за системою Авто Так. Тобто, предметом спірної угоди є надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля-продаж автомобіля в кредит.
		За угодою про надання послуг за системою Авто Так послуги починають надаватися з моменту підписання угоди за визначеними в додатку №1 до угоди цінами у відсотках від взаємно обраного критерію - ціни автомобіля, що діє в місяці сплати. Такий спосіб визначення ціни погоджений між учасником та ТОВ «Авто Просто» шляхом підписання угоди. Механізм визначення ціни автомобіля детально викладений в Правилах функціонування системи придбання в групах Авто Так (додаток №2 до угоди).
		Розмір оплати продукції (адміністративні послуги) встановлений у відсотках, а не в твердій сумі. Позивачем та відповідачем в ст.2 додатку №2 до угоди погоджено, що розмір кожного повного щомісячного внеску (у томі числі адміністративних витрат) визначатиметься у відсотках до встановленої щомісячно виробником чи імпортером актуальної ціни автомобіля. Також відповідно до термінології, поточна ціна автомобіля - ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою.
		Ціна автомобіля, яка повідомлена виробником/імпортером на дату сплати чергового щомісячного платежу і яка береться для розрахунку його розміру, повідомляється кожному учаснику щомісячно у квитанції на сплату щомісячного платежу.
		Крім того, в п.2.2 ст.2 додатку №2 до угоди чітко вказано, що поточна ціна автомобіля зазначена у додатку №1 до угоди - це остання поточна ціна автомобіля повідомлена виробником на день укладання угоди. Визначення ціни автомобіля на момент необхідно для визначення розміру вступного внеску в грошовому еквіваленті. В даному випадку ціна автомобіля виступає в якості вказівки на спосіб визначення розміру оплати з використанням додаткового критерію - встановлення ціни виробником та/або Імпортером, що жодним чином не суперечить законодавству і є загальноприйнятим в практиці. Такий спосіб визначення ціни погоджується між учасником та ТОВ «Авто Просто» в угоді під час підписання.
		Відповідач звертає увагу на те, що право на розрахунок щомісячних платежів у відповідності до поточної ціни товару (автомобіля) також закріплено в Ліцензійних умовах з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, зокрема відповідно до п. 6.2. Ліцензіат під час провадження діяльності з фінансових активів для придбання товарів у групах з урахуванням вимог цих Ліцензійних умов може: змінювати розмір періодичних платежів на підставі зміни поточної ціни товару, встановленої постачальником. 
		Згідно зі ст.632 ЦК України «ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін». Зазначення в договорі вартості послуг (ціни договору) не в твердій сумі, а у відсотках від певного, взаємно обраного, критерію не протирічить чинному законодавству, а тому жодним чином не порушує прав споживача.
		Визначення ціни не у вигляді певної суми грошових коштів, а шляхом вказівки на спосіб її визначення з використанням додаткового критерію - встановлення ціни виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором, не суперечить законодавству і є загальноприйнятим в практиці.
		Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України  «Про захист прав споживачів», положення п.13 ч.3 цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що повідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі. Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються  до: 1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем.
		Такий спосіб визначення ціни погоджується між учасником та Авто Просто в угоді. Механізм визначення ціни автомобіля детально викладений в Правилах функціонування системи придбання в групах Авто Так (розділ 1 та ст. 2 додатку №2 до угоди).
		Розмір щомісячного внеску визначається у відсотках від тієї ціни автомобіля, яка встановлена виробником у відповідному місяці сплати внеску.
		Проведення розрахунку щомісячних внесків відповідно до поточної ціни автомобіля протягом всього графіка внесків, зумовлене необхідністю забезпечення належного функціонування системи в цілому. Адже отримання автомобіля кожним учасником системи відбувається не тільки за рахунок сплачених ними чистих внесків, а й за рахунок чистих внесків, які сплачуються всіма учасниками групи. Після отримання автомобіля, сплачені учасником чисті внески використовуються для придбання автомобілів іншим учасникам.
		Відповідач звертаю увагу, що якщо ціна автомобіля змінюється, сплачена учасником частина (відсоток) ціни автомобіля за передньою ціною не підлягає подальшому перерахунку. 
		Укладена між позивачем та відповідачем угода складається з основного тексту угоди, додатку №1 (анкети учасника) та додатку №2 (Правила функціонування системи придбання в групах Авто Так). Всі додатки підписані сторонами і є невід`ємними частинами угоди. Сама угода та додаток №2 до неї містять описання послуг, що надаються ТОВ "Авто Просто". Описання послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов угоди.
