Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/10081/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2020.
Дата набрання законної сили: 03.02.2020
Номер судового провадження: 61-16442ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		03 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 243/10081/16-ц
		провадження № 61-16442св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                          Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		треті особи: Відділ опіки і піклування Слов`янської міської ради Донецької області, Відділ опіки і піклування Горлівської міської ради Донецької області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року у складі судді Мірошниченко Л. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів:                   Будулуци М. С., Гапонова А. В., Біляєвої О. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки і піклування Слов`янської міської ради Донецької області, Відділ опіки і піклування Горлівської міської ради Донецької області, про визнання батьківства.
		На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2009 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_4 . 
		Під час реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану, запис про батька дитини було зроблено за вказівкою матері, на підставі статті 135 Сімейного кодексу України, у зв`язку з тим, що між ними не було зареєстровано шлюб у встановленому законом порядку. Таким чином, запис про народження дитини було проведено за прізвищем матері, а ім`я та по-батькові за його ім`ям.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті їх син постійно проживав з ним та знаходився на його матеріальному забезпеченні. Однак, у зв`язку з тим, що в свідоцтві про народження дитини запис про батька зроблено за заявою матері, він не може повноцінно виконувати свої права та обов`язки батька.
		У зв`язку з викладеним, у нього немає іншого, ніж судовий, способу визнання свого батьківства, а тому він вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом. 
		Просив суд визнати його батьком малолітнього ОСОБА_4 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року позов задоволено.
		Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця                         м. Горлівки Донецької області, батьком малолітнього ОСОБА_4 ,               ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки і піклування Слов`янської міської ради Донецької області, Відділ опіки і піклування Горлівської міської ради Донецької області, про визнання батьківства задоволено.
		Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця                          м. Горлівка Донецької області, громадянина України (РНОКПП НОМЕР_1 ) батьком ОСОБА_4 , якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку Донецької області, Україна, народила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. При цьому, суд визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У вересні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від  ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		01 жовтня 2019 року цивільна справа № 243/10081/16-ц надійшла до Верховного Суду.
		 
		04 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,                  Курило В. П.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, вказаний - « ОСОБА_5 ».
		Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10 травня 2016 року відділом ДРАЦС Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується довідкою про причину її смерті від 10 травня 2016 року № 297.
		Згідно висновку експерта № 103-150-2019 Київського міського клінічного бюро судово-медичної генетичної експертизи від 12 липня 2019 року, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 складає величину не менш ніж 99,9 %, та за вимогами Другого Міжнародного Симпозіуму з Ідентифікації людини - біологічне батьківство вважається доведеним.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Встановлено, що рішення суду першої інстанції, яке відповідач просить скасувати, скасоване постановою суду апеляційної інстанції. Але, оскільки рішення судів попередніх інстанцій є ідентичні, касаційній перевірці підлягають обидва ці судові рішення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України (далі - СК України) походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
		Згідно статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
		Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
		Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
		Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
		Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
		Відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. 
		Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, його батьком вказаний « ОСОБА_5 ».
		Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України запис про батька дитини здійснено за вказівкою матері дитини. Це ж випливає і з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги, де відомості про батька дитини- « ОСОБА_5 » записано за вказівкою матері.
		Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10 травня 2016 року відділом ДРАЦС Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується довідкою про причину її смерті від 10 травня 2016 року № 297.
		 
		 
		З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 до народження дитини та після її народження по 2014 рік фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , вів спільне господарство з ОСОБА_3 та виховував їх спільну дитину - ОСОБА_4 , що також підтверджується фотокартками сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . 
		Згідно висновку експерта № 103-150-2019 Київського міського клінічного бюро судово-медичної генетичної експертизи від 12 липня 2019 року, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 складає величину не менш ніж 99,9 %, та за вимогами Другого Міжнародного Симпозіуму з Ідентифікації людини - біологічне батьківство вважається доведеним.
		З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що батьківство позивача відносно  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається встановленим.
		Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що позивач не є біологічним батьком дитини, спростовуються матеріалами справи.
		Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року, постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                              Є. В. Коротенко
		 
		 А. Ю. Зайцев
		 
		 В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...