Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/30025/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2020.
Дата набрання законної сили: 30.01.2020
Номер судового провадження: 61-43404ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України    
		 
		30 січня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 761/30025/16-ц
		провадження № 61-43404св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського  районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року у складі судді: Притули Н. Г., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:15 год. в Інтернет виданні «Гордон» на сайті АДРЕСА_1 було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якій зазначено: «Экс-глава СБУ также добавил, что в январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_4 по Партии Регионов - нардепы ОСОБА_1 и ОСОБА_5 . Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года», - заявил ОСОБА_2 ». Позивач вважає, що ОСОБА_2 у своєму інтерв`ю поширив недостовірну інформацію про нього. Указане інтерв`ю на час звернення до суду з позовом розміщене на трьох сайтах, тому інформація є в загальному доступі та проглядається значною кількістю читачів та висловлювання відповідача збурили хвилю обговорення в соціальних мережах, що порушує право позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
		 
		Позивач вказував, що інформація, викладена ОСОБА_2 носить характер фактичного твердження та є негативною інформацією в якій стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, вчинення ним протиправних дій. Розповсюджена інформація заплямувала його честь, гідність та ділову репутацію, так як він будував свою політичну кар`єру, виходячи з інтересів всіх громадян країни, представляючи та захищаючи інтереси громадян Донецької області, як громадян єдиної України, покладав багато зусиль на розбудову територіального самоврядування в межах єдиної, неподільної, сильної України. Перебуваючи на всіх посадах, він відстоював принцип унітарності держави, рівності всіх прав громадян, жодних дій, про які зазначив ОСОБА_2 в інтерв`ю, не було вчинено та, будучи народним депутатом, засуджував сепаратизм і будь-який прояв військової агресії, боровся за демократію і єдність своєї країни. 
		 
		ОСОБА_1 просив: 
		визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права та принижує честь, гідність інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 через інтерв`ю, яке опубліковане ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:15 в Інтернет виданні «Гордон», а саме його висловлювання: «В январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_4 по Партии регионов - нардепы ОСОБА_1 и ОСОБА_5 . Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года»; 
		зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів з часу набрання рішенням законної сили спростувати вказану інформацію через опублікування в Інтернет виданні «Гордон» вказавши, що інформація: «В январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_4 по Партии Регионов - нардепы ОСОБА_1 и ОСОБА_5 . Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года» є недостовірною, і такою, що порушує особисті немайнові права позивача та принижує його честь та гідність, що встановлено судовим рішенням.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог. На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» повідомило суд про те, що за адресою куди надійшла ухвала суду для виконання, ніколи не розміщувалася редакція та/або посадові особи Інтернет видання «Гордон», а компанія ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» не є автором оскаржуваного матеріалу ні в цілому, ні його окремих фрагментів, не є власником/володільцем доменного імені Інтренет видання «Гордон», не має жодних прав на нього. Вони не вправі впливати на створення і поширення контенту (змісту) веб - сайту, який фігурує у справі. Позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження того, що Інтернет видання «Гордон» є власником доменного імені та/або власником домену. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що зазначена інформація була надана ОСОБА_2 саме в такому вигляді, у якому її викладено в інтернет виданні. Встановити автора поширення цієї інформації, як і власника веб-сайту на якому була розміщена стаття неможливо. Відсутні докази того, що вказана інформація була поширена самим відповідачем та беззаперечних доказів матеріали справи не містять. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		 
		При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що у представника відповідача були відсутні повноваження діяти від імені та в інтересах відповідача, апеляційний суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача діяв на підставі довіреності №14/66- Д від 04 листопада 2016 року, строк дії якої закінчився 31 грудня 2017 року, що відповідало чинним на той час нормам закону. У судових засідання призначених після зазначеної дати представник відповідача участі не брав. На підтвердження повноважень представляти інтереси відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер про надання безоплатної правової допомоги у Апеляційному суді міста Києва, виданий на підставі договору про надання правової допомоги, що відповідає вимогам ЦПК України.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій просив скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що стороною позивача вживалися всі необхідні дії для встановлення власника сайту, однак існували складнощі у їх отриманні. Судом не було враховано те, що недостовірна інформація була викладена у вигляді інтерв`ю ОСОБА_2 , тому належним відповідачем по справі є саме особа, яка є автором висловлювання, а не статті в цілому, тобто ОСОБА_2 . Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 658/1795/17-ц та від 18 квітня 2018 року у справі № 761/16062/16-ц. 
		 