		Таким чином, умови надання позивачеві послуг на підставі угоди та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в угоді та додатках до неї. Тому, відповідач вважає, що позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання.
		Угода між позивачем та ТОВ «Авто Просто» укладена відповідно до норм і положень цивільного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України. Пунктом 3 ч.1 ст.3 ЦК України закріплено таку засаду цивільного законодавства як «свобода договору», ст.627 ЦК України закріплено, що «сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору».
		Згідно ст.10 угоди «підписання угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника Авто Просто, уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї, що засвідчує своїм підписом».
		Крім цього, у позивача, відповідно до п.13.8 ст.13 додатку №2 до угоди, було 7 (сім) календарних днів від дати підписання угоди для самостійного повторного ознайомлення з умовами угоди та додатків до неї, та у випадку незгоди з умовами угоди, для її розірвання. Порядок розірвання угоди також детально описано в додатку №2 до угоди, де чітко встановлено і погоджено сторонами, що заява про розірвання угоди подається в центральний офіс Авто Просто за адресою: вул. Воровського, 24, корп.1, 3-й поверх, Київ, 01601.
		Проте, позивач в семиденний термін не звертався до ТОВ "Авто Просто" з заявою про розірвання угоди у визначеному порядку, а отже є цілком очевидним, що умови угоди були зрозумілі позивачу, він вважав їх справедливими по відношенню до себе (а.с.45-50, 62-67).
		Позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву зазначив, що викладене у відзиві є доказом відсутності законності в діяльності ТОВ «Авто Просто», інформованості позивача з принципами діяльності ТОВ, розуміння відсутності законодавчого підґрунтя, згоди з умовами правочину, яка мала мотивувати волевиявлення особи на його укладання. Оспорюваний договір укладений під впливом обману без осмислення і передбачення наслідків його укладання.
		Позивач вважає, що вказаний правочин був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного правочину, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст.18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача. 
		Позивач зазначає, що при умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків даного правочину, він не погодився б на його укладення. 
		Відповідачем здійснюється нечесна підприємницька практика, оскільки від час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Під час підписання угоди йому, позивачу не було надано роз`яснення, щодо понять «покупки товару у групі» та «поточної ціни на автомобіль» та їх принципу не відповідності ЦК України, де зазначене, що таке купівля-продаж та ціна. Свідомо здійснена відповідачем підміна понять і відповідно предмету договору є яскравим підтвердження введення споживача в оману.
		Що до правовідносин за угодою, наявності ліцензії, виконання ліцензійних умов, законності діяльності товариства, позивач зазначає, що відповідач стверджує, що основним аргументом на виправдання незаконних дій ТОВ «Авто Просто» є отримана в Міністерстві фінансів ліцензія, де зазначено, що відповідачу надається право на здійснення продажу автомобілів у групі згідно поточної ціни на автомобіль. Згідно Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі цих Ліцензійних умов, та внутрішніх правил. 09.10.2012 року №1676, розділ V. Вимоги для ліцензіата при провадженні діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах записано: 5.1. Ліцензіат протягом строку дії ліцензії зобов`язаний дотримуватися вимог Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», «Про захист прав споживачів». Якщо у виданому Мінфіном підзаконному акті дійсно є поняття «поточна ціна», то він нікчемний, тому що його зміст суперечить Ліцензійним умовам, Законам України, а основне - Цивільному кодексу України, де відсутнє поняття «поточна ціна».
		З приводу тверджень про надання фінансових послуг, а не купівлі-продажу автомобіля, позивач посилається на рішення апеляційного суду Вінницької області по аналогічній справі №144/964/15-ц, яке підтримано ВССУ ухвалою від 28.07.2016 року та ВСУ від 02.12.2016 року, де зазначено: «В письмових запереченнях, які ТОВ «Авто Просто» надавало як на позовну заяву, так і на апеляційну скаргу, ніяким чином не спростовуються вказані договори позивача у частині того, що його було введено в оману стосовно ціни на автомобіль і що в цьому вбачається нечесна підприємницька практика, оскільки в разі, якщо б відповідачем була визначена інша, більш висока реальна поточна його ціна, то позивач таку угоду не уклав би. Посилання відповідача на те, що у даному випадку предметом договору був не автомобіль, чи якийсь інший визначений товар, а саме надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групах, не може братися до уваги, оскільки позивачем договір укладався саме для придбання автомобіля з прив`язкою до поточної ціни, рівної 89 920.00 гривень, визначеної у додатку до договору. Подальші односторонні зміни відповідачем розмірів платежів, які мав здійснювати позивач у прив`язці вже до більш високих цін на автомобіль, створює для нього завідомо невигідні умови, що не відповідає його намірам придбати автомобіль по обумовленій раніше ціні. Тому суд не повинен був брати до уваги заперечення відповідача про те, що періодичні платежі, які мав здійснювати позивач, не були фіксованими, а прив`язувалися у відсотковому співвідношенні до поточної ціни автомобіля, яка також не була фіксованою і змінювалась. За таких обставин підлягає застосуванню ч.1 п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів». 
