Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 949/1605/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2020. Зареєстровано: 05.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2020.
Дата набрання законної сили: 06.03.2020
Номер судового провадження: 2/949/77/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №949/1605/19
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 січня 2020 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
		головуючого - судді Оборонової І.В.,
		за участю секретаря Волкодав А.А.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить: визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у соціальній мережі "Фейсбук" про те, що "він вкрав у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_4" 1,5 л. олії і його було застукано на гарячому"; зобов`язати відповідача спростувати поширену відносно нього інформацію, шляхом публічного вибачення у соціальній мережі "Фейсбук" та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 10000,00 грн.
		Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його сусідка ОСОБА_2 у соціальній мережі "Фейсбук" поширила інформацію, що у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_4", він, нібито вкрав 1,5 л. олії і його "застукали на гарячому". При цьому, ніяких звернень до правоохоронних органів не було, як не було і доказів на підтвердження цього чи свідків. Вказану недостовірну інформацію про нього переглянула велика кількість людей, зокрема його сусіди, друзі, знайомі та багато інших жителів м.Дубровиця Рівненської області, в якому він проживає. В результаті цього багато його друзів обмежили спілкування з ним, знайомі не відповідають на його телефонні розмови, багато жителів взагалі перестали вітатись з ним. Він є спокійною та врівноваженою людиною і у своєму житті ніколи нічого не вкрав. Через свій похилий вік, під дією нервового навантаження, переживання через ситуацію, що склалась, він з 27.08.2019 року по 06.09.2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Дубровицькій ЦРЛ. Поширена відповідачем інформація у мережі "Фейсбук" порушує немайнові права позивача на честь, гідність та ділову репутацію.
		Позивач вказує, що внаслідок порушених його прав він має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у 10000,00 грн. 
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
		Від відповідача до початку розгляду справи надійшов відзив на позовну заяву, який вона підтримала в судовому засіданні, у якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, у зв`язку з безпідставністю.
		Поданий відзив обгрунтовує тим, що 17 серпня 2019 року приблизно о 16 год. 30 хв. в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4», що розташований по вул. Поштова в м. Дубровиця, Рівненської області, відповідач придбала олію та залишила на одному із столів магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4». Далі вона помітила, що позивач поклав вказану олію до себе у пакет. Після цього вона пішла за позивачем та попросила повернути олію . Однак, позивач стверджував, що нічого не брав. Після цього вони сперечалися. Жодних публікацій, які б стосувались позивача, в інтернет-мережі вона не робила, а вказані в позові публікації розміщені з несправжньої сторінки. Доводи позивача про те, що інформація, поширена відповідачем, стосується її особи ґрунтуються виключно на його припущеннях. Крім того, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інформаційна діяльність на вказаній позивачем веб-сторінці ведеться від імені відповідача та що саме вона є автором оспорюваної публікації. Надані позивачем роздруківки веб-сторінки в соціальній мережі "Facebook", що представлені у вигляді скріншотів Інтернет-сторінки, не дають можливості ідентифікувати особу, що таку інформацію розмістила. 
		Від представника відповідача до суду надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без його участі на підставі поданих пояснень, а у задоволенні позову просить відмовити.
		Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Згідно ч. 4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені користувача ОСОБА_2 на сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» було розміщено коментар наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_5" (а.с.12). На думку позивача вказаний в соціальній мережі коментар належить відповідачу і саме нею дана інформація була поширена. Окрім того, позивач зазначив, що дана інформація є недостовірною та має негативний характер, а тому порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
		Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація.
		Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 далі за текстом Постанова).    За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов`язаними суб`єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.
		За положеннями ч. 1 ст. 277 ЦК України, спростуванню підлягає недостовірна інформація.
		Згідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.   Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет, чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до роз`яснень викладених у п. п. 6, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1  при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення  принципів моралі,  загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка  в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Відповідно до ст. 34 Конституції України, яка  відтворює положення ст. 10 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція), кожен має право на свободу виявлення своїх поглядів. У свою чергу Європейський суд з прав людини по справі «Лінгенс проти Австрії» (1986 року) доповнив розуміння цього природного права людини, підкресливши, що «необхідно відрізняти  факти від оціночних суджень. Наявність фактів  можливо довести, а правдивість оціночних суджень ні».
		Згідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 - вирішуючи питання  про визнання  поширеної інформації  недостовірною, суди  повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати,  чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Окрім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm , який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
		Пунктом 18 указаної Постанови роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, інформація, яка може бути визнана недостовірною чи негативною, має носити, в першу чергу, стверджувальний характер. 
		Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 12 роздруківки Інтернет - сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Тому ЗМІ утримуються від публікацій своїх матеріалів у соціальних мережах. 
		Проаналізувавши зміст оспорюваної позивачем інформації, в контексті досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що офіційний інтернет - сайт «Facebook» є соціальною мережею, де кожен користувач, без ідентифікації може створити будь - яку сторінку та публікувати тексти, коментарі тощо під вигаданим ім`ям. При цьому, скріни соцмережі «Facebook» могли виготовлятися за допомогою програми типу «Фотошоп». Таким чином, хоч інформація поширена про позивача і є фактичним твердженням, проте ним не доведено, що така інформація розміщена саме відповідачем.
		Згідно із п.18 зазначеної Постанови, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення відповідачем інформації, про яку йдеться в позовній заяві.
		Відповідач у своєму відзиві категорично заперечує факт, що на вказаному ресурсі нею розміщувалась будь-яка інформація, яка б тією чи іншою мірою торкалась честі гідності або ділової репутації позивача чи носила недостовірний характер.
		Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно із ч. 1 ст. 12, ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
		Суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором коментаря, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» (http://facebook.com) і що вона розповсюдила вказану інформацію. 
		А пояснення позивача про те, що саме відповідачкою було розміщено таку інформацію є лише припущенням, яке, за відсутності доказів, не може прийматись судом до уваги.
		Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача, але не доведено, що саме вона є автором інформації чи особою, яка поширила оспорювану інформацію, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 в частині визнання недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у соціальній мережі "Фейсбук" та зобов`язання відповідача спростувати поширену відносно нього інформацію, шляхом публічного вибачення у соціальній мережі "Фейсбук", що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційній інтернет-сторінці у соціальній мережі "Facebook", слід відмовити в повному обсязі.
		Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди то суд виходить з наступного:
		В обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди, позивач вказав, що через поширену відповідачем неправдиву ситуацію багато його друзів обмежили з ним спілкування, знайомі не відповідають на його телефонні дзвінки, багато жителів м.Дубровиця перестали з ним вітатись. Крім того через його похилий вік та під дією нервового навантаження він з 27.08.2019 року по 06.09.2019 року, він знаходився на стаціонарному лікуванні у Дубровицькій ЦРЛ в підтвердження чого додав епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №4024 (а.с.10).
		Відповідно до п.27 вищевказаної Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5). Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.   
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК ( 435-15 ) моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). 
		Проаналізувавши зміст долученого позивачем епікризу та узагальнюючи його висновки, а також з огляду на те, що позивачем не доведено факту, що відповідач є автором, або ж особою, яка поширила оспорювану інформацію, у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, розповсюджену у соціальній мережі "Фейсбук", а позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною від цієї вимоги, тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди також слід відмовити.
		Як вбачається із копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.08.2018 року позивач є учасником бойових дій (а.с.8).
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
		Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України  якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Отже, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.
		 
		На підставі наведеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1, ст. 3, 32, 34 Конституції України,  ст.   201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.  30 Закону України «Про інформацію», ст. 11, 12, 13, 81,133,136,141, 210, 217-246, 258-259, 263-268 ЦПК України,  суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити в повному обсязі.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 12 лютого 1997 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 29 листопада 1996 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
		 
		 
		 
		Суддя: підпис.
		 
		З оригіналом згідно.
		 
		Суддя Дубровицького
		районного суду                                                  Оборонова І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...