		Вказується, що ОСОБА_2 було відомо про опублікування наданого ним інтерв`ю з серпня 2016 року. Однак, за два роки відповідачем не було вжито жодних заходів, направлених на видалення інформації, яка ним, нібито, не розповсюджувалась, що указує на те, що інтерв`ю було надано саме відповідачем. Судом неправильно застосовано норми матеріального права при встановленні наявності складу правопорушення, в тому числі при оцінці висловлення відповідача. Зі змісту постанови від 26 липня 2018 року випливає, що суд вбачає у вказаному висловлюванні ознаки, притаманні фактичному твердженню. У рішенні по справі «Рангайніс проти Латвії» Європейський суд з прав людини вказав, що свобода вираження поглядів пов`язана із зобов`язаннями, зокрема, із необхідністю ретельно перевіряти інформацію перед її поширенням. Маючи доступ до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 повинен був перевірити достовірність розповсюдженої інформації щодо ОСОБА_1 . Проте відповідач указаних дій не здійснив та повідомив журналістам інформацію, яка не відповідає дійсності. Також матеріали справи не містять нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 , тобто фактично у суді першої інстанції справу було розглянуто за відсутності відповідача та його представника.
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, який підписано представником ОСОБА_6 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Відзив мотивований тим, що оспорювана інформація була поширена шляхом розміщення інтерв`ю відповідача, однак першоджерело, а саме особа, якій відповідач дав інтерв`ю, не була з`ясована стороною позивача та не була встановлена судом через відсутність належних і допустимих доказів для підтвердження зазначених позивачем у позові обставин справи. Протягом судового розгляду позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Інтернет видання «Гордон» є власником доменного імені та/або власником домену. Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що розміщена інформація є тією, яка була надана відповідачем у інтерв`ю, а не є частково відібраними фразами та перекрученими висловами, оскільки першоджерело якому надавалося інтерв`ю не встановлено. На підтвердження поширення недостовірної інформації відповідачем, стороною позивача було надано виключно друкований матеріал невідомого походження, який не може бути допустимим доказом. Відповідач є публічною особою, громадсько-політичним діячем, про його особу та, нібито від його імені, щоденно поширюється значна кількість інформації. Однак, не завжди відповідач має відношення до таких дій. 
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:15 год. в Інтернет виданні «Гордон» на сайті АДРЕСА_1 було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якій було зазначено: «Экс-глава СБУ также добавил, что в январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_4 по Партии регионов - нардепы ОСОБА_1 и ОСОБА_5 . Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года », - заявил ОСОБА_2 ».
		 
		Аналогічна стаття була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10:11 год. на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_3.
		 
		На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» повідомило суд про те, що за адресою куди надійшла ухвала суду для виконання, ніколи не розміщувалася редакція та/або посадові особи Інтернет видання «Гордон», а компанія ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» не є автором оскаржуваного матеріалу ні в цілому, ні його окремих фрагментів, не є власником/володільцем доменного імені Інтренет видання «Гордон», не має жодних прав на нього. Вони не вправі впливати на створення і поширення контенту (змісту) веб - сайту, який фігурує у справі.
		 
		Суди встановили, що позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження того, що Інтернет видання «Гордон» є власником доменного імені та/або власником домену. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що зазначена інформація була надана ОСОБА_2 саме в таку вигляді, у якому її викладено в інтернет виданні. Встановити автора поширення цієї інформації, як і власника веб-сайту на якому була розміщена стаття неможливо. Відсутні докази того, що вказана інформація була поширена самим відповідачем та беззаперечних доказів матеріали справи не містять
		 
		У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		 
		У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		 
		Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		 
		У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		 
		При зверненні з позовом ОСОБА_1 вказав відповідачем ОСОБА_2 , клопотань заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивач не заявляв. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського  районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...