		Відповідно до даної норми забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що, зокрема, вводить споживача в оману.
		З приводу несправедливості умов угоди, порушення принципу добросовісності, дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдання шкоди споживачеві, позивач послався на положення п.6 ч.3, п.1 ст.6, 509, 627 ЦК України, які декларують розумність, добросовісність, справедливість, єдність волі і волевиявлення - як основні засади законодавства України, а договір положення якого не відповідають ЦК України та Законам України - є нікчемним.
		Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних правовідносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов`язків. 
		Отже, вказані принципи є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям. Принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.
		Зазначений принцип є засобом, спрямованим на досягнення певного балансу прав та інтересів юридично рівних, вільних та самостійних у майновому відношенні учасників цивільних правовідносин. Тому порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності має бути пов`язаним із негативними наслідками (відмова у захисті права, визнання правочину недійсним, визнання недійсними окремих умов договору тощо).
		Вищезазначене дає підстави стверджувати, що юридична рівність є там, де особа діє добросовісно й розумно, у рівній мірі враховує і свої. І чужі права й інтереси. І навпаки, якщо особа ставить власні права й інтереси не у рівне положення з чужими правами й інтересами, то про юридичну рівність не йдеться.
		Позивач вважає, що умови угоди №375610 від 06.12.2011 року є несправедливими по відношенню до нього, позивача, оскільки суперечить принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на його, позивача шкоду з огляду на наступне.
		Положеннями ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Частинами 3 та 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» регламентовані окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним.
		З аналізу вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-трете, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.
		Позивач також посилається на вищі інституції законодавчої влади про вирішення спорів на користь споживачів при визнанні договорів недійсними та застосування реституції, а саме: у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року по справі №1-26/2011 зазначено: «У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торгівельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту.
		Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарі (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
		Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
		Відповідно до даної норми забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що, зокрема вводить споживача в оману (а.с.79-82).
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Бердичевський О.В. підтримали позовні вимоги з посиланням на обставини, які викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.
		Представник відповідача ТОВ «Авто Просто» у відзиві просив провести розгляд справи у свою відсутність. 
		В судовому засіданні встановлено, що 15.05.2012 року АТ «Українська автомобільна Корпорація» в особі начальника відділу продажу автомобілів філія «Автоцентр на Столічному» АТ «Українська автомобільна корпорація» Нестерової Наталії Миколаївни (продавець) з одного боку, ТОВ «Авто Просто» в особі Прохнєвського Сергія Григоровича (платник) з другого боку, та фізична особа ОСОБА_1 (отримувач) уклали договір №218188-Y04561. Відповідно до вимог пункту 1.1. продавець зобов`язується передати у власність отримувача, а платник - оплатити продавцеві вартість автомобіля. В пункті 2.4. договору зазначено, що загальна вартість автомобіля за цим договором становить без ПДВ - 68850.00 гривень, ПДВ 20% - 13770.00 гривень, всього з ПДВ - 82620.00 гривень. Згідно пункту 2.5. - платник на підставі даного договору та замовлення здійсненого відповідно до угоди, вносить на поточний рахунок продавця (здійснює оплату) 100% загальної вартості автомобіля в розмірі 82620.00 гривень. Відповідно пункту 4.1.4. у разі зміни ціни на автомобіль після внесення 100% передоплати відпустити отрим4увачу автомобіль за ціною, зазначеною у п.2.4. цього договору (а.с.23-26).
		Договір укладено шляхом підписання сторонами також додатку №1 до угоди №375610, в якому вказана вартість автомобіля 82620.00 гривень, встановлений щомісячний цілий чистий внесок 0.8333 гривень(а.с.15).
		З додатку №2 до угоди №375610 Правила функціонування системи придбання в групах Автотак, а саме в пункті 2.1. вказано, що поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків на інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто постачальником. Пунктом 2.2. передбачено, що поточна ціна автомобіля, зазначена в додатку №1 до угоди - це остання поточна ціна автомобіля, повідомлена Авто Просто постачальником, на день укладення угоди. В пункті 3.2. зазначено про те, що розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати (а.с.16-21).
		З додатку №1 до договору №218188-Y04561 від 15.05.2012 року, специфікації вбачається, що загальна вартість автомобіля ЗАЗ FORZA кузов Y6DAF4854C0005945, рік випуску 2011, становить 82620.00 гривень (а.с.27).
		В видатковій накладній №hk25089508 від 16.05.2012 року на автомобіль ЗАЗ FORZA кузов Y6DAF4854C0005945, рік випуску 2011, його вартість вказана як 82620.00 гривень (а.с.29).
		При вирішенні спору суд керується вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		За правилами ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		З аналізу статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7 частини третьої статті 18 Закону). Несправедливими можуть бути також визначені інші умови договору, оскільки такий перелік не є вичерпним (частина четверта статті 18 Закону). Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону).
		Як вбачається з додатку №1 до спірного договору (графа графік внесків) позивач зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків.
		Відповідно до вимог п.5.1. ст.5 Розділу II договору, учасник, який належним чином виконує свої зобов`язання за даним договором, отримує автомобіль через визначені договором форми та механізми надання права на отримання автомобіля.
		При цьому, згідно із п.2.1.ст.2 Розділу II договору, поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених договором, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто постачальником.
		Пунктом 9.1. ст.9 договору передбачено, що у разі зміни поточної ціни автомобіля Авто Просто має право змінювати розмір періодичних платежів та винагороди, які мають вноситися учасниками груп .
		Це вказує на те, що у зв`язку із зміною вартості автомобіля, збільшуються і витрати позивача по виконанню спірного договору, що не було обговорено під час його укладення.
		Таким чином, умовами договору передбачено надання відповідачу можливості збільшувати ціну без надання позивачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
		Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.
		Згідно вимог ч.1, 2, 3 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Отже, у спірному договорі відсутнє визначення - ціна автомобіля , яке застосовується у додатку №1 до спірного договору, при цьому міститься визначення поняття - поточна ціна автомобіля , яка є критерієм для розрахунку розміру складових поточних внесків, а саме чистих внесків та має тенденцію до збільшення.
		Тому є підстави вважати, що відповідач використав підміну поняття, сутність якого полягає в тому, що замість одного поняття і під виглядом даного поняття вживають інше поняття. Підміна поняття означає підміну предмета міркування.
		Відтак, відповідач, застосовуючи підміну понять - ціна автомобіля та поточна ціна автомобіля - використовує нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману тим самим порушуючи норми ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Аналізуючи пункти оскаржуваного договору можна дійти висновку, що даний правочин по своїй суті спрямований на захист інтересів лише відповідача і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обов`язками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів тільки відповідачем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє позивача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.
		Умовами спірного договору встановлено обов`язок позивача сплачувати періодичні платежі разом із щомісячною винагородою, розмір яких постійно змінюється залежно від поточної ціни на автомобіль, навіть після отримання автомобіля. При цьому, учасник, який вже отримав автомобіль, може достроково розірвати договір лише за умови повного виконання всіх платіжних зобов`язань за договором, тобто поки не буде повністю виплачена вся вартість автомобіля і щомісячні винагороди, згідно з графіком.
		Вищевикладене дає підстави стверджувати, що умови спірного договору надали можливість відповідачу збільшувати ціну без надання позивачу права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
		Суд вважає, що саме умови угоди щодо здійснення розрахунку щомісячного внеску, виходячи із так званої поточної вартості автомобіля є несправедливими та неприйнятними, виходячи із норм Закону України «Про захист прав споживача» , оскільки порушують права особи як споживача послуг.
		Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину. на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 
		- основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
		- будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 
		- ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 
		- потреби у послугах, заміни складових чи ремонті; 
		- характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 
		- права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		У відповідності до ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.
		Оцінюючи здобуті докази у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким. що підлягає задоволенню. 
		Керуючись вимогами ст.215, ч.1, 2, 3 ст. 632 ЦК України, ст.1, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.263-265 ЦПК України, суд 
		в и р і ш и в:
		позов задовольнити.
		Визнати недійсним п.2.1 ст.2 П розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року.
		Визнати недійсним п.3.2 ст.3 П розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року.
		Встановити право для ОСОБА_1 здійснювати оплату за автомобіль в межах його вартості на момент отримання 16.05.2012 року у сумі 82620.00 гривень.
		Резолютивна частина рішення складена 04.12.2019 року.
		Повний текст рішення буде складений 13.12.2019 року.